Основные условия долгосрочного равновесия

§ Действующие фирмы наилучшим образом используют имеющиеся в их распоряжении ресурсы. Это означает, что каждая фирма отрасли в краткосрочном периоде максимизирует свою прибыль, производя оптимальный объем продукции, при котором MR=SMC, или поскольку рыночная цена тождественна предельному доходу, P=SMC.

§ Не существует побудительных мотивов вхождения в отрасль для других фирм. Рыночные силы спроса и предложения настолько сильны, что фирмы неспособны извлекать больше чем это необходимо, чтобы удержать их в отрасли. т.е. экономическая прибыль равна нулю. Это означает, что P=SATC.

§ Фирмы отрасли не могут в долгосрочном периоде снижать совокупные средние издержки и получать прибыль за счет расширения масштабов производства. Это означает, что для получения нормальной прибыли типичная фирма должна производить объем продукции, соответствующий минимуму средних долгосрочных совокупных издержек, т.е. Р=SATC=LATC.

В условиях долгосрочного равновесия потребители платят минимально экономически возможную цену, т.е. цену, требующуюся для покрытия всех производственных издержек.

Долгосрочный период позволяет фирмам вносить определенные изменения. Так, в этом периоде фирмы могут сократить или расширить производственные мощности, а также может быть увеличено или уменьшено число самих фирм в отралси. Рассмотрим, каким образом будет устанавливаться долговременное равновесие в отрасли.

Благоприятный сдвиг в спросе до D₂ нарушит первоначальное равновесие и вызовет экономические прибыли. Но прибыли побудят новые фирмы войти в отрасль, увеличивая предложения до S₂ и понижая цену продукта, пока экономические прибыли снова не станут нулевыми. Таким образом, после приспособлению к долгосрочному равновесию цена продукта будет в точности соответствовать каждой точке минимума средних валовых издержек, и производство придется на ту же точку. Этот вывод вытекает из двух основных фактов: 1) фирмы стремятся к прибылям и остерегаются убытков; 2) при конкуренции фирмы свободно вступают и покидают отрасль, что приводит к изменению цены на небольшой срок, а затем возвращает ее в исходное состояние.

 Теперь рассмотрим предложение в долгосрочном периоде. В долгосрочном периоде, все отрасли рассматривались как группы с постоянными издержками. Это означает, что расширение отрасли за счет вхождения в нее новых фирм не окажет влияния на цены ресурсов или, следовательно, на издержки производства. Таким образом, можно сказать, что в долговременном периоде кривая предложения отрасли с постоянными издержками будет совершенно эластичной.

Поскольку вступление или массовый отток фирм не оказывает влияния на цены ресурсов, или на издержки на единицу продукции, увеличение спроса вызовет расширение отраслевого производства, но никакого изменения в цене не произойдет. То же самое и при сокращении спроса

48. Монопольний ринок. Основні риси. Вибір монополістом відрізку кривої попиту

Ринок чистої монополії має такі характеристики:

1. На ринку функціонує лише один виробник якоїсь продукції. Отже, справедливим буде твер- дження: фірма-монополіст — це і є певна галузь виробництва. Тоді для монопольного ринку бракує поді­лу на попит щодо окремої фірми та ринковий (галузе­вий) попит, а також на пропозицію окремої фірми та ринкову пропозицію. Для чистого монополіста ці по­няття синоніми.

2. Товар, який виробляє монополіст, не має близь­кого замінника. Практично немає таких товарів, які не можна було б замінити на щось інше. Однак щодо товару монополіста справедливим буде припущення, що у споживача існує лише два можливих варіанти поведінки: або взагалі відмовитися від споживання цього товару, або придбати його у монополіста.

Слід зазначити, що у чистого монополіста немає прямих конкурентів на ринку товарів. Проте це не означає, що він взагалі не вступає у відносини конку­ренції. Насамперед потрібно взяти до уваги, що моно­поліст, у свою чергу, стає покупцем на ринку ресур­сів, де він стикається з іншим конкурентним середо­вищем (про це йтиметься у наступному розділі).

3. Чистий монополіст сам установлює ціну на свій товар. Якщо конкурентну фірму ми назвали та­кою, що погоджується з ціною, то монополіст — це той, хто диктує ціну. Щоб зрозуміти механізм диктату мо­нополіста, треба згадати, як взагалі формується ринко­ва ціна. Ціна рівноваги є результатом взаємодії попиту та пропозиції. Оскільки для монополіста попит збігаєть­ся з ринковим, і його можна розглядати як заданий, то встановити рівноважну ціну він може, маневруючи про­позицією: збільшення пропозиції знижує ціну і, навпа­ки, зменшення пропозиції призводить до зростання цін.

4. Вступ у галузь інших виробників заблокова­ний. Практично кожен виробник бажає стати моно­полістом та обмежити конкуренцію на ринку його то­варів. Монополізація ринку може досягатися:

1. Зростанням фірми за рахунок капіталізації прибутку, банкрутством конкурентів, їх поглинанням До досягнення фірмою повного панування у галузі.

2. Об'єднанням капіталів на добровільних засадах і перетворенням такого об'єднання на панівного вироб­ника. Форми монополістичних об'єднань, зокрема, такі:

— картель, як досягнення угоди про розподіл ринків збуту, цін та квот виробництва за умови збе­реження кожним учасником виробничої та комерцій­ної самостійності;

— синдикат, як створення учасниками, що збері­гають виробничу самостійність, спеціального спільно­го підрозділу, який здійснює постачально-збутові опе­рації для всіх членів об'єднання;

— трест, в якому об'єднуються самостійні підпри­ємства однієї галузі, втрачаючи і комерційну, і вироб­ничу самостійність.

Однак будь-який монополіст зможе зберегти своє монопольне становище лише тоді, коли вступ до цієї галузі для інших виробників буде надійно заблокова­ний. Тому блокування вступу в галузь, встановлення відповідних бар'єрів — обов'язкова умова для існу­вання чистої монополії. Бар'єри для вступу в галузь стосуються не тільки чистої монополії, а й олігополії чи монополістичної конкуренції, а тому заслуговують на особливу увагу.

За монопольних умов монопольна ціна Цм визначається попитом 77 споживачів, співпадаючи з ним, тобто крива П=Цм, Нагадаємо, що підприємство отримує максимальний економічний прибуток у тому випадку, коли рівень граничного доходу реалізації продукції (ГД) дорівнює рівню граничних витрат (ГВ) на її виробництво. На рис. 15.3 точка А відповідає положенню, коли криві ГД і ГВ перетинаються, що вказує на такий рівень продукції Об₂, за якого максимальний прибуток графічно дорівнює заштрихованій ділянці Ц₂БВС.

Необхідно довести, що Об2 — оптимальний рівень виробництва продукції, який сприяє максимізації прибутку. Якщо обсяг продукції збільшується до значення Об₁, величина граничних витрат перевищує значення граничного доходу. Монополісту доведеться знизити ціну до Ц₁, яка є нижчою за Ц₂ за обсягу виробництва Об₂ Це спричинить зростання обсягу продажу понад той рівень, за якого прибуток максимізується. За цього обсягу виробництва загальний економічний прибуток, який знаходимо як добуток прибутку на одиницю продукції (Ц — СВВ) та обсягу виробництва (Об), буде менший за максимальний, оскільки граничні витрати перевищують граничний дохід. Цей висновок прийнятний для всіх значень продукції, що перевищують рівень Об₂ (Об₁, Об₀). Коли обсяг виробництва знижується до Об₃, то підприємство не вироблятиме деякі одиниці продукції, для яких граничний дохід перевищує граничні витрати (ГД > ГВ). Загальний економічний прибуток буде менший за максимальний. Таким чином, максимальний економічний прибуток в умовах монополізації підприємство може отримати за умови, що ГД = ГВ і рівень виробництва продукції відповідає значенню Об₂.

Для ринку з чистою монополією не застосовується поняття кривої пропозиції. Монополіст зрівнює граничний дохід з граничними витратами, але для нього граничний дохід є менший за ціну, тому для чистого монополіста немає єдиної ціни із рівнем виробництва, який максимізує прибуток, отже, немає кривої пропозиції.

49. Визначення ціни та обсягів виробництва монополістом

Вирішальна відмінність між чистою конкуренцією та чистою монополією полягає у своєрідності кривої попиту (рис. 8.1): якщо для конкурентної фірми вона має абсолютно еластичний характер (пряма лінія), то для чистого монополіста — спадний характер.

Спадний характер кривої попиту суттєво впливає на розробку моделі поведінки монополіста на ринку при виборі обсягів виробництва. Насамперед слід ма­ти на увазі, що ціна реалізації додаткової одиниці продукції для монополіста завжди перевищує додат­ковий доход, отриманий від її продажу (граничний доход). Виробник не зможе продати більше продукції без зниження ціни на неї. Проте він буде змушений

одночасно знизити ціну не тільки на додаткову оди­ницю продукції, а й на весь обсяг продаж. Якщо на конкурентному ринку граничний доход продавця формується лише за рахунок виграшу від збільшення обсягу продаж, то для чистого монополіста цей ви­граш зменшується на розмір програшу від зниження ціни на попередній обсяг проданої продукції.

Нехай монополіст може продати 40 одиниць продук­ції за ціною =150 грн. Для збільшення обсягу про­даж до 50 одиниць він змушений знизити ціну до = 140 грн. Приріст сукупного доходу буде станови­ти 1000 грн., а граничний доход — 100 грн., тоді як ціна додатково проданої одиниці продукції — 140 грн.

На рис. 8.2, де відображено описану ситуація, бачи­мо, що втрата доходу від зниження ціни дорівнює пло­щі фігури . а додатково отриманий доход від збільшення обсягу продаж — площі фігури
Залежно від співвідношення цих площин граничний доход може бути позитивною величиною від'ємною або дорівнювати нулю

Продовжимо розглядати приклад фірми, що вироб­ляє стільці. Припустимо, що вона працює не на кон­курентному ринку, а є чистим монополістом, тоді збільшення обсягів продажу буде супроводжуватися зниженням ціни (табл. 8.1).

конкурентної фірми рівновага встановлюється тоді, ко­ли ціна досягає мінімальних середніх витрат. Інші за­
кономірності впливають на дії монополіста. Оскільки крива граничного доходу монополіста не збігається з
кривою ціни (кривою попиту), точка максимізації при­бутку завжди лежатиме лівіше від точки перетину кри­
вих попиту та граничного доходу. Тобто монополіст максимізує прибуток, якщо обсяги виробництва менші, ніж це могло бути на конкурентному ринку При цьому він реалізує продукцію за цінами що пере­вищують середні витрати для запропонованого обсягу продаж і отримує економічний прибуток. На рис. 8.4 розмір економічного прибутку монополіста від­повідає площі заштрихованої фігури.

Оскільки вступ у галузь, де панує монополіст, за­блоковано, то для нього немає загрози з боку конку­рентів, які, збільшивши пропозицію та відповідно пе­ресунувши її криву вправо, знизили б ціну рівноваги та ліквідували економічний прибуток. На відміну від конкурентної фірми монополіст має змогу як у корот­котерміновому, так і у довготерміновому періоді отримувати економічний прибуток.