Цілі наступальних дій по поглядах армій провідних держав світу.

Допоміжні цілі наступальних дій:

- захват території;

- сковування противника на зайнятих рубежах (позиціях);

- позбавлення його необхідних ресурсів;

- деморалізація військ і подавлення волі до подальшого опору;

- добування розвідувальних даних;

- введення противника в оману відносно напрямку зосередження головних зусиль та таке інше.

Принципи наступальних дій:

Зосередження сил і засобів на вибраних напрямках в інтересах досягнення успіху на початковій стадії загальновійськового бою для підтримання високих темпів наступу. Зосередження сил і засобів планується проводити в короткі терміни і в короткий час, переважно для забезпечення прориву тактичної зони оборони противника.

Раптовість дій і планове нанесення швидких, глибоких ударів противнику з передбачених напрямків і в раптовий для нього час. Воно дає спроможність застосуванню співвідношення сил і засобів на свою користь та досягнення успіху меншими зусиллями. Факторами, котрі сприяють досягненню раптовості, є швидкість дій, введення противника в оману, використання якісно нових засобів, прийомів і способів дій, скритність заходів, що проводяться.

Швидкість, що сприяє досягненню раптовості, замішанню і сковуванню противника, пониженню його контрмір, підтриманню високих темпів наступу і закріпленню успіху.

Гнучкість, що полягає в старанному і перспективному плануванні, застосуванні різних способів дій в залежності від обстановки, що складається;

Рішучість, що передбачає постійну боротьбу за захоплення і утримання ініціативи, ведення бойових дій на всю глибину побудови бойових порядків військ противника, збереження мобільності і гнучкості в використанні вогню, маневру і засобів РЕБ, максимальне використання можливостей сил і засобів.

Найважливішою умовою досягнення успіху в наступі є забезпечення перевершення в силах і засобах на напрямку головного удару не менш 3 : 1, а на ділянці прориву оборони противника не менш 6 : 1 на користь наступаючого.

Як зорганізується і проводиться наступ?

В бойових (польових) статутах відмічається, що в залежності від розташування військ і обстановки, що складається, наступ може організовуватись і проводитись:

- з ходу;

- з завчасною підготовкою.

Наступ з ходу, як правило, здійснюється тоді, коли війська висовуються з глибини на вихідний рубіж. Його рекомендується організовувати проти противника, що поспішно перейшов до оборони, що поступається в бойових можливостях, мобільності і ще не успів створити систему вогню і організувати взаємодію.

 На думку військових спеціалістів, його сильними сторонами буде досягнення раптовості і забезпечення відносної незалежності частин дивізії до переходу їх на рубежі розгортання. До слабких сторін вони відносять неповноту даних про обстановку, складність організації і здійснення руху, розгортання в бойовий порядок і досягнення одночасності атаки переднього краю оборони противника.

Наступ з ходу може здійснюватись безпосередньо з маршу військами в колонах, що висуваються без зупинки з районів зосередження або з завчасно зайнятих ними районів зосередження – 30-50 км від переднього краю оборони противника.

Рубежі розгортання:

- в батальйоні колони – 8 – 12 км;

- в ротні колони –      5 – 8 км;

- в взводні колони –   2 – 3 км.

Рубіж переходу в атаку призначається як можна ближче до переднього краю оборони противника і в залежності від характеру місцевості може знаходитися в 100 – 150 м від нього.

Завчасно підготовлений наступ здійснюється, як правило, з положення безпосереднього зіткнення з противником. Перехід в наступ таким способом може здійснюватися після перегрупування з положення оборони або зі зміною військ, які обороняються з подальшим перегрупуванням. В цих умовах підготовка військ до наступу проводиться в зайнятих ними районах і на позиціях, котрі фактично являються вихідним рубежем. Цей спосіб частіше всього буде мати місце при переході до наступу на сильно укріплену оборону противника. В цьому випадку з’являється можливість більш детального вивчення угрупування противника і місцевості, а також забезпечується одночасність атаки переднього краю. Разом з тим відмічається, що при підготовці наступу війська, що знаходяться в зоні тактичних засобів розвідки і поразки вогнем противника, можуть нанести втрати в живій силі, вогневих засобах та техніці. Це знижує їх боєздатність до початку активних дій і затрудняє визначення напрямку головного удару та досягнення раптовості при переході в атаку.

Охоплення передбачає: одночасне нанесення головного удару по відкритому флангу противника з метою оволодіти рубежем, заборони відходу його, та сковує противника у взаємодії з підрозділами, що наступають з фронту. 

Охоплююча група може включати до двох РТ груп. Забезпечуючи група на сковуючому напрямку – до 1-2 РТ груп.

Основні форми маневру при наступі.

Основними формами маневру при ведені наступу є:

- охоплення;

- прорив;

- фронтальний наступ;

- просочення.

Охоплення є основною формою наступального маневру і полягає в одночасному нанесенні головного (охоплюючого) удару з метою заволодіти об’єктами, що перешкодять вихід оборонного і допоміжного ударів в інтересах сковування противника на зайнятих позиціях.

Охоплення підрозділяється на двійний (охоплюючий два фланги противника, що обороняється на вузькому фронті (обхід) маневр на велику глибину і без вогневої взаємодії з силами і засобами, що діють на напрямку допоміжного удару в інтересах сковування противника) і оточення.

Прорив передбачає створення вилому в обороні противника на вибраній ділянці, розширення її в глибину і в сторону флангів. Прорив часто буде виконуватись з попереднім застосуванням охоплення. Артилерія і авіація, руйнуючи оборонні позиції, допомагають військам, що здійснюють прорив.

Фронтальний наступ як вид маневру рекомендується застосовувати тільки в тих випадках, коли противник надійно подавлений і не має можливості поповнити в ближній час свої втрати. Він характеризується широким фронтом наступу і швидким використанням результатів вогневої дії по противнику.

Мотопіхотний (танковий) батальйон в наступі, як правило, діє в складі одної з двох бригад дивізії, що знаходяться в першому чи в другому ешелоні (резерві) на головному чи допоміжному напрямку. В окремих випадках на протязі деякого часу і самостійно

Батальйон здатний виконувати різні бойові задачі у всіх видах бойових дій. Для цього він у своєму складі має бойові підрозділи, підрозділи вогневої підтримки, підрозділи управління, бойового забезпечення і постачання. Батальйон складається із штабу, штабної роти, роти вогневої підтримки і трьох мотопіхотних рот.