Погода і клімат. Прогноз погоди

Погода – стан атмосфери в даному місці Землі у визначений момент або інтервал часу. Усереднені за тривалий період погодні умови  називють кліматом.

Клімат (з грецької – нахил). У кліматології мається на увазі нахил сонячних променів до земної поверхні. Подібно до температури повітря, клімат залежить від низки чинників:

· географічної широти,

· висоти над рівнем моря,

· віддаленістю від океану,

· близькості проходження течій,

· захищеності території горами,

· наявності лісу та ін.

В останні роки помітну роль почав відігравати антропогенний чинник. Так, у великих містах помітно тепліше, ніж на їх околицях.

У кожній точці Землі під впливом великої кількості чинників створився свій особливий клімат. У зв’язку з різноманітністю клімату,  запропоновано кілька його класифікацій. Найпоширеніою є та, в якій враховується надходження тепла залежно від географічної широти. У цьому разі виділяють наступні кліматичні пояси: екваторіальний, два тропічних (по одному в кожній півкулі), два помірних і два полярних. Між ними розташовані перехідні пояси: субекваторіальний, субропічний і субполярний. Отже, маємо 13 кліматичних поясів. У кожному із широтних поясів видіяють клімат, який визначається впливом океану, наприклад, морський, помірно-континентальний, континентальний та різко-континентальний.

Клімат відіграє надзвичайно велику роль у господарській сфері, зокрема у сільському господарстві і транспорті.

Дуже важливими є й погодні умови, які також стосуються господарської сфери та життя більшості людей.

Погодні умови навчилися передбачати. Раніше це робили, спираючись на народні прикмети. Ось кілька прикмет. Коли ластівки літають високо, це ознака гарної погоди, низько – наближається дощ. На рослинах багато павутиння – гарна погода утримається. Намає вранці роси – буде дощ.

Тепер головну роль відіграє прогнозування на підставі даних спостережень і розрахунків. Останні потребують врахування великої кількості факторів і тому є дуже складними, насамперед, коли йдеться про прогноз на багато діб наперед.

Зміни клімату

Старожили згадують, що ще кілька десятиліть тому на Землі було помітно холодніше – насамперед узимку. Звичним був товстий шар снігу.

Ці спогади підтверджують дані спостережень, а також інші дані. Так, знаходження у земних породах залишків тих чи інших рослин і тварин відображають кліматичні умови в минулому. Нижчою за сучасну була температура у XVI–початку XIX ст. Цей період набув назви Малий льодовиковий період. У XVII ст. траплялося, що замерзав Босфор.

Регулярні спостереження, розпочаті наприкінці XIX ст., показують, що з того часу глобальна температура повытря пыдвизилася на 0,7 ⁰С, а в Україні приблизно на 1,5 ⁰С.

Хоча такі зміни ніби є й невеликі, але відповідають змінам на кількасот кілометрів. 

Контрольні запитання

     1. Чому найвища і найнижча температура в Україні зафіксована не у Львові, а в Луганську?

Домашнє завдання

1. Написати короткі реферати про пасати, мусони, бризи, урагани, погодні екстренуми, циклони та атициклони, народні прикмети погоди (на вибір).

2. Ознайомитися із сайтами Українського гідрометцентра (www.meteo.com.ua), Центральної геофізичної обсерваторії та www.tutiempo.net.

Гідросфера

Гідросфера. Поширення води на Землі

Гідросферою є вся наявна на Землі вода, її водна оболонка. До її складу належить вода в оеканах і морях, річках, озерах, льодовиках, атмосфері.

Найважливіша характеристика гідросфери – об’єм. Уявлення про нього можна отримати, глянувши на глобус чи карту карту світу – більша частина планети вкрита водою. Саме в океані зосереджена основна маса води на Землі. Його середня глибина становить 3710 м. При площі 361 млн км² її об’єм дорівнює 1,34 млрд км³. На цю складову припадає 96,5 % об’єму гідросфери. Значно меншим і приблизно однаковим є об’єм підземних вод та об’єм льдовиків.

Може здатися, що об’єм льодовиків має бути значно більшим за об’єм підземних вод. Але потрібно взяти до уваги те, що підземні води поширені не лише під поверхнєю суші, а й океану. Щодо льодовиків, то їх площа становить 16 млн км². Їх середня товщина – 1,7 км, максимальна – 4,8 км. Близько 90 % льоду зосереджено в Антарктиді, 10 % – в Гренландії, решта становить менше 1 %.

З наступних складових можна виділити воду в озерах. Що стосується води в болотах, річках та атмосфері, то її об’єм, порівняно з іншими складовими, зовсім невеликий. 

Важливими властивостями води є те, що вона є гарним розчинником. Важливим є й те, що найбільшу щільність прісна вода має при температурі не 0 ⁰С, а при при 4 ⁰С. Отже, коли вода холодна (менше 4 ⁰С), біля поверхні перебуває холодніша вода, ніж біля дна.

Кругообіг води

Надзвичайно важливим процесом не Землі є кругообіг води. Без нього життя на планеті хоч і існувало би, але зовсім в інших формах.

Для уявлення того, що собою являє кругообіг, потрібно згадати, що вода здатна випаровуватися. Середній шар випаровування з поверхні Землі становить близько 1 м. Якщо це так, об’єм випаровування становитиме 510 тис. км³. Насправді випаровується трохи більше – 577 тис. км³, у середньому шар випаровування становить 1132 мм. З цієї кількості 507 тис. км³ (88%) випаровується з поверхні океану (в середньому 1402 мм), 70 тис. км³ (12%) – з поверхні суші (469 мм). Як видно, шар випаровування з поверхні утричі більший, ніж поверхні суші.

Більша частина об’єму води, що випаровувалася з поверхні океану (а саме – 457 тис. км³), згодом випадає на його поверхню у вигляді опадів. Решта (50 тис. км³) переноситься на сушу і потім повертається у вигляді річкового, льодовикового і підземного стоку. Найбільшою є частка річкового стоку – він становить 44 тис. км³. Цю величину можна порівняти з чисельністю населення – 7,1 млрд осіб. Отримаємо, що на одного мешканця Землі щороку припадає 6,2 тис. м³ річкової води.

Для усієї Землі та окремих її регіонів існує водний баланс, який записується рівнянням: Х = У + Z. За цим рівнянням опади (Х), що випадають на територію суші, перетворюються на пару (Z) та річковий стік (У). Водночас рівняння для океану буде іншим: випаровування з його поверхні дорівнює опадам на його поверхню та надходженню води з річковим стоком.

Насправді ретельні розрахунки показують, що в останні десятиліття баланс дещо порушився. Нині води в океан надходить трохи більше, ніж втрачається. Отже, води на суші поступово меншає, а в океані – більшає. Перше дає підставу думати про втрату води з льодовиків, друге – про підвищення рівня Світового океану. Досі достеменно невідомо, чи зменшується льодовий покрив Антарктиди, але відомо, що вони зменшуються в горах, зокрема в Альпах. Стосовно рівня Світового океану, то він справді зростає – в останні десятиліття на 2–3 мм/рік. Хоч це ніби і небагато, але призводить до затоплення низинних ділянок на узбережжі. Найбільше це явище турбує ті країни, що мають невелику абсолютну висоту. Існують проблеми відступу берега і в Україні, зокрема в Херсонській області, що є найнижчою.

Водні ресурси. Це поняття має кілька тлумачень. Так водними ресурсами Землі є вся наявна на планеті вода. Але більшість цієї води малопридатна для господарської сфери. Приміром, морську воду не можна пити, не можна нею і поливати. Прісної води мало і переважна її частина знаходиться на суші, а саме в Антарктиді. Усе це визначає, що звичайно водними ресурсами вважають об’єм води, що утворюється на певній території протягом року. Найчастіше – це річний обсяг річкового стоку.

Отже, великі країни, де випадає багато опадів і де формуються великі річки, є багатими на водні ресурси. Малі країни, де мало опадів і річки маловодні або їх немає зовсім, є бідними на водні ресурси. Найбагатшими на водні ресурси є Бразилія і Росія. Вірогідно, найбіднішим за цим показником є Ватікан.

Щодо України то її власні водні ресурси можна визначити, якщо порахувати весь обсяг води, що стікає з поверхні країни. Приблизно цей обсяг становить 52 км². Це відповідає 1,1 тис. м³ на одного мешканця. З одного боку, це ніби цілком вдосталь, а з іншого – це майже в 6 разів менше, ніж у середньому в світі. 

Вода дуже потрібна в господарській сфері і цей фактор впливає на  економічний розвиток країн. Коли води не вистачає, погіршуються умови життя людей, насамперед тому, що вода стає забрудненою. Нестача чистої води – реалії деяких регіонів країни. Те саме стосується багатьох країн, де населенню доводиться споживати ту воду, яка є.

Моря та океани

    Значна увага до морів та океанів зумовлена тим, що саме тут зосереджена основна кількість води на Землі. Якби не було морів та океанів, не було би і річок.

Уся сукупність гідравлічно пов’язаних океанів, морів, проток і заток має назву Світовий океан. Його площа становить 361 млн км². Звичайно його поділяють на чотири частини: Тихий (його площа – 179 млн км²), Атлантичний (91 млн км²), Індійський (76 млн км²) та Північний Льодовитий (15 млн км²). Інколи виділяють ще й Південний навколо Антарктиди. У цьому разі площа трьох найбільших зменшується.

    У межах океанів виділяють близько 60 морів. До найбільших належать Філіппінське (5,3 млн км²), Аравійське (4,8 млн км²) та Коралове (4,1 млн км²). Найменшим за площею є Мармурове море (11 тис. км²), а за об’ємом – Азовське.

В океанах і морях виділяють затоки, бухти, лимани, фіорди, протоки. Фактично бухти, лимани і фіорди є затоками, але з деякими особливостями. Так, бухтами звичайно називають невеличкі затоки, добре захищені від морських хвиль.

Може здатися, що з віддаленням від берега глибина Світового океану поступово збільшується. Насправді це не зовсім так. Спочатку глибина зростає повільно і дно є близьким до горизонтального. Такі умови спостерігаються приблизно до глибини 200 м. Цю частину дна називають шельфом. Далі крутизна дна істотно збільшується. Цю частину називають материковий схил (інша назва – батіаль). Ще нижче (приблизно з 2500 м) дно ізнов стає майже горизонтальним – це ложе океану – абісаль. Насамкінець ложе де-не-де перерізають жолоби або западини. Вони порівняно невеликі за площею, але глибокі. Найглибший, а саме – Маріанський – має глибину 11034 м (за іншими даними 11022 м).

Характерна особливість морської води – її досить велика солоність. У середньому вона становить 35⁰/₀₀, або 35 г/дм³. Насправді в різних океанах і морях солоність має деякі відмінності, зокрема через  надходження прісної води. Меншою є солоність у високих широтах і більшою в низьких. Останнє пояснюється концентруванням солей при випаровуванні.

Залежно від місцевих умов солоність в окремих морях може істотно різниться. Найбільша солоність у Червоному морі – до 41⁰/₀₀. Незрівнянно менша вона в Чорному морі (15–18⁰/₀₀), ще менша – в Азовському (близько 10⁰/₀₀), і ще менша – в Балтійському (5–8 ⁰/₀₀).

До слова, воду з Чорного моря в невеликій кількості можна споживати (тим паче – з Азовського). Це видно з того, що добова потреба людини в солі становить близько 10 г. У склянці води з Чорного моря міститься близько 3 г солі, що щначно менше добової норми споживання.

Ще один факт – столова ложка з гіркою має об’єм близько 15 см³ і містить 30 г солі і саме це відповідає нормі внесення солі на 1 л води при солінні овочів. При цьому споживання солінь є звичним для більшості людей.

Наявність солей визначає певні фізичні особливості морської води. Так, густина води, що має солоність 35⁰/₀₀, становить 1,028 кг/дм³. При цій солоності температура замерзання становить мінус 1,9 ⁰С. Отже, мінусова температура води – це реальність.  

Склад солей у відкритих морях порівняно близький, що було встановлено ще під час першої океанографічної експедиції на судні “Челенджер”. Найбільшим є вміст NaCl – 77,8 % та MgCl₂ – 10,9 %. У цілому вміст хлоридів становить майже 89 %. Досить часто мінералізацію морської води визначають лише за вмістом хлору.

Морська сіль є об’єктом промислу. Найчастіше її видобувають шляхом випаровування. Вода може містити лише певну кількість розчиненої солі (близько 350 г/л). Зменшення кількості води супроводжується осаджуванням солі на дні.

Оскільки вода є рідиною, то в океані вона перебуває у постійному русі. Так, під дією вітру формуються хвилі, виникають течії, формуються згінно-нагінні явища. Ще одне важливе явище – припливи і відпливи.

Найбільш характерними для морів та океанів є вітрові хвилі. Їх розмір насамперед залежить від швидкості вітру та розмірів водойми (довжини розгону, ширини та глибини). Певну роль відіграє і тривалість вітру, адже хвилям потрібно розвинутися.

Висота хвиль визначається за різницею у висотному положенні гребеню та улоговини. Довжина відповідає відстані між двома гребенями чи улоговинами. Звичайно співвідношення між висотою та довжиною є таким: довжина у 30–40 разів більша за висоту.

Насправді, всі хвилі різні за розміром і формою. Якщо виміряти 100 штук, то найвища виявиться в 2,5 рази вища за середню. Отже, якщо середня висота хвиль становить 10 м, то найбільша сягає 25 м. В океані спостерігали й більші – до 30 м.

Специфічним видом хвиль є цунамі. Основна причина їх виникнення – землетрус. Оскільки останні часто виникають на узбережжі чи під дном Тихого океану, це визначає те, що й цунамі тут досить поширені. До катастрофічних наслідків призвело цунамі, що сталося 11 березня 2011 р. у Тихому океані. Наслідком стала аварія на АЕС Фукусіма-1. Ще одне руйнівне цунамі сталося в Індійському океані 26 грудня 2004 р. Тоді загинуло понад 200 тис. людей. Одного разу в ХХ ст. цунамі спостерігали і на Чорному морі. Воно сталося в результаті згаданого вище Ялтинського землетрусу – у 1927 р. Найбільшоої висоти хвиля цунамі досягла у Балаклавській бухті, що орієнтована на південь.   

Є й такі хвилі, які не видно на поверхні – це так звані внутрішні хвилі, що виникають на поверхні водних мас з різною щільністю.

Надзвичайно важливу роль у природних процесах на Землі відіграють морські течії. Найпотужнішими є ті, що формуються під впливом сильних і постійних вітрів. До них, зокрема, належать пасатні течії. Вони охоплюють екваторіальну смугу трьох океанів і є визначальними у загальній циркуляції вод Світового океану. Під впливом пасатів рівень води на сході континетів є вищим, ніж на заході.

Для Європи і, зокрема України, дуже важливими є течії в північній частині Атлантичного океану. У цьому разі важливою виявляється форма і розташування Південної Америки. Той факт, що материк має форму трикутника, виступ якого розташований південніше екватора, визначає, що Північна пасатна течія спримовується в Карібське море, а згодом в Мексиканську затоку. Постійне надходження сюди води зумовлює те, що звідти виходить тепла і потужна течія – Гольфстрим. До неї приєднується тепла Антильська течія, що оминає з півночі Кубу. Тут витрата води Гольфстриму стає найбільшою: вона сягає 80 млн м³/с, що на порядок більше сумарної витрати всіх річок світу. Швидкість течії становить 1–2 м/с, ширина сягає 100 км, глибина – 700–800 м.

Поступово течія все більше відхиляється на схід, зокрема тому, що з півночі уздовж берегів Америки на південь рухається вода Лабрадорської течії.

В Атлантиці, південніше Ньфаулендської банки Гольфстрим зазнає поділу: найважливіша його частина продовжує рухатися на північний схід – цю течію часто називають Північно-Атлантичною.

Менша частина Гольфстриму відхиляється на схід, утворюючи згодом біля берегів Північної Африки прохолодну Канарську течію. Неподалік від берегів Ісландії відбувається ще один поділ течії – у напрямку на північний захід відокремлюється течія Ірмінгера.

Зрозуміло, що на своєму шляху температура Гольфстриму поступово знижується, мешою стає й витрата води. З наближенням до Північного Льодовитого океану відбувається занурення води, оскільки вона має порівняно велику солоність і тому є важчою за менш солону воду Арктики.

Прийнято вважати, що Гольфстрим закінчується у Баренцевому морі. Ця течія помітно зігріває країни західної і північної Європи, певною мірою впливає і на клімат України. У Західній Європі під впливом течії не лише досить тепло, а й можна зустріти теплолюбні рослини і тварини. Зокрема в Ірландії досить поширений бамбук. 

Вітри, напрям яких періодично змінюються, можуть впливати на рівень води. Такі зміни рівня, спричинені дією вітру, називають згінно-нагінними явищами. Інколи вони сягають амплітуди понад 1 м. Такими, зокрема, бувають згони і нагони на Азовському морі. Тому не треба дивуватися, що в деяких базах відпочинку будинки стоять на палях.

Рівень води в океані зазнає також змін в результаті дії сили тяжіння між Землею, Місяцем і Сонцем. Найбільші припливи і відпливи формуються тоді, коли Сонце і Місяць перебувають на одній прямій із Землею. У цьому разі сила тяжіння Сонця та Місяця додаються. Такий стан тіл називають сизигією, а припливи – сизигійними. Коли Земля, Місяць і Сонце утворюють прямий кут, їх сили нівелюються. Такі припливи називають квадратурними. Їх висота порівняно невелика.

Велична припливів і відпливів істотно залежить від місцевих умов. Максимальна амплітуда (до 18 м) спостерігається в затоці Фанді на атлантичному узбережжі Канади. У внутрішніх морях амплітуда невелика. У Чорному та Азовському морях припливи і відпливи практично відсутні.

Припливні явища спостеріаються і в нижній течії великих річок, наприклад у гирлі Амазонки.

Як уже зазначалося, нині спостерігається підвищення рівня Світового океану, що пов’язано передусім з термічним розширенням товщі води і таненням гірських льодовиків.

Чорне та Азовське моря

Чорне море. Площа моря становить 422 тис. км², максимальна глибина сягає 2245 м, середня – 1315 м. Довжина української частини берегів становить трохи більше 1600 км.

Важлива особливість моря – його значна ізольованість від Світового океану. Воно сполучається з ним кількома вузькими протоками. Найвужча з них – Босфор, на берегах якої розташоване м. Стамбул. У найвужчому місці ширина Босфору становить лише 730 м. Над протокою перекинуто два мости без проміжних опор. Висота їх над водою – 64 м.

У Чорне море впадає кілька багато річок, з яких найбільшою є Дунай. Окрім того, у море впадають досить великі Дніпро і Дністер.

Надходження значної кількості прісної води визначає те, що солоність води в Чорному морі становить 15–18 ⁰/₀₀, що вдвічі менше, ніж у Світовому океані. Відмінність у солоності і щільності води позначається на водообміні через Босфор. У верхньому шарі менш щільна вода прямує до Середземного моря, у нижньому більш щільна – до Чорного.

Зазначені чинники: досить значна глибина та ізольованість моря визначають те, що вертикальне перемішування в ньому обмежене. Це визначає, що водна товща моря у цілому складається з поверхневого шару шару води завтовшки 150–200 м, та шару, що лежить нижче. Останній позбавлений кисню. Натомість тут присутній газ сірководень (H₂S).

Слабкий водообмін зі Світовим океаном, а також значний обсяг річкового стоку зумовлюють те, що Чорне море у цілому є досить забрудненим. Особливо це стосується північно-західної частини моря, до якої має вихід Україна. Це пояснюється низкою чинників. Саме в цю частину моря впадає Дунай, який виносить багато забруднювальних речовин. Значно меншою є роль Дніпра, що пояснюється його меншою водністю (у чотири–п’ять разів), а також акумуляцією частини речовин у водосховищах. Важливим фактором забруднення моря є Одеса, що є найбільшим містом на морі. Окрім того, ця частина моря є наймілкішою – тут переважають глибини до 50 м.

Азовське море є найвіддаленішим від океану і водночас наймілкішим у світі – його максимальна глибина становить лише 13,5 м. До того ж море є дуже малим – його площа дорівнює лише 38 тис. км², а з затокою Сиваш – 40 тис. км². Порівняно невелика площа і мала глибина визначають те, що за об’ємом води море є найменшим у світі.

Той факт, що Азовське море дуже мале (його об’єм у 200 разів менший за об’єм Чорного) робить його дуже уразливим щодо антропогенного впливу.

Ще в середині XX ст. Азовське море вважалося дуже високопродуктивним. До того ж значну частку рибного стада складали осетрові. Тепер вони майже зникли, насамперед внаслідок хижацього лову.

Значного удару по морю завдало зарегулювання річкового стоку та зменшення притоку води, що сталося при створенні на р. Дон великого Цимлянського водосховища, втрат води з його поверхні на додаткове випаровування, а також через забір води для господарських потреб. Наслідком стало те, що в 80-х роках ХХ ст. у морі почали фіксувати збільшення мінералізації води.

В останні два десятиріччя водозабір зменшився і це сприяло тому, що мінералізація води в морі почала наближатися до природної – тепер вона становить 8–10 ⁰/₀₀.

Важливою проблемою Азовського моря є його забруднення. Воно відбувається в результаті надходження річкового стоку, а також інших чинників, зокрема скидання стічних вод. Так, на березі моря розташований великий металургійний центр України – м. Маріуполь з двома потужними комбінатами: “Азовсталь” та ім. Ілліча. Негативний вплив на море спричинило спорудження Росією дамби у Керченській протоці восени 2003 р. Хоч дамба і недобудована, наслідком її створення стало зменшення водообміну, посилення розмиву острова Тузла, а також погіршення умов для міграції риби. У листопаді 2007 р. під час шторму в протоці затонуло 5 суден, зокрема з вантажем нафтопродуктів.

Річки

Річка, ріка – природний водотік, що постійно або більшу частину часу тече у виробленому ним самим руслі. Найважливішими характеристиками річок є їх довжина, площа водозбору, водність.

Річки поділяють на великі і малі, рівнинні та гірські. Разом з тим, чітких меж тут немає.

Великі річки мають довжину в кількасот, а деякі навіть у кілька тисяч кілометрів. Їх ширина може сягати кількох кілометрів, а глибина десятків метрів. Деякі малі річки мають довжину лише кілька метрів.

Для рівнинних річок характерні невеликі похил і швидкість течії, для гірських – значний похил і велика швидкість течії, а також значна каламутність води. Різним є й склад донних відкладів.

Розмір річок найбільше залежить від площі водозбору та кліматичних умов в його межах. Річковий водозбір (басейн) – частина земної поверхні, яка належить певній річковій системі і відокремлена від інших вододілом. Площа водозбору може дорівнювати кільком квадратним кілометрам і сягати мільйонів квадратних кілометрів. Іншим найважливішим фактором є клімат. Відомим є вислів російського кліматолога Олександра Воєйкова про те, що річки є продуктом клімату. У цьому разі найважливішу роль відіграє кількість опадів та випаровування з поверхні водозбору, яке найбільше залежить від температури повітря, його вологості та швидкості вітру.

Найбільша водність річок спостерігається після танення снігу та  сильних дощів. Можливі випадки, коли рівень води у річках піднімається на 5 і навіть 10 м. При цьому затоплюються величезні площі земель, що супроводжується загибеллю людей.

Під час повені на р. Хуанхе восени 1887 р. загинуло 900 тис. осіб. Загибель людей трапляється і в Україні, проте кількість загиблих незрівнянно менша.

Буває й так, що внаслідок відсутності опадів річки зменшуються в розмірах і навіть пересихають.

Деякі річки, як рівнинні, так і гірські, на своєму шляху інколи зустрічають міцні породи, що важко піддаються розмиву. Залежно від місцевих умов, це спричинює утворення порогів і водоспадів. Так, відомими є Дніпровські пороги, що нині затоплені. Разом з тим, чимамо порогів є на інших річках, наприклад, на Південному Бузі. Найбільш відома порожиста ділянка розташована біля с. Мегія.

Великими і відомими водоспадами є Ніагарський (на кордоні між США та Канадою), Вікторія (на р. Замбезі в Південній Африці). В Україні відомиими є водоспади Учан-Су біля Ялти, Джур-Джур біля Алушти та Джурин на півдні Тернопільської області. Усі вони є об’єктами туризму.

Найбільшою річкою України є Дніпро. Площа його водозбору становить 504 тис. км², проте інколи зустрічаються й інші значення. У минулому довжина становила 2285 км. Після створення каскаду з шести водосховищ вона зменшилася до 2145 км.

Прийнято вважати, що Дніпро за площею водозбору і довжиною поступається в Європі лише Волзі та Дунаю. Насправді, окрім цих двох рік, дещо більшою, ніж у Дніпра, є площа водозбору Ками – найбільшої притоки Волги. За своєю довжиною Дніпро поступається також Уралу.

Іншими великими річками України вважаються Дністер, Південний Буг, Дністер, Десна.  Усі вони є об’ктами туризму, зокрема, водного.

     Найбільшою рікою Європи, як за довжиною, так і водністю, є Волга. Впадає в Каспійське море, утворюючи велику дельту. Кілька гирлових рукавів у східній частині дельти належить Казахстану.

     Найбільшою рікою Західної та Центральної Європи є Дунай. Ця ріка відома ще й тим, що перетинає, або до неї мають вихід десять країн Європи: Німеччина, Австрія, Словаччина, Угорщина, Хорватія, Сербія, Румунія, Болгарія, Молдова, Україна. Цікавим є факт того, що неподалік від свого витоку Дунай майже зникає, але поряд з-під землі з’являється потік, що належить до басейну Рейна.

     Найбільшою за водністю є Амазонка. За рік вона виносить в океан майже 7000 км³ води – у 130 разів більше за Дніпро. Найдовша річка світу – Ніл. Його довжина – 6,7 тис. км. Фактично починається в південній півкулі. Зазначена довжина розрахована разом із довжиною річки Кагера, що впадає в  оз. Вікторія. Сам же Ніл бере початок з озера. Перетнувши наприкінці свого шляху Єгипет, впадає в Середземне море.

     Через те, що водність більшості річок зазнає великих коливань, досить часто на них створюють ставки і водосховища. У свою чергу, на їх берегах часто створюють бази відпочинку.

Озера

Озеро – заповнена водою природна улоговина на земній поверхні. Озера різняться від ставків і водосховищ тим, що створені природою.

Основна особливість, що вирізняє озеро від річки, – уповільнена течія. Ця особливість визначає термічний режим, циркуляцію, накопичення донних відкладів та ін.

Поділяються на безстічні і проточні. Є й перехідні, коли проточність існує лише певний час.

Основними характеристиками озер є площа, об’єм води, середня і максимальна глибина.

Рівень води, а отже основні характеристики озер, залежать від співвідношення складових водного балансу. Прибутковими складовими є опади, річковий стік, надходження підземних вод, скиди підприємств. Витратні складові: випаровування, стік води з озера, водозабір.

Найбільші озера: Каспійське море (374 тис. км²), Верхнє, Вікторія. За винятком Каспійського моря, найбільшим озером Європи є Ладозьке. Найглибшим озером Землі є Байкал.

В Україні великих озер немає. Найбільш відомим є Світязь, яке розташоване в північно-західному куточку країни. Це озеро в Україні найглибше – його глибина сягає 58 м. До слова, озеро являє собою об’єкт туризму.

Чимало озер є в межах Києва, зокрема поблизу Дніпра. Найбільшим є Алмазне в лівобережній частині міста.

Питання для самоперевірки

1. Чому водні ресурси України в розрахунку на душу населення є меншими, ніж у цілому в світі?

2. На сході чи на заході континентів рівень води є вищим і чому?

3. Що є головною причиною існування річок?

4. Чому одні річки великі, а інші малі?

5. Якою є середня солоність Світового океану, орного та Азовського морів?

Домашнє завдання

1. Написати реферат про Гольфстрим.

2. Написати реферат про Чорне та Азовське моря (на вибір).

3. Написати реферат про найбільші річки світу (на вибір).