Система показників макроекономічних програм.

У макроекономічному плануванні показник — це міра планового завдання, яка забезпечує його кількісну або якісну визначеність. Показники, що використовуються у макроекономічному плануванні, мають відповідати певним вимогам. До найважливіших із них належать такі.

1. Показники мають бути придатними для агрегування (укрупнення) та дезагрегування (розукрупнення).

2. Показники мають бути чітко визначеними, вимірюваними, порівнянними з показниками державної статистики.

3. Система показників повинна забезпечувати комплексну характеристику всіх аспектів функціонування національної економіки.

 4. Система показників повинна бути адаптивною (гнучкою), здатною відображати всі зміни стану об’єкта планування.

 5. Директивні показники повинні бути адресними, тобто містити вказівки відносно конкретних виконавців планових завдань.

 6. Індикативні показники повинні інформувати суб’єктів ринку про наміри держави у відповідних сферах і орієнтувати їх на діяльність у напрямку пріоритетів державної політики.

Показники макроекономічних планів класифікуються за такими групами: натуральні та вартісні; кількісні та якісні; об’ємні та сітьові; абсолютні та відносні; обов’язкові, розрахункові та інформаційні. Натуральні показники характеризують речовий аспект відтворення. Вони дають можливість установити пряму відповідність між обсягом виробництва в конкретно-речовій формі та обсягом потреб у продукції. Натуральні показники вимірюються у таких одиницях, як т, м2, м3, шт. і т. п. Сфера застосування натуральних показників обмежена, оскільки вони характеризують лише часткові зв’язки та пропорції в національній економіці. Вартісні показники подаються в грошових одиницях (гривнях). За їхньою допомогою вимірюються сукупні результати відтворення, передовсім макроекономічні показники. Для планових розрахунків необхідно враховувати індекси цін та інфляції. Кількісні показники характеризують прямі безпосередні результати діяльності. Якісні показники характеризують споживну вартість (корисність) продукції, умови розвитку виробництва, ефективність, ступінь використання різних видів ресурсів і т. ін. До якісних показників належать норми та нормативи. Абсолютні показники відображають кількісну характеристику процесів та явищ. Відносні показники (індекси, темпи зростання чи спаду, темпи приросту, питома вага) характеризують динаміку та структуру відповідних параметрів. Обов’язкові показники є директивними, тобто такими, що потребують обов’язкового виконання; розрахункові призначено для обґрунтування основних параметрів плану; інформа- ційні за своєю суттю є індикативними.

25.Баланс. та нормат. методи планово-ек. розр-ків.Осн. методами планово-ек. розрахунків є баланс. і нормат.Сутність баланс. методу в макроек. планув. полягає в застосув. прийомів і розрахунків, які уможливлюють установл. зв'язку та узгодж. між потребами й засобами для їх забезпеч. Завд. розробки балансу є досягнення оптим. відповідності (рівняння) між сукупністю потреб і заг. сумою джерел їх задоволення:Сума Рі = Сума Пjде: Рі — рес-си і-виду; Пj — потреби j-виду. Отже, кожен баланс являє собою дві взаємозв'язані групи показників (частин, розділів балансу). Перша узагальнює рес-си в розрізі джерел, друга характериз. потреби за напрямками їх використ. Залежно від виду балансу ресурсна частина може мати назви: “доходи”, “попит”, “надходж.”; а та частина, яка характеризує потреби, — “витрати”, “пропозиція”, “розподіл”. Класифікація балансів здійсн. за багатьма ознаками. За масштабами об'єкта планування виділяють народногосп., галузеві, регіон. і т. п. баланси. За часовою ознакою — статичні й динамічні баланси. За одиницями виміру — натур. (матер.), вартісні (фінанс.), труд. баланси і т. д. Балансові розр-ки в макроек. планув-ні передбач. широке використ. соц.-ек. норм і норм.Нормативний метод засновано на використ. прогресивної, науково обгрунт. системи норм і нормативів. За допомогою норм і нормативів визнач. потреби у вир-ві продукції (робіт, послуг), обґрунт. можливості задоволення цих потреб, здійснюють контроль за ефект-стю використ. рес-сів під час реалізації план. завдань. Норми і нормативи за сутністю є якісними, відн. показниками. Вони побуд. здебільшого як показники місткості та віддачі. Показники місткості (Нм) характериз. нормат. витрати рес-сів на одерж. певного рез-ту (ефекту).Нм=Р\Еде Р — витрати рес-сів; Е — соц.-ек. рез-тат. Нормат. показники віддачі (Нв) є оберненими показн-ми місткості:Нв=1\Нм=Е\Р До таких показників належать нормативи фондовід., рентаб-сті, заг. ефект-сті кап.вкладень...У планово-ек. обгрунтув. нормативи є своєрід-ою константою, яка уможливлює здійснення 2-х типів розрах-ків. По-перше, можна визначити очікув. рез-тат за наявних рес-сів та, по-друге, визначити потребу в рес-сах для досягн. певного цільового рез-ту:Ео=Рн\Нв ; Ео=НвРнРп=НмЕц ; Рп=Ец\НвЕо , Ец – очікув. та цільовий ефекти; Рн і Рп—рес-си, відповідно наявні та потрібні.

26.Стр-ра Держ. програми ек. і соц. розв-ку Укр.Стр-ра макроек. плану — це сукупність його розділів. Кожен розділ плану характериз. конкр. напрямки діяльності держ. з реалізації ек. пол-ки в план. періоді. Держ. програма ек. і соц. розв-ку Укр. 1999 року склад. з таких розділів. 1. Заг. полож.( заг. хар-ка програми (відомості про організ. засади розробки програми, й умови та ризики здійсн. прогр. заходів). 2. Ек. ситуація, яка скл. на поч.. план. періоду. 3. Осн. напрями, тенденції та прогноз ек. і соц. розв-ку. За змістом цей розділ є цільовим. У ньому містяться перелік цілей та пріоритетів розв-ку ек. та цільовий прогноз гол. макроек. пок-ків. 4. Відродж. вітчизн. вир-тва. 5. Соц. пол-ка( охоплює питання держ. пол-ки у сферах доходів і соц. захисту насел., кул-ри і мист-ва, фіз. кул-ри і спорту). 6. Держ. регулюв. ек-ки( організ.-ек. мех.-зм реалізації цілей, пріоритетів та завдань програми і містить перелік заходів щодо таких напрямків ек. пол-ки: фінанси.-бюдж., грош.кред....).7. Осн. показники(конкретик. зміст цілей, пріоритетів та зах-ів держ. на план. рік. 8.Осн. баланси нац. ек. У скл. ДПЕСР Укр. розробл.: зведений фінанси. баланс; баланс грош. доходів і витрат населення; торг. баланс; баланс кап. вкладень; зведений баланс тр. рес-сів...9. Соц.ек. розвиток регіонів.

Сутність державного програмно-цільового планування, та державних цільових програм.

Макроеконоличне плануван­ня — це особливий вид д1яльност1 держави щодо визначення стратепчних, тактичнихі оперативних щлей планового пер1о-ду, а також способ1в досягнення таких цілей

Особлив1сть ма-кроеконом планування полягае в тому, що його об'ектом е нацюнальна економжа, а суб'ектом — держава. Кр1м того, слад ураховувати часов! обмеження плажв, що обумовлеш, по-перше, ротац1ею державних оргашв в1дпов1дно до законо-давства про вибори та, по-друге, календарним характером пла­нування (плановий р1к, як і бюджетний, розпочинаеться 1 с1чня та зактчуеться 31 грудня).

3 погляду обов'язковост1 виконання суб'ек-тами господарювання планових завдань розрізняють:

Директивный планмае силу юридичного закону, адресний та обов'язковий для виконан­ня характер. За директивного планування посадові особи несуть ввдповвдальтсть за невиконання планових завдань.

1ндикативний план—це ре-комендац1йна система планових заход1в, спрямованих на досяг­нення цшей соц1ально-економ1чно'Г пол1тики держави, що перед-бачае створення таких умов функцюнування суб'ект1в економ1ки, яю б спонукали їх до виконання поставлених завдань.

1ндикативш плани мають особливості, як1 суттево від-р1зняють 'їх в1д план1в директивних. По-перше, 1ндикативний план е комплексом рекомендацш; по-друге, рекомендацп не ма­ють обов'язкового характеру; по-трете, показники плану при-значено для інформування суб'ект1в господарювання про цілі, прюритети и нам1ри держави; по-четверте, мобшьний характер плану передбачае можлив1сть коригування його параметр1в в1д-пов1дно до змін на ринку; по-п'яте, реал1зац1я щлей здійснюеться через систему правових та економ1чних регулятор1в

Етапи програмно-цільового планування.

Ста­ни, че­рез які про­хо­дить ЦКП, на­зи­ва­ють ета­па­ми (фа­за­ми, ста­ді­я­ми) ЦКП. У свою чер­гу, ко­жен етап мо­же під­роз­діл. на — під­ета­пи (під­-фа­зи. під­ста­дії). ЦКП здійсн. за та­кою схе­мою:

1. Від­бір пе­ре­лі­ку про­блем, що під­ляг. про­грамн. роз­в'я­зан­ню.

2. Фо­р­му­ван­ня та ви­да­ча ви­хі­д­но­го за­вдан­ня на роз­ро­б­ку про­гра­ми­(­фо­р­му­люв. ці­лей та за­вдань; ви­знач. ста­ту­су уча­с­ни­ків про­гра­ми; орі­єнт. об­сяг ви­трат на роз­ро­б­ку і ре­а­лі­за­цію про­гра­ми,ро­бо­ту з фо­р­му­ван­ня ви­хідн. за­вд. на роз­ро­б­ку ЦКП здійсн. за­мо­в­ник,ви­хі­д­не за­вдан­ня має склад. з та­ких гол. бло­ків:

*роз­го­р­ну­те фо­р­му­люв. гол. ці­лі, під­ці­лей та за­вдань про­гра­ми;*орі­є­н­то­в­ний пе­ре­лік центр. та місц. держ. ор­га­нів, які бра­ти­муть участь у ре­а­лі­за­ції про­гра­ми;*об­сяг ви­трат на роз­ро­б­ку та ре­а­ліз-­ію про­гра­ми із за­зна­чен­ням осн. джер. фі­нан­с-­ня;*ін. вка­зі­в­ки що­до ор­га­ніз. роз­ро­б­ки та ре­а­лі­за­ції про­гра­ми­.­Хар-р і спе­циф. на­род­но­госп. Про­блем, а та­кож рі­вень ком­пе­те­н­ції держ. ор­га­нів зу­мо­в­лю­ють не­об­х-сть ви­знач. ста­ту­су уча­с­ни­ків про­гр.-­ці­льо­во­го пла­нув. Уча­с­ни­ка­ми фо­р­му­ван­ня та ре­а­лі­за­ції ЦКП є: держ. ор­ган — за­мо­в­ник ЦКП; гол. роз­ро­б­ник ЦКП; держ. ор­га­ни — ви­ко­нав­ці ЦКП; під­пр-­ва — ви­ко­нав­ці за­хо­дів ЦКП. Держ. орг. — за­мо­в­ник ЦКП (ор­ган за­кон., вик., пред­ста­в. вла­ди) впли­ває на всі ета­пи жит­тє­во­го ци­к­лу про­гра­ми: ви­зна­чає про­бле­ми, спо­со­би їх­ньо­го роз­в'я­зан­ня­.­.­.­Гол. роз­ро­б­ник ЦКП — ор­га­ні­за­ція, осн. фу­нк-­ми якої є: роз­ро­б­ка про­е­к­ту про­гра­ми, ко­ор­дин. дій ви­ко­нав­ців про­гра­ми, ко­н­т­роль ви­ко­нан­ня і ко­ри­гу­ван­ня за­хо­дів ЦКП. Ф-ції гол. роз­р-­ка мо­же ви­ко­ну­ва­ти ор­ган управ­лін­ня про­гра­мою, ко­ле­к­тив фа­хі­в­ців з держ. слу­ж­бо­в­ців ви­со­ко­го ра­н­гу, на­у­ко­вців, про­ві­д­них спе­ці­а­лі­с­тів у га­лу­зі ви­ро­б­ни­ц­т­ва, фі­нан­сі­в­.­.­.­Держ. ор­ган — ви­ко­на­вець ЦКП (ор­ган держ. вик. вла­ди) не­се від­по­від-сть за ви­кон-­ня пе­в­них за­хо­дів ЦКП. Най­важл. ф-ці­єю цьо­го уча­с­ни­ка є укла­дан­ня держ. ко­н­т­ра­к­тів з під­пр-­ва­ми — ви­ко­нав­ця­ми за­вдань про­гра­ми.Під­пр-­во — ви­ко­на­вець ЦКП — це під­пр-­во (уста­но­ва, ор­га­ні­за­ція), що за­без­пе­чує ви­ко­нан­ня кон­кр. за­вдань про­гра­ми че­рез вир-­во про­ду­к­ці­ї.

3. Роз­ро­б­ка про­е­к­ту про­гра­ми.

Ро­бо­ту з роз­ро­б­ки про­е­к­ту ЦКП очо­лює й ко­ор­ди­нує ор­ган управ­л. про­гра­мо­ю. Про­ект про­гра­ми має вклю­ча­ти та­кі гол.роз­ді­ли: ці­льо­вий; зве­де­ний; ор­га­ні­зац.

Тут на­во­дить­ся по­ста­но­в­ка й опис про­бле­ми, а та­кож спо­со­би її роз­в'я­зан­ня­.­З­ве­де­ний роз­діл про­гра­ми вклю­чає: осн. по­ка­з­ни­ки про­гра­ми; пе­ре­лік осн. за­хо­дів про­гра­ми; рес-­сне за­без­п. за­хо­дів про­гра­ми.

4. За­твер­дж.про­гр.,.здій­с­нює держ. ор­ган.

5. Ре­а­лі­за­ція про­гра­ми­.­Цей етап склад. з двох осн-х ста­дій: укла­дан­ня держ. ко­н­т­ра­к­тів та ви­кон. ком­пле­к­сів ро­біт.

6. Звіт про ви­ко­нан­ня про­гра­ми­.­З­віт про ви­ко­нан­ня ЦКП є скла­до­вою ча­с­ти­ною ко­н­т­ро­лю.

29.Функції державних органів України у сфері прогнозування та програмування економічного і соціального розвитку.Стр-ра ма­к­ро­ек. пла­ну — це су­ку­п­ність йо­го роз­ді­лів. Ко­жен роз­діл пла­ну ха­ра­к­те­риз. кон­кр. на­пря­м­ки ді­я­ль­но­с­ті держ. з ре­а­лі­за­ції ек. по­л-­ки в план. пе­рі­оді. Держ. про­гра­ма ек. і соц. роз­в-­ку Укр. 1999 ро­ку склад. з та­ких роз­ді­лів. 1. Заг. по­лож.( заг. хар-­ка про­гра­ми (ві­до­мо­с­ті про ор­га­ніз. за­са­ди роз­ро­б­ки про­гра­ми, й умо­ви та ри­зи­ки здійсн. про­гр. за­хо­дів). 2. Ек. си­ту­а­ція, яка скл. на по­ч.. план. пе­рі­оду. 3. Осн. на­пря­ми, те­н­де­н­ції та про­гноз ек. і соц. роз­в-­ку. За змі­с­том цей роз­діл є ці­льо­вим. У ньо­му мі­с­тять­ся пе­ре­лік ці­лей та пріо­ри­те­тів роз­в-­ку ек. та ці­льо­вий про­гноз гол. ма­к­ро­ек. по­к-­ків. 4. Від­родж. ві­т­чизн. вир-­тва. 5. Соц. по­л-­ка( охо­п­лює пи­тан­ня держ. по­л-­ки у сфе­рах до­хо­дів і соц. за­хи­с­ту на­сел., кул-­ри і ми­ст-­ва, фіз. кул-­ри і спо­р­ту). 6. Держ. ре­гу­люв. ек-­ки( ор­га­ні­з.-­ек. мех.-зм ре­а­лі­за­ції ці­лей, пріо­ри­те­тів та за­вдань про­гра­ми і мі­с­тить пе­ре­лік за­хо­дів що­до та­ких на­пря­м­ків ек. по­л-­ки: фі­нан­си.-­бюдж., гро­ш­.­к­ред....).7. Осн. по­ка­з­ни­ки­(­ко­н­к­ре­тик. зміст ці­лей, пріо­ри­те­тів та зах-­ів держ. на план. рік. 8.Осн. ба­ла­н­си нац. ек. У скл. ДПЕСР Укр. роз­робл.: зве­де­ний фі­нан­си. ба­ланс; ба­ланс грош. до­хо­дів і ви­трат на­се­лен­ня; торг. ба­ланс; ба­ланс кап. вкла­день; зве­де­ний ба­ланс тр. рес-­сів...9. Со­ц­.­ек. роз­ви­ток ре­гі­о­нів.

30.С-ма методів ДРЕ. Методи прямого та опосередкованого ДРЕ.

Теорія ДРЕ проголошує необ-ть системного підходу довибору засобів та методів впливу д.на суб”єктів ек.відносин. Системн.підхід передбач інтеграцію у цілісну с-му,по-1, елементів, що формують стратегію соц-ек розв-ку, по-2, елементів, що утворюють підсис-му регуляторів. Cтратегія соц-ек розв-ку формуеться через макроек прогноз-ня, макроек план-ня, і держ програмно-цільове план-ня. Стратег.орієнтири й конкр умови соц-ек розв-ку, пов”язані зі змінами кон”юктури на ирнку, обумовлюють викор-ня багатьох методів ДРЕ.Методи ДРЕ – це способи впливу д.на сферу підп-цтва, інфрастр-ру ринку, некомерц сектор ек-ки з метою створення умов їхнього ефективного ф-ціонування відповідно до напрямків держ ек політики. Методи ДРЕ класифікуються за 2 ознаками: за формами впливу(прямі та непрямі) та засобами впливу(прав, адмін, ек та пропадандистські методи)

Методи прямого впливу безпосередньо діють на ф-ціон-ня суб”єктів ринку.Такий вплив здійс.за доп.інструментів адм-прав.хар-ру та ек інструментів прям впливу( це норм-прав акти, макроек плани, держ замовлення, нормативи, лізенції, квоти, держ бюдж витрати та ін)Методи непрям регул – це методи, які регламенту поведінку суб”єктів ринку не прямо, а опосередковано, через створення певного ек серед-ща, яке змушує діяти в потрібному держ напрямку (інструменти фіскал, бюдж, грош-кр, інновац, інвест, амортиз та інш напрямків ек політики, а також методи морального переконування).

31.Правові методи ДРЕ.

Прав регул-ня –це діял-ть д. щодо встановлення обов”язкових для викон-ня юрид.норм поведінки суб”єктів права. Предметом прав регул-ня ек-ки є: -відносини між д.і сусп-вом, громадянами, суб”єктами господ діял-ті;

-в.”всередині” д., між її органами; -ек в.між людьми, залученими в держ-управ процеси.

Стрижнем прав рег-ня є розробка та юрид закріп-ня норм поведінки суб”єктів ек відносин. В кожній нормі виокремлюють 3 основні елементи: диспозицію, санкцію, гіпотезу.

Осн вимогами до різн форм прав рег-ня є: своєчасність, стабільність, повнота, внутр узгодженість. Осн формами прав рег-ня є:Конст-я та з-ни У.,укази й розпор-ня През У, постанови та ін акти ВРУ, постанови й розпор-ня КМУ, норм-прав акти органів, норм акти місц держ адм-й та органів місц самовряд-ня. Виключно з-нами у визнач-ся: ДБУ і БС Укр, с-ма оподаткування, засади створ-ня і ф-ціон-ня фін, грош, кред, інвес ринків,статус нац валюти, статус іноземн валют на тер-ї У, порядок утвор-ня і погашення держ боргів, порядок випуску та обігу держ ЦП,їх види і типи; порядок утворення і ф-ня вільних та ін спец зон.

32.Адміністр методи ДРЕ.

АМ ДРЕ-це інструменти прямого впливу д.на діял-ть суб”єктів ринку. АМ випливають із необ-ті регулювати деякі види ек діял-ті з погляду захисту інтересів громадян, сусп-ва в цілому, прир серед-ща. Осн інструментами адм регул-ня є лізенції (спец дозволи, які видаються суб”єктам підпр діял-ті на здійснення окремих її видів); квоти(визнач частку суб”єктів ринку у вир-ві, споживанні, експорті, імпорті і т.п тов і посл); санкції( заходи д., спрямов на покарання суб”єктів ринку, які не виконують установлених правил діял-ті); норма(1. Наук обгрунтована міра суспільно необхідних витрат ресурсів на виготовлення одиниці прод-ї заданої якості, 2.правила поведінки людей і здійсн-ня певн видів ек діял-ті); стандарти( єдині норми за типами, марками, параметрами, розмірами і якістю прод-ї); держ замовлення( для підп-в, які повністю або частково перебувають у держ власності, а також для підп-в монополістів, держ замовлення на поставку прод-ї( виконання робіт, надання послуг) є обов”язковими; ціни (встан-ня фіксов цін на найважл тов і посл, застосув-ня гранич цін і т.д.)

33.Екон методи ДРЕ.

Застос-ня ЕМ ДРЕ дає змогу створ-ти ек умови, які спонукають суб”єктів ринку діяти в необх-му для сусп-ва напрямі. Ек рег-ня здійсн-ся інструментами фіскал (держ закупівлі, які хар-ть бюдж видатки, і податки, які визн-ть бюдж доходи); бюдж (д.здійс-є пряме фінан-ня установ сектору держ упр-ня, фінан-ня інвест програм, обслуговування держ боргу); податк (застос для поповнення держ фін ресурсів, а також для стимулювання ек зростання, НТП, здійсн-ня струк перетворень, підвищ конкурентоспромож вітчиз виробників); грош-кред (здійс-ся з метою впливу на грош пропозицію ( для цього НБУ викор-є такі осн інструменти: грош емісія, операції з держ ЦП, зміна норми обов”яз резервів, маніпулюв облік ставкою)); амортиз політики (механізм прискореної амортиз-ї).

34.Пропагандистські методи ДРЕ.

-це звернення д.до гідності, честі й совісті людини (підп-ємця, найманого робітника, держ службовця і ін). Вони включають заходи виховання, роз”яснення і популярізації цілей і змісту рег-ня, засоби морального захочення тощо. Суть цих методів поляг в тому, щоб формувати й підтримувати в людей певні переконання, дух цінності, морал позиції, психол настанови щодо діял-тідержави.Прикладами використання пропагандистських методів є: орієнтація діяльності суб'єктів ринку на цілі та пріоритети державних макроекономічних планів (програм); заклики державних органів до підприємців, бізнесменів, трудящих, профспілок, політичних партій щодо дотримання ними певної лінії поведінки; політична реклама, зустрічі з виборцями, участь у роботі об'єднань за економічними інтересами з метою залучення інвестицій, послаблення економічних вимог і т. ін. Нфсктивність морально-етичних методів залежить від належної організації пропагандистських акцій і міри довіри людей до держави.

35.Фін та бюдж системи. Зведений баланс фін ресурсів дер-ви.Фінанси в загальному їх трактуванні означають застосування різноманітних способів розподілу ВВП на централізовані та децентралізовані фонди грошових ресурсів. Різні країни мають свою специфіку фінансової системи. В Україні фінансову систему утворюють: державний і місцеві бюджети, або так званий консолідований бюджет; фінанси під-в усіх форм власності; централізовані державні та інші фонди; фондовий ринок.Основною ланкою фінансової системи і найважливішим комплексом засобів державного регулювання економіки є державні фінанси. Через державні фінанси перерозподіляється значна част-ка ВВПОсновна частка державних доходів і витрат здійснюється через бюдж систему. В Укр бюдж сисма складається з Державного бюдж Укр, бюдж АРК та місц бюдж. Організ та принципи побудови бюдж системи, а також взаємозв'язок між її окремими ланками характер поняттям “бюдж устрій”. У загальному розумінні, бюджет — це план утворення і використання фін ресурсів для забезп ф-цій певної організації. Державний бюджет — це річний план державних витрат і джерел їхнього фінансового покриття. Взаємозв'язки бюджету з іншими ланками фінансової системи регулюються чинним законодавством. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюдж с-ми, є зведеним бюджетом України.

36. Доходи та видатки Державного бюджету України. Державт доходи — це, по-перше, грошові відносини з приводу розподілу ВВП, подруге, частка ВВП, що використовусться державою для здійснеиня своїх функцій. Дох Держ бюд Укр формуються за рахунок: податкових надходжень (частини ПДВ, частини акц збору, под на приб підпр і оргашзацій ус1х форм власності (крім комунальної) податку на майно підриемств і оргашзацій, плати за землю, надходжень в1д зовн1шньоеконом1чної діяльності); неподатко-вих надходжень і доход1в в1д операцій з катталом, що перебуває в загальнодержавній власності (частини доход1в в1д приватизації та реалізаци державного майна; орендної плати за аренду; повернених державих позик.; див1денд1в, одержаних на акції та папери, шо належать державі);дохід державних цільових фондів (Пенсійного фонду України, Фонду для здійснення заходів щодо л1кв1даи! наслідк1в Чорнобильської катастрофи та соц1ального захисту населения та 1н.); інших доход1в, встановлених законодавством У і віднесених до доход1в , Д. Бюджету    Видатки Державного бюджету виконують функції політичного, соціального та економ1ч-ного регулювання. Держав/а видатки, включаючи чисте кредитування, — це витрати, пов'язані з виконанням державою своїх функщй. Витрати — це платежі, що не підлягають новерненню, не створюють 1 не погашають ф1нансових вимог. Вони складаються в основному \з закуп1вель товарів, послуг, оплати праці державних службовців, соціальних виплат і обслуговування державного боргу.