Знайдіть правильну відповідь

Заняття № 3

Повторити за українським правописом §44-69, 26-29

за Ющуком І.П. «Практикум з української мови» §47-68. Зробити аналіз допущених помилок.

Варіант № 1

Знайдіть правильну відповідь

Догорав вересе(н,нь) на ч(и,е)рвоня(с,сь)тих ст(и,е)рнях гр(и,е)чок. (У,В) ст(е,и)пу пахло м(и,е)дами і кавуновим огуди(н,нн)ям. Свіж(і,и) ожере(д,т)и соломи в(и,е)ростали (побіля, по біля) з(и,е)лених лісосмуг  (,-) а там(,-) де ще (недавно, не давно) вишумлювали колосом хліба (,:) чорною габою ро(с,з)стелилися рі(л,лл)і. І (відтого, від того) степ в(и,е)глядав сумовито.

О(п,б)важнілі п(е,и)репілки пурхали із пі(з,зд)ніх прос(і,и)щ і гр(е,и)чок(,;) (з,с)биралися в (не величкі, невеличкі) зграї перед тим (,;) як вирушити (вдалеку, в далеку) путь (напівдень, на південь). П(и,е)скливі кі(п,б)ці шугали в (с,з)пустілому ст(е, и)пу й наводили журу.

На ож(и,е)редові соломи с(и,е)дів старий ворон (,;) схожий на ст(е,и)пового орла(,:) і думав свою думу. Скільки разів він зустрічав сере(т,д) цих ст(и,е)пів свою осінь. Скільки весен ві(д, дд)звеніло в блакитному небі(,;) (у, в) високіс(т,ть) якого (нераз, не раз) злітали на дужих крилах його молоді діти. (Колиб, Коли б) він міг ро(з,с)повісти (,;) оцей бородатий ворон (с,з) темними пазурами(,:) (з,с) рудуватими наростами на ногах (,;) то він би ро(с,з)казав (,;) як коли(с,сь) л(е,и)жали пусти(нн,н)і ст(и,е)пи за (в,В)орсклою і для ворона було в цих полях багато поживи. (Нераз, Не раз) і (недва, не два) (засівалося, за сівалося) це поле коза(ць,ц)ким і ворожим трупом(,:) і скільки очей (навіки, на віки) закрив ворон своїм чорним крючк(о,у)ватим дз(о,ьо)бом.

Але ворон (невмів, не вмів) говорити. Він тільки каркав (,;) глухо й тр(е,и)во(ж,ш)но. І (відтого, від того) карка(н,нн)я в людини пробігає по сп(е,и)ні холод. Похмурий чорний птах(,;) (немов, не мов) демон (,:) з(',ь)явився з ож(е,и)реду соломи і(,-) шугонувши ва(ш,ж)ким помахом стареч(і,и)х крил (,;) полетів у німуюч(і,и) поля.

Варіант № 2

Знайдіть правильну відповідь

Погода змінилася(,;) настала (посуха, по суха) (,;) з(и,е)мля висохла так (,:) що (підногами, під ногами) (дз,з)в(и,е)ніла. Небо було бе(с,з)хмарне й блискучо-син(е,є) (...?)

Дім наш стояв на гор(б,п)ку (,;) (надсамим, над самим) ставом, за ставом (с,з)билися (вкупу, в купу) чер(и,е)п(',ь)яні дахи містечка (,;) (уліво, у ліво) від нього тяглися бе(з,с)конечні пан(с,сь)кі лани (,:) а (задомом, за домом) ріс парк (,-) який, власне, тільки й робив нам осі(н,нь). Ми любили блукати (поньому, по ньому) (,;) між жовтими д(и,е)ревами (,;) пі(д,т) синім небом. Сонце світило (,:) як літом. Осі(нь,н) горіла (насонці, на сонці) (,:) як сильна рудоволоса жінка в блакитній шовковій сукні. Молоді липи вже ро(з,с)дяглися й стояли голі (,:) мов діти, у своїй бе(с,з)соромності. (Зате, За те) (підними, під ними) скакав вогня(нн,н)ими яз(е,и)чками скруч(и,е)ний лист і поривався куди(с,сь) л(и,е)тіти. Особливо гарні були клени (,;) т(е,и)пер такі ле(г,х)кі. (У,В) своїй прозорій жовти(з,с)ні вони нагадували рум(',ь)яне(ц,ць) сухотниці. Що(с,сь) світилося (вних, в них) ніжне (, ;) сумне і бе(с,з)надійне. А між галузок ховалося таке (неймовірноблакитне, неймовірно блакитне) небо (,:) що ми пер(е, и)водили оч(и,і) на ч(і,и)сті простори й рівнини.

(Позаруділих, По заруділих) стернях (,;) затка(н, нн)их баб(и,е)ним літом (,;) ми (с,з)б(и,е)рали оста(н,нн)і квітки (,:) карловаті волошки на кривих ні(ж,ш)ках (,;) (напівзасохлі, напів-засохлі) гвоздички (,:) запорошені скабіози.

Напивалися рі(з,с)ким осі(н,нн)ім повітрям (:,) яке грало на сонці (;,) (наче, на че) шампанське (,:) і, коли пов(е,и)ртали (додому, до дому), заставали пустісі(н,нь)кі хати.

...(Ітак, І так) м(и,е)нав час. Осінь танула (,:) як воскова свічка (,;) ставала все прозорішою (й, і) ле(х,г)шою. Жадна з(е,и)мля випила (заліто, за літо) сонце (;,) і воно стало бліде (,:) ан(и,е)мічне. А земля мусила вм(е,и)рати о(т,д) голоду й спраги (,:) бо чаша сонця стала поро(ш,ж)ня.

Варіант № 3

Знайдіть правильну відповідь

Я б(е,и)ру з татових рук полив(’,ь)яний глек(,;) ст(е,и)рнями вихо(ж,дж)у (надорогу, на дорогу)(,;) а далі ж(е,и)тами та пш(и,е)ницями(,;) та вівсами біжу на долинку(,;) де так пр(и,е)надно вимлівають на сонці підкуч(и,е)рявлені верби і (с,з)тихенька попискує під ногами волога з(и,е)мля. (Ітак, І так) м(и,е)ні хоч(е,и)(ть,т)ся когось зустріти(,;) ро(с, з)казати(,;) що я вже (неякийсь, не якийсь) там пастушок(,;) а жне(ц,ць).

Але (навколо, на вколо) ні лялечки. Усі жн(е,и)вують у полі. Теперішній день годує рік. І (нікому,ні кому) по(ф,хв)алитися м(и,е)ні(,;) бо не буде(ш,шь) щось казати он тій бу(л,ль)катій жа(б,п)ці(,;) що ро(з,с)ч(и,е)пір(е,и)лася на воді й на(з,с)бирує на ш(е,и)рокі губи пр(и,е)зирство (довсього, до всього)(, ;) що не тр(е,и)має(ть,т)ся води. І (чого б, чогоб) це комусь (неприйти, не прийти) сюди(,;) не сп(и,е)тати(,;) як живу і що я роблю т(и,е)пер(?.)

Я лягаю на з(и,е)млі біля кр(е,и)нички(,;) наб(е,и)раю повний глек води(,;) ставлю його (натраву, на траву)(,;) а сам пр(и,е)дивляюся до неба(,;) до води(,;) до пав(и,е)них вічок(,;) що зацвіли в струмку(,;) і думаю(:,) ч(і,и) (с,з)проста(,;) ч(і,и) не (с,з)проста послав мене тато на д(а,о)линку(.?) (Напевне, На певне)(,;) таки пожалів малого. Тому (небуду,не буду) баритися біля кр(и,е)нички.

А (підімною, піді мною) з(и,е)мля така свіжа(,;) така м(',ь)яка(,;) мов колиска(,;) а (надімною, наді мною) небо таке син(е,є)(,;) таке ласкаве(,;) а за вербами пр(и,е)чаїлася дрімота і шепче(:.) (“,) (з,3)асни собі(,;) засни собі“... Ч(і,и) то вода ж(и,е)бонить к(о,а)лискову(!?) Е(,;) (небуде, не буде) (по-твоєму,по твоєму)(!.) Я підво(дж,ж)уся(,;) б(е,и)ру з з(и,е)млі в груди трохи прохолоди(,;) до грудей пр(е,и)туляю глек і повагом іду робити ділечко.

Варіант № 4

Знайдіть правильну відповідь

Ч(і,и) знайоме вам те гостре(,;) до фізичного болю гостре почу(т,тт)я нудьги за рідною (К,к)раїною(,;) яким обк(и,і)пає сер(дц,ц)е від довгого пер(е,и)бування на чужині(?,!) Ч(и,і) відомий вам такий пс(и,е)хічний стан(,;) коли за один рідний звук (,;)один образ рідний ладен буває(шь,ш) заплатити роками жи(т,тт)я(?!)

У такому(,;) власне(,;) стані я блукав однієї в(е,и)сняної днини (понад, по над) річкою (п,П)рутом(,;) (на півдні, напівдні) (Б,б)е(с,сс)арабії. Якось (нетішили, не тішили) моє око (ані, а ні) розлогі плавні(,;) порізані блакитними оз(и,е)рцями та гирлами(,;) що ро(с,з)ляглися бе(з,с) (кінця краю, кінця-краю) за річкою(,;) (ані,а ні) жовті шп(и,е)лясті гори(,;) що тисну(ть,т)ся (понад,по над) (П,п)рутом з цього боку і рву(т,ть)ся у височ(и,і)нь.

Від (3,з)аходу насувалася чорна хмара(,;) душний вітер нахрапом бив об гори(,;) (раз-у-раз, раз у раз) хвилював к(о,а)миш у плавнях(,;) обривав виноградне листя та гнав його по чорній(,;) каламутній(,;) (немов, не мов) поораній хвилями(,;) річці. Роз(ь,')ятре(нн,н)ий нудьгою(,;) затопле(н,нн)ий (у,в) задумі(,;) плентавсь я мимохі(ть,дь) річки(,;) не помічаюч(і,и) навіть(,;) як чорна хмара (тимчасом, тим часом) обіймала (край-небо, крайнебо)(,;) тихо лізла й одним боком уже уп(и,е)ралася (в,у)гору(,;) обнімаюч(і,и) її (несамовито, не самовито)(,;) (с,з)групувалася над моєю головою. І тільки перш(и,і) краплі густого дощ(у,ю)(,;) що з глухим гуком упали (наземлю, на землю) серед раптової тиш(и,і) і (чим-дуж, чимдуж) густішали(,;) змусили м(и,е)не оз(и,е)рнутися (навкруги, на вкруги)(,;) пошукати певного захисту ві(т,д) зливи. По в(е,и)ршинах гір ковзнув оста(н,нн)ій промінч(і,и)к сонця(,;) зн(е,и)каюч(и,) в ро(с,з)вихре(нн,н)их хмарах.

Варіант № 5

Знайдіть правильну відповідь

Остап (з,с)кочив у чов(е,и)н(;,) і Соломія відіпхнулася в(и,е)слом від берега. Чов(е,и)н плавно загойдався (наволі,на волі) (,;)а далі тихо й рівно (посунув, по сунув) по воді над зорями(,;) що тр(и,е)мтіли (надні, на дні) блакитної б(е,и)зодні. (Булоб, Було б) зовсім тихо(,;) (колиб, коли б) не п(и,е)ке(ль,л)ний хор(,;) у якому жаби(,;) здавалося(,;) намагалися пер(и,е)кр(и,е)чати (одна-одну, одна одну).

Ч(ьо,о)рний пан(с,сь)кий гай (мало-помалу, мало по малу) ві(д,т)сувався назад(,;) закутуюч(і,и)сь (молочно-білими, молочно білими) пасмами туману. (Нарешті, На решті) чов(и,е)н удар(и,е)вся (об берег, обберег)(,;) і Остап(,;) вискочивши на траву(,;) л(е,и)(х,г)ким рухом закинув на плеч(и,і) сакви і (незабаром, не забаром) зник у чагарн(и,е)ку(,;) а на човні(,;) як зага(т,д)ково в(и,е)л(е,и)тен(сь,с)ка чаву(н,нн)а постать(,;) іще довго стояла Соломія(,;) вд(и,е)вляючи(сь,с) у чагарник(,;) де разом із Остапом зн(е,и)кало її щастя.

Остап ішов навпросте(ць,ц). Йому був добре знайомий і цей чагарник із о(п,б)гриз(и,е)ними худобою кущ(я,а)ми(,;) й далека окол(и,е)ця(,;) що ро(с,з)л(и,е)валася (невиразними, не виразними) контурами серед нічної темряви. (Невиразною, Не виразною) ч(о,ьо)рною плямою л(и,е)жало со(нн,н)е с(и,е)ло у видол(е,и)нку(,;) і ті(ль,л)ки в корчмі ясно світило(с,сь) од(и,е)ноке віко(нь,н)це й пр(и,е)ковувало до себе Остапів погляд. Це од(и,е)ноке світло серед со(н,нн)ого с(е,и)ла було (немов би, немовби) ниткою(,;) що зв(ь,')язувала його з (Б,б)атьківщ(і,и)ною(,;) з усім бли(зь,з)ким. Але за хвилину віко(н,нь)це згасло(,;) і Остап ві(т,д)чув(,;) як разом зі зниклим світлом (у,в) його серці щось урвало(сь,с) і с(и,е)ло геть ві(т,д)сунулося від нього.

Чи то під впливом прощ(а,я)(нн,н)я й Соломіїних сліз(,;) чи (внаслідок, в наслідок) реакції по п(е,и)р(и,е)житих турботах його огорнув жаль(,;) що стис за сер(дц,ц)е(,;) пі(т, д)ступив до горла.

Варіант № 6