Інтерактивне навчання як активна взаємодія викладача і студентів

Мислить той, кому ставлять розумні запитання.

 Народна творчість

Термін «інтерактивний» прийшов до нас з англійської і має значення «взаємодія». Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Одні вчені визначають його як діалогове навчання: «Інтерактивний – означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною). На думку О.Пометун та Л.Пироженко, сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх студентів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове). Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчання.

Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі – спільну роботу та взаємонавчання всієї аудиторії.

Час обговорення в малих групах – 3-5 хвилин, виступ – 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі – 1 хвилина.

До групових методів належать «робота в парах», «робота в трійках», «змінювані трійки», «2+2=4», «карусель», «робота в малих групах», «акваріум».

Робота в парах.

Студенти працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок заняттяу, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед аудиторіяєю про результати.

Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок.

Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки аудиторії отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.

2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять до спільного рішення, потім об’єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

Карусель. Студенти сідають у два кола – внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються «попарні суперечки» кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (студенти із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: «спікер» – керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), «секретар» (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), «посередник» (стежить за часом, заохочує групу до роботи), «доповідач» (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи).

Можливим є виділення експертної групи з сильніших студентів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі аудиторії, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.

Фронтальні методи – це «велике коло», «мікрофон», «незакінчені речення», «мозковий штурм», «аналіз дилеми (проблеми)», «мозаїка».

Велике коло. Студенти сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Викладач може взяти слово після обговорення.

Мікрофон. Це різновид великого кола. Студенти швидко по черзі висловлюються щодо проблеми, передаючи один одному уявний «мікрофон».

Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь студента – це продовження незакінченого речення типу «можна зробити такий висновок…», «я зрозумів, що…»

Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі студенти по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикують і не обговорюють до закінчення висловлювань.

Аналіз дилеми (проблеми). Студенти в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поліваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом (наприклад, «чи платити податки, якщо країна не здатна їх правильно розподілити?»).

Мозаїка.Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми.

Вимоги до впровадження інтерактивного навчання. Існують вимоги щодо реалізації інтерактивних методів навчання, невиконання яких може звести їх ефективність до нуля. Це насамперед такі: необхідно провести вступне заняття, на якому чітко і зрозуміло пояснити, що таке інтерактивне навчання, довести до відома студентів та опрацювати з ними правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі:

1. Кожна думка важлива.

2. Не бійся висловитися!

3. Ми всі – партнери!

4. Обговорюємо сказане, а не людину!

5. Подумав, сформулював, висловив!

6. Говори чітко, ясно, красиво!

7. Вислухав, висловився, вислухав!

8. Тільки обґрунтовані докази!

9. Вмій погодитися і не погодитися!

10. Важлива кожна роль.

Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати.

До кожного заняття слід сумлінно готуватися. «Легке» за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для викладача, адже добитися дисципліни і уваги за рахунок «сидіть тихо!» неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені «ігри». В роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі студенти. Справді, сильні студенти, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно «втягувати» їх в роботу, створювати ситуації успіху.

Інтерактивні технології – не самоціль. Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.

Заняття не повинно бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) – 1-2 методи за заняття.

Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи – самостійним пошуком, традиційними методами.

Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими.

Процес впровадження. Впровадження інтерактивних методів навчання відбувається за логікою «від простого до складного», паралельно необхідно застосовувати як фронтальні, так і групові методи.

У процесі застосування інтерактивного навчання можуть виникнути такі проблеми та труднощі:

Підсумкові запитання і творчі завдання

1. Назвіть сучасні технології навчання у ВНЗ.

2. Проаналізуйте основні положення диференційованого навчання у вищій школі.

3. Обгрунтуйте використання проблемного навчання у вищій технічній школі.

4. Окресліть методику використання ігрових технологій у вищій технічній школі.

5. Проаналізуйте можливості використання інформаційних технологій у ВНЗ.

6. Викоритовуючи проектну технологію, розробіть гуманітарну (гуманістичну) концепцію управління персоналом. Обовязково укладіть етичний кодекс керівника, викладача, студента.

Глосарій

Авторитет(лат. — влада, вплив) — визнання права викладача приймати відповідальне рі­шення, яке заслуговує повної довіри.

Адаптація— результат (і процес) взаємодії індивіда і навколишнього середовища, що забезпечує оптимальне його пристосування до життя і діяльності.

Антинаркогенне виховання – виховна діяльність, спрямована на формування у молоді несприйнятливості до наркогенних речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків).

Бакалавр — це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС.

Викладання — діяльність викладача, спрямована на управління навчально-пізнавальною діяльністю студента на основі врахування об'єктивних і суб'єктивних закономірностей, принципів, методів, організаційних форм і засобів навчання.

Виписки використовуються при необхідності викладання найбільш важливих місць, фактів, цифрових даних, точного формування правил та законів.

Виховання студентської молоді – це активний процес формування впродовж навчан­ня у вищому навчальному закладі морально-психологічної готовності самовіддано працювати за обраним фахом.

Виховання –це процес цілеспрямованого, систематичного формування особистості, зумовлений законами суспільного розвитку, дією багатьох об’єктивних і суб’єктивних чинників.

Дидактика (грец. — повчальний) вищої школи— галузь педагогіки вищої школи, яка розробляє теорію освіти і навчання у вищих навчальних закладах, а також виховання у процесі навчання.

Дистанційна підготовка студентів безпосередньо за місцем їх перебування (проживання) на основі використання сучасних інформаційних і комунікаційних технологій.

Ділова навчальна гра— навчально-практичне заняття, яке передбачає моделювання діяльності фахівців і керівників виробництва щодо вирішення складної проблеми, прийняття певного рішення, пов'язаного з управлінням виробничим процесом.

Доктор наук — це другий науковий ступінь, що здобувається особою на науковому рівні вищої освіти на основі ступеня доктора філософії і передбачає набуття найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які забезпечують розв’язання важливої теоретичної або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або світове значення та опубліковані в наукових виданнях.

Доктор філософії — це освітній і водночас перший науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра.

Екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток екологічної культури особистості.

Економічне виховання – організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури особистості.

Емоційний інтелект особистості — уміння контролювати емоції, добре розвинену інтуїцію, товариськість, незворушність у стресових ситуаціях.

Естетичне виховання – формування в особи здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності.

Закономірність виховання – стійкий, об’єктивний, істотний зв’язок у вихованні, реалізіція якого сприяє ефективному розвитку особистості.

Закономірності навчання у вищому навчальному закладі— об'єктивні, стійкі та істотні зв'язки в навчальному процесі, що зумовлюють його ефективність.

Заочна форма навчання – форма здобуття певного рівня вищої освіти, яка поєднує риси самонавчання та очного навчання (періодичне відвідування контактних занять).

Заочно-дистанційна форма навчання – інноваційна форма здобуття певного рівня вищої освіти без відриву від виробництва, яка реалізується на основних засадах заочної форми навчання, шляхом гармонійного поєднання таких періодів навчання, як формування самостійної діяльності студентів із засвоєння програми навчання за фахом під час їх безпосереднього перебування в університеті;

Засоби навчання – це різноманітні матеріали і знаряддя навчального процесу, завдяки яким більш успішно і за коротший час досягаються визначені цілі навчання.

Проблемне (грец. — задача, утруднення) навчання— дидактична система, яка грунтується на закономірностях творчого засвоєння знань і способів діяльності, на прийомах і методах ви­кладання та учіння з елементами наукового пошуку.

Зміст освіти — науково обґрунтована система дидактичного та методично оформленого навчального.

Імідж —створений у свідомості людей навколо емоційнозабарвленого образу індивіда, що відображає їхні соціальні очікування.

Індивідуальне завдання – одна з форм самостійної роботи студентів, яка передбачає створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів і має на меті поглиблення, узагальнення і закріплення знань, які студенти одержують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці.

Індивідуальне навчальне заняття – це організаційна форма навчального заняття, що проводиться з окремими студентами для підвищення рівня їх підготовки і розкриття індивідуальних творчих здібностей. Індивідуальні навчальні заняття організовуються за окремим графіком, затвердженим завідувачем кафедри.

Індивідуальний стиль педагогічної діяльності — це педагогічний «почерк» певного викладача, який визначає його манеру працювати, педагогічну майстерність, яка пов'язана з його педагогічними здібностями.

Індивідуально-консультаційна робота – це форма організації навчальної роботи викладача зі студентами, яка здійснюється шляхом створення необхідних умов для виявлення і розвитку індивідуальних особливостей студента на основі особистісно-діяльнісного підходу.

Колектив— найвищий рівень розвитку міжособистісних відносин у групі.

Комп’ютерна модель – це адекватна або наближена модель реального процесу або явища, реалізована комп’ютерними засобами.

Комп'ютерна (інформаційна) технологія навчання (КТН)— технологія навчання спрямована на досягнення цілей інформатизації навчання на основі застосування комплексу функціонально залежних педагогічних, інформаційних, методологічних, психофізіологічних і ергономічних засобів і методик, (створених і організованих на базі технічного й програмного забезпечення ЕОМ.

Конспект (лат. – огляд) це коротка, стисла, послідовно викладена за текстом універсальна форма запису основного змісту прочитаного, яка може супроводжуватися різними вищезгаданими записами.

Консультація – це організаційна форма навчального заняття, при якій студент одержує відповіді від викладача на конкретні запитання чи пояснення певних теоретичних положень або аспектів їх практичного застосування.

Контрольні заходи – дидактичний засіб управління навчанням, спрямований на забезпечення ефективності формування знань, умінь і навичок, використання їх на практиці, стимулювання навачльної діяльності студентів, формування у них прагнень до самоосвіти.

Конфлікт – це зіткнення на індивідуально-психологічному (студент-студент) або со­ціально-психологічному (група- окремий студент) рівнях конкурентних або несумісних потреб, мотивів, інтересів, дій, учинків, які конфлікти супроводжуються почуттям душевного дискомфорту, емоційної напруги, тривожності, стресу, станом когнітивного дисонансу тощо. Конфлікти виникають на діловому (предметному) та міжособистісному підґрунті.

Курсова робота (проект) – це вид наукової роботи, що передбачає самостійне дослідження студентом актуальних проблем і теоретичне їх викладення відповідно до вимог щодо оформлення результатів наукових досліджень.

Лабораторне заняття – це організаційна форма навчального заняття, на якому студенти під керівництвом викладача проводять експерименти чи дослідження в навчальних лабораторіях з використанням відповідного навчально-методичного забезпечення, устаткування, комп’ютерної техніки з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень відповідної науки (дисципліни), набувають практичних навичок з лабораторним устаткуванням, обладнанням, комп’ютерною технікою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.  

Лекція – це основна організаційна форма проведення навчального заняття, що є логічно вивершеним, науково обґрунтованим і систематизованим викладом певного наукового чи науково-методичного питання, ілюстрованим за необхідності засобами наочності та демонстрацією результатів досліджень.

Лідер — це особистість, за якою всі інші члени групи визнають право брати на себе найвідповідальніші рішення, які торкаються їхніх інтере­сів, і визначати напрям і характер діяльності всієї групи.

Лідерство — це здатність окремої особистості (лідера) спонукати інших діяти, надихати їхню активність на певну діяльність.

Магістр  — це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми.

Методичні вказівки — навчальні або виробничо-навчальні видання роз'яснень з певної теми, розділу або питань навчальної дисципліни, виду практичної діяльності.

Методологія— вчення про методи пізнання та перетворення світу, система взаємопов'яза­них і взаємодоповнюючих методів.

Методом навчання називають спосіб упорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладача, направленої на рішення завдань виховання і розвитку навчаємих в процесі навчання.

Молодший бакалавр — це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 90-120 кредитів ЄКТС. Особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Моральне виховання – виховна діяльність, що має на меті сформувати стійкі моральні якості, потреби, почуття, навички і звички поведінки на основі ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності.

Навчальні посібники— навчальні видання, що доповню­ють або частково (повністю) замінюють підручник 

Навчання студентів охоплює весь процес фахової підготовки фахівця з вищою освітою, знання якого завжди можуть бути застосовані на практиці.

Навчання як основна категорія дидактики об'єднує процеси передавання, засвоєння, збереження і застосування інформації для розв'язання конкретних дидактичних завдань.

Наукова організація праці майбутнього науковопедагогічного працівника —це вивчення складу його праці й таку її організацію, яка базується на головних положеннях педагогіки, психології, фізіології стосовно вимог до діяльності викладача вищого технічного навчального закладу, враховує можливості та вікові особливості його організму, створює сприятливі умови для його розвитку.

Наукові працівники — це особи, які за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно здійснюють наукову, науково-технічну або науково-організаційну діяльність та мають відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання.

Науково-дослідна робота – це форма організації наукової та дослідної роботи студентів, за якої вони залучаються до активної самостійної (або під керівництвом викладача) науково-дослідної діяльності для формування наукового світогляду, розвитку науково-дослідних умінь, навичок творчого вирішення практичних завдань; це форма сприяння молодим дослідникам в опануванні методології та методів наукового пошуку.

Науково-педагогічні працівники  —  це особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах провадять навчальну, методичну, наукову (науково-технічну, мистецьку) та організаційну діяльність.

Національне виховання –це виховання студентської молоді на багатовікових традиціях у дусі українського виховного ідеалу.

Оптимальне педагогічне спілкування куратора з вихованцями – це спілкування, яке створює найкращі умови для розвитку мотивації студента, творчого характеру діяльності, для формування його особистості, забезпечує сприятливий психологічний клімат, попереджує створення психологічних бар'єрів, дозволяє максимально використовувати у навчальному процесі особистісні та професійні якості викладача.

Освіта – це активний процес не лише засвоєння знань, вмінь, навичок, а й процес залучення до культури суспільства і людства – власне систематизований досвід такого залучення і складає зміст педагогічної науки і педагогічної діяльності.

Освітня (освітньо-професійна чи освітньо-наукова) програма — система освітніх компонентів на відповідному рівні вищої освіти в межах спеціальності, що визначає вимоги до рівня освіти осіб, які можуть розпочати навчання за цією програмою, перелік навчальних дисциплін і логічну послідовність їх вивчення, кількість кредитів ЄКТС, необхідних для виконання цієї програми, а також очікувані результати навчання (компетентності), якими повинен оволодіти здобувач відповідного ступеня вищої освіти.

Очна форма навчання – це форма здобуття певного рівня вищої освіти, яка побудована на принципі особистого спілкування студентів і викладачів в ході лекцій, під час контактних і семінарських занять в установленому розкладом обсязі.

Педагогіка вищої школи — наука про закономірності навчання і виховання студентів, а також їх наукову і професійну підготовку як фахівців відповідно до вимог держави.

Педагогічна техніка — це вміння використовувати власний психофізичний апарат як інструмент виховного впливу.

Педагогічне спілкування – це професійне спілкування викладача зі студентами в процесі навчання і виховання.

Педагогічні здібності — комплекс якостей особистості, які відповідають вимогам педагогічної діяльності та забезпечують оволодіння цією діяльністю і досягнення у ній високих результатів.

Педагогічні працівники — це особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах провадять навчальну, методичну та організаційну діяльність.

Підручник — книга, яка містить основи знань з певної навчальної дисципліни, викладені на рівні сучасних досягнень науки згідно з цілями навчання, визначеними програмою і вимогами дидактики.

Правове виховання – виховна діяльність ВНЗ, сім’ї, правоохоронних органів, спрямована на формування в молоді правової свідомості, навичок і звичок законослухняності.

Практична підготовка студента – обов’язковий компонент навчального процесу, який має за мету набуття студентом професійних навичок і вмінь для подальшого використання їх у реальних виробничих умовах, виховання потреби систематично поновлювати свої знання і творчо їх застосовувати в практичній діяльності.

Практичне заняття – це організаційна форма навчального заняття, на якому викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень науки (дисципліни) і формує вміння та навички їх практичного застосування шляхом виконання практичних завдань.

Принцип виховання – керівне твердження, яке відображає загальні закономірності процесу виховання і визначає вимоги до змісту його організації і методів.

Принципи (лат. — початок, основа) навчання — основні положення, що визначають зміст, організаційні форми і методи навчальної роботи.

Програма виховання — короткий виклад основних положень і цілей діяльності вищого навчального закладу щодо виховання студентів упродовж усього періоду їх навчання.

Професійна готовність науково-педагогічного працівника до педагогічної діяльності передбачає його професійну компетенцію та певну сукупність особистісних якостей і властивостей.

Професійна освіта студентів передбачає володіння загальними і професійними знаннями, виробничими уміннями і навичками згідно з профілем.

Процес виховання у ВНЗ –система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості майбутнього фахівця.

Процес навчання—це цілеспрямований процес взаємодії викладача і студента, в ході якого здійснюється навчання, виховання і розвиток студента.

Психологія вищої школи – це наука, що вивчає закономірності функціонування психіки студента як суб'єкта навчально-професійної діяльності та специфіку науково-педагогічної діяльності викладача, а також соціально-психоло­гічні особливості професійно-педагогічного спілкування та взаємин викладачів і студентів.

Психолого-педагогічна структура діяльності — система дій педагога, спрямованих на досягнення поставлених цілей через розв'язання педагогічних завдань.

Ректорський контроль – особливий вид внутрішнього контролю рівня знань, вмінь і навичок студентів університету, метою якого є встановлення рівня ефективності використання різних форм і методів викладання науково-педагогічними працівниками наук (дисциплін); отримання інформації про характер пізнавальної діяльності, рівень самостійності та активності студентів; оцінка залишкового рівня знань із науки (дисципліни) з подальшим аналізом та узагальненням; належна підготовка для проходження ліцензійних і акредитаційних процедур і забезпечення максимально об’єктивного оцінювання знань студентів; перевірка якості навчального процесу на кафедрах і рівня викладання наук (дисциплін) окремими науково- педагогічними працівниками.

Реферат ( лат. – робити доклад, повідомляти) – це короткий виклад суттевості змісту якої-небудь книги, теми, чи окремого питання прочитаного джерела.

Рівень домагань особистості  —це прагнення досягти мети тієї складності, на яку людина вважає себе здатною.

Розумове виховання – цілеспрямована діяльність ви кладачів, кураторів із розвитку інтелектуальних здібностей і мислення людини, прищеплення культури розумової праці.

Самовиховання – свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.

Самооцінка  — оцінка особистістю самого себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей.

Самосвідомість— усвідомлення людиною себе як особистості (своїх якостей і рис, стосунків з іншими людьми, місця і poлі в суспільстві).

Самостійна робота – різноманітні види індивідуальної і колективної діяльності студентів, які здійснюються ними на навчальних заняттях або в поза аудиторний час за завданнями викладача, під його керівництвом, але без його безпосередньої участі.  

Семінарське заняття – це організаційна форма навчального заняття, при якій викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до яких студенти готують тези виступів і презентації на підставі індивідуально виконаних завдань.

Соціалізація особистості — процес і результат засвоєння та активно­го відтворення індивідом соціального досвіду в діяльності та спілкуванні з іншими людьми.

Ставлення до професії— це важливий психологічний чинник оволодіння професійними знаннями, уміннями та навичками.

Статеве виховання – складова загального процесу виховної роботи, що забезпечує правильний статевий розвиток молоді та оволодіння нормами взаємин із представниками протилежної статі, а також правильне ставлення до питань статі.

Студентство —це молодь, що проходить стадію персоналізації на основі цілеспрямованого засвоєння навчальних, професійних і соціальних функцій шляхом свідомого оволодівання професійними знаннями, уміннями й навичками, набуття професійних якостей під час навчання у вищих навчальних закладах.

Студентська академічна група — більш-менш постійна в межах навчального року сукупність студентів, що об'єднані завданням гуртової навчально-професійної діяльності та перебувають у безпосередньому контакті один з одним.

Студентське самоврядування — це право і можливість студентів вирішувати питання навчання і побуту, захисту прав та інтересів студентів, а також брати участь в управлінні вищим навчальним закладом.

Трудове виховання – процес залучення молоді до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передання їй виробничого досвіду, розитку в неї творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.

Учіння— цілеспрямований процес засвоєння студентами знань, умінь і навичок, регламентований навчальними планами і програ­мами.

Фахова компетентність— здатність успішно викону­вати професійні завдання і обов'язки тієї посади, на яку людина претендує.

Фізичне виховання – система соціально-педагогічних заходів, спрямована на зміцнення здоров’я та загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.

Я-концепція(лат. — сприйняття) — динамічна система уявлень людини про себе, на основі якої вона вибудовує взаємовідносини  зіншими людьми.  

Список використаних джерел

1. Бенеш Г. Психологія:dtv-Atlas: Довідник: Пер. з нім. / Худож. Герман і Катаріна фон Заальфельд; Наук. ред.. пер. В.О. Васютинський. - К.: Знання-Прес, 2007. – 510 с.: іл.

2. Василенко Г.В. Особливості соціально-педагогічної профілактики правопорушень студентської молоді у вищих навчальних закладах  [Електронний ресурс] / Г.В. Василенко – Режим доступу: http://library.uipa.edu.ua/images/data/zbirnik/problemu44/28.pdf

3. Винославська О.В. Психологія [Електронний ресурс] / О.В. Винославська  – Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/psychology/vinoslavska_psihologiya/zmist.htm

4. Винославська О.В., Малигіна М.П. Людські стосунки: Навчальний посібник. – 2-е вид., перероб. і доповн. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 142 с.

5. Вітвіцька С.С. Основи педагогіки вищої освіти [Електронний ресурс] / С.С. Вітвіцька – Режим доступу: http://ebooktime.net/book_162.html

6. Волкова Н.П. Професійно-педагогічна комунікація: Навч. посібник. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 256 с. (Альма-матер).

7. Гетьман І. А. Місце і роль куратора в навчально-виховному процесі вищого технічного навчального закладу [Електронний ресурс] / І. А. Гетьман – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vchu/N125/N125p159-163.pdf

8. Давидович С.Н., Цецик Я.П., Якубовська С.С. Формування у молоді рис політичного лідера в умовах навчання у вищому технічному навчальному закладі / Слов’янський вісник: збірник наукових праць. Серія «Історичні та політичні науки»/ Рівненський державний гуманітарний університет, Рівненський інститут слов’янознавства Київського славістичного університету.­ – Випуск 22. – Рівне, 2015.- С.63-67.

9. Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ століття). – К., 1994

10. Джонсон, Девід В. Соціальна психологія: тренінг міжособистісного спілкування / Пер. з англ. В. Хомика.-К.: Вид. дім «КМ Академія», 2003. – 288 с.: іл. – Бібліогр.: с. 283-284.

11. Закон України “Про вищу освіту” .

12. Закон України „Про освіту”.

13. Зубкова І.Ю.Психологічні особливості Я-образу вчителя-професіонала за структурними компонентами цілісної моделі // Практична психо­логія та соціальна робота. - 2003. - №5. - С. 4-11.

14. Інноваційні комунікативні технології в роботі куратора академічної групи /Методичні рекомендації / Під редакцією Н.К. Желябіної. – Запоріжжя: ЗДІА, 2007.– 67 с.

15. Каньковський І.Є. Структура та зміст компетенцій інженера-педагога[Електронний ресурс] / І.Є. Каньковський – Режим доступу:http://library.uipa.edu.ua/images/data/zbirnik/40-41/11.pdf

16. Карплюк С.О.Формування сприятливого соціально-психологічного клімату в студентській академічній групі педагогічного ВНЗ [Текст] / С.О.Карплюк // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Збірник наукових праць. - Вип. 9. - Київ. - 2006. - 440 с, С. 421 - 429.

17. Колошин В.Ф. Самоактуалізація викладача // Практична психологія та соціальна робота. - 2000. - №1. - С. 7-9.

18. Кочина В.В. Формування культури професійного спілкування майбутніх інженерів-педагогів [Електронний ресурс] / В.В. Кочин – Режим доступу: http://library.uipa.edu.ua/images/data/zbirnik/p_46/17.pdf

19.  Кочубей А.В., Прохоров Б.І. Психологія: Навчальний посібник. – Рівне: НУВГП, 2011. – 220 с.

20.  Кочубей А.В. Формування творчої компетентності майбутніх інженерів у освітньому просторі ВНЗ. Нова педагогічна думка: Науково-методичний журнал. №1 – Рівне, 2012. – С.161-166

21. 10. Кочубей А.В. Едукація як ефективний засіб цілісності навчально-виховного процесу в технічному ВНЗ. Нова педагогічна думка: Науково-методичний журнал. №1 – Рівне, 2013. – С.32-37

22. Кочубей А.В. Інноваційні методи викладання гуманітарних дисциплін у технічних ВНЗ. Наукові записки Луцького національного технічного університету. Луцьк-Світязь: ЛНТУ, 2013. – С. 78-83

23. Кочубей А.В. Інтеграція як ефективне методичне явище в процесі підготовки студентів технічного ВНЗ. Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Збірник наукових праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Випуск 9 (52). Рівне: РДГУ, 2014. – С. 190-193

24. Кочубей А.В. Формування риторичної компетенції майбутнього інженера як мотивація до кар’єрного зростання. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Серія №5. Педагогічні науки: реалії та перспективи. – Випуск 52: збірник наукових праць. – К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманов, 2015. – С.121-126.

25. Козяр М.М., Кочубей А.В. Формування творчо-дослідницької компетентності майбутніх інженерів у освітньому просторі технічних ВНЗ. Матеріали І Всеукраїнського науково-практичного семінару, Київ, 27 січня 2015 р. / за заг. ред. В.О.Радкевич; Інститут професійно-технічної освіти НПН України. – Київ, 2015. – С. 61-69.

26. Kochubey A. Art Technology Training as a Factor of Formation of Human Qualities of Mechanical Engineering Future Proffessionals...International Journal of New Economics and Social Sciences. - №2 (2), 2015. - С.-207-217.

27. Кочубей А.В., Сасюк З.К. Коучинг як педагогічна технологія формування гуманітарної освіти в технічних ВНЗ / А.В.Кочубей, З.К.Сасюк // Науково-педагогічний журнал «Молодь і ринок» Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. – 2016. – № 3 (134) – С. 33-38.

28. Красносільська Н.С. Підготовка майбутніх кураторів академічних груп до виховної роботи зі студентами [Електронний ресурс] / Н.С. Красносільська – Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua/

29. Кузьмінський А.І. Педагогічна майстерність викладача вищої школи та її вплив на якість навчання [Електронний ресурс] / А.І. Кузьмінський – Режим доступу: http://www.intellect­invest.org.ua/rus/pedagog_editions_emagazine_pedagogical_science_autors_kuzminsky_aii/

30. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: «ЕксОб», 1999. – 304 с.

31. Лузан П.Г. Теоретичні і методичні основи формування навчально-пізнавальної активності студентів у вищих аграрних закладах освіти [Електронний ресурс] / П.Г. Лузан – Режим доступу: http://base.dnsgb.com.ua/files/ard/2004/04lpgazo.pdf

32. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. – 3-тє вид., випр. – К.: Вища шк., 2004. – 487 с.

33. Макарова Л.І., Гах Й.М. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник. – Київ: Центр навачльної літератури, 2005. – 116 с.

34. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – К.: «Центр навчальної літератури», 2008. – 272 c.

35. Мороз О.Г., Юрченко В.І.  Підготовка майбутнього викладача вищої школи: психолого-педагогічний ракурс / О.Г. Мороз, В.І. Юрченко // Наукові запис­ки: 36. наук. стат. НПУ ім. М.П. Драгоманова. - К.: НПУ, 2001. - Вип. 41.-С. 156-159.

36. Мороз О.Г., Юрченко В.І.  Психолого-педагогічна модель викладача вищої школи / О.Г. Мороз, В.І. Юрченко // Наукове проектування інноваційних та аль­тернативних систем вищої освіти. — Тернопіль, 2000. — С. 187-189.

37. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. К, 2000. – 368 с.

38. Никитюк Е.О., Шабанова Ю.О. Впровадження світових тенденцій інженерної педагогіки в вищій технічній освіті України [Електронний ресурс] / Е.О. Никитюк, Ю.О. Шабанова – Режим доступу: http://ir.nmu.org.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/3215/105-107.pdf

39. Освітні технології. / За ред. О.М.Пєхоти. – К. – 2002. – 255 с.

Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика. – К., 2002. – 136.

40. Орбан-Лембрик Л.Е.Соціальна психологія:Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2005. – 448 с. (Альма-матер)

41. Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / В.Л. Ортинський – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с.

42. Павелків Р.В. Загальна психологія. Підручник. – К., 2004. – 506 с.

43. Пазиніч Ю.М. Роль інженерної педагогіки в сучасній освіті[Електронний ресурс] / Ю.М. Пазиніч – Режим доступу: http://novyn.kpi.ua/2009-3-2/19_Pazinich.pdf

44. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / З.Н. Курлянд, Р.І. Хмелюк, А.В. Семенова та ін..; За ред.. З.Н. Курлянд. - з-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 495 с.

45. Педагогічна творчість і майстерність. Хрестоматія / Інститут змісту і методів навчання / Н. В. Гузій (укл.). - К., 2000. - 167 с. (Розд.1).

46. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Підручник. 2-е вид. – К.: Каравела, 2008. – 352 с.

47. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Практикум; Навч. посіб. – К.: Каравела, 2008. – 336 с.

48. Полуніна О.В.Психологічна компетентність викладача вищого педа­гогічного навчального закладу як чинник успішності управління процесом учіння студентів: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К., 2004. -16 с.

49. Психологія: Підручник/ Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; за ред. Ю.Л. Трофімова. – 4-те вид., стереотип. – К.: Либідь, 2003. – 560 с.

50. Резніченко О.М. Умови ефективної позааудиторної роботи куратора у вищих технічних навчальних закладах [Електронний ресурс] / О.М. Резніченко – Режим доступу: http://library.uipa.edu.ua/images/data/zbirnik/40-41/25.pdf

51. Романовська О.О. Організаційно-педагогічні умови підготовки конкурентноздатного фахівця в інженерно-педагогічному навчальному закладі [Електронний ресурс] / О.О. Романовська – Режим доступу: http://mydisser.com/en/catalog/view/238/240/12993.html

52. Савчин М.В. Педагогічна психологія: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2007. – 424 с. (Альма-матер).

53. Сисоєва С.О.,Поясок Т.Б. Психологія та педагогіка: Підручник для студентів вищих навчальних закладів непедагогічного профілю традиційної та дистанційної форм навчання. – Вид. 2-ге, доп., випр. – Кременчук: ПП Щербатих О.В., 2008. – 532 с.

54. Стейн Стівен Дж., Бук Говард І. Переваги ЕQ: Емоційний інтелект та ваші успіхи / Пер. З англ. – Днепропетровськ: Баланс Бізнес Букс, 2007. – 384 с.

55. Степанишин Б.І.Особа викладача інституту та шляхи її формування // Рідна школа. - 1992. -№ 2. - С. 60-67.

56. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 504 с.

57. Тищенко С.П.Психологічна компетентність педагога як складова професійного успіху // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. - 2001.-№ 3-4.-С. 81-89.

58. Туркот Т.І. Педагогіка вищої школи [Електронний ресурс] / Т.І. Туркот – Режим доступу: http://pidruchniki.com/19160627/pedagogika/vischa_inzhenerno-tehnichna_osvita

59. Філоненко М.М. Психологія спілкування. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 224 с.

60. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: «Академвидав», 2006. – 352 с. (Альма-матер).

61. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 528 с.

62. Шмалей С. Технології навчання та психічне здоров’я [Текст] / С. Шмалей // Науковий світ. – 2007. – № 3. –С.20-21.

63. Штефан Л.В. Особливості формування інноваційної культури кураторів академічних груп у сучасних умовах [Електронний ресурс] / Л.В. Штефан – Режим доступу: http://library.uipa.edu.ua/images/data/zbirnik/problemu44/32.pdf

64. Щербань Т.І. Сутність педагогічної культури // Вища освіта України. -2004. -№3.-С. 67-72.

65. Якубовська С. Педагогічні здібності як компонент готовності викладача вищого технічного навчального закладу до педагогічної діяльності // Нова педагогічна думка. – 2012. – № 1. – С. 265-267.

66. Якубовська С. Застосування проблемного методу у підготовці майбутніх науково-педагогічних працівників технічного ВНЗ // Нова педагогічна думка. – 2013. – № 1. – С. 253-255.

67. Якубовська С. Методично-виховні вміння майбутніх кураторів вищих технічних навчальних закладів в контексті збереження психічного здоров’я // Освіта регіону. – 2013. – № 3. – С. 267-270.

68. Якубовська С. Перспективи впровадження відкритої освіти в Україні // Актуальні проблеми сучасної філософії та науки у глобалізованому світі: зб. наук. праць / за заг. ред. Проф. П.Ю. Сауха. – Житомир, В-во ФОП Євенок О.О., 2014р. – 296 с. 

69. Якубовська С., Мартиневська О. Залежність конкурентоспроможності випускника вищої школи від ефективності реформування вищої освіти // Нова педагогічна думка. – 2012. – № 1. – С. 213-215.

70. Якубовська С.С. Емоційний інтелект як складова успіху управлінської діяльності майбутніх фахівців // Нова педагогічна думка. – 2009. – Спецвипуск № 2, грудень. – С. 304-312.

71. Якубовська С.С. Методичне забезпечення освітнього процесу в умовах застосування кредитно-модульної системи та інформаційних технологій у вищому технічному навчальному закладі// Педагогічний процес: теорія і практика: Збірник наукових праць. – Київ: Видавництво «ЕКМО», 2008. – С. 377-385.

72. Якубовська С.С. Методичне забезпечення психолого-педагогічної підготовки магістрів у ВНЗ непедагогічного профілю // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 16. Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць / Ред.кол. Н.В. Гузій (відповідальний редактор) та ін. – Вип. 11(21). – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. – С. 187-190.

73. Якубовська С.С. Особливості педагогічної освіти дорослих: теоретико-методологічний аспект / Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору: збірник наукових праць / ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди. – Том І. – Переяслав-Хмельницький, 2015 – С. 399-407.

74. Якубовська С.С. Психологія управління: Навч. посібник. – Рівне: НУВГП, 2011. – 360 с.

75. Якубовська С.С. Формування базових компетенцій майбутнього фахівця вищого технічного навчального закладу в процесі психолого-педагогічної підготовки магістрів // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 16. Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць / Ред. кол. Н.В. Гузій (відповідальний редактор) та ін. – Вип. 14 (24). – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2011. – С. 297-300.

76. Якубовська С.С. Формування і розвиток особистості викладача вищого технічного навчального закладу в процесі психолого-педагогічної підготовки магістрів // Освіта регіону. – 2011. – № 3. – С. 400-403.

77. Якубовська С.С. Формування педагогічної компетенції як складової фахової моделі магістрів вищого технічного навчального закладу // Компетентнісний підхід у сучасній університетській освіті: Збірник наукових праць. – Рівне: НУВГП, 2011. – С. 102-110.

78. Yakubovska S. The Development of Professional Competence of the Future Motivational Specialists with Higher Economic Education…International Journal of New Economics and Social Sciences. – № 2 (2), 2015. – С.217-226.

Підписано до друку ____ _____________20 ___ р.

Формат 60Х84 1/16 Обсяг_________ ум. др. арк.

Замовлення: № ______ Тираж ______ прим.

  Рівне, НУВГП, Соборна, 11