Фактори сегментування споживчого ринку.

Існує велика кількість можливих факторів сегментації ринку. За ступенем специфічності й відповідності певній ситуації фактори сегментації розподіляються на потенційні, релевантні, визначальні та специфічні. Потенційні фактори–усі можливі фактори розподілення ринку на сегменти;Релевантні фактори–фактори, що належать до певного ринку, який підлягає сегментації;Визначальні фактори–фактори, які впливають на купівлю певного різновиду товару; Специфічні фактори–фактори, які впливають на купівлю певної товарної марки.

· Географічне сегментування використовує такі чинники: регіон; адміністративний розподіл; чисельність населення; щільність населення; климат тощо.Географічний фактор сегментування є найбільш простим і логічним. Його застосування доцільно, коли на ринку існують кліматичні розбіжності або розбіжності в системах культурних цінностей населення, прив'язані з його територіальним розподілом.

· Демографічне сегментування базується на використанні таких чинників як вік; стать; розмір сім’ї; родинний стан; рівень доходу; професія; рівень освіти; релігія; раса; національність.

· Психографічне сегментування застосовує такі чинники: суспільний клас (належність до того чи іншого класу впливає на вибір певних товарів і послуг); стиль життя (богемний, елітарний, молодіжний); тип особистості, особисті якості (амбіційність, авторитарність, імпульсивність) тощо.Психографічне сегментування точніше характеризує можливу реакцію покупців на той чи інший товар. Однак окремі виділені психографічні чинники не можуть слугувати достатньо обгрунтованими ознаками для виділення сегмента, використання цих критеріїв у комбінації з іншими характеристиками дає непогані результати.

·  Поведінкове сегментування залучає такі чинники: привід для здійснення купівлі (будь-які події в житті покупця); вигоди, які шукає споживач від товару; статус користувача (ті, хто не користується товаром; ті, хто раніше користувався, але перестав; потенційні користувачі; постійні користувачі); інтенсивність споживання (споживачі з низькою активністю; помірною активністю; високою активністю); ступінь лояльності до товару (покупці з абсолютною лояльністю; покупці з певною лояльністю; покупці зі змінною лояльністю; покупці без певної лояльності); ступінь готовності здійснити купівлю (не ознайомлені з продуктом; інформовані про існування продукту; інформовані про його споживчі характеристики; проявили до продукту інтерес; хочуть купити його; мають намір купити); ставлення до товару (у захопленні від продукту; доброзичливо ставляться; ставляться нейтрально, негативно ставляться). Поведінкове сегментування – це розширений варіант психографічного сегментування. І психографічний, і поведінковий критерії сегментування застосовують за результатами досить деталізованих маркетингових досліджень на відміну від географічного і демографічного принципів, які використовують логічні підходи та статистично-ринкову інформацію.

                         

Формування системи розподілу в маркетингу

Головним у маркетинговій політиці розподілу є формування відповідних каналів. Важливість цього питання визначається такими обставинами:

1. вибраний канал розподілу справляє принциповий вплив майже на всю маркетингову програму підприємства;

2. формування каналу розподілу передбачає укладення тривалих комерційних угод з його суб’єктами, які потім дуже важко змінити, нехай навіть вони й будуть помилковими;

3. між суб’єктами каналів часто виникають конфлікти, які погано відбиваються на результатах збутової діяльності підприємства;

4. користувач каналами розподілу (продуцент товарів) часто тією чи іншою мірою втрачає безпосередній контроль над ринком збуту.

Виходячи із цього, формування каналів розподілу треба здійснювати, ретельно дотримуючись певного перевіреного практикою алгоритму.

Так, формуючи канали розподілу власної продукції, підприємство мусить знайти відповіді на три запитання.

Існують три типи щільності розподілу товарів підприємства:

1. інтенсивний — товари розміщуються скрізь, де це можливо (як правило, масові товари повсякденного попиту);

2. селективний (вибірковий) — товари розміщуються лише на кількох торговельних підприємствах у даному районі чи місті, причому одному з них можуть надаватись переваги чи пільги (так зване право «першої руки»);

3. ексклюзивний (виключний) — товари розміщуються тільки на одному торговельному підприємстві в даному районі чи місті (автомобілі, предмети розкошів, дорогий одяг чи парфуми).

Другим є запитання стосовно того, який канал розподілу буде найліпше задовольняти потреби споживачів цільового ринку. Таке задоволення потреб забезпечується наявністю відповідної інформації, зручністю контактування, різноманітністю асортименту товарів та послуг торгових підприємств.

І, нарешті, третім є запитання, який саме канал забезпечить підприємству найбільший прибуток. Отже, формуючи канали розподілу, визначають передовсім таке:

1. характер системи розподілу (власна чи незалежна, пряма чи опосередкована);

2. кількість каналів, їх довжину та ширину;

3. форму торгівлі (оптова чи роздрібна);

4. місця складування товарів, нагромадження запасів;

5. асортимент товарів для кожного посередника;

6. перелік сервісних функцій;

7. рівень знижок і комісійних;

8. форму оплати праці торгових представників;

9. типи посередників, їхню доступність;

10.систему привілеїв для посередників;

11.порядок розподілу функцій та відповідальності між суб’єктами цих каналів.

 48.Функції маркетингу.

Основні функції маркетингу.

1. Комплексне дослідження ринку включає:

• аналіз ринку;

• вивчення конкурентів;

• вивчення споживачів;

• вивчення фірмової та товарної структури ринку;

2. Розробюка стратегії маркетингу включає:

• аналіз ситуації;

• визначення маркетингових цілей;

• розробку стратегії маркетингу;

• оцінку альтернативних маркетингових стратегій.

3. Товарна політика включає:

• прийняття рішень про розробку нових продуктів;

• модифікацію товарів та їх зняття з виробництва;

• планування асортименту продукції;

• розробку упаковки;

• організацію сервісного обслуговування.

4.Цінова політика включає:

• вивчення інформації про ціни;

• прогнозування цін;

• розробку цінової стратегії;

• визначення та встановлення ціни продажу.

5. Політика розподілу включає:

• вибір оптимальних каналів збуту;

• організацію збуту продукції;

• оцінку ефективності роботи мережі збуту;

• аналіз реалізації продукції.

6. Просування товарів включає:

• вибір ефективних форм просування товарів;

• організацію реклами, стимулювання збуту, персонального продажу, заходів ФОПСТИЗ;

• організацію участі підприємства у ярмарках та виставках;

• оцінку ефективності просування продукції.

7. Контроль маркетингу включає:

• ревізію маркетингового середовища;

• ревізію стратегії маркетингу;

• ревізію результативності маркетингу

• ревізію функціональних складових маркетингу. KM включає контроль за реалізацією товарів.