Зміст та необхідність законодавчого рег-ня зовнішньоек відносин суб’єктів господарювання.

Рег-ня ЗЕД здійсн-ся з метою: забезп-ня збалансованості ек-ки та рівноваги внутр ринку Ук; стимул-ня прогресивних стр-рних змін в екон-ці; створення найб сприятливих умов для залучення ек-ки Ук в сис-му світ поділу праці.

Держ рег-ня має забезпечити: захист ек інтересів Ук та законних інтересів ЗЕД; створ-ня рівних можл-тей для суб’єктів ЗЕД розвивати всі види ПД та всі напрямки викор-ня доходів та здійсн-ня інвестицій; заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері ЗЕД.

 Рег-ня зд-ся за доп: законів; передбачених в законах актів тариф і нетарифн рег-ня, які видаються держ органами Ук в межах її компетенції; ек заходів оператив рег-ня; рішень недерж органів упра-ня ек-кою; угод, що укладаються між суб’єктами ЗЕД.

Відпов до закону про ЗЕД на тер Ук запроваджуються такі правові режими для іноз суб’єктів госп д-сті: 1) нац режим, який означає, іноземні суб’єкти госп д-сті мають обсяг прав та обовязків не менший ніж суб’єкти Ук. Застос-ся щодо всіх видів господ д-сті іноз суб’єктів, пов’язаної з їх інвестиціями на території Ук. 2) Режим найб сприяння – іноз суб’єкти госп д-сті мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів якими кор-ся та/або буде корист-ся іноз суб’єкт госп д-сті б-я ін д-ви, якій надано такий режим. Надається на основі взаємної угоди субєк госп д-сті ін держав згідно з відповід договорами Ук та застосовується у сфері зовн торгівлі. 3) Спец режим, який застосовується до тер спец екон зон, а також до тер митних союзів, до яких входить Ук, і в разі встановлення б-я спец режиму згідно з міжнар договорами за участю Ук.

Порядок укладання та основні умови зовн-ек договорів.

Зовнішньоекон договір (ЗД) – матеріально-оформлена угода двох або більше суб’єктів ЗЕД та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у ЗЕД. ЗД укладається суб’єктом ЗЕД або його представниклом у простій письмовій формі, якщо інше непередбачено законам. Права та обов’язки сторін ЗД визначаються правом країни, обраної сторонами при укладанні договору або в результаті подальшого погодження.

Типові умови ЗД: преамбула (реквізити сторін); предмет контракту (визначається, що поставляється і ким); специфікація (якщо товар потребує детальнішої хар-ки або велика номенклатура товару); кількість та якість товару; базові умови поставки товарів; ціна та загальна вартість контракту; умови платежів; умови здачі-прийому товарів; упаковка та маркування; форс мажорні обставини; санкції та рекламації; арбітраж.

При укладанні договорів застос-сяМіжнар пра­вила інтерпретації комерц термінів (ІНКОТЕРМС) у редакції 1990 p., якими передбачено 13 умов поставки, що умовно розбиті начотиригрупи:

• група Е: витрати і ризики переходять до покупця відразу пі­сля передачі продавцем товару в розпорядження покупця на своєму підприємстві (складі);

• група F: витрати і ризики переходять до покупця після пере­дачі товарів перевізнику чи в порту відвантаження (покупець не­се витрати з перевезення);

• група C: продавець несе витрати до пункту призначення, однак ризики переходять до покупця після передачі товару пе­ревізнику;

• група D: продавець повинен нести всі витрати та ризики до­ти, доки товар не буде доставлено в країну чи узгоджене місце призначення.

Узгодження умов поставки є важливою складовою управління ризиками при здісненні зовнішньоекономічних операцій.

Правила щодо здійснення розрахунків у сфері ЗЕД

У роз-ках між резидентами і нер-ми як засіб платежу використовується іноз валюта. Роз-ки у валюті Ук допускається за умови одержання ліцензії НБУ. Не потрібно такої ліцензії, коли здійс-ся ЗЕД між країнами СНД. Наймодавці-нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів лише у валюті Ук.. 50% над-нь в іноз валюті першої групи класифікатора іноз валюти на користь резидентів юр осіб підлягають обов’язковому продажу ч/з відповідні фін-кред установи на міжбанк вал ринку. Не підлягає обов’язковому продажу валюта, що надійшла: у вигляді кредитів від неризид та банків-резид; з метою здійснення інвестицій; придбана на міжбанк вал ринку з метою здійс-ня роз-ків за ЗЕ контрактами; на користь резидентів-посередників за договорами комісії, консигнації і яка підлягає перерахуванню відпов резидентам та нерезид; інвестиції, здійсненні рез-ми за межі Ук у разі їх повернення власнику.

Виручка резидентів у іноз валюті підлягає зарах-ню на їх валют рах-ки в Ук банках у терміни, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календар днів з дати митного оформлення про-ції, що експортується. Резидентам, які купують іноз валюту для забезпечення виконання зобов’язань перед нериз-ми зобов’язані здійснювати перерахунки таких сум протягом 5 роб днів з моменту їх зарахування на валютні рах-ки рези-ів. Порушення рез-ми термінів роз-ків за експортно-імпортними операціями тягне за собою нарахування пені за кожний день просрочки – 0,3% на суму недоодержання виручки чи недовантаженого товару. Зазначена пеня стігується на користь держ бю Ук за рез-тами перевірок ДПІ.

Типові платіжні умови зовн-ек договорів.

В процесі ЗЕД виникають численні ризи­ки, пов'язані з виникненням безнадійної чи простроченої дебі­т забор-сті в експортера й імпортера, з чого випливає ризик сплати пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті. Для мінімізації цих ризиків слід оптимізувати платіжні умови зовн-ек контрактів, які включають: • строки здійснення розрахунків; • місце виконання платежу; • спосіб забезпечення платежу для експортера; • спосіб забезпечення поставки товарів для імпортера.

У практиці фін діяльності викор-ть такі осн способи здійсненнярозрахунків у рамках зовн-ек операцій: • передоплата (авансовий платіж); • документарний акредитив; • документарне інкасо; •платіж по відкритому рахунку.

Розрахунки з використанням акредитиву чи інкасо вважають­ся документарними (забезпеченими), решта—бездокументарні (незабезпечені), т.б. для здійснення платежу не потрібно пред'являти особливі документи.

При виборі способу розрахунків виникає конф­лікт інтересів між імпортером та експортером, який зумовлений різним рівнем вигідності одного й того ж способу для різних сторін. Так, дляекс­портера, зважаючи на їх вигідність, рекомендуються такі форми розрахунків: авансовий платіж; безвідзивний документарний акредитив; документарне інкасо (з гарантією). Дляімпортера: платіж після отримання товарів; документарне інкасо; документарний акредитив.