Професійна діяльність викладача вузу і проблеми педагогічної майстерності

В Фіцули "педагогічна діяльність – особливий вид суспільно корисної діяльності дорослих людей, свідомо спрямованої на підготовку підростаючого покоління до життя відповідно до економічних, політичних моральних, естетичних цілей. Вона передбачає цілеспрямовану діяльність дорослих, спрямовану на здійснення керівництва процесом виховання дітей". За визначенням О. Бодальова, "професіонал – це суб’єкт діяльності, який володіє такими характеристиками розуму, волі, почуттів, або такими психічними властивостями, які складають сталу структуру, дозволяють йому на високому рівні продуктивності виконувати ту діяльність, якою він зарекомендував себе як хороший фахівець." Учений зазначає, що "дійсний професіоналізм завжди пов’язаний із сильною мотиваційно-емоційною зарядженістю на здійснення саме цієї діяльності і на досягнення в ній унікального, неординарного результату" Але жодна сучасна технологія і технологічні засоби не допоможуть викладачу побудувати свою власну педагогічну діяльність, якщо він особисто і професійно до неї не підготовлений. На основі цього Н. Кузьміна виділяє поняття "професіоналізм діяльності" і "професіоналізм особистості педагога" як складність двох взаємопов’язаних підсистем, які входять в єдине поняття "педагогічний професіоналізм". Під професіоналізмом діяльності педагога автор розуміє кількісну характеристику суб’єкта педагогічної праці, що відображає високу кваліфікацію і компетентність, різноманітність ефективних професійних умінь і навичок, у тому числі професійних завдань, що дозволяє здійснити педагогічну діяльність з високою і стабільною продуктивністю. Професіоналізмом особистості викладача називається якісна характеристика суб’єкта педагогічної праці, що відображає високий рівень креативності, професійно важливих й особистісно-ділових якостей, акмеологічних інваріантів професіонала, адекватний рівень домагань, а також мотиваційну сферу і ціннісні орієнтації, спрямовані на прогресивний розвиток спеціаліста. Професіоналізм у педагогічній діяльності проявляється в умінні розв’язувати практичні педагогічні задачі, спираючись на педагогічну теорію".

Професіоналізм викладача вищої школи залежить також від його особистісних якостей іздібностей. Саме вони визначають індивідуальний стиль викладання предмета, характеркомунікативної сторони занять.

Протягом п’яти років навчання А. Маркова виділяє декілька видів професійної компетенції, володіння якими вказує на ступень зрілості людини в професійній діяльності:

• спеціальна компетенція – володіння власно професійною діяльністю на достатньо високому рівні, здатність проектувати свій подальший професійний розвиток;

• соціальна компетенція – володіння вмінням вести спільну професійну діяльність на засадах співробітництва, володіння прийомами професійного спілкування, які притаманні цій професії, нести соціальну відповідальність за результати своєї праці;

• особистісна компетенція – володіння засобами власного самовираження і саморозвитку, засобами опору професійним деформаціям особистості;

• індивідуальна компетенція – володіння засобами самореалізації і розвитку індивідуалізації у межах професії і готовність до професійного зростання, самореалізації і самоорганізації.

Проектування освітнього процесу як дидактична задача

Найважливішою ознакою педагогічного проектування є відсутність вичерпного, повністю визначеного уявлення про кінцевий результат (мету) педагогічної діяльності. Проектування збігається в часі з діяльністю щодо реалізації проекту, тому цілі коригуються, конкретизуються, набувають нових (іноді несподіваних) ознак. Крім того, проектування таких складних систем, як освітні, є “механізмом регулювання діяльності всіх осіб, груп, організацій, що мають відношення до проектованої системи, включення їх до процесу прийняття рішень на основі співучасті”. Зазначені характеристики (динамічне цілепокладання, співучасть) є також сутнісними умовами педагогічного процесу, спрямованого на розвиток творчих здібностей учнів. Творчо орієнтоване навчання здійснюється як суб`єкт-суб`єктна взаємодія учителя і учнів, при цьому педагог налаштований на позитивне сприйняття і підтримку усіх проявів творчої самодіяльності вихованців, усвідомлює принципову неоднаковість (а отже досить варіативну програмованість) результатів індивідуального розвитку в процесі освіти. Виходячи з вищесказаного, роботу педагога з розвитку творчих здібностей учнів можна розглядати як проектну освітню діяльність, основним змістом якої є створення в ході навчання соціальної ситуації розвитку як системи специфічних творчо стимулюючих взаємин між всіма учасниками педагогічного процесу.