Тенденції розвитку відносин власності у світі та Україні

Загальний напрям розвитку відносин власності обумовлений двома вирішальними моментами: 1) зростанням у суспільному виробництві ролі особистого фактору (перш за все його творчої складової); 2) гальмівним характером тих негативних рис, приватної капіталістичної власності, які призводять до соціальних конфліктів.

По-перше, посилюється процес усуспільнення засобів виробництва, що часто приводить до розповсюдження колективної форми власності. Це дозволяє ширше залучати найманих працівників до організації управління і використовувати в інтересах фірми їх творчій потенціал.

По-друге, відокремлення безпосереднього виробника від засобів виробництва веде до виникнення протилежності економічних інтересів роботодавця і найманих працівників. Це призводить до конфліктів, які заважають ефективному використанню засобів праці. Загальною формою цього процесу є усуспільнення виробництв, а конкретно даний процес виявляється в досить широкому залученні найманих працівників до розподілу прибутку, розробки стратегії фірми, організації управління. Досить часто до цих процесів залучається і держава, яка теж трансформується з органу захисту певної частини суспільства до органу захисту суспільства в цілому.

Напрям посилення усуспільнення власності відображає і розвиток державних форм власності. Це знаходить свій вираз, перш за все, у зростанні державного сектору економіки і, як слідство, поширення державної форми власності. У розвинених країнах державний сектор сягає значних розмірів (Франція – 33%, Австрія – 37%, Україна – 30%). Проте не слід думати, що все це ущемляєт приватну власність. Вона є важливим сектором, без якого існування ринкової економіки неможливо.

Розвиток відносин власності у сучасних умовах тісно пов'язаний із удосконаленням юридичної форми їх прояву. Особливо це актуально для країн з перехідною економікою. Відносини власності, з огляду на їх юридичну форму, знаходять свій вираз у великому різномаїтті нормативних документів різного рівня. В Україні право власності, перш за все, фіксує Конституція України. Окрім того, виділяють той законодавчий акт, який формує базові принципи відносин власності. (ЗУ "Про власність" 1991). З удосконаленням правової форми відносин власності виключно важливу роль відіграє вибір оптимальної форми організації господарювання. В Україні ще необхідно докласти багато зусиль, для того, щоб задекларовану на папері рівність всіх форм власності перетворити на буденну реальність. На сьогодні законодавство хоч і проголошує однакову систему прав і обов’язків і відповідальність усіх господарюючих суб’єктів, насправді такої рівності не дає.