Утворення попиту на ресурси. Граничний продукт змінного фактора у грошовому вираженні.

Підприємства (виробники) та домогосподарства як контрагенти ринкових відносин зустрічаються двічі: на ринку то­варів виробники є продавцями, а домогосподарства — покупцями; на ринку ресурсів, навпаки. Ці два ринки тісно пов'язані між собою. По-перше, ціни на ресурси визначають грошові доходи домогосподарств, що впливає на їхній споживацький вибір. По-друге, спів­відношення цін на різні види ресурсів формує струк­туру доходів та відповідно структуру попиту на кінцеві товари. По-третє, для фірми рівень цін на ресурси визначає розмір їх витрат та вибір обсягу виробництва кінцевих товарів. Завдання цієї теми полягає у з'ясуванні тих факторів, що визначають попит на економічні ресурси.

Ресурси задовольняють потреби виробника не безпосередньо, а опосередковано: виробнику немає ніякого смислу купувати працю чи капітал, якщо вони не можуть бути використані ним продуктивно. Тому попит на будь-який ресурс залежить від:

а) попиту та ціни на товар виробника на ринку кінцевих продуктів; б) продуктивності ресурсу при створенні товару. Якщо ресурс є високопродуктив­ним при виробництві товару, що користується ши­роким попитом на ринку та має досить високу ціну, то попит на такий ресурс буде значним. Разом з тим, якщо ресурс має навіть феноменальну продук­тивність, а товар, що виробляється за його допомо­гою, не має необхідного збуту, то малоймовірно, що якийсь виробник захоче придбати цей ресурс. Уні­кальність та висока продуктивність ресурсу не є га­рантією попиту та високої ціни на нього. Усе зреш­тою залежить від попиту та ціни на кінцевий про­дукт. Один з прихильників теорії граничної корис­ності наголошує: "Не тому дорогі токайські вина, що дорогі токайські виноградники, а навпаки, то­кайські виноградники дорогі тому, що дороге то­кайське вино".

Таким чином, попит на ресурси є похідним попи­том, тобто таким, який залежить від попиту на това­ри, що виробляються за їх допомогою.

Як ми з'ясували у попередніх темах, у коротко­терміновому періоді змінюється лише один фактор, тоді як інші залишаються незмінними. За цих умов діє закон спадної граничної продуктивності змінного фактора, тобто, починаючи з певного моменту, кожна нова додаткова одиниця змінного фактора призводить до меншого приросту продукту, ніж попередня (табл. 11.1). За цією таблицею можна розрахувати гранич­ний продукт змінного фактора у грошовому виражен­ні (MRP).

Граничний продукт у грошовому вираженні — це приріст загального доходу внаслідок використання кожної додаткової одиниці змінного фактора вироб­ництва. У табл. 11.1 наведено дані про граничний продукт у грошовому вираженні для праці, тоді як капітал залишається незмінним. Аналогічно можна було б розрахувати граничний продукт для капіталу за умови незмінності праці.

Для вирішення питання про масштаби залучення праці до виробничого процесу виробник, якщо він ке­рується правилом максимізації прибутку, має зістав­ляти додатковий ефект від залучення нової порції фак­тора з додатковими витратами, пов'язаними з таким залученням. Величина, на яку зростають сукупні ви­трати при збільшенні залучених ресурсів на одиницю, називається граничними витратами на ресурси (MRC). Щоб максимізувати прибуток, фірма має ви­користовувати додаткові одиниці будь-якого виду ре­сурсів доти, поки кожна наступна одиниця дає при­ріст валового доходу фірми більший, ніж приріст її сукупних витрат. Межею доцільності залучення додат­кових ресурсів буде точка, в якій зрівноважуються граничний продукт у грошовому вираженні та гранич­ні витрати на ресурс:

Оскільки ми припускаємо, що виробник купує ре­сурси на конкурентному ринку, то ціни на них зали­шатимуться незмінними і не залежатимуть від кіль­кості залучених ресурсів. Іншими словами, щодо ре­сурсу праці граничні витрати на ресурс будуть дорівнювати заробітній платі (W). Тоді рівняння {11.1) на­буває такого вигляду:

Якщо, скажімо, заробітна плата становить 20 грн., то для ситуації, що наведена у табл. 11.1, доцільно зупинитися на залученні шістьох працівників, оскільки сьомий коштуватиме виробникові 20 грн., а приріст валового доходу буде лише 16 грн.