Календарі: Юліанський та Григоріанський

    Логічним є порівняння часу обертання Землі навколо Сонця з часом її обертання навколо своєї осі. У 46 р. до н.е. римським імператором Юлієм Цезарем було запроваджено календар, який набув назви юліанський. Його суть – тривалість звичайного року становить 365 діб, а кожного четвертого (високосного) – 366 діб. До слова, багато, хто думає, що такий календар діє і досі. Але це не так.

    Насправді малоймовірним є те, щоб тривалість року була точно 365,25 діб (або, наприклад, 100 діб). Фактична тривалість становить 365,2422 доби, або 365 діб, 5 год, 48 хв і 46 с. Відмінність зовсім невелика – фактичний рік коротший за юліанський на 11 хв, 14 с. За 128 років відмінність сягає 1 доби. Отже, за 400 років день весняного рівнодення буде не 21 березня, а 18-го.

    Тут потрібно згадати про існування такого свята, як Пасха (Великдень). Його відзначають у першу неділю після дня весняного рівнодення, після повні. Отже, Пасха не може бути раніше 21 березня. Але, якщо рівнодення пересувається на більш ранні терміни, то ніби може. Аби уникнути суперечностей, потрібно було щось придумати. Реформу календаря здійснив Римський папа Григорій XIII у 1582 р. Суть реформ:

· після 4 жовтня 1582 р. вважати, що настало 15 жовтня,

· не вважати високосними роки, сотні яких не діляться на 4 (1700, 1800 та ін.).

Досить скоро на новий календар перейшла більшість європейських країн. У Росії, яка сповідує православ’я, реформу проігнорували. Її здійснили лише в 1918 р. і вона стосувалася громадського життя. Того року замість 1 лютого почали одразу рахувати 14 лютого. Як видно, відмінність становить 13 діб. Вона більша за 10 діб, тому що з 1582 р. у Росії вважали високосними 1700, 1800 і 1900 рр.

Перехід на новий календар пояснює чому Жовтнева революція упродовж десятиліть відзначалася 7–8 листопада. Згаданий вище С.П. Корольов фактично народився наприкінці грудня 1906 р, а з переходом на новий календар – на початку 1907-го.

Підкреслимо, що реформа 1918 р. торкнулася громадського життя, але не торкнулася релігійного. Православна церква не перейшла на григоріанський календар і досі. Отже, у звичайному житті ми послуговуємося григоріанським календарем, а в релігійному – юліанським. Якщо у католиків Різдво відзначають 25 грудня, то у православних – 7 січня (відмінність становить 13 діб). Цікаво, що в обох випадках тривалість різдвяних канікул є майже однаковою. Що стосується Пасхи (Великодня), то відмінність може сягати місяця і більше.    

Календарний рік прийнято поділяти на 12 місяців, деякі з назв яких успадковано з римських часів. Так, в англійській та російській мовах назви липня та серпня беруть початок від імен римських імператорів: Юлія Цнзаря та Октавіана Августа.  

Місцевий і поясний час. Годинникові пояси

    Земля обертається навколо своєї осі приблизно за 24 год. Враховуючи, що коло поділяється на 360⁰, виходить, що одному годинниковому поясу відповідає 15⁰. Оскільки нульовий меридіан проходить через Гринвіч, маємо те, що нульовий годинниковий пояс охоплює Велику Британію. На схід від неї розташований перший пояс, за яким живе більшість європейських країн. Київ розташований на довготі 30⁰, іншими словами, місцевий час тут різниться від гринвічського на 2 год.

    У цілому годинникові пояси встановлюють з урахуванням державних та адміністративних кордонів аби мінімізувати незручності для людей, яким потрібно часто переходити з одного поясного часу на інший.

    Україна простяглася із заходу на схід з 22⁰ сх. д. до 40⁰ сх. Відмінність у часі крайніх точок становить 72 хв. Отже, порівняно з Києвом, у Луганську Сонце сходить і заходить приблизно на півгодини раніше, а в Ужгороді – на півгодини пізніше.

Зазначені особливості потрібно враховувати при плануванні своїх подорожей. Їдучи на схід, варто очікувати на дуже швидку зміну умов освітленості. Водночас, подорожуючи на захід, зміни невеликі.

Отже, головним наслідком обертання Землі навколо своєї осі є зміна дня і ночі. Насправді воно впливає на вітри, припливи і відпливи, морські течії, зрештою на природу всієї Землі.

Сила Кориоліса та наслідки її дії

    Обертання Землі навколо осі спричинює існування так званої сили Коріоліса. Вона виникає через те, що лінійна швидкість тіл, що лежать на різних широтах є різною. З урахуванням того, що довжина екватора становить 40 тис. км, а час обертання 24 год (86400 с), маємо, що лінійна швидкість тут становить 464 м/с. Водночас на полюсах вона дорівнює нулю. Отже, у разі переміщення тіла з північного полюса на екватор виникає сила, яка відхиляє тіло відносно поверхні праворуч. Величина цієї сили пропорційна швидкості руху тіла.

Наслідком дії сили Кориоліса є те, що тіла, які рухаються в північній півкулі, відхиляються праворуч, а в південній півкулі – ліворуч. Це, зокрема, зумовлює те, що в північній півкулі більше підмиваються праві береги річок. Поїзди у північній півкулі також частіше сходять з рейок у правий бік.  

Питання для самоперевірки

1. Розрахувати час поширення сонячних променів до Землі, якщо відомо, що швидкість світла становить 300000 км/с.

2. Навіщо досліджувати віддалений космос?

3. Скільки планет у Сонячній системі?

4. Чи з однаковою швидкістю Земля обертається навколо Сонця?

5. За яким календарем живе більшість населення Землі?

6. Чи буде 2100 р. високосним?

7. Під яким кутом перебуває Полярна зірка до земної поверхні на Північному полюсі?

Домашнє завдання

Написати реферат про відмінності Юліанського і Григоріанського календарів.

Найважливіші відомості про Землю

Форма і розміри

Те, що Земля має форму близьку до кулі знали ще в стародавньому світі. Грецький учений Ератосфен (276–194 р. до н.е.) визначив її розміри ще в третьому столітті до н.е. Це зроблено так. Ератосфен знав, що в Сієні (нині Асуані) у день літнього сонцестояння Сонце освітлює дно колодязів, іншими словами, перебуває в зеніті. Перебуваючи в Александрії, він цього дня виміряв кут між вертикаллю і Сонцем – 7,2⁰. Це відповідає 1/50 довжини кола. Отже, залишилося лише виміряти відстань між Сієною та Александрією, що перебувають на однаковій довготі та помножити цю величину на 50 (360 : 7,2 = 50). Точність визначення виявилася на рівні 1%.

Переконливим доказом кулястої форми Землі стала подорож Ф. Магелана у 1519–1522 рр.

Згодом форма була уточнена. Уперше це вдалося у XVIII ст. на підставі дослідів з маятником. Період коливання маятника залежить від його довжини та прискорення вільного тяжіння. Якщо довжина однакова, то відмінність у періоді можна пояснити лише відмінністю в силі тяжіння. Біля полюсів вона трохи більша, біля екватора – менша.  Це навело на думку, шо Земля трохи приплюснута. Зрештою було встановлено, що Земля нагадує еліпсоїд обертання. Цю фыгуру назвали  геоїд.

Розміри Землі є такими: полярний радіус – 6357 км, екваторіальний – 6378 км (відмінність – 21 км). Площа становить 510 млн км², довжина екватора – 40076 км, довжина кола за меридіаном – 40008 км (заокруглено – 40 тис. км).

Земля на планах і картах

 У практичному житті, зокрема фахівців у сфері туризму, потрібно мати добре уявлення про земну поверхню. Цього досягають з допомогою карт і планів. Карта – це зменшене та узагальнене зображення Землі, побудоване в певному масштабі. План – це креслення ділянки місцевості у великому масштабі з використанням умовних знаків.

 Зазначимо, що кулеподібна форма Землі не дозволяє побудувати карти без спотворень. Але їх усіляко прагнуть зменшити. Найменші спотворення, як правило, у центрі карт.

 Важлива ознака карт – масштаб – співвідношення відстаней на карті, порівняно з відстанянню на місцевості. Так, наприклад, масштаб 1 : 1 000 000 означає, що 1 см на карті відповідає 1 млн сантиметрів на місцевості. Фактично це означає, що 1 см на карті відповідає 10 км на місцевості.

 Найчастіше карти поділяють на загальногеографічні та спеціальні. Загальногеографічні відображають найважливіші особливості місцевості з однаковою детальністю зображуваних об’єrів: річок, гір та ін. До спеціальних карт належать туристичні. Значну увагу тут приділяють показу туристичних об’єктів.