Економічні системи, їх типи і еволюція.

Діалектика взаємозв'язку продуктивних сил і виробничих відносин підпорядковується загальному економічному закону розвитку як економічної, так і суспільно-економічної формації чи системи. Цей закон називають загальним економічним законом відповідності. За цим законом виробничі відносини повинні відповідати характеру і рівню розвитку продуктивних сил.

Даний закон має враховуватися як при формаційному, так і при цивілізаційному підході при вивченні типів економічних систем, закономірностей їх розвитку.

К. Маркс розкрив сутність таких економічних формацій (способів виробництва), як первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична і комуністична.

За цивілізаційним підходом виділяються три типи економічних систем: аграрна, або традиційна, індустріальна, постіндустріальна.

Економічна система включає такі елементи: провідний тип власності на ресурси; основні групи суб'єктів суспільного виробництва і відносини між ними; економічну форму результатів виробництва; принципи організації виробництва, розподілу, обміну і споживання; загальні економічні закони.

Класифікація економічних систем та її критерії. На сьогодні існують два основні підходи до класифікацій економічних систем: формаційний та цивілізаційний. Формаційний підхід обґрунтовано в працях К. Маркса. Згідно з цим підходом виробничі відносини у взаємозв’язку з продуктивними силами складають основу суспільно-економічної формації. В історії розвитку людства виділяються: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична та комуністична формації.

Систематизуючим елементом цивілізаційного методу є розвиток продуктивних сил і такої їх складової, технологічний спосіб виробництва. Він являє собою знаряддя праці в поєднанні з матеріалами, технологіями, енергією, інформатикою та організацією виробництва. Згідно з цим підходом виділяють аграрну (традиційну), індустріальну та постіндустріальну цивілізації.

Широко розповсюджена на сьогодні класифікація економічних систем за багатокритеріальним підходом. Виокремлюють традиційну, капіталістичну, командно-адміністративну (планову), змішану економічні системи.

Власність як економічна категорія та її історичні типи, види і форми.

Власність є однією з найбільш фундаментальних і основоположних економічних категорій. Розвиток людського суспільства і виникнення держави зумовили необхідність суспільного регулювання відносин привласнення. Власність з часів римської епохи розглядалась у трьох атрибутах: праві володіння, розпорядження і користування.

Не підлягає сумніву, що поняття власності виникло в людей у результаті виробництва матеріальних благ та їх привласнення. Отже, власність — це не річ, а відносини між людьми з приводу виробництва і привласнення речей—продуктів праці. Власність існує також там, де існує й сукупна праця -— суспільне виробництво, бо й тут у єдиному процесі суспільної праці люди вступають у відносини між собою з приводу як виробництва, так і присвоєння результатів спільної праці.

Економічний зміст і юридична форма власності. Категорію власності необхідно розглядати з двох боків: економічного змісту та юридичної форми. Економічний зміст власності, як уже зазначалося, полягає у відособленому присвоєнні результатів економічної діяльності людей і реалізується як соціально-економічні відносини між людьми

Відносини власності виступають і у юридичній формі, яка реалізується в дії трьох атрибутів: права володіння, права розпорядження і права користування.

Так, володіння визначають як категорію, що характеризує необмежену в часі належність об'єкта власності певному суб'єкту, фактичне панування суб'єкта над об'єктом власності.

Розпорядження — це здійснюване самим власником або делеговане ним іншим економічним суб'єктам право прийняття управлінських рішень з приводу функціонування і реалізації об'єкта власності.

Користування означає процес виробничого застосування і спо­живання корисних властивостей об'єкта власності.