Класифікація рекреаційної діяльності

Основні поняття фізичної рекреації, їх характеристика.

Рекреа́ція — це система заходів, пов'язана з використанням вільного часу людей для їх оздоровчої, культурно-ознайомчої і спортивної діяльності на спеціалізованих територіях, які розташовані поза їх постійним помешканням.

Дозвілля- передбачає організацію відпочинку, фізичну чи розумову працездатність, активність людини спрямовану на відновлення фізичного и психічного здоров’я.

Відпочинок-проведення часу, метою якого є відновлення нормального стану організму.

Зазвичай відпочинок має такі стадії: стомленість, розслаблення, відновлення сил, розвага.

Вільний час- це час вільний від виконання основої діяльності.

Рекреаційна діяльність - це один із комплексних видів життєдіяльності людини, спрямований на оздоровлення і задоволення духовних потреб у вільний від роботи час. Рекреаційна діяльність визначається трьома чинниками: рекреаційними потребами, рекреаційними ресурсами і наявними грошовими ресурсами.

Рекреаційний єфект-стан рекреанта як наслідок, підсумок, результат (позитивний або негативний) рекреаційного процесу; психофізіологічна реакція (об'єктивна і/або суб'єктивна) на проходження рекреаційного циклу (одно-, дводенного, тижневого, відпускного, сезонного тощо). Характеризується низкою об'єктивних і суб'єктивних показників, що залежать від ступеня задоволення рекреаційних потреб.

Основні функції фізичної рекреації та їх характеристика

* ЛЕКЦІЯ! Функції: оздоровча, комунікативна, соціальна, творча, пізнавальна, ціннісно-орієнтаційна, виховна.

* ІНТЕРНЕТ.
- лікувальна - направлена на відновлення здоров'я людини,
- пізнавальна - направлена на розвиток духовного потенціалу особистості,
- спортивна - направлена на розвиток фізичних сил людини.

В даний момент в науці немає загальноприйнятої класифікації суспільних функцій рекреації,проте їх можна розділити на три основні групи:

Характеристика основних ознак фіз.рекреації

- ґрунтується на руховій активності

- основними засобами є фіз.вправи

- здійснюється у вільний або спеціально виділений час

- включає культурно-ціннісні аспекти

- містить фізичні, емоціональні, інтелектуальні компоненти

- засновується на добровільних, самодіяльних засадах

- оптимізує вплив на організм

- включає освітньо-виховні компоненти

- носить розважальний характер

- здійснюється переважно в природних умовах

- має певну науково-методичну базу

Відмінні особливості фіз.рекреації та їх характеристика

*ЛЕКЦІЯ

Рекреація – відпочинок на природі з метою оздоровлення.

Рекреаційні заняття відрізняються інтенсивністю і обсягом навантажень, формами організації.

Мета рек.занять:

-актив.відпочинок(вкл.настільні ігри)

- відновлення і зміцнення здоровя, збереження або підвищ.працездатності

- розвиток рух.якостей, удосконалення у спорт.рухах.

Відмінні особливості:

- Характеризується простотою рухових дій

- Не предявляє підвищених вимог до стану здоровя

- Задовільняє індивідуальні та групові інтереси і потреби тих, хто займається

- Не передбачає жорстку регламентацію норм і правил

- Обєктом являються практично здорові люди

*ІНТЕРНЕТ

Відмінність фізичної рекреації від занять фізкультурою полягає в тому, що фізична рекреація завжди пов’язана з відновленням сил - фізичних і духовних, тобто їй повинна передувати якась діяльність, після якої потрібна рекреація. Але вона не повинна обмежуватися лише відновленням сил, витрачених у процесі праці, ми повинні відновлювати свої сили для ширших цілей. Тільки та людина, яка живе творчо і чия діяльність має високий ступінь ефективності, використовує свій потенціал сповна і наближається до стану максимального здоров’я. Здоров’я саме по собі не може бути метою фізичної рекреації, воно є лише таким станом людини, яке дозволяє йому жити творчим життям. Фізична рекреація у сфері дозвілля - один з аспектів цього життя. У психологічній літературі здоров’я розглядається не тільки як об’єктивний стан людини, але і як суб’єктивно оцінюване самопочуття, яке визначається і фізичним, і духовним, душевним станом. Біологічний адаптивний компонент фізичної рекреації, таким чином, є важливим, але не єдиним її елементом.

Значення відпочинку і рекреації у житті людини

*ЛЕКЦІЯ

Значення рекреації:

1. Біологічне (сприяє відновленню функцій організму після проф.праці, оптимізує стан здоровя)

2. Соціальне (сприяє інтеграції людей у соц.спільноту)

3. Психологічне (формує емоційний стан, який виникає внаслідок спілкування з природою, відчуття радості, задоволення, звільнення від стресу.

4. Освітньо-виховне

Рекреація і відпочинок мають велике значення для втомленої, знесиленої людини. Відновивши свої сили, у людей підвищується працездатність, і вони менше схильні до захворювань.

Особливості рекреаційних занять різних соціальних і вікових груп населення

Соціальних:

- Елітарні заняття – дороговартісні ( гольф, кінний спорт, авіаційний, парусний і т.д)

- Демократичні – доступні для всіх ( ігри, танці, туризм, риболовля і т.д)

Вікових:

Фізкультурно-рекреаційні заняття з дітьми дошкільного віку: заняття фіз.вправами у режимі дня дит.садка (ранкова гімнастика, гігієнічна гімнастика після денного сну, рухливі ігри, спортивні розваги, фізкультхвилинки, прогулянки, дні здоровя); фізкульт.свята; сам.заняття дітей; пішохідні прогулянки у зони відпочинку.

Фізкультурно-рекреаційні заняття з дітьми шкільного віку: + організоване проведення великих перерв, фізкультурні паузи під час виконання домашніх завдань (3-5 хв.), рухливі ігри, походи вихідного дня, туризм.

Фізкультурно-рекреаційні заняття у студентів: + самостійні тренувальні заняття, спартакіади, масові кроси, фіз.свята, вечори, конкурси, змагання з масових видів спорту, матчі-зустрічі з командами інших вузів, оздоровчі табори, студентські будзагони, народні ігри, розваги та фіз.вправи на свята (Трійця, Івана Купала і т.д)

Фізична рекреація осіб зрілого та похилого віку: будь-які види рухово активності з метою фіз.розвитку та зміцнення здоровя. Наприклад, активний відпочинок; зміна виду і характеру діяльності; формування фігури, обємів частин тіла, регулювання ваги; боротьба проти старіння, уповільнення процесів інволюції; розвиток індивідуально привабливих фізичних здібностей

Класифікація рекреаційної діяльності

Лікувально-курортна рекреація поділяється за основними лікувальними факторами: клімат, мінеральні джерела, лікувальні грязі. У відповідності з ними вона поділяється на такі групи: кліматолікування, бальнеолікування, грязелікування. В залежності від їх сполучення можуть бути виділені: бальнео-грязелікування, клімато-грязелікування, клімато-бальнео-грязелікування.

Умови лікувально-оздоровчої рекреації повинні строго відповідати медико-біологічним нормам.

Оздоровча і спортивна рекреація є найрізноманітнішою. Великою популярністю у всьому світі користується купально-пляжний відпочинок. Відпочинок біля і на воді включає різні рекреаційні заняття: купання, сонячні ванни, прогулянки по березі, ігри в м’яч на пляжі, водні лижі. Прогулянковий і промислово-прогулянковий відпочинок включає такі заняття, як прогулянки на відкритому повітрі, огляд краєвидів, збирання грибів і ягід, морських молюсків, коралів і інших дарів природи. Маршрутний туризм часто ототожнюється з туризмом взагалі. Він може бути спортивним і любительським. За характером перешкод він поділяється на рівнинний і гірський.

Великого розвитку набув водний туризм, як прогулянковий, так і спортивний. Ці види включають водно-моторний спорт, воднолижний спорт, греблю на каное, парусний спорт і т.д. Як правило, ці види туризму сполучаються з купально-пляжним туризмом на берегах морів, озер і річок.

До інших видів туризму долучаються підводний спортивний туризм, археологічний підводний туризм, риболовний туризм, полювальний туризм, гірськолижний туризм, альпінізм. Кожен з цих видів має свої особливості і поширення в різних регіонах.

Пізнавальна рекреація. Пізнавальні аспекти властиві значній частині рекреаційних занять. Однак виділяються суто пізнавальні рекреаційні заняття, пов’язані з інформаційним “споживанням” культурних цінностей, т.б. оглядом культурно-історичних пам’яток, архітектурних ансамблів, а також ознайомленням з новими районами, країнами, їх етнографією, фольклором, природними явищами і господарськими об’єктами.

Конгресовий туризм пов’язаний з розширенням міжнародних науково-технічних контактів між спеціалістами і вченими.

Поділ вільного часу в залежності від характеру його використання на щоденний, щотижневий і щорічний є важливим в методичному відношенні, оскільки служить основою при вивченні структури відпочинку і використання вільного часу для рекреаційної мети. Диференційований таким чином вільний час дозволяє розглянути рекреаційну діяльність за періодичністю і територіальною ознакою. Використання щоденного вільного часу і повсякденна рекреація безпосередньо пов’язані з житлом і міським середовищем та їх просторовою організацією. Щотижнева рекреація залежить від розміщення приміських рекреаційних об’єктів. Використання щорічного вільного часу пов’язане з розміщенням рекреаційних об’єктів курортного типу. Виходячи з наведеної диференціації вільного часу, виділяють рекреацію всередині населеного пункту; щоденну у вихідні дні -приміську (місцеву); щорічну в період відпусток і канікул (може бути внутрішньо-районною, загальнодержавною, міжнародною, рис. 2.1.).
Рис. 2.1. Умовна відповідність між періодами вільного часу і вибором рекреаційних просторів
1 – щоденний відпочинок; 2 – щотижневий відпочинок; 3 – щорічний відпочинок.

За характером організації рекреація ділиться на регламентовану (або сплановану) і самодіяльну. Регламентована, або, як вона часто називається, планова, рекреація – це подорож і перебування за точним, раніше оголошеним регламентом. Рекреанти забезпечуються комплексом послуг згідно з попередньо придбаною путівкою на певний термін. Під самостійною неорганізованою рекреацією розуміють самостійну подорож рекреанта, не пов’язаного будь-якими взаємними обов’язками з рекреаційними закладами.

За кількістю учасників розрізняють індивідуальний і груповий туризм. Під індивідуальною розуміють подорож не тільки однієї людини, а й сім’ї.

За ознакою рухливості туризм ділиться на стаціонарний і кочовий. Це досить умовний поділ, оскільки туризм, по-перше, обов’язково пов’язаний з переміщенням з місця проживання в місце відпочинку, а по-друге, туристи навіть в так званих місцях відпочинку відрізняються великою рухливістю.

При визначенні стаціонарного туризму підкреслюється, що в даному випадку подорож здійснюється заради перебування на певному курорті. До стаціонарних форм туризму належать лікувальний туризм і окремі види оздоровчо-спортивного туризму.

Кочовий туризм передбачає постійне переміщення, зміну місця перебування. Ступінь рухливості відображається на підходах до вивчення туризму, особливо до оцінки рекреаційних ресурсів. Наприклад, оцінка пейзажного різноманіття вздовж автотрас буде відрізнятися від оцінки ландшафтів для пішого і, тим більше, стаціонарного туризму.

Багато видів рекреації мають сезонний характер в силу як природних, так і соціально-економічних причин. Перш за все сезонність знижує рентабельність експлуатації рекреаційної інфраструктури, створює “піки” і “провали” в зайнятості трудових ресурсів і завантаженні сфери обслуговування і транспорту. Так, зайнятість в приморських рекреаційних районах в зимові місяці знижується в 3-4 рази в порівнянні з липнем-серпнем. Більшість людей намагається відпочивати влітку, в сонячний період. Сонце, таким чином, виступає найсуттєвішим об’єктивним фактором сезонності. Із зростанням тривалості відпусток проявляється тенденція поділу відпустки на дві частини. Сезонність в рекреації пояснюється тим, що промислові підприємства і заклади виробили такий ритм роботи, який передбачає надання відпустки більшості робітникам і службовцям саме протягом літа. Такий же ритм має і система освіти.

Ряд видів рекреації, особливо лікувально-курортного типу, має цілорічний характер, хоча і тут спостерігається нерівномірність рекреаційного потоку.

За характером використовуваних транспортних послуг туризм поділяється на автомобільний (індивідуальний), автобусний, авіаційний (рейсовий або чартерний), залізничний, теплохідний (морський, річковий, озерний).