Сутність сегментування ринку та поняття, що складають його зміст.

Сегментування ринку — розподіл ринку на групи покупців, кожна

з яких може потребувати окремі товари або комплекси маркетингу.

Існує чотири основних етапів сегментування ринку:

Вибір цільового ринку — пошук ринку, на який підприємство орієнтуватиме свою діяльність. Таким може бути будь-який ринок, визначений за суб'єктивним, товарним, територіальним та іншими принципами.

Виявлення можливостей та загроз — визначення чинників, які сприяють або заважають бізнесу компанії на обраному ринку.

Диференціація — розподіл ринку на сегменти та диференціювання товарів компанії стосовно кожної групи споживачів та конкурентів. Таким чином утворюються відмітні переваги щодо конкурентів, і компанія надає споживачеві аргументи, що спонукають його купувати певний товар.

Адаптований маркетинговий комплекс — розроблення таких маркетингових програм, які є ефективними саме на цьому сегменті ринку.

У результаті сегментування виникають цільові ринки чотирьох рівнів:

· Географічне сегментування використовує такі чинники: регіон; адміністративний розподіл; чисельність населення; щільність населення; климат тощо.Географічний фактор сегментування є найбільш простим і логічним. Його застосування доцільно, коли на ринку існують кліматичні розбіжності або розбіжності в системах культурних цінностей населення, прив'язані з його територіальним розподілом.

· Демографічне сегментування базується на використанні таких чинників як вік; стать; розмір сім’ї; родинний стан; рівень доходу; професія; рівень освіти; релігія; раса; національність.

· Психографічне сегментування застосовує такі чинники: суспільний клас (належність до того чи іншого класу впливає на вибір певних товарів і послуг); стиль життя (богемний, елітарний, молодіжний); тип особистості, особисті якості (амбіційність, авторитарність, імпульсивність) тощо. Психографічне сегментування точніше характеризує можливу реакцію покупців на той чи інший товар. Однак окремі виділені психографічні чинники не можуть слугувати достатньо обгрунтованими ознаками для виділення сегмента, використання цих критеріїв у комбінації з іншими характеристиками дає непогані результати.

· Поведінкове сегментування залучає такі чинники: привід для здійснення купівлі (будь-які події в житті покупця); вигоди, які шукає споживач від товару; статус користувача (ті, хто не користується товаром; ті, хто раніше користувався, але перестав; потенційні користувачі; постійні користувачі); інтенсивність споживання (споживачі з низькою активністю; помірною активністю; високою активністю); ступінь лояльності до товару (покупці з абсолютною лояльністю; покупці з певною лояльністю; покупці зі змінною лояльністю; покупці без певної лояльності); ступінь готовності здійснити купівлю (не ознайомлені з продуктом; інформовані про існування продукту; інформовані про його споживчі характеристики; проявили до продукту інтерес; хочуть купити його; мають намір купити); ставлення до товару (у захопленні від продукту; доброзичливо ставляться; ставляться нейтрально, негативно ставляться).

Сутність та значення РR, переваги та недоліки використання.

Піар(зв’язки з громадськістю) – діяльність людини або групи людей, спрямована на формування позитивного іміджу підприємства у громадськості за допомогою змін засобів масової інформації.

Переваги піару:

· Формування у споживачів більш правдивого сприйняття інформації;

· Формування позитивного образу підприємства.

Недоліки піару:

· Неможливість повного контролю з боку підприємства за інформацією суспільства;

· Відсутність гарантій позитивного сприйняття інформації споживача.

Методи піару:

1)Відношення засобами масової інформації:

- Надання матеріалів для преси, по яким потім пишуть статті, нариси, репортажи;

- Від слідкування повідомленб у ЗМІ, уживання заходів по впровадженню помилок, виступи з відповідними спростуваннями;

- Розміщення статтей, написання кимось із керівництва;

- Підготовка та розсилка інформаційних повідомлень або прес релізів;

- Організація прес-конференцій та презентацій для преси;

- Дні відкритих дверей.

2)друкарська продукція (бланки, візитівки, проспекти, плакати і т.д);

3)кіно та фотозасоби(створення фільмів, зйомки під час усіх заходів, що проводяться);

4)усне мовлення.

Сутність та особливості прямого маркетингу.

Директ-маркетинг (прямий-маркетинг) – постійно підтримувані спрямовані комунікації з окремими споживачами, що мають очевидні наміри купувати певні товари (поштова розсилка, телемаркетинг, кагцентр, смс-розсилка).

Такий спосіб маркетингу є найбільш ефективним, але часто і найбільш затратним у перерахунку на контакт з одним споживачем. Класичним прямим маркетингом вважається паперова поштова розсилка по базі споживачів чи зверненням промоутера (представника рекламодавця) з метою реклами до споживача на вулиці чи в точці продажу.

Засоби інформаційного спілкування директмаркетингу (прямий маркетинг):

· Прямі поштові звернення;

· Телемаркетинг;

· Реклама з прямим відгуком;

· Маркетинг за каталогами;

· Смс-маркетинг;

· Е-маіl розсилка;

· Мобільний маркетинг.

Останнім часом прямий маркетинг, як елемент комплексу маркетингових комунікацій, набрав особливого розвитку. Через властиві йому позитивні особливості. Це, зокрема:

1. індивідуальний характер спілкування товаровиробника і споживача;

2. зручність процесів вибору і придбання товарів чи послуг;

3. широкі можливості надання споживачу необхідної інформації;

4. цілеспрямованість інформаційного впливу;

5. можливість налагодження постійних ділових стосунків зі споживачами, вимірювання їхньої реакції на відповідні звернення;

6. можливість отримання швидкої реакції ринку на зроблені комерційні пропозиції;

7. висока оперативність створення інформаційних повідомлень та можливість їх коригування залежно від реакції споживачів.