Знайдіть правильну відповідь

Рушник на стіні. Дав(н,нн)ій наш звичай. (Небуло, Не було) здає(ть,т)ся, жодної на (У,у)країні оселі(:,) котрої не пр(е_;и)икрашали б рушники. Хата без рушників(, ;) казали в народі(, ;) що родина без дітей. Рушник з (давніх-давен, давніх давен с(е,и)мволізував (не тільки, нетільки) ест(е,и)тичні смаки(, ;) він був своєрідною візи(т,д)кою(, -) а якщо то(ч,чь)ніше (- ;) обли(ч,чч)ям оселі(, ;) ві(д,т)так і господині. По тому(, :) скі(л,ль)ки і які були рушники(, -) створювалася думка про жінку(,;) її дочок. (Ніщо, Ні що)(,;) здає(т,ть)ся(,-) так пр(е,и)дметно й наочно (не характеризувало, нехарактеризувало) жіночу вправність(,;) майстерніс(т,ть)(.,:) (з,с)рештою, охайніс(ть,т) і прац(о,ьо)витіс(т,ть)(,:) ніж ці вим(ере,ири)жа(н,нн)і рук(о,и)твори. Вони завжди були на людях(,;) ро(з,с)кр(е,и)валися м(е,и)сте(ц,ць)ким бага(тст,ц)вом(, ;) оцінювалися справжніми пошанувачами.

Виш(е,и)тий рушник створював настрій(, -) формував ест(е,и)тичні смаки (,:) був взірцем люд(сь,с)кої прац(о,ьо)витості. Згадаймо про його ут(е,и)літарне пр(е,и)знач(е,и)(н,нн)я(: ;) з рушником(, -) як і з хлібом (_;;) пр(е,и)ходили до породі(л,лл) і(, ;) ушановували появу (немовляти, не мовляти )в родині(, -) з ним виряджали в далеку дорогу ба(т,ть)ка і сина, ч(о,ьо)ловіка й коханого(, :) шлюбували дітей(, -) зустрічали рідних і гостей(, :) проводжали людину в оста(н,нн)ю путь(, ;) ним пр(е,и)кривали хліб на столі.

Хліб і рушник (- :) одві(ч,чь)ні лю(д,дь)ські символи. (Хліб-сіль, Хліб сіль) на вишитому рушн(е,и)кові були в(е,и)сокою ознакою гости(н,нн)ості україн(ск,ськ)ого(,-) як й інших сусідн(и,і)х народів. Кожному(,-) хто пр(е,и)ходив з чист(е,и)ми пом(е,и)слами, піднос(е,и)ли цю давню сло(вя,в’я)н(ск,ськ)у с(в'я,вя)тиню. Пр(е,и)йняти рупшик(,;) поцілувати хліб с(е,и)мволізувало духовну єдність(,;) злагоду(,;) гл(е,и)боку пошану тим(, ;) хто виявив її. Цей звичай пройшов віки(,;) став доброю традицією і в наш час.

Варіант № 9

Знайдіть правильну відповідь

Цей де(нь,н) є одним із значних свят. А вин(и,е)кло воно так. Царгород(,;) столицю (В,в)ізантії(, ;) оточили араби. У храмі Пр(е,и)святої (Б,б)огородиці на (В,в)лахернах(-,) де переховувалися її ризи(,;) прав(и,е)лася вс(и,е)ношна. Серед парафіян ревно молився за охорону міста святий (А,а)ндрій (Ю,ю)родивий зі своїм учн(и,е)м (Е,е)єпіфаном. Ві(дд)права закінчилася(,...) і святий (А,а)ндрій побачив виді(н,нн)я(; :) як від цар(сь,с)ких дверей іде(, -) осяяна світлом(, :) при співі в(е,и)ликого хору святих, Пр(е,и)свята (Б,б)огородиця у супроводі (І,і)вана (Х,х)рестит(и,е)ля та (І,і)вана (Б,б)огослова. Божа (М,м)ати підійшла до пр(е,и)столу(,;) (с,з)хилила коліна(, ;) довго молилась і вм(и,е)валася сл(ь,й)озами. Встала(, ;) зняла зі своєї голови пр(е,и)ясну хустку - (покровомофор, покров-омофор) і широко простерла її над народом (у,в) церкві. Виді(н,нн)я зникло(, ;) і святий (А,а)ндрій та (Е,е)піфан зрозуміли(,-) що Пр(е,и)свята (Б,б)огородиця пр(и,е)йшла, аби врятувати місто. Сталося диво (;-) вороги ві(д,т)ступили... Від цієї (хустки - покрову, хусткипокрову) і дістало назву свято(,;) а покров з тих пір став символом опіки і заступництва Пр(е,и)чистої (Д,д)іви (М,м)арії.

Ро(з,с)повідають(,-) що на ревну молитву монахів і вірних Пр(е,и)свята (Б,б)огородиця з(’,ь)явилася над (П,п)очаїв(сь,с)ким монаст(и,е)рем перед туре(ць,ц)кою облогою і своїм омофором заслонила монастир.

На (Р,р)усі (П,п)окров святкували по закінч(е,и)(н,нн)ю пол(ьо,йо)вих робіт. А (Б,б)огородицю (в,вв)ажали покровит(е,и)(ль,л)кою з(е,и)млеробства.

За звичаєм (у,в) цей де(н,нь) обов(',ь)язковим було вшанува(н,нн)я пожина(ль,л)ного снопа. Для ц(ьо,йо)го пр(и,е)б(и.,е)рали світлицю(,;) пр(и,е)крашали її квітами і рушн(е,и)ками.

Варіант № 10

Знайдіть правильну відповідь

Коли кінчає(ть,т)ся війна(,-) то всім її учасн(и,е)кам здає(ть,т)ся(, ;) що (не забудеться, незабудеться) вона (ніколи, ні коли). Переможці усвідомлюють свою перемогу(,:) славлять героїв(,:) згадую(ть,т) звитяжні бої(,:) ро(з,с)мірковують(,;) як жити далі. Ро(з,с)громл(е,и)ні шукають ви(нн,н)их у пора(з,с)ці(,;) пі(д,т)раховують утрати(,;) мріють про можливість пов(е,и)рнути їх і теж будую(ть,т) плани на майбутнє.

    А час плине нава(ль,л)но швидко. І от (в,у)же (в,у)війшла в твої дні подія чи людина(,:) не пов(’,ь)яза(н,нн)а з війною. Ти навіть (з,с)дивувався в першу ми(ть,т) (,-) але дуже скоро пр(и,е)звичаївся(,-) бо все частіше й частіше ві(д,т)буваються такі події. Війна потроху відход(и,е)ть у минуле, і хоча (назавжди, на завжди) зал(и,е)шається найважчим випробува(нн,н)ям ус(ьо,йо)го жи(т,тт)я (,-) але вже згадується не щомиті (,:) аж поки (не огорнеться, неогорнеться) прозорим с(е,и)рпанком не те що забу(т,тт)я (,;) а спокійного ставлення до своїх власних страждань (,:) подвигів і навіть смерті друзів. І (все-таки, всетаки) як не ві(д,дд)алялися б війною роз’ятрені всі найпотаємніші почу(т,тт)я і якості людини (,;) в серці твоєму (не перестає, неперестає) бр(и,е)ніти гордість від перемоги. У ній краплина твоєї крові і навіть не одна. То (хіба ж, хіба-ж) можливо стерти це почу(т,тт)я перемоги в своїй (памяті, пам’яті)? Ніяке горе і (ні)яка радість не в силі (з,с)рівнятися з нею чи по(ть,т)марити її. І хай згадуєш ти про неї все рідше й рідше (,-) але вона була (,;) і жи(т,тт)я своє ти прожив (недаремно, не даремно).