Фінансово-економічні засади регіональної політики, розширення повноважень місцевих органів влади.

Створення правової бази для реалізації цілей держав­ної регіональної фінансової політики. У законодавчому поряд­ку слід встановити: обов'язком центральної влади є забезпе­чення єдиних стандартів якості життя на всій території країни.

 Визначення на основі об'єктивних критеріїв перелі­ку та класифікації регіонів і територій України. Вищими ор­ганами державної влади має бути встановлено перелік регіо­нів і територій, які потребують фінансової підтримки центра­льної влади.

Використаня нагромадженого у багатьох країнах досвіду організаційних механізмів досягнення цілей державної регіональної фінансової політики. Серед них: територіа­льне планування, програми соціально-економічного розвитку регіонів, створення міжнародних регіонів економічного спів­робітництва, надання територіям особливого економічного статусу (вільних, спеціальних, офшорних, торгових зон, зон прикордонного співробітництва та преференцій), технополісів і технопарків, організація міжкомунальних і міжрегіональних горизонтальних об'єднань та їхніх різноманітних асоціацій, підготовка кадрів для місцевої влади.

 Запровадження і використання арсеналу фінансових інструментів досягнення цілей ДРФП. Це спеціальні бюджет­ні режими для місцевої влади, преференції, кредити, податко­ві пільги й повне звільнення від оподаткування підприємств, які сприяють розширенню зайнятості в депресивних регіонах, зменшення процентних ставок за позиками, зниження оренд­ної плати за користування приміщеннями та земельними ді­лянками, надання земельних ділянок під нове будівництво безкоштовно. Це також створення сприятливих умов для роз­витку дрібного бізнесу.

Необхідність розподілу місцевих бюджетів на «загальний фонд» та «спеціальний фонд», їхні джерела та порядок формування.

При складанні проекту рішення про місцевий бюджет визначається загальна суму доходів і видатків (з розподілом на загальний та спеціальний фонди), а також з розподілом видатків на поточні і капітальні, крім того, показується граничний обсяг річ­ного дефіциту або профіциту бюджету і боргу на кінець наступного бюджетного періоду, бюджетні призначення головним розпорядникам коштів за бюджетною класифікацією, призначення міжбюджетних трансфертів, перелік захищених статей.

Джерела формуваннямісцевими радами загального фонду: додаткові доходи та заощаджені кошти, одержані за рахунок організованих місцевими радами заходів із розв'язання економічних і соціальних проблем; добровільні внески й пожертвування громадян, під­приємств (об'єднань), організацій та установ; доходи від місцевих позик та грошово-речових лоте­рей, аукціонів, а також від прибутків, одержаних від проведення суботників; доходи від розпродажу майна ліквідованих підприємств місцевого господарства, що належать до комунальної власності відповідних адміністративно-територіальних одиниць; орендна плата за землю; штрафи за забруднення навколишнього середовища та нераціональне використання природних ресурсів й інші порушення природоохоронного законодавства, санітарних норм і правил, а також платежі, які компе­нсують завдану шкоду; штрафи за адміністративні правопорушення, вчинені на їхній території; доходи від реалізації безгосподарного і конфісковано­го майна; доходи від продажу населенню квартир і будинків; інші доходи.

Місцеві ради отримали право в межах загального фонду створювати спеціальних фонди. Кожна рада за­тверджує статут (положення) фонду, яким визначаються сфе­ра його діяльності, мета і завдання, структура та методи фор­мування коштів. Складовою загального фонду органів місцевого самоврядування є спеціалізованіі фонди.Ради можуть створювати в межах законодавства України спеціалізовані фонди для розв'язання будь-яких соціальних та економічних проблем на підвідомчій території.

Централізовані фонди коштів.

У сфері централізованих фінансових відносин чільне місце посідають бюджети різних рівнів місцевого самоврядування — Автономної Республіки Крим, обласні, районні, селищні та сільські. У загальному обсязі зведеного бюджету України на них при­падало в різні роки від 30% до 40 %. За рахунок цих бюджетів останнім часом фінансується 82% видатків на соціальний захист населення, 72% витрат на соціально-культурні заходи. Частина бюджетних ресурсів місцевих органів самоврядування — (30%) сконцентрована на обласному рівні, а 70% на рівні районів, сіл і селищ.

106. Місцеві фінансові ресурси.

Місцеві фінансові ресурси — це сукупність фондів грошових засобів, які створюються в процесі розподілу та перерозподілу ВВП і спрямовуються на економічний та соціальний розвиток адміністративно-територіальних одиниць. Головним напрямом використання місцевих фінансових ресурсів є фінансове забезпечення соціальної сфери та місцевого господарства.

До складу місцевих фінансових ресурсів входять:

- місцеві бюджети;

- фінансові ресурси підприємств, організацій та установ комунальної форми власності.

Формування місцевих фінансових ресурсів відбувається з участю централізованих та децентралізованих фондів грошових засобів.

До централіз.фін.ресурсів віднос.:

-місц.бюджети

-дотації та їн.види фін.допомоги,які надход.з вищих бюдж-ів та фін.ресур.місц.органів влади.

До місц.бюдж.віднос.регулюючі доходи,закріплені доходи,доходи отримані додатково в ході виконання поточного бюдж.,запозичені кошти,добровільно внесені кошти юр.і фізич.осіб,штрафи,пені та ін.,а також невикористані кошти бюдж-ів попередніх років.

Децентралізовані фонди коштів.

Сфера децентралізованих місцевих фінансів являє собою сукупність економічних відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням грошових фондів і нагромаджень підприємств і організацій комунальної форми власності. Специфіка цих економічних відносин полягає в тому, що вони в першу чергу проявляються між підприємствами та місцевими органами самоврядування як представниками власника цих підприємств. Слід зазначити також, що хоча фінанси підприємств комунальної форми власності функціонують на основі законодавства України, але водночас місцеві органи самоврядування мають право перерозподіляти фонди грошових коштів, які формуються на підприємствах комунальної форми власності, не тільки всередині підприємства, а й між підприємствами. Крім того, згідно з вимогами Бюд­жетного кодексу України 100% податку на прибуток комуналь­них підприємств зараховується до відповідного місцевого бюджету. Місцеві ради можуть надавати пільги, або звільняти від податків ці підприємства в тій частині, у якій податки зараховуються до місцевого бюджету.