Види міжбюджетних трансфертів, що використовуються в Україні, їх характеристика.

Головною ознакою міжурядових фінансових відносин у будь-якій країні є організація та способи переміщення фі­нансових ресурсів від одного рівня влади до іншого. Основ­ним інструментом такого переміщення ресурсів є система бюджетних трансфертів. Фінансові трансферти поділяються на:

- Поточні: дотації, одержані з дер­жавного бюджету; дотації, одержані з респу­бліканського бюджету АРК, обласних, міських (міст Киє­ва та Севастополя) бюджетів; дотації, одержані з ра­йонних та міських бюджетів, крім міст районного підпо­рядкування; кошти, одержані за взаємними розрахунками з Дер­жавним бюджетом; кошти, одержані сільсь­кими, селищними та міськи­ми (міст районного підпо­рядкування) бюджетами; надходження коштів з бюджетів нижчих рівнів

- Капітальні:убвенції, одержані з Державного бюджету; субвенції, одержані з ре­спубліканського бюджету АРК, обласних, міських (міст Києва та Севастополя) бю­джетів; субвенції, одержані з ра­йонних та міських бюджетів, крім міст районного підпо­рядкування; надходження лишків до­ходів до бюджету АРК, обла­сних, міських бюджетів;  надходження лишків до­ходів до районних та міських бюджетів.

Бюджетні дотації — це трансферні ресурси, що передаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня місцевим бюджетам нижчого адміністративного рівня безповоротно для збалансування їхніх доходів і витрат і не може мати цільового призначення. Бюджетні субсидії — це трансферні ресурси, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат. Під бюджетною субвенцією розуміють трансферні ресурси, що передаються з Державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат і які підлягають обов’язковому поверненню у випадку нецільового використання.

Бюджетні позички, надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам для покриття тимчасових касових розривів у процесі виконання бюджету, вони підлягають поверненню протягом поточного бюджетного року.

Роль і значення трансфертів в формуванні доходної частини місцевих бюджетів: економічні і політичні аспекти.

Бюджетні трансферти- кошти, що передаються з Державного бюджету до місцевих бюджетів або з місцевих бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого рівня (і навпа­ки) у формі дотацій, субсидій, субвенцій тощо.

Усі бюджетні трансферти поділяються на дві групи, залежно від цільового спрямування коштів:

- поточні - грошові допомоги (дотації), які одержують бюджети нижчих рівнів при нестачі доходних джерел, тобто метою надання поточних трансфертів є збалан­сування цих бюджетів;

- капітальні (субвенції) - передбачають цільове вико­ристання одержаних коштів і тому безпосередньо впливають на структуру видатків бюджетів, які їх отримують. Цілі , на які спрямовуються субвенції, пов'язані в основному з виконанням органами місце­вого самоврядування делегованих державою повнова­жень.

Згідно із законодавством, доходи місцевих бюджетів України можуть включати дотації, субсидії та субвенції, що надаються з Державного або місцевих бюджетів рад вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів рад нижчого рівня.

Органи державної виконавчої влади, виконавчі органи місцевого самоврядування вищого рівня здійснюють нагляд за дотриманням вимог законодавства, рішень органів влади ви­щого рівня з питань виконання бюджету відповідними вико­навчими органами нижчого рівня. У разі невитрачення у вста­новлений термін або використання не за цільовим призначен­ням субвенцій, виділених бюджету нижчого територіального рівня, субсидіювання припиняється, а виділені кошти підляга­ють поверненню до бюджету, з якого їх було отримано.

За допомогою бюджетних трансфертів вирішуються такі завдання:

- досягається збалансування бюджетів, здійснюється активний вплив на структуру видаткової частини;

- проводиться вирівнювання бюджетних диспропорцій у розрізі територій країни;

- здійснюється фінансування соціально-економічних програм загально державного значення;

- місцеве господарство розвивається відповідно до визначених загально національних пріоритетів.

Сутність державної регіональної політики, її зв'язок з адміністративно-територіальною реформою в державі.

Державна регіональна фінансова політика- це сис­тема заходів, що здійснюються центральною владою з метою управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу й використання фінансових ресурсів у регіонах та в інших ад­міністративно-територіальних одиницях.

Головним елементому системі заходів державної ре­гіональної фінансової політики є систематичне надання центральною владою допомоги владним органам тих те­риторій, котрі не мають достатніх ресурсів для виконання по­кладених на них функцій.

Цілі державної регіональної фінансової політики:

- зближення рівнів соціально-економічного розвитку окремих регіонів;

- надання фінансової допомоги територіям, які не ма­ють достатніх ресурсів для виконання покладених на них функцій і обов'язків;

- створення умов для надання громадських послуг за єдиними стандартами на всій території країни;

- подолання відставання в розвитку соціально-культурної сфери та соціальної інфраструктури в ма­лих містах, селах і селищах;

- забезпечення комплексного економічного й соціально­го розвитку територіальних одиниць;

- зменшення й подолання диспропорцій територіально­го розміщення виробничих потужностей, усунення надмірної концентрації техногенно й екологічно не­безпечних виробництв в окремих регіонах;

- реструктуризація економічної та соціальної сфери де­пресивних територій і регіонів першої хвилі індустрі­алізації;

- створення умов для ефективного й раціонального ви­користання природних і ресурсних можливостей тери­торій;

- розширення можливостей використання територіаль­них факторів економічного зростання на основі фінан­сової автономії місцевої влади, її ініціативи та підпри­ємливості, зміцнення фінансових основ місцевого са­моврядування як інституту суспільного розвитку і саморегуляції;

- створення умов для розвитку міжкомунального і між­регіонального співробітництва як фактора підвищення ділової активності в країні.