Стилі сучасної української літературної мови

Стиль (з лат. в Шов) у мові - це проблема мовного вживання; це система мовних засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання.

Розмовний стиль - найдавніший, виник з потреби спілкування; має дві форми: кодифіковану і некодифіковану.Риси його: неодноманітність, експресивно-емоційне забарвлення, просторічні елементи в лексиці, різні інтонації, ритми, мелодика; форма - діалогічна й монологічна, а тому неповні, еліптичні речення і позамовні засоби: міміка, жести, ситуація.

Художній стиль - це складний сплав, відображає багатство національної мови; це поєднання всіх мовних стилів з погляду лексики, граматики, але з орієнтацією на літературну мову. Основні різновиди: проза й поезія. Одна з його особливостей - вживання художніх засобів (тропів: епітетів, метафор, порівнянь, алегорій і т. ін.), що сприяє створенню образності.

Науковий стиль - це повідомлення з науковою інформацією, які вимагають логічного викладу на лексичному та граматичному рівнях; характеризується вживанням термінологічної лексики, розгорнутими складними і складнопідрядними реченнями, відповідними фразеологізмами; документуються твердження, обов'язкові посилання, а також цитати. Його різновиди: власне науковий, науково-популярний, науково-навчальний, виробничо-технічний з відповідними мовними вимогами до кожного різновиду.

Публіцистичний стиль призначений інформувати суспільство про факти, явища і формувати громадську думку. Основна риса: поєднання логічного викладу з емоційно-експресивним забарвленням з метою впливу і переконання. Орієнтується на усне мовлення (ораторський стиль), а тому можлива діалогічна форма (запитання і відповіді на тлі авторського монологу), звертання, чіткість оцінок явищ, подій і т. ін. Має різновиди: науково-популярний, газетний, радіомовлення і телебачення* Побутують усна й писемна форми публіцистичного стилю.

Офіційно-діловий стиль - це прийоми використання мовних засобів під час документального оформлення актів державного, суспільного, політичного, економічного життя, ділових стосунків між окремими державами, організаціями та членами суспільства у їхньому офіційному спілкуванні. Має дві форми: усну і писемну. Його стильові різновиди: дипломатичний, законодавчий, адміністративно-канцелярський. Написання документів вимагає суворої нормативності (літературної мови з відповідним добором мовних засобів) та логічної виразності. (Докладніше див. розділ 5.)

41. Усне ділове спілкування передбачає вільне володіння українською мовою, дотримання правил мовної етики. Саме в такому спілкуванні виявляється рівень нашого володіння не лише найнеобхіднішими нормами, а й усіма багатствами літературної мови. Адже говорити правильно - це ще не все: існують норми, пов’язані з поняттями «краще - гірше», «точ-ніше», «доречніше», «доцільніше», а не просто «правильно -неправильно». Це так звані комунікативні норми нашого мов-лення.

На цій основі й визначаються найзагальніші вимоги до усного ділового спілкування:

♦ якість (недвозначність) у вираженні думки;

153

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

♦ логічність, смислова точність, а звідси - небагатослів-ність (лаконізм) мовлення;

♦ відповідність між змістом висловлювання й засобами його вираження;

♦ відповідність між мовними засобами й обставинами мовлення (мовленнєвою ситуацією);

♦ одностильність уживаних одиниць мовлення (відповід-ність мовних засобів стилю висловлення);

♦ побудова природних узвичаєних словосполучень і ре-чень;

♦ вдалий порядок слів у реченнях;

♦ багатство й різноманітність мовних засобів;

♦ самобутність (нешаблонність) в оцінках, порівняннях, зіставленнях, у побудові висловлювання;

♦ ефективність мовлення;

♦ доречність і доцільність мовлення;

♦ милозвучність мовлення;

♦ красномовство (виразність дикції, відповідний темп мовлення, сила голосу) залежно від ситуації мовлення.

42.Документ повинен:

· видаватися повноважним органом-особою відповідно компетенції;

· не суперечити законодавству;

· бути відредагований і оформлений;

· складений за встановленою формою;

· бути достовірним, базуватися на фактах.

Діловодство - це діяльність, яка охоплює документування і організацію роботи з док-ми в процесі здійснення управлінських функцій. Діловодство є важливою складовою частиною роботи кожної організації. У процесі діловодства беруть участь всі працівники апарату управління: створюють їх, забезпечують передачу, інші керуються ними

Риси ділового стиля

Це стиль, який задовольняє потреби суспільства у документному оформленні ділових стосунків, офіційної сфери спілкування, різних актів державного, суспільного, політичного, економічного життя.

Риси:

· Стислість і уніфікованість. Забезпечується використанням кліше - усталених словесних форм, закріплених за певними ситуаціями.

· Розташування поданого матеріалу. Закріплення певного місця за окремими частинами матеріалу.

· Точність формулювань - гранична чіткість висловлюваної думки.

· Логічність і обґрунтованість викладу.