Проектне та продуктивне навчання.

Істинне навчання - це, в першу чергу, продуктивне навчання. Процес перетворення суб`єкта навчання полягає у перетворенні його досвіду, отже, у перетворенні суб`єкта з такого, який дечого не знає і не вміє, в такого, який це дещо знає і вміє. Це перетворення спрямоване на розуміння навчального матеріалу, запам`ятовування його, на вироблення уміння його застосовувати у різних ситуаціях. Це, так би мовити, друга частина навчальної діяльності. А перша полягає у тому, щоб одержати це дещо. Воно і є тим продуктом, результатом певної діяльності. Звичайно, цей продукт у готовому вигляді учневі може дати сам учитель. Але його може отримати і сам учень, виявивши при цьому активність у тому, щоб сформулювати певну мету діяльності, виділити ті завдання, які потрібно буде розв`язати на шляху одержання кінцевого результату. Отже, йдеться про вияв деякої активності на шляху формулювання цілей діяльності, і не тільки цілей проміжних, оперативних, а й далеких, перспективних. Розв`язання кожного із сформульованих завдань передбачає розробку плану діяльності, певної схеми дій. Для виконання цього потрібно знайти відповідну теоретичну основу. Виконання, реалізація розробленої стратегії і конкретного плану мають свою логіку виконання. Кожна наступна дія розробляється на основі кінцевого результату попередньої дії. Проте всі разом вони становлять певну цілісність, систему, яка має свої конкретні ознаки і своє змістове наповнення. Далі учня цікавитиме, чи відповідає одержаний результат очікуваному, запланованому. Отже, виникає потреба у тому, щоб одержати інформацію про відповідність одержаного результату запланованому і встановленні того, якою мірою забезпечена ця відповідність. Знайшовши різницю між тим, що повинно бути, і тим, що одержав, учень вносить певні корективи у діяльність із здобування певної інформації. Таким чином, готовий продукт діяльності є результатом самостійної роботи учня з перетворення об`єкта вивчення. Отже, продуктивна Діяльність — це, в першу чергу, пізнавальна діяльність, і таким продуктом, який учень одержав, є певна інформація. Це, так би мовити, змістовий бік справи. Але учень перетворює і форму, а точніше, надає певної форми цій інформації, і, як правило, формою такої організації інформації у цілісність він обирає систему.

У силу того, що в процесі здійснення всієї діяльності він мислить, а мислення має таку істотну рису як системність, учень здійснює у ході продуктивної діяльності системно-змістову декомпозицію, тобто наповнює змістом усі системні характеристики. Продуктивна дільність учня складається із 3 діяльностей: пізнавальної, системно-декомпозиційної і власне навчальної. Таким чином у ході всієї діяльності формується І система - циклова (зв`язка: цілі діяльності - способи реалізації - одержання інформації про досягнення даної мети і, нарешті, корекція цих способів), ІІ - система знань певного рівня ієрархії. Обидві ці системи сприяють глибокому розвитку системності мислення як психічному новоутворенню, що є найхарактернішою рисою розумового розвитку учнів, особливо старшого шкільного віку. Щодо організації такого навчання, то потрібно спочатку вирішити низку важливих завдань Зокрема організовувати це навчання так, щоб усі види діяльності, а їх аж 3, відбувались окремо, виразно відділяючись одна від одної, чи, можливо, забезпечити їх одночасну реалізацію, але при цьому виділяючи як домінантний якийсь один вид. У шкільній практиці часто використовується так зване проектне навчання. Проектне навчання є однією з модифікацій продуктивного навчання. Під ним розуміють організацію навчально-виховного процесу, яка спрямована на самостійне розв`язання учнями навчально-пізнавальних завдань на основі самостійного збору за заданими ознаками і відповідної інтерпретації інформації, обов`язкового обґрунтування і наступного коректування подальшої продуктивної навчально-пізнавальної діяльності, її самооцінки і презентації результату. Завдяки практичній потребі знань, умінь і навичок забезпечується більш осмислене і глибоке їх засвоєння. Комплексний підхід до розробки навчальних проектів сприяє збалансованому розвиткові основних фізіологічних і психологічних функцій учня, їх творчому потенціалу. Навіть невдало виконаний проект має позитивне педагогічне значення. У ході взаємодії учителя й учнів у них формуються продуктивні підходи до оволодіння інформацією, знімається страх перед неправильним висловом, неправильним кроком. В оцінці роботи щодо виконання творчих проектів потрібно враховувати два результати: І - прихований педагогічний ефект від включення учня у здобування знань і їх практичне використання, мотивація, рефлексія і самооцінка, уміння робити вибір і осмислювати як його наслідки, так і результати власної діяльності, ІІ - готовий результат, виріб. Він свідчить про можливості учня, про те, наскільки правильно і повно він засвоїв даний матеріал. Суть цього навчання полягає в отриманні тієї інформації, яку необхідно засвоїти самостійно, пройшовши весь цикл управління пізнавальною діяльністю. При цьому учень здійснює два види діяльності: діяльність з перетворення предметного об`єкта пізнання та діяльність з перетворення досвіду суб`єкта навчання.

Метод системної призми.

Передбачає розгляд об’єкта вивчення як системи, але система – це цілісне утворення, яке характериз. набором певних характеристик, ознак, рис, властивостей. Розглянути об’єкт як систему означає забезпечити зміст наповнення кожної характеристики системи: 1) вибір об’єкта вивчення; 2) виділити в ньому одну конкретну систему. Характеристика: рівень ієрархії (визначити зв’язки), субординації (визначити систему більш високого порядку (по відношенню до речення:текст,повість, роман)), системно-утворювальний чинник, елементи системи (частини системи,яка вносить певний вклад у створення самої системи), структура системи (визначити з яких елементів складається система, які зв’язки діють між ними, визначити в якому порядку взаємодіють ці елементи), емерджентна властивість (означає породжену взаємодією елементів властивість. Сам зміст – отриманий адресатом).

Диференційоване навчання

Д.н.-це така організація навч.процесу, при якій створюються умови, які дозволяють кожному учневі розкрити всі свої потенціальні можливості. Навчання, у ході якого усім дітям пред*являються однакові вимоги, нехтує інд.особливостями дітей. Розрізняють зовнішню-існування різних типів шкіл, які дають принципово відмінну освіту; профільну і внутрішню-дидактична диференціація; рівневу диференціацію. У центрі уваги школи мають стояти інтереси дитини і її здібності. Але свобода, на думку М.Монтесорі, не означає робити, що хочеш. Це можливість робити вибір із запропонованих варіантів.На існування інд.відмінностей між дітьми вказують багато психологів. Обумовлені вони не тільки генетичними чинниками, але і соціальними умовами, характером виховання та ін.причинами.Зовн.диф.-це така організація навч.вих.проц.,при якій врахування інд.особливостей учнів здійснюється у спец.організов.класах. Тобто комплектування цих шкіл, класів, груп здійснюється на основі певних критеріїв:задатки, нахили, здібності. Класи, школи з погл.вивченням предметів. Внутрішня диференціація-така організація навч.процесу, при якій врахування індивідуальної особливості кожного учня здійснюється в умовах звичайного класу.Врахування індивідуальних відмінностей учнів(особливості пам*яті, мислення, уяви, нахили, здібності)в умовах звич.класу.Осн.поняттям цього виду диференціації є рівень засвоєння інформації.5рівнів засвоєння: розуміння- процес порівняння відомого з невідомим; розпізнавання-вид репродуктивної діяльності, виконується з певною допомогою ззовні; репродуктивний-діяльність відтворення без б.-я. допомоги ззовні;продуктивний-передбачає перетворення, трансформацію засвоєної інформації;творчий рівень - відтворення інформації з елементами перетворення і кодування.