Роль «електронного уряду» в державному регулюванні економіки.

Електронна інформаційна система «Електронний уряд» — це модель державного управління, яка заснована на використанні сучасних інформаційних та комунікаційних технологій з метою підвищення ефективності та прозорості влади, а також встановлення суспільного контролю над нею. Електронний уряд являє собою модель управління, у якій вся сукупність як внутрішніх, так і зовнішніх зв’язків і процесів підтримується й забезпечується відповідними інформаційно-комп’ютерними технологіями. Необхідною умовою переходу до електронного уряду є широка інформатизація всіх процесів у звичайній діяльності міністерств, відомств, місцевих органів виконавчої влади, причому як внутрішніх, так і зовнішніх. Умовно вся сукупність відносин державного апарату ділиться на три основні групи: міжвідомчі відносини, відносини з бізнесом, відносини з громадянами.

Головною метою електронного уряду э забезпечення інформаційної, функціональної взаємодії уряду з кожним громадянином, кожним суб’єктом управління. Електронний уряд має змінити не лише характер діяльності державного апарату, а й підвищить ефективність його функціонування. Основним принципами побудови електронного уряду є: - Надання послуг у будь-який момент часу (електронний уряд працює 24 години на добу); - Максимальна простота і прозорість (обслуговує звичайних громадян, а не тільки фахівців): - Єдині технічні стандарти і взаємна сумісність (електронні додатки повинні відповідати принципам єдиної архітектури систем ідентифікації, безпеки, дизайну);- Забезпечення конфіденційності і виконання правил інформаційної безпеки; - Беззастережна орієнтація на думку громадян при реалізації нововведень.Електронна інформаційна система України інформує про діяльність Президента України, ВРУ та включає в себе інформування діяльності Уряду.

16.Порядок висвітлення діяльності державних органів засобами масової інформації.Закон України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" визначає порядок всебічного й об'єктивного висвітлення діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування ЗМІ і захисту їх від монопольного впливу органів тієї чи іншої гілки державної влади або органів місцевого самоврядування.Порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування - розклад, обсяг, форми і методи оприлюднення відомостей про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування в межах визначених цим Законом квот часу, газетних /журнальних/ площ та виділених коштів.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надавати ЗМІ повну інформацію про свою діяльність через відповідні інформаційні служби цих органів, забезпечувати журналістам вільний доступ до неї, крім випадків, передбачених Законом України "Про державну таємницю". А також вони не повинні чинити на них будь-якого тиску і втручатися в їх виробничий процес, незважаючи на те, що ці органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути їхніми засновниками (співзасновниками). У свою чергу ЗМІ можуть проводити власне розслідування й аналіз діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, давати їй власну оцінку, коментувати. Проте, при цьому головними вимогами, що пред’являються до роботи ЗМІ, повинні бути об'єктивність, всебічність, незалежність досліджень. Що ж стосується оприлюднення офіційної інформації, то в цьому випадку розрив або змішування змісту офіційної інформації коментарями ЗМІ або журналістом не допускається.

17.Сутність стратегії соц-ек політики держави. Визнач-ня сусп потреб і інтересів.Стратегія –це детальний, комплексний план, спрямований на втілення місії орг-ції (держави). Місія д.зумовлена самою її сутністю, чітко визначеною метою її існув-ня. Питання про побудову цілей у ДРЕ належать до найбільш актуальних теор і практич проблем. Процес цілепокладання д.слід розглядати як сукупність певних стадій. Визначення сусп потреб та інтересів здійс-ся через поєднання особистих, колективних і держ інтересів. Сусп джерелом виник-ня й фіксування цілей є потреби та інтереси людей. Вони узагальнюються політ партіями, громад орг-ціями, спілками і т.п.й трансформ-ся в колективні інтереси. Консенсус і компроміс між різн політ силами з приводу баз сусп цінностей досяг-ся застосуванням демократ соц технологій (референдумів, виборів, переговорів та ін), реал-цією принципів соц партнерства.

18.Етапи побудови стратегії соціально-економічного розвитку країни.З метою втілення стратегічних, тактичних та оперативних цілей, а також визначення шляхів і засобів реалізації їх має формуватися концепція соціально-економічного розвитку. Концепція — це система поглядів на певні явища, а також спосіб розуміння їх, тлумачення, інтерпретації. Розроблення концепції є необхідною умовою послідовної та спадкоємної економічної політики. Вона повинна розроблятися на довго-, середньо- і короткострокову перспективу. Концепція ґрунтується на трьох основних елементах: аналізі стану економіки, аналізі цілей і виборі інструментів державного регулювання. З аналізу стану економіки починається раціональна економічна політика. Він має ґрунтуватися на показниках динаміки, структури, ефективності, міжнародних порівняннях, охоплювати весь спектр проблем функціонування економіки. Змістовний аналіз — необхідна передумова прогнозування. Метою аналізу цілей і пріоритетів є зіставлення стратегічних, тактичних та оперативних цілей із можливостями економіки. Результатом такого зіставлення є коригування цілей, які підлягатимуть реалізації через макроекономічні плани (програми) на довго-, середньо- і короткостроковий періоди. Цілі мають відповідати трьом основним вимогам: конкретність, визначеність у часі та реальність. Конкретність досягається встановленням кількісних і якісних орієнтирів (нормативів) — інформаційної бази для планово-економічних розрахунків, організаційних рішень, оцінки результатів діяльності державних органів і суб'єктів господарювання та контролю. Визначеність у часі передбачає формулювання спочатку головної цілі, потім — підцілей другого, третього і т. д. рівнів із зазначенням строків досягнення їх. Установлення цілей, які перевищують можливості економіки, може призвести до значних збитків і загострення соціально-економічних проблем. Тому цілі, підцілі та завдання мають бути реальнішії.

 Відбір інструментів державного регулювання здійснюється з метою з'ясування необхідності та можливості застосування їх для досягнення відповідних цілей. Стратегічною метою України за умов трансформації, спрямованої на поєднання механізмів ринкового саморегулювання та державного регулювання, є побудова сої^ально орієнтованої ринкової економіки. Цей напрям, по суті, є вітчизняним трактуванням загальносвітової тенденції руху до постіндустріальної цивілізації, який має бути здійснений еволюційним, безконфронтаційним шляхом. Найважливішими засобами формування та реалізації стратегії соціально-економічного розвитку, а також ДРЕ є прогнозу вання, макроекономічне планування та державне програмування. Система прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України складається з: •прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди; •Державної програми економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період;

 •прогнозів економічного і соціального розвитку АР Крим, областей, районів і міст на середньостроковий період; •програм економічного і соціального розвитку АР Крим, областей, районів і міст на короткостроковий період; •прогнозів розвитку окремих галузей економіки на середньо-строковий період; •програм розвитку окремих галузей економіки.

19.Цілі і пріоритети державної економічної політики.Об'єктивна мета державної політики, яка залишається незмінною в будь-який період, на будь-якій стадії розвитку країни, — підтримка ефективності ринкової економіки пом'якшення протиріччя ринкового механізму, тобто державна політика повинна знаходитися в поєднання з ринковим механізмом. Задачі ж економічної політики диктуються тими потребами розвитку, які ставить дійсність, що змінюється в той чи інший .період. Таким чином, в залежності від періоду розвитку міняються не тільки завдання економічної політики, але і її види: антициклічна, антиінфляційна, економічного зростання або стабілізації.Державна економічна політика може розроблятися і реалізовуватися на декількох рівнях в залежності від масштабу проблеми, що вирішується або обхвату суспільної сфери. Цей рівень визначає цілі і стратегію політики, характер організацій, що беруть участь і індивідів, методи здійснення і, наслідки. Звичайно виділяють три рівні державної економічної політики: - макрорівень в глобальних масштабах країни, групи країн; - метарівень, що відноситься до окремих сфер і напрямів; - мікрорівень, що торкається розв'язання локальних проблем.

Кінцеве призначення економічної політики держави - сприяти природному еволюційному економічному розвитку, запобігати зло-вживанням економічною владою з боку окремих осіб, груп, під-приємств, а також кризовим явищам, підтримувати господарський порядок.

 Залежно від конкретних обставин цілі економічної політики мо-жуть і повинні змінюватись, гнучко реагувати на фактичний стан економіки, її проблеми та протиріччя. Можна сформулювати кіль-ка загальних бажаних цілей економічної політики в ринковій еко-номічній системі.1. Мета економічного зростання. Це загальна кінцева мета для кожної національної економіки і національної економічної політи-ки в ринковій та перехідній до ринку економіці. Вона конкретизу-ється в обсягах виробництва ВНП, рівні життя населення країни. Заходи економічної політики, спрямовані на досягнення цієї мети, можуть бути різноманітними, проте їх поєднує націленість на акти-візацію найважливіших факторів економічного зростання, серед яких - інвестиції капіталу, реструктуризація економіки,, ефектив-на зайнятість і зростання продуктивності праці, достатній плато' спроможний попит населення тощо. Використовуються заходи структурної політики загалом. 2. Мета ефективної зайнятості. Як правило, вона поєднується, з першою і передбачає активну економічну політику держави. 3. Мета зростання економічної ефективності. Своєрідна "над-мета" ринкової економіки, досягти яку можливо заходами еконо-мічної політики, що мають достатньо довгострокове і стратегічне значення для національної економіки і передбачають розвиток на-уково-технічного прогресу, освіти, науки, використання своєрід-них переваг національного характеру, національної економіки в системі міжнародного поділу праці. Використовуються заходи про-мислової політики.4. Мета стабільного рівня цін. В розвинутій ринковій економіці досягається переважно заходами грошово-кредитної та бюджетної політики, що мають антиінфляційну спрямованість. Як правило, в короткостроковий термін ця мета вступає в протиріччя з метою найбільшого рівня зайнятості та стимулювання економічного зрос-тання. В перехідних до ринку умовах пріоритетне місце в напрямі досягнення даної мети має належати загальній економічній полі-тиці з підтримки національного товаровиробника. 5. Мета захисту і підтримання конкурентного господарського порядку, принципів економічної свободи. Досягається заходами ан-тимонопольної політики, контролю за використанням економічної влади, захисту прав людини та інституту приватної власності. Всту-пає в певне протиріччя з принципами активної державної еконо-мічної політики економічного регулювання.6. Мета соціальної безпеки і стабільності. Досягається засоба-ми збалансування економічних інтересів роботодавців та найма-них працівників, політики соціального страхування та забезпечен-ня, ефективної зайнятості, професійної підготовки та перепідготовки, сприяння малому бізнесу, а також засобами прогресивного оподаткування особистих доходів, оподаткуванням нерухомого майна тощо.

 7. Мета рівноваги зовнішньоторговельних-операцій і платіжно-го балансу, ефективного курсу національної валюти. Досягається заходами зовнішньоекономічної політики, політики центрального (національного) банку щодо курсу національної валюти тощо.Економічна політика має реагувати на кон'юнктурні коливан-ня. В умовах, коли ринкова економіка розвивається циклічно, ві-дображаючи зміни в попиті і пропозиції, важливим загальним за-вданням економічної політики є завчасна (своєчасна) реакція на можливі зміни економічної кон'юнктури, стану національного і сві-тового ринків. В умовах, коли економіка зростає, економічна полі-тика повинна запобігати можливому підвищенню "економічної тем-ператури", тобто проводити заходи, сутність яких протилежна економічному зростанню. І навпаки, коли з'ясовується близьке еко-номічне "гальмування", економічна політика "включає" стимулю-ючі заходи щодо інвестицій та ділової активності в цілому.

20. Побудова соціально-орієнтованої економіки як стратегічний орієнтир економічної політики Стратегічною метою України за умов трансформації, спрямованої на поєднання механізмів ринкового саморегулювання й державного регулювання, є побудова соціально орієнтованої ринкової економіки. Це вітчизняне трактування загальносвітової тенденції руху до постіндустріальної цивілізації, перехід до якої має бути здійснений еволюційним, безконфронтаційним шляхом, і означає перехід від «людини для економіки» до «ек. для людини».Забезпечувальні цілі в цей період: цілі соц. політики; цілі політики у сфері виробництва; цілі розвитку економічних відносин; цілі формування соц. структури і соц. характеристик сусп-ва; цілі формування системи демократії; цілі щодо розвитку міжнародних ек., політ., культ., гуманіт. та інші. Однією з головних цілей соціально-орієнтованого ринкового господарства є забезпечення зовнішніх умов для нормального функціонування ринкових механізмів. Зміст цієї політики полягає в тому, щоб усунути всяке обмеження конкуренції, взявши під контроль діяльність монополій, олігополій і картелів. На сьогоднішній день для України є актуальними наступні пріоритети для досягнення соціально-орієнтованої економіки: -щорічне зростання ВВП на рівні 6-7%;- формування інноваційної стратегії довгострокового економічного розвитку; -здійснення активної аграрної політики, адаптація підприємств АПК до умов ринкової кон’юнктури; - перебудова соціальної сфери (подолання штучного зниження вартості робочої сили, а також неприпустимо низького рівня соц.витрат).

21.Сутність і ф-ції соц-ек прогноз-ня.

Прогнозування –процес розробки прогнозів.Одним із шайважл напрямків П сусп розв-ку є соц-ек П. Існують 2 аспекти П: теорет і управлін. Соц-ек П є складовою ширшого поняття –передбач. Розрізн 3 форми передбачення: гіпотезу- хар-є наукове передбачення на рівні заг теорії; прогноз- в порівнянні з гіпотезою має більшу визначеність і достовірність, оскільки базується не тільки на якісних,а й на кіл-х параметрах; і план-це комплекс конкрет заходів, спрямов на досягнення певн цілей.Найтісніше взаємопов»язані П та планув. Форми поєднання прогнозу і плану в часі можуть бути різними:1.П може передувати процесу розробки плану2.прогноз і план можуть розроб одночасно3.прогноз може здійснюватися після ПР

Але П і план-ня можуть існувати окремо.Суттєвою відміною між П і план-ням є те, що прогнози мають імовірний х-р, а плани- це однозначні рішення, які мають ознаки директивності та індикативності. Прогнози мають альтернативний х-р. Розбіжності між П і план-ням обумовлюють різницю в їхніх ф-ціях. Метою П є створ-ня наук передумов для їхнього прийняття. З огляду на це, осн ф-ціями П є: наук аналіз процесів і тенденцій; дослідження об»єктивних зв»язків соц-ек явищ; оцінка об»єкта П; виявлення альтернатив розв-ку.

22.Класифікація соц-ек прогнозів.Однією з найважливіших х-к соц-ек прогнозування(П) є класифікація прогнозів. Ознаки класиф-ї:1.за масштабами об”єкта П: прогнози поділ на глобальні, макроек, секторів ек-ки, міжгалуз народогоспод комплексів, галузеві, регіон, локальні та ін2.за часом випереджання прогнози х-ють як оперативні, коротко, середньо, довго та далекостроковію3.за елементами та напрямами відтворення вирізняють прогнози первинних факторів вир-ва( п.прир , матер, труд, фін ресурсівта ін) та прогнози сусп потреб( п заг-держ, вироб, особист і т.п. потреб, а також п.ек кон”юктури)4.важл місце в с-мі соц-ек прогнозів належить соц прогнозам, які охоплюють прогнози споживчого попиту насел-ня, попиту насел-ня на сусп товари, рівня життя насел-н та ін5.за функціонал ознакою п. класифікують як пошукові( базуються на умовному продовженні в майбутнє тенденцій розв-ку об”єкта в минулому без огляду на фактори, здатні змінити ці тенденції) та цільові(розроб на підставі заздалегідь визначеної мети)

Державна програма економічного і соціального розвитку України як форма макроекономічного планування.

В Україні макроекономічне планування здійснюється у формі розроблення та реалізації Державної програми економічного і соціального розвитку України, яка є складовою системи прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку. Правовою основою Програми… є Конституція України, Закон України «»Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» (2000р.) Державна програма… - це документ, в якому визначаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку, засоби та шляхи їх досягнення, формується взаємоузгоджена і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, місцевого самоврядування, досягнення стабільного економічного зростання, а також характеризуються очікувані зміни в економіці та соціальній сфері. ДПЕСР розробляється щороку на короткостроковий період взаємоузгоджено з проектом державного бюджету України на відповідний рік. Проект державної програми на наступний рік подається до ВР водночас із проектом державного бюджету. ДПСЕР затверджується ВРУ. Відповідальність за розроблення та реалізацію програми покладено на КМУ. Програма затверджується парламентом і публікується в офіційних виданнях ВРУ. У ДПЕСР мають бути відображені:

аналіз соціально-економічного розвитку країни за минулий і поточний роки, характеристика головних проблем розвитку економіки;цілі та пріоритети соц.-економ. розвитку;система заходів щодо реалізації державної політики з визначенням термінів і виконавців;перелік державних цільових програм, що фінансується в наступному році за рахунок коштів державного бюджету.