Елементи бібліографічного опису видання

Бібліографічні описи складають мовою оригіналу за титульним аркушем (а не обкладинкою) видання. Вони обов’язково містять розмежовані формальними розділовими знаками такі елементи.

1. Заголовок опису– ім’я індивідуального автора – прізвище та ініціали (ініціали ставляться після прізвища[*]).

Якщо авторів видання більше одного, то їхні імена розділяють комами. В заголовок опису видання з великою кількістю авторів часто пишуть імена одного (першого) або трьох (перших) із них із додаванням слів „та інші” („и др.”, „et. al.”), однак тоді імена решти авторів перераховують у відомостях про відповідальність. Заголовок опису відсутній, коли видання не має індивідуальних авторів або укладене багатьма індивідуальними авторами, не перерахованими перед назвою на титульному аркуші. Такі видання описують під назвою.

2. Область назви та відомостей про відповідальністьіз такими елементами.

Основна назва(без лапок) із однієї або кількох, розділених крапками фраз (тоді на титульного аркуші вони надруковані окремими рядками, часто різним шрифтом). Після основної назви крапку ставлять, якщо вона потрібна як формальний розділовий знак опису і якщо правилами не передбачене використання іншого розділового знака.

Відомості, що стосуються назви, наводять після неї із двокрапкою перед ними (і перед кожною групою різнорідних відомостей, якщо такі є). Найважливішими і обов’язковими для введення в бібліографічний опис є відомості про кількість томів у багатотомному виданні („: У 4-х т.” або „: In 3 vol.”, „: In 5 Bd.” тощо) і пояснювальна додаткова назва.

Відомості про відповідальність після розділового знака „/”, відокремленого пропусками з обох боків, наводять у таких випадках:

· в описах під назвою видання із індивідуальними авторами (перераховують усіх авторів або перших трьох із відміткою „та інші” або „et al.”; ініціали ставляться перед прізвищем);

· в описах із заголовком, у який не введені всі автори (перераховують решту авторів);

· в описах видань із титульним редактором, засновником, колективним автором тощо, за зразками:

Різнорідні групи відомостей про відповідальність розділяють знаком „/”. Відомості про відповідальність за повторні видання подають після відомостей про видання, а за видання тому – після назви тому.

3. Відомостям про видання, якщо воно перевидавалося, передують розділові знаки „. – ”, за зразками:

4. Вихідні дані. Відомості про місце видання наводять для книг, відокремлюють від попереднього тексту бібліографічного опису знаками „. – ”. Подають назву міста, в якому видана книга. В описах книг із кількома місцями видання назви міст перераховують через крапку з комою (;), а із невказаним місцем видання замість назви міста пишуть „Б. м.” (без міста) або „S. l.” (sine loco) залежно від алфавіту.

Назву видавництвавідокремлюють від назви міста двокрапкою (:), пишуть без лапок, без ініціалів видавця та слів, які позначають родинні зв’язки видавців іноземних видавництв, як звичайно без слова „видавництво” та еквівалентних йому. Лише в назвах видавництв установ і організацій є припустимим скорочення останніх (слово „видавництво”, якщо воно входить в назву, або еквівалентне йому необхідно написати скорочено):

Дату видання відокремлюють від назви видавництва (якщо її нема, то від назви міста видання) комою, а якщо місце видання не вказане – то від попереднього тексту бібліографічного опису знаками „. – ”. Рік видання позначають арабськими цифрами без слова „рік”, а роки видання – арабськими цифрами, з’єднаними знаком „–”. Коли не можна визначити дату видання, в описах зазначають „Б. р.” – без року або „S. a.” – sine anno.

5. Кількісні характеристики містять відомості про фактичну кількість сторінок у виданні (за винятком використаних видавцем для службової, рекламної та іншої інформації, яка не стосується наукової публікації). Ці відомості відокремлюють від попереднього тексту бібліографічного опису знаками „. – ”. Для книг арабськими цифрами наводять кількість сторінок із скороченим (мовою оригіналу) словом „сторінок” („с.” – укр. і рос.; ”р.” – англ., франц., ісп.; „s.” – лат., польськ.; „S.” – нім.). Якщо сторінки видання пронумеровані римськими цифрами, то їхню кількість в описі вказують римськими цифрами. Якщо частина сторінок пронумерована римськими, а частина сторінок – арабськими цифрами, то через кому наводять обидва числа. Кількість сторінок тому багатотомного видання із нумерацією, яка починається не з цифри „1”, частин книг, статей у збірниках і журналах наводять після скороченого позначення слова „сторінки”, яке завжди пишуть з великої букви. Кількість сторінок позначають одною цифрою (якщо сторінка одна) – її номером або двома цифрами, з’єднаними знаком „ – ” – номерами першої і останньої сторінки праці.

Для різних типів видань бібліографічні описи розрізняються за формою, змістом і набором елементів. Нижче подано типові бібліографічні описи основних типів видань.

Опис книг

Бібліографічні описи книг слід складати користуючись характерними прикладами з відповідною пунктуацією.

1. Абрамов Н.И., Харитонов В.В. Численное моделирование елементов интегральных схем. – Минск: Высшая школа, 1990. – 224 с.

2. Злобін Г.Г. Персональний комп’ютер. Навчальний курс. – 2 вид. – Львів.: Простір – М, 2006. – 294 с.

3. Аморфный кремний и родственные материалы / Под ред. Х. Фрицше. – М.: Мир, 1991. – 544 с.

4. Пасынков В.В., Сорокин В.С. Материалы электронной техники. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 1986. – 367 с.

5. Electronic Conduction in Oxides / N. Tsuda, K. Nasu, A. Yanase eta. – Berlin: Springer Verlag, 1991. – 323 p.

6. Вест А. Химия твердого тела. Теория и приложения: В 2-х ч. – М,: Мир, 1988. – ч.1. – 558с, – ч.2. – 336 с.

7. Баранова Л.В., Демина Є.Л. Металлографическое травление металлов и сплавов: Справочник. – М.: Металлургия, 1986. – 256 с.

8. Структура і фізичні властивості твердого тіла / О.Г. Алавердова, О.В. Арикін, О.Ф. Богданова та ін. / За ред. Л.С. Палатника. – К: Вища шк., 1992. – 311 с.

9. Болеста І.М. Фізика твердого тіла. Навчальний посібник. – Львів: Видавн. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – 480 с.