Фінансовий моніторинг всфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Фінансовий моніторинг – сукупність заходів, які здійснюються суб‘єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює державне регулювання і нагляд у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму відносно фондових бірж, компаній з управління активами та інших професійних учасників фондового ринку.В сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму ДКЦПФР має наступні повноваження:1. здійснювати нагляд за діяльністю суб’єктів первинного фінансового моніторингу шляхом, зокрема шляхом проведення планових та позапланових перевірок, в тому числі виїзних;2. забезпечувати надання методологічної, методичної та іншої допомоги суб’єктам первинного фінансового моніторингу; 3. здійснювати регулювання та нагляд з урахуванням політики, процедур та систем контролю, оцінки ризиків з метою визначення відповідності заходів, що здійснюються суб’єктами первинного фінансового моніторингу, та зменшення ризиків під час діяльності таких суб’єктів;4. вимагати від суб’єктів первинного фінансового моніторингу виконання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а в разі виявлення порушень вимог законодавства вживати заходів, передбачених законом;5. проводити перевірку організації професійної підготовки працівників і керівників підрозділів, відповідальних за проведення фінансового моніторингу;6. інформувати Спеціально уповноважений орган з метою виконання покладених на нього завдань про виявлені порушення законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та заходи, вжиті для їх усунення; 7.щорічно, але не пізніше січня наступного року, надавати Спеціально уповноваженому органу узагальнену інформацію про дотримання суб’єктами первинного фінансового моніторингу вимог законодавства у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, у тому числі про виявлені порушення та заходи, вжиті для їх усунення;8. забезпечувати зберігання інформації, що надійшла від суб’єктів первинного фінансового моніторингу і правоохоронних органів;

 9.погоджувати із Спеціально уповноваженим органом проекти будь-яких нормативно-правових актів з питань, пов’язаних з виконанням вимог закону;10. подавати Спеціально уповноваженому органу інформацію, зокрема документи, необхідні для виконання покладених на нього завдань (за винятком інформації про особисте життя громадян), у порядку, визначеному законодавством;11. у випадках, встановлених законодавством, вживати заходів для недопущення формування статутних фондів відповідних суб’єктів первинного фінансового моніторингу за рахунок коштів, джерела походження яких неможливо підтвердити;

12. використовувати інформацію Спеціально уповноваженого органу щодо ознак порушення суб’єктами первинного фінансового моніторингу вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму для встановлення наявності таких порушень.

51.Цілі та форми державного регулювання ринку цінних паперів. Державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Однією з найважливіших цілей є захист майнових прав інвестора.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою:

- реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних;

- створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства;

- одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів;

- забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів;

- гарантування прав власності на цінні папери;

- захисту прав учасників фондового ринку;

- контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах:

- прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;

- регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів;

- видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;

- заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;

- реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;

- створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

52. Ринок державних цінних паперів як сегмент національного РЦП.Практика багатьох країн світу показує, що всі розвинені країни використовують державні цінні папери для покриття дефіциту бюджету. Державні цінні папери - це державні зобов'язання, які випускаються центральним урядом, місцевими органами влади та окремими державними підприємствами з метою розповсюдження позик і покриття дефіциту державного бюджету. Вони випускаються як в документарній, так і в електронній формах.Найпоширенішим видом державних цінних паперів є державні облігації. Облігація - це цінний папір, який засвідчує внесення, в даному випадку, державі її власником певних грошових коштів на її придбання; її власник отримує певний дохід; підтверджує зобов'язання держави на відшкодування повної номінальної вартості облігації у передбачений строк. Вони бувають ощадні й казначейські. Казначейське зобов'язання (векселі) України - державний цінний папір, що розміщується серед фізичних осіб на добровільних засадах, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського векселя; власник має право на одержання грошового доходу та погашається, такий борговий цінний папір, відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України. Емісія казначейських зобов'язань України відноситься до бюджетного процесу і не підлягає регулюванню з боку Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Ще одним видом державних цінних паперів є приватизаційні папери.Приватизаційні папери - це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

53 Роль держави в інвестиційній сферіВажлива роль в організації інвестиційної діяльності належить державі. Державна інвестиційна політика — це комплекс правових, адміні-стративних та економічних захо-держави, спрямованих на поширення та активізацію інвестицій- них процесів. Аналіз світової практики інвестиційних процесів дає| можливість виділити два типи державної інвестиційної політики: пасивну та активну. Пасивна державна інвестиційна політика полягає в тому, що держава застосовує методи переважно правового та економічного характеру, обмежуючи безпосереднє адміністративне втручання в інвестиційні процеси до мінімуму. У разі активної державної Інвестиційної політики держава широко застосовує всі види методів і часто сама стає інвестором. В основу державного регулювання інвестиційної діяльності було покладено такі принципи: — послідовна децентралізація інвест процесу; —збільшення частки внутрішніх коштів суб'єк-тів господарюв у фін інвестиційні проекти;

——перенесення центру ваги з безповоротного бюдж фін у виробничій сфері на кредитування;

— виділення бюджетних коштів переважно для реалізації державних пріоритетів, програм, спрямованих на здійснення структур перебудови ек; — фін об'єктів, будівництво яких починаєт за рах бюдж кош, як правило, на конкур осн; — надання переваги раніше розпочатому будівництву, технічному переобладнанню та реконст-рукції діючих підпр; — запровадж системи страхув інвест.

54.Джерела інвестицій, об’єкти інвестиційної діяльності.Інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

За джерелами фінансування інвестиційної діяльності інвестиції поділяються на такі, що здійснюються за рахунок:- власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);- позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);- залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);- бюджетних інвестиційних асигнувань;- безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

Об'єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

55.Державні інвестиції, їх обґрунтування.Державні інвестиції - інвестиції, спрямовані на створення або відновлення основних фондів, джерелом яких є кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, інших місцевих бюджетів, власні та позичкові кошти державних підприємств, установ та організацій. Це кошти державного та місцевих бюджетів.Державні інвестиції спрямовуються, насамперед, у галузі виробничої та соціальної інфраструктури, що характеризуються значною капіталомісткістю, уповільненою швидкістю обігу капіталу та низькою рентабельністю.В цілому державне інвестування охоплює ті галузі і виробництва, продукція яких має загальнонаціональний характер та які найближчим часом не підлягають приватизації: оборонна галузь, окремі об'єкти загальнодержавної інфраструктури (магістралі, термінали тощо).Головним критерієм державних вкладень в економіку мають стати їх пріоритетність, ефективність та швидка окупність.

56. Податкове, бюджетне та грошово-кредитне регулюван-ня інвестиційної діяльності.

Податкове регу-лювання інвестиційної діяльності забезпечує спрямування інвестицій у пріоритетні сфери економіки встановленням від-повідних податкових ставок та податкових пільг. На цій підставі було зроблено загальний висновок: пожвавлення ділової, передусім інвестиційної активності, можна досягти радикальним полег-шенням податкового тягаря, точніше - оптимальним оподат-куванням. До методів податкового стимулювання інвестиційних процесів насамперед належить пільгове оподаткування прибутку. Ме-тоди податкового регулювання інвестиційних процесів можна поділити на чотири групи:

1) запровадження диферен-ційованих ставок оподатку-вання;

2) звільнення від сплати податку на певний строк;

3) зменшення бази оподат-кування;

4) усунення подвійного оподат-кування.

Бюджетні методи реі-улювання для України мають особливе значення, оскільки ринок Інвестиційних ресурсів недос-татньо сформований, існує гіпер-трофована структура економіки, надмірна диференціація технічного рівня виробництв, високий рівень монополізації, незамкненість на внутрішній ринок виробничих циклів, банки майже не здійснюють довгострокового кредитування, а власних інвестиційних коштів підприємствам бракує Істотним чинником активізації інвестиційних процесів є гро
шово-кредитна державна політика. Така політика впливає на ін
вестиційні умови, регулюючи грошовий обіг та роботу банківської системи, яка мультиплікативно створює грошові кошти. На
ціональний банк залежно від стану економіки здійснює кредитну експансію чи кредитну рестрикцію. Кредитна експансія проводиться в період економічного спаду для стимулювання економічного розвитку. Політика кредитної рестрикції проводиться з метою отримання інвестиційної активності.Подорожчання кре-дитних| ресурсів примушує інвесторів вкладати кошти в найбільш ефек|тивні, прибуткові проекти.