Видатки підприємств комунальної форми власності, Жеків.

Видатки підприємств житлового господарства складаються з таких основних статей: заробітна плата; нарахування на заробітну плату; плата за технічне обслуговування житлових будинків; ремонт житлового фонду; вивезення сміття; матеріальні витрати; електроенергія на освітлення сходових кліток, роботу ліфтів та на власні потреби; амортизаційні відрахування на повне відновлення відокремлених нежитлових будинків; утримання будинкового господарства, технічного інвентаря, дренаж та механізоване прибирання; інші витрати. Слід зазначити, що структура витрат на житлове господарство в різних регіонах країни не однакова, навіть більше того, в різних райо­нах одного і того самого міста вона також не однакова — на неї впли­вають такі чинники, як місцезнаходження району, його територія, на­явність місць загальноміського користування, поверховість будинків, компактність їх розміщення, технічна оснащеність будинків тощо.

Витрати, що включаються до собівартості робіт та послуг, на підприємствах комунального господарства групуються за такими елементами:

- матеріальні витрати: пов'язані з підготовкою та освоєнням нових видів робіт та послуг; на розробку та використання природної сировини; не капітального характеру, пов'язані з удосконаленням тех­нологій та організацію виробництва; на обслуговування виробничого процесу, які містять у собі витрати на матеріали, паливо, електроенергію; на перевезення матеріалів; на матеріали для проведення поточного ремонту, технічного огляду та технічного обслуговування основних фондів, забезпечен­ня працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням;

- витрати на оплату праці: належать витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, вклю­чаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат.

- відрахування на соціальні заходи, належать відрахування на різні види державного обов'язкового соціально­го страхування і до Пенсійного фонду України;

- амортизація основних фондів та нематеріальних активів, належать витрати на повне відновлення основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань від балансової вартості основ­них виробничих фондів за встановленими нормами і порядком, за­трати, пов'язані зі зносом нематеріальних активів у сумі амортиза­ційних відрахувань, визначаються щомісяця за нормами, розрахова­ними виходячи з їх первісної вартості та строку корисного викорис­тання, але не більше 10 років безперервного використання або стро­ку діяльності підприємства;

- інші витрати, належать витрати на перевезення працівників до місця роботи, набір робочої сили, страхування майна підприємства, виготовлення та придбання бланків цінних паперів, оплату відсотків за кредитами, оплату послуг комерцій­них банків та інші незначні витрати;

Правові основи організації місцевої фінансової системи, цілі і принципи її побудови.

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними по­вноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відпо­відальність за свою діяльність відповідно до закону. Органам місцевого самоврядування законом мо­жуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Матеріальною і фінансовою основою місцевого са­моврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові (в тому числі валютні) та ін­ші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній влас­ності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у міс­тах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебува­ють в управлінні районних і обласних рад.

 Рішення про наділення міських рад правами щодоуправління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, приймається на місце­вих референдумах відповідних районних у містах громад. У разі якщо територіальна громада району в місті внаслідок референ­думу не прийме рішення про передачу права управління майном та фінансами відповідній міській раді, а територіальна громада міста або міська рада не прийняла рішення про створення орга­нів місцевого самоврядування районів у місті, міська рада здійс­нює управління майном та фінансовими ресурсами, які є у влас­ності територіальних громад районів у містах, та несе відповіда­льність перед громадою відповідного району у місті.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включа­ються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів. Органи місцевого самоврядування з урахуванням місцевих умов і особливостей можуть перерозподіляти між собою на підставі договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти. Сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення) рада може наділяти частиною своїх повноважень органи самоорганізації населення, передавати їм відповідні кошти, а також матеріально-технічні та інші ресурси, необ­хідні для здійснення цих повноважень, здійснює контроль за їх виконанням. Сільські, селищні, міські, районні у містах, район­ні, обласні ради мають печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, рахунки в установах банків України.

Функції місцевих фінансів.

Фінанси виконують дві функції — розподільну і контрольну. У ринкових умовах господарювання місцеві фінанси функціонують як вартісний інструмент формування, розподілу і використання грошових фондів міс­цевого та індивідуального призначення й контролю за цими процесами. Це досягається шляхом розподілу вартості валового внут­рішнього продукту на конкретні види грошових коштів, які направляються на задоволення конкретних потреб регіонів в еко­номічному і соціальному розвитку. Задоволення потреб регіонів здійснюється на стадії первинного та вторинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту.

На стадії первинного розподілу знову створеної вартості на підприємствах комунальної форми власності створюється амортизаційний фонд, відновлюється вартість оборотних коштів, фор­мується фонд заробітної плати, фонд соціального захисту, пенсійний фонд та виділяється податок на додану вартість і прибуток.

На стадії вторинного розподілу, або перерозподілу, відбувається процес формування централізованих фондів, які за рівнем централізації поділяються на загальнодержавні, обласні, районні, сільські та селищні бюджети. З допомогою розподільної функції місцевих фінансів місцеві органи самоврядування здійснюють внутріш­ньотериторіальний розподіл створеної вартості, а також мають можливість розподіляти грошові кошти між виробничою і невиробничою сферами. Отже, розподільча функція фінансів дає змогу місцевим органам самоврядування встановлювати оптималь­ні пропорції між різними фондами грошових коштів, які створюються на підприємствах комунальної форми власності, і забезпечувати пріоритетний розвиток тих підприємств, що в даному регіоні є дуже необхідними.

Місцеві фінанси в контрольній функції використовуються міс­цевими органами самоврядування для контролю за дотриманням вартісних і натуральних пропорцій, як у розвитку регіону в цілому, так і окремих його адміністративно-територіальних одиниць, підприємств сфери матеріального виробництва та закладів соціаль­но-культурної сфери. Органи самоврядування мають можливість установити контроль не тільки за формуванням та використанням цільових централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів, а й за процесами виробництва на підприємствах комунальної форми власності і задоволенням соціально-культурних потреб населення регіонів. Розподільча функція місцевих фінансів органічно пов’язана з контрольною і в значній мірі її зумовлює. У зв’язку з цим усі фінансові процеси, які пов’язані з формуванням та використанням фондів грошових коштів, не можуть обійтися без органічної дії розподільчої та контрольної функцій. Наявність контрольної функції місцевих фінансів зумовлює організацію і проведення фінансового контролю.