Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Ознаки олігополістичного ринку. Кривая спроса для олигополистов




Основні ознаки олігополістич­ного ринку.

1. Олігополія у буквальному перекладі з грець­кої мови означає "панування небагатьох", тому го­ловною ознакою олігополістичного ринку є пану­вання на ньому кількох фірм, їх може бути від трьох до двадцяти, оскільки олігополія займає весь проміжок між чистою монополією та монополістич­ною конкуренцією.

Олігополістичний ринок формується за умови до­сягнення високого ступеня концентрації виробництва.

Для його виміру використовується ціла система показ­ників, серед яких такі:

— частка кількох найбільших виробників (як прави­ло, чотирьох чи восьми) у загальному обсязі галузевого продажу. Для підтримки конкурентного середовища у багатьох країнах встановлюється гранична межа галу­зевої концентрації виробництва. Так, у Сполучених Штатах Америки вважається, що для нормального роз­витку галузі має бути не менше ніж 10 конкуруючих фірм. При цьому на частку найбільшої з них не повин­но припадати більше ніж 31% усіх галузевих продаж, двох фірм — не більше ніж 44, трьох — не більше ніж 54, чотирьох — не більше ніж 64%;

— індекс Херфіндаля-Хіршмана (ІХХ), в основу розрахунку якого теж покладена частка окремих ви­робників на галузевому ринку продаж. Він розрахову­ється за формулою

де d, — частка кожної окремої фірми на галузевому ринку продаж, %.

Максимального значення цей індекс досягає тоді, коли галузь представлена однією чистою монополією (1002 = 10 000). Тому, чим менший індекс Херфінда­ля-Хіршмана, тим більш конкурентним можна вва­жати ринок. Найхарактернішим для олігополістично-го ринку є значення індексу від 1200 до 5000.

Проте застосування зазначених показників не завжди реально відображає ступінь розвитку конку­ренції, оскільки всі показники, як правило, розрахо­вуються для загальнодержавного ринку. Реально ко­жен ринок має свої обмежені географічні рамки. Більше того, деякі товари взагалі не утворюють єди­ного загальнодержавного ринку, а завжди формують­ся лише на певних територіях. Скажімо, це може бу­ти ринок цегли чи цементного розчину, побутових по­слуг чи окремих продуктів харчування.

Суттєвим недоліком розрахунку показників кон­центрації виробництва є також невизначеність поняття "галузь". Чи є чистим регіональним монополістом підприємство, яке єдине у Дніпропетровській області виробляє глинисто-піщані стінові блоки (так звана подвійна цегла)? Що треба брати у знаменнику для роз­рахунку її частки на ринку: тільки аналогічну цеглу, цеглу взагалі, стінові матеріали, включаючи шлакобло­ки та бетонні блоки? Легко переконатися, що залежно від відповіді на поставлене запитання, результати роз­рахунків будуть суттєво відрізнятися. На жаль, еконо­мічна наука поки що не дала задовільного обгрунтуван­ня, як правильно визначити знаменник.

Досить суттєвим у формуванні конкурентного сере­довища для відкритих економік є зовнішній фактор — іноземні виробники. Тому, визначаючи модель ринку, яка склалася у тій чи іншій галузі, слід обов'язково враховувати доступність на нього виробників аналогіч­ної продукції з інших країн.

2. Продукт, який виробляє олігополія, може бу­ти як стандартним, так і диференційованим. Ти­повими олігополістичними ринками є ринки сталі та автомобілів. Якщо у першому випадку виробляється стандартний продукт, то у другому він досить дифе­ренційований. Однак вид продукту (стандартний чи диференційований) суттєво не впливає на функціону­вання олігополістичного ринку, тому надалі ми не приділятимемо йому уваги.

3. Оскільки частка будь-якого виробника на за­гальному ринку відповідного товару досить значна, кожен з них може проводити самостійну цінову політику. Чи то зниження цін окремим виробником та збільшення обсягів продажу, чи то підвищення цін за рахунок обмеження пропозиції певним чином впливають на загальну динаміку цін у галузі. Однак слід враховувати, що результати цього впливу багато в чому будуть залежати від реакції на дії одного учас­ника ринку з боку інших виробників.

4. Вступ у галузь нових виробників дещо обме­жений. Він не настільки заблокований, як це власти­во для ринку чистої монополії, але ті бар'єри для вступу в галузь, які ми розглядали у темі 8, можуть бути застосовані також для характеристики олігопо-лістичного ринку.

Олігополістична модель ринку — майже така по­ширена модель, як і ринок монополістичної конкурен­ції. Це спричинено, зокрема, такими обставинами:

— при відносно незначній кількості виробників у більшості галузей є можливість досягти ефекту масш­табу. У цьому разі перехід до великих фірм обов'яз­ково супроводжуватиметься поглинанням конкурентів і переходом до олігополії;

— в економіці існує об'єктивне прагнення фірм до злиття, оскільки об'єднання кількох фірм може сут­тєво збільшити їхню частку і дати можливість новій структурі досягти вищих результатів, у тому числі за рахунок ефекту масштабу. Злиття може дати більшу економічну владу, більші можливості контролю за ці­нами, а також виграш на цінах закупки ресурсів внас­лідок перетворення на значного покупця.

Завершуючи загальну характеристику олігополістич-ної конкуренції, слід звернути увагу на принципову відмінність цієї моделі ринку від інших, а саме: незнач­на кількість виробників дає можливість кожному про­водити свою цінову політику, однак взаємна залежність досягає такого значення, що жодна фірма не наважить­ся на будь-які дії, не спробувавши прорахувати вірогід­ну відповідну реакцію своїх конкурентів.

Ценовая политика

Ценовая политика компании — олигополиста играет огромную роль в ее жизни. Как правило, фирме не выгодно повышать цены на свои товары и услуги, поскольку велика вероятность того, что другие фирмы не последуют за первой, и потребители «перейдут» к компании-сопернику. Если же фирма понижает цены на свою продукцию, то, чтобы не потерять клиентов, конкуренты обычно следуют за понизившей цены компанией, также снижая цены на предлагаемые ими товары: происходит «гонка за лидером». Таким образом, между олигополистами нередко случаются так называемые ценовые войны, в которых фирмы устанавливают на свою продукцию цену, не большую чем у конкурента-лидера. Ценовые войны нередко бывают губительны для компаний, особенно для тех, которые соревнуются с более влиятельными и крупными фирмами.










Последнее изменение этой страницы: 2018-05-31; просмотров: 193.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...