Знайдіть правильну відповідь

Володим(и,е)р (мало-помалу, мало помалу) підходив до села і слухав(,;) як д(е,и)рева в(е,и)дуть тиху розмову. Він услухався у цю тихопли(н,нн)у м(е,и)лодію і раптом здригнувся від (несподіванки(:;) у (низькорослих, низько–рослих) кущ(а,я)х заспівав соловей (;,) а ці птахи (уже ж, ужеж) ві(д,т)л(е,и)тіли(,:) бо надворі осі(н,нь). То (шпак-пересмішник, шпак пересмішник) наслідував славного співака. Володим(и,е)р підвів голову і под(и,е)вився на хмари(:,) що мандрували блакитним н(е,и)бесним шляхом. Йому здалося(:,) (щоце, що це) пл(и,е)ву(т,ть) кораблі його дитинства.

Він підійшов до школи(:,) яка тягнулася до косогору(:,) (з,с)нижуючи(с,сь) у цоколі. У крайн(ьо,йо)му її кінці(-,) де були двері з в(е,и)ликим навісним замком(:,) цоколь пропадав. Подвір(',ь)я утоптане(;,) паркан протрухлий(;,) із ч(и,е)сле(н,нн)ими щербами. Зразу за самою школою кам(',ь)яниста, густо засипана дрібним камі(н,нн)ям гора(:,) вище росли д(е,и)рева(,-) а праворуч, трохи ві(д,дд)алік(,;) випиналася потріскана (згори, з гори) донизу скеля.

Володим(и,е)р обійшов двір(:,) злякавши курку під каштаном. Знена(ц,ць)ка(:,) (мовби,мов би) з неба впав, виріс перед Володим(е,и)ром (широкоплечий, широко–плечий) бородатий ді(д,т). Володим(е,и)р побачив його малі сині очі(;,) і(;,) хоч д(и,е)вилися вони насторожено(;,) якнайп(и,е)льніше(;,) йому стало погідно від тих очей, бо цей колір (невідступно, не відступно) супроводжував його с(йо,ьо)годні. (У,В) руці ді(д,т) тримав кийка(:,) мабуть(:,) не задля пі(д,т)пори. Володим(и,е)р (у,в)сміхнувся до старого(-,) виклавши в тій усмішці всю ту радіс(т,ть)(:,) якої зажив на цій вулиці, але це (нерозтопило, не розтопило) замерзлі(:,) такі настороже(н,нн)і дідові очі(:,) (з,с)палахнув тільки там гостро-блакитний полиск. Володим(и,е)р (у,в)же (неміг, не міг) стриматися.

Заняття № 4

Повторити за українським правописом §70-79

за Ющуком І.П. «Практикум з української мови» §62-66. Зробити аналіз допущених помилок.

Варіант № 1

Знайдіть правильну відповідь

(Ясно-блакитними, Ясно блакитними) оч(и,і)ма див(е,и)(ть,т)ся мені в оч(и,і) (красуня-весна, красуня весна).

Вона ще молода(,;) ніжна(:,) усміхає(т,ть)ся святково й ч(і,и)сто(,-) в її ледь ч(ю,у)тному диха(н,нн)і ві(д,т)чуває(т,ть)ся (с,з)будлива таємниця свіжої краси пр(е,и)роди (:,) що завжди ві(д,т)роджує(т,ть)ся й ві(т,д)роджує(т,ть)ся. Ще так (недавно, не давно) бігла по (Д,д)ніпрових круч(я,а)х рудою л(и,е)сицею осінь (:,) бігла барвисто(,-) холодним повівом н(е,и)сло від її пру(т,д)кого бе(з,с)поворотного бігу. Так (недавно, не давно) дихало в мої думки студ(ен,енн)им запахом зів(ь,')ялого листя(:,) а вже сьогодні лагідне(:,) шовковисте повітря в(и,е)сни (без упину, безупину) купає мої оч(и,і), уся з(и,е)мля (немовби,не мов би) випромінює благодатну снагу(:,) що допом(о,а)гає рости (нетільки, не тільки) траві, квітам, д(и,е)ревам(,-) а й мріям люд(с,сь)ким. Стоять верби(;,) укриті з(и,е)леним листям(:,) і (:,) (с,з)дає(т,ть)ся, чують ледве вловимі журавли(нн,н)і крики у підн(и,е)бе(с,сс)і, л(и,е)генький (дз,з)він(;,) б(и,е)нтежливий (;,) прозорий(;,) кр(и,е)шталевий.

Протягом усієї м(е,и)нулої з(е,и)ми я ві(т,д)чував(:,) що щось має статися у цьому світі (:,) щось н(и,е)минуче стан(и,е)(т,ть)ся.   І т(и,е)пер(,-) коли пр(и,е)йшла в(е,и)сна(,-) коли війнула м(и,е)ні в груди подихом перших своїх тонких(:,) таких па(м,м')ятних запахів(:,) коли в м(е,и)ні все помолоділо(:,) мов в(и,е)рбове пагі(н,нн)я над (Д,д)ніпров(сь,с)кою водою(:,) то я добре знаю(:,) що оч(и,і)куване (всетаки, все-таки) пр(е,и)йшло(:,) наче народж(е,и)не бажа(н,нн)я. В(и,е)сна(:-) найме(нн,нь)я йому. Добре пр(е,и)гріває вже в(и,е)сняне (жовтогаряче, жовто-гаряче) сон(е,и)чко. Усе (навколо, на вколо) ож(е,и)ває(:;) д(е,и)рева(:,) трави(:,) комахи. В(и,е)селіше співаю(ть,т) птахи(,;) а їх пр(е,и)летіло ч(і,и)мало. Гля(н,нь)(:,) як набубнявіли пу(п,п')янки на галузках (:,) (от-от, отот) спалахну(т,ть) з(и,е)леним полу(м,м')ям. На зігрітих сонцем лісових галявинах з(ь,')являю(т,ть)ся перші квіти.

Варіант № 2

Знайдіть правильну відповідь

Пари(ж,ш) (знову, з нову) окутано (густо-сивим, густосивим) туманом(-,) у якому гаснуть звуки(:,) голоси. Ва(ш,ж)ко вірити(;,) що ця с(л,ль)отава осінь колись (нарешті, на решті) (с,з)кінчи(т,ть)ся(;,) що настануть дні(;,) коли ле(х,г)ко дихат(е,и)м(и,е)(т,ть)ся і бе(с,з)турботно світит(е,и)ме в(е,и)селе сонце.

Вона любить в(и,е)сну(;,) коли во(з,с)кр(и,е)сають після з(е,и)мової смерті чорні д(е,и)рева(;,) вд(е,и)вляю(т,ть)ся у світ свіж(е,и)ми оч(і,и)ма бруньок(-,) уб(и,е)раю(ть,т)ся в з(и,е)лені шати і н(и,е)суть свій цілющ(и,і)й подих. Тоді утікає із се(р,рд)ця ж(ю,у)рба(,-) забуваю(т,ть)ся сумніви і прикрощ(і,и). Людина поч(у,ю)ває(т,ть)ся так(;,) (мовби, мов би) щойно народилася і всі хоч(ю,у)ть (щ,шч)астя для неї(,-) а тому (с,з)буд(е,и)(т,ть)ся все(:,) що їй прагн(и,е)(ть,т)ся(:,) і в(и,е)лика мрія(:,) і дрібна забаганка. (Бож, Бо ж) нема (нічого, ні чого) неможливого в ту благослове(н,нн)у пору(:,) коли все (ніби, ні би) поч(і,и)нає(ть,т)ся (:,)коли так ле(г,х)ко віри(ть,т)ся у все(:,) чого тільки хоч(е,и)(шь,ш).

Марія (с,з)гадує(;,) (з,с)гадує(;,) (с,з)гадує...

Ось вони пл(е,и)вуть по (Д,д)ніпру біля (к,К)ременчука. На пароплаві гр(и,е)мить музика(;,) відлунює(т,ть)ся в густо-з(и,е)лених бер(е,и)гах(.,) порослих ку(щ,шч)ами(;,) вербами, (де-не-де, де не де) уяскравл(и,е)(нн,н)их (жовто-золотистими, жовтозолотистими) квітами. У (Г,г)авронцях на свято (П,п)етра і (п,П)авла батько найняв вій(сь,с)ковий оркестр. Після обіду і ввеч(і,е)рі солдати грали (набалконі, на балконі)(-,) і батько танц(ю,у)вав з нею(:,) як з дорослою дамою.

(Наступного, На ступного) дня вони, гуляюч(і,и) палубою пароплава і милуюч(і,и)сь бер(и,е)гами(;,) пл(и,е)вли повз (К,к)ременчук до (К,к)и(ї,є)ва. Шкода(;,) що вона була (вньому, в ньому) тільки один день. (Нічого,Ні чого) навіть і не запа(м, м')ятала(;,) крім золотих куполів соборів і неогля(т,д)ної просторіні (д,Д)ніпра.

Варіант № 3

Знайдіть правильну відповідь

(Насвітанку, На світанку)(;,) коли со(лн,н)це вже пів(’ь)яблуком виз(е,и)рало (з-за, з за) (небо-краю, небокраю) (;,) подорожні знову вируш(е,и)ли в путь. (С,3) в(и,е)ршин пагорбів вони (утрьох, у трьох) бач(и,е)ли (внизу, в низу) ч(я,а)рівні ясно-з(и,е)лені долини(,;) якими т(е,и)кли звив(е,и)сті руч(я,а)ї(:,) а (де-не-де, де не де) густі гайки ч(і,и) розлогі дуби(:,) оточ(е,и)ні темними оз(и,е)рцями затінку. За долинами (с,з)діймались якісь х(и,е)мерні замки(,;) оповиті (ніжно-голубим, ніжноголубим) с(и,е)рпанком туману. Вони (з,с)(',ь)являлися (то тут, то- тут), (то там, то-там)(:,) (неначебто, не наче б то) не рухалися(;,) просуваюч(і,и)сь за обрій(;,) а (подекуди, по-декуди) їхні далекі (одна-від-одної, одна від одної) в(и,е)ршини увінч(у,ю)вали білі цятки (-,) нева(ш,ж)ко було (з,с)догадатися(;,) що це засніж(и,е)ні гори.

Друзі пер(и,е)тинали ш(и,е)рокі трав(ь,')янисті галяв(и,е)ни(;,) що іскрилися росою і де вільно можна було їхати (пліч о пліч, пліч-о-пліч) по (м',м)якій траві(;,) що приглуш(ю,у)вала кроки коней. Вони пл(е,и)вли(;,) мов (увісні, уві сні)(;,) між в(и,е)соких д(е,и)рев у з(и,е)л(и,е)навому водяному світлі(;,) що просоч(ю,у)валося крі(сь,зь) (густолисті, густо-листі) крони над головами. Інколи вони (наскаку, на скаку) занурювались у темний(;,) (з,с)давалося(;,) (незворушний, не зворушний)(,-) але такий гомінкий праліс(:,) де шм(е,и)гали якісь боя(з,зь)кі звірята(:,) де перші (вранішні, в ранішні) птахи(:,) прокинувш(и,і)сь(;,) завод(е,и)ли співи та сварки і бралися до роботи(:,) постукуюч(и,і) (дзь,зь)обами по стовбурах д(и,е)рев у таємнич(і,и)х і непрола(з,с)них ха(шч,щ)ах(:,) а потім (з)нову в(е,и)ринали (раз у раз, раз-у-раз) на яскраве со(лн,н)це(-,) усе це було їхніми супутниками у небли(зь,сь)кій дорозі (додому, до дому)(:,) сповн(и,е)ній не(з,с)багне(нн,н)им тр(и,е)пета(нь,нн)ям жи(тт,т)я.

Сонце (чимдуж, чим дуж) почало пр(е,и)пікати й (дедалі, де далі) ві(д,т)ч(у,ю)тніше. Усі розуміли(:,) палюч(є,е) промі(н,нн)я сонця(:,) ві(т,д)сутність вітру й обмаль води у флягах(-;) усе це (с,з)робить дон(и,е)змоги (нестерпною, не стерпною) (подальшу, по дальшу) дорогу.

Варіант № 4