Біосфера. Рослинний і тваринний світ

Біосфера – частина земного простору, в яій поширене життя. Цей термін запропонував австрійський геолог Едуард Зюсс у 1875 р. Є й інше тлумачення біосфера – сукупність усього живого на Землі. У другому разі для усієї сукупності живих організмів придумано слово “біота”. Цей термін запропонував у 1907 р. румунський біолог Е. Раковице. 

    Переважна частина біомаси Землі (понад 99 %) зосереджена на суші. Приблизно таким самим є співвідношення фітомаси (на неї припадає 99 % загальної) і зоомаси (1 % загальної).

    У фітомасі найбільшою є частка лісу – 90 %. Особливо значною є частка вологих тропічних лісів. У свою чергу, у зоомасі близько 90 % припадає на біомасу безхребетних.

    Хоча маса живих організмів порівняно невелика, її роль на Землі надзвичайно велика. Саме завдячуючи живій речовині сталися зміни складу атмосфери та утворився ґрунтовий покрив. Наявність живої речовини змінило навіть зовнішній вигляд нашої планети – тепер значні її простори забарвлені у зелений колір.

    Надзвичайну складність і збалансованість процесів у біосфері яскраво підтвердили дослідження, проведені у США в 1991 р. Суть досліджень полягала у спробі створення штучної біосфери (вона набула назви “Біосфера-2”). У величезному комплексі, ізольованому від атмосфери, були створені і ліс, і море. Дуже великою виявилася і кількість внесених видів рослин і тварин – 3800. Проте стабільності Біосфери-2 не було досягнуто. Досить швидко всередині створеного комплексу збільшилася концентрація діоксиду вуглецю, розбалансувалися й інші складові.  

    Великі і стабільні у просторі і часі угруповання називають біомами. Так, найхолодніші простори Землі займають артктичні та антарткичні пустелі. У більш теплих районах виділяють тундру. У напрямку до екватора найпоширенішими біомами є ліси, лісостеп, трав’янисті біоми (степ, саванна, пампа).  

Усі живі організми поділяють на великі групи – царства. Найчастіше виділяють чотири царства: бактерій, грибів, рослин і тварин,

Кожна з перелічених груп відіграє колосальну роль на Землі, проте увага людей звичайно прикута до царств рослин і тварин.

Царство рослин поділяється на підцарства вищих і нижчих рослин, які у свою чергу поділяється на класи, відділи, родини, роди і насамкінець види. За різними даними, у цілому налічується від 350 до 500 тис. видів рослин.

Царство тварин поділяється на підцарства одноклітинних (найпростіших) і багатоклітинних. Багатоклітинні поділяються приблизно на 20 типів, з яких найвідомішими є молюски, членистоногі, хордові. Останній тип поділяється на три підтипи, в яких найбільшу цікавість мають хребетні (інша назва – черепні). Далі існує поділ на родини, роди і аж до видів, яких налічується близько 1,5 млн.

Саме підтип хребетних звичайно привертає найбільшу увагу в туризмі. Тут існує поділ на класи: риби, земноводні (до них належать жаби, саламандри), плазуни (змії, ящірки), птахи, ссавці.

Різноманітність рослинного і тваринного світу залежать як від природних умов, так і впливу людини. Чисельність видів у цілому більша в умовах теплого і вологого клімату. Різноманітність зростає одночасно зі збільшенням різноманітності природних умов. У країнах, де теплий клімат, де є вихід до моря, де є гори і низовини, біорізноманіття більше, ніж у країнах, розташованих у суворих умовах з порівняно однорідними природними умовами.

Відповідно до умов існування, живі істоти поділяють на екологічні групи. Так, серед птахів виділяють групи лісових птахів (тетерук), коловодних птахів (пелікан), степових (дрохва). Ссавців поділяють на наземних (лев), підземних (кріт), водних (кит), напівводяних (тюлень), літаючих.

Україна в цілому відзначається досить значним багатством рослинного і тваринного світу. За різноманіттям тваринного світу Україна в Європі поступається лише Росії та Туреччині. При цьому слід враховувати, що більша частина цих країн розташована не в Європі, а в Азії. Біорізноманіттю сприяють велика територія, наявність гірських масивів, вихід до Чорного та Азовського морів.  

У цілому на території країни нараховують понад 70 тис. видів рослин і тварин. Флора країни перевищує 25 тис. видів, фауна – 45 тис. Із 45 тис. видів тварин нараховується понад 44 тис. видів безхребетних і майже 1 тис. хребетних. Найчисельнішими серед безхребетних є комахи, яких нараховується 35 тис. видів. Біорізноманіття хребетних становить майже 200 видів ссавців, 400 видів птахів, 200 видів риб. Порівняно невеликим (21 вид) є видове різноманіття плазунів. Найменшим (17 видів) є видове різноманіття земноводних.

Знання рослинного і тваринного світу – важлива складова надання послуг у сфері екологічного туризму.

Материки і частини світу  

Загальна характеристика

     Із загальної площі земної кулі (510 млн км²) 361 млн км² припадає на океани і 149 млн км² – на сушу. Це відповідно становить 61 % і 39 %.

     У свою чергу, всю сушу прийнято поділяти на шість частин світу і шість материків. У більшості випадків їх назви збігаються. Але материк Євразія складається з Європи та Азії. Америка, як частина світу, поділяється на материки Північну Америку та Південну Америку.

     У стародавньому світі, зокрема у Стародавній Греції, знали три частини світу: Європу, Азії та Африку. Останню часто називали Лівією. 

     У більшості довідкових джерел наведено наступні дані щодо площі частин світу: Європа – 10,5 млн км², Азія – 43,4 (або 43,5), Африка – 30,3, Америка – 42,5 (24,2 + 18,3), Австралія – 8,5, Антарктида – 14 млн км².

Європа

         Європа – батьківщина сучасної цивілізації. Її площа – 10,5 млн км², або 8 % площі суші. Точні розміри визначити важко, оскільки дискусійним є східний кордон. Найчастіше межу проводять по східним схилам Уральських гір (що вже викликає певну незгоду), по р. Емба, Кума-Маницькій западині, протоці Босфор.

     Від інших частин світу вирізняє велика порізаність берегової лінії, безліч заток, півостровів та островів. Площа півостровів – чверть загальної. Найбільшими є Скандинавський, Піренейський, Апенінський, Балканський, Дещо менші: Ютландія, Бретань, Кримський.

     Острови займають 7 % загальної. Найбільшими є Великобританія, Ісландія, Шпіцберген, Нова Земля. Безліч островів розташовано в Середземному морі.  

     Омивається Аталантичним і Північним Льодовитим океанами, а також численними морями. Найбільше з них – Середземне, яке в свою чергу, поділяється на кілька: Егейське, Іонічне та ін. До морів Атлантичного океану належать також Мармурове, Чорне та Азовське. На півночі омивається Північним, Норвезьким, Баренцевим і Білим морями. Окрім того, є ще й Балтійське та Ірландське.

     Найвідоміші протоки: Гібралтарська (найменша ширина – 14 км), Ла-Манш, Па-де-Кале, Босфор, Каттегат і Скагеррак. Останні дві – досить широкі протоки між Ютландією та Скандинавією.  

     З урахуванням того, що через Лондон проходить нульовий меридіан маємо, що Європа розташована у східній та західній півкулях. Північна частина розташована за північним полярним колом. Материкова частина має найбільшу широту (мис Нрдкін 71⁰).

     Східна частина Європи переважно рівнинна, західна – гориста. На сході велику площу займає Східно-Європейська (Руська) рівнина. У цілому відповідає Східно-Європейській платформі. У межах рівнини є підвищені ділянки та опущені. Підвищені ділянки є височинами. До них належать Валдайська, Середньоруська, Придніпровська височини. Низовинами є Прикаспійська, Причорноморська, Поліська. Найнижче місце Європи знаходиться на Прикаспійській низовині – мінус 27 м. 

     Західна Європа переважно гориста. Тут великими за площею та високими є Альпи з найвищою горою Монблан (4807 м). З високих гір можуть бути виділені Скандинавські гори, Піренеї, Карпати (найвища точка – Герлаховски Штіт – 2654 або 2655 м), Родопи, Стара Планіна.

     Є менші за площею та висотою гори: Судети, Рудні гори, Вогези, Андалузькі гори.

     Якщо вважати, що Європа простягається до Кавказу, то найвищою горою є г. Ельбрус (5642 м). 

     До височин Західної Європи належать Баварське плоскогір’я, до  низовин - Північно-німецьку, Середньо- і Нижньодунайську.

     В Європі є й кілька вулканів: Гекла, Етна, Стромболі.

     Середня висота становить близько 300 м. Отже, Європа належить до низьких частин світу.

     Більша частина Європи характеризується помірним кліматом, північ – субполярним, південь – субтропічним. На півночі Скандинавії клімат субарктичний. Те саме стосується північних районів Росії. Субтропічний клімат характерний для Середземноморських країн.

     Істотний вплив на клімат чинить віддаленість від Атлантичного океану. На заході Європи клімат морський, на сході – континетальний. Виділяють ще помірно-континентальний клімат, характерний для України і в цілому для більшості європейських країн.

     Значну роль у кліматичних особливостях Європи відіграє  не лише віддаленість від Атлантичного океану, а й факт існування Північно-Атлантичної течії. Наслідком є те, що з віддаленням на схід темпетарура на тій самі широті стає помітно нижчою. Так, Берлін розташований значно північніше за Київ, але тут у цілому тепліше, насамперед за рахунок теплої зими (табл. 7.1).

Таблиця 7.1