Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Показники якості з'єднання деталей.




Розрізняють три групи показників якості конструктивних пар: експлуатаційні (точність, надійність); конструктивні (габарити, компактність) та технологічні.

Функціональна точність з’єднання конструктивних пар характеризується похибками стану робочого елемента відносно базового. Похибка положення робочого елемента в загальному випадку дорівнює:

,

де - похибка параметрів конструкції деталей що з'єднуються, чим координується положення робочого елемента з’єднання щодо базового;

- похибка геометричного контакту, який залежить від мікро і макро похибок і зазорів в з’єднанні;

- похибки силової дії замикання в з’єднанні (контактні пружні деформації).

Для оцінки похибки з’єднання, що працює в статичних умовах, сумарна похибка враховує тільки дві перших складових і . У випадку динамічних умов роботи враховуються всі три складові сумарних похибок.

Несуча спроможність з’єднання в основному визначається контактною тривкістю сполучення. Контактна жорсткість сполучення характеризується розміром контактних деформацій поверхні: чим більша деформація, тим менше контактна жорсткість.

Вільне тіло має 6 ступенів свободи (три поступальних спрямованих по осях і три обертальних спрямованих навколо вісей), деталі реальних конструкцій, як правило, мають обмежене число рухливостей. Тому при конструюванні з’єднань заздалегідь необхідно знати:

- скільки ступенів свободи необхідно обмежити;

 - скільки ступенів свободи може обмежити та або інша конструкція;

 - скільки є зайвих зв'язків.

При конструюванні з’єднань деталей виникає необхідність розробки видів конструктивних зв’язків, що накладаються на деталь із метою обмеження її зайвої рухливості, що і є основною задачею конструювання. Вирішення цієї задачі у свою чергу пов’язано з вирішенням окремих задач:

- визначення необхідного і достатнього числа зв'язків у з’єднанні деталей;

- вибір кращих форм;

 - оптимізація конструктивних зв'язків, що обмежують переміщення і поворот.

Види базування з'єднань.

Базуванням називається надання матеріальним тілам визначеного і точного фіксованого становища в просторі, тобто становища приєднаної деталі до базової.

Процес конструювання базуючих з’єднань такий:

 - ставиться задача (наприклад, необхідно реалізувати обертальне прямування);

 - визначається тип базуючої деталі (призма, циліндр і т.п.);

 - визначається вид і число зайвих ступенів свободи базуючих деталей;

 - встановлюється обмеження (з умови найменших розмірів, або маси конструкції в цілому);

При сполученні контактних пар реальні контури і розміри площадок контакту відрізняються від номінальних у наслідок похибок форми поверхонь деталей, що сполучаються. У цьому разі має місце геометрична непевність з'єднань контактних пар.

Так контакт у точці через похибки форми (шорсткості поверхні) фактично представляє собою поверхню малого розміру, тобто має місце пляма контакту невизначеного розміру і конфігурації. Контакт по лінії буде подібним ширині площадки, що через похибки форм (шорсткості і хвилястості) буде мати розірвану лінію по довжині і представляти ряд витягнутих плям невизначеної форми.

Для одержання фактичного виду плями контакту на практиці така оцінка проводиться за допомогою барвних паст. Таким чином, усі види контакту на практиці мають геометричну непевність у сполученні контактних пар. Ця непевність знижує несучу спроможність сполучення і впливає на точність з'єднання. При цьому для несучої спроможності більш небезпечна непевність розміру плями контакту, а для точності - непевність їх положення.

У зв'язку з цим існує три методи конструювання:

- кінематичне - із контактом у точці;

- полукінематичні - із контактом по лінії;

- машинобудівне - із контактом по поверхні.

Для точного приладобудування зокрема використовують два перших методи, а найбільше застосування має метод контакту в точці.










Последнее изменение этой страницы: 2018-05-31; просмотров: 385.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...