Метод оцінки за собівартістю

    Довгострокові інвестиції, як правило відображають в обліку за собівартістю при зарахуванні на баланс.

Приклад 6.1

Компанія «А» придбала для тривалого утримання акції компанії «Б» на суму 10000грн. (10000 акцій * 1грн.) за ринковою вартістю. Номінальна вартість однієї акції – 75коп. Було також сплачено брокерові та за інші послуги на фондовій біржі 400грн. Відомо, що загальна кількість акцій, випущених компанією «Б» складає 100000шт., отже компанія «А» не має суттєвого впливу на компанію «Б».

Собівартість довгострокових фінансових інвестицій дорівнює: 60000+400=60400грн.

Оцінка в подальшому на дату балансу використовуєправило нижчої оцінки довгострокових інвестицій в ринкові акції

Довгострокові інвестиції оцінюються на кожній окремій інвестиції (базовий підхід).

Коли має місце зниження (крім тимчасового) вартості конкретної довгострокової інвестиції, її балансова вартість зменшується. Сума уцінки списується на витрати звітного періоду.

Приклад 6.2

Протягом наступних періодів відбулося зниження ринкової вартості акцій компанії «Б» до 50 коп. за акцію. Отже, балансова вартість цих інвестицій становитиме 5000 грн. Різницю між собівартістю та переоціненою балансовою вартістю слід відобразити як витрати періоду в звіті про прибутки та збитки компанії «А».

Приклад 6.3.

Підприємство придбало по 1000 акцій корпорації "В" та корпорації "С". Портфель довгострокових інвестицій компанії «А» в ринкові акції інших компаній станом на 31 грудня 200Х року.

Бухгалтерський запис 31 грудня 200Х року:

Балансова вартість конкретної інвестиції оцінюється за справедливою вартістю інвестицій на дату переоцінки.

Метод участі

Метод застосовується, коли підприємство має суттєвий вплив на компанію, акції якої купуються, проте не має можливості контролювати її діяльність.

Підприємство, на яке інвестор може мати значний вплив, називають асоційованою компанією.

На існування або наявність значного впливу вказують:

· володіння не менше, ніж 20% акцій, або

· присутність інвестора в раді директорів контрагента; або

· участь його в процесах прийняття рішень; або

· матеріальні відносини між партнерами; або

· взаємообмін управлінським персоналом; або

· забезпечення важливою технічною інформацією.

Суть методу участі: балансова вартість інвестиції, яка була спочатку оцінена за собівартістю, збільшується (зменшується) відповідно до частки інвестора в прибутках (збитках) асоційованої компанії. Балансова вартість інвестиції змінюється на суму отриманих дивідендів.

Використання методу участі в капіталі передбачає вплив на оцінку фінансової інвестиції не тільки прибутку (збитку) об’єкту інвестування, а і зміни у власному капіталі об’єкту інвестування. Прибуток являється лише одною із складових власного капіталу.

Цей метод раніше не використовувався в українській бухгалтерії, він базується на тому, що якщо підприємство отримує прибуток, то інвестори (акціонери або засновники) цього підприємства також отримують прибуток, навіть якщо він не розподіляється у вигляді дивідендів. Отриманий прибуток приводить до збільшення чистих активів підприємства, що отримало прибуток, а оскільки корпоративні права виражають право власності на частку в статутному капіталі, то і оцінка корпоративних прав повинна бути відповідно змінена. Метод участі в капіталі дозволяє відображати в балансі зростання (або зменшення) вкладеної інвестиції з урахуванням фінансових результатів підприємства, в яке вкладена інвестиція.

Суть цього методу можна показати на наступному прикладі.

Загальний же прибуток (кредитовий оборот рахунку 721) становить 1560 грн., тобто відповідає частці прибутку інвестора.

У приведеному прикладі вартість довгострокових фінансових інвестицій на кінець року зросла на частку прибутку інвестора мінус отримані дивіденди (20000+1560-520).

У обліку це буде відображатись проводками:

1. Дебет 141 “Інвестиції в пов’язані сторони згідно з методом обліку участі в капіталі” Кредит 721 “Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства” 1560 грн.

2. Дебет 373 “Розрахунки по нарахованих доходах” Кредит 141 “Інвестиції в пов’язані сторони згідно з методом обліку участі в капіталі” 520 грн.

Тобто та частина прибутку, яка являє собою нараховані дивіденди, буде до їх одержання відображена у інвестора на рахунку 37 “Розрахунки з різними дебіторами”, а прибуток у вигляді збільшення балансової вартості довгострокової інвестиції в активі балансу збільшує залишок рахунку 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”. Саме ця сума і буде відображена в балансі по рядку 040 “Довгострокові фінансові інвестиції, що враховуються по методу участі в капіталі”.

Якщо ж внаслідок застосування методу участі в капіталі вартість довгострокових фінансових інвестицій буде зменшена, то це буде відображатись проводкою Дт 96 “Витрати від участі в капіталі” Кт 14 "Довгострокові фінансові інвестиції".

Доходи і втрати від участі в капіталі показуються, крім того, окремо і в формі №2 по рядках 110 і 150 відповідно.

Однак не завжди прибуток, отриманий підприємством-об’єктом інвестиції, дає позитивний результат інвестору. Отриманий прибуток може бути використаний не самим кращим, з точки зору інвестора, чином, наприклад, на виплату премій, розкішний ремонт офісу і т.п. Такі витрати емітент цілком може зробити, не питаючи інвестора, якщо перший не контролюється другим. Дійсно, якщо частка в статутному капіталі у інвестора невелика, то у нього небагато і можливостей вплинути на підприємство, в яке інвестовані кошти. Отже, активи, що є у підприємства можуть бути використані не в інтересах інвестора, і останній не може бути упевнений в отриманні від них вигоди.

Тому метод участі в капіталі використовується лише стосовно до інвестицій в підприємства при умові, якщо частка інвестора в статутному фонді досить велика. До таких підприємств відносяться асоційовані, дочірні і спільні.

В новому Плані рахунків застосування методу участі спричинить проводку:

Дт 141 “Інвестиції пов’язаним сторонам по методу участі в капіталі”

Кт 72 “Дохід від участі в капіталі”.

Ця проводка виконується, якщо у об’єкта інвестування за звітний період отриманий прибуток (як в приведеному вище прикладі). У разі збитків кореспонденція рахунків буде мати наступний вигляд:

Дт96 “Втрати від участі в капіталі”

Кт 141 “Інвестиції пов’язаним сторонам по методу участі в капіталі”.

Тобто метод участі в капіталі працює в обидві сторони, впливаючи на сальдо рахунку 141 у бік збільшення або зменшення, в залежності від того, чи добився об’єкт інвестування прибутку або потерпів збитки. Рахунок 96 є симетричним по відношенню до рахунку 72 і аналогічно має три субрахунки.

На практиці може виникнути ситуація, коли метод участі "з’їсть" всю інвестицію, відображену на субрахунку 141, тобто обороти по рахунку 96 перевищать балансову вартість фінансової інвестиції, а об’єкт інвестування буде продовжувати нести збитки. У цьому випадку кредитувати рахунок 141 вже не треба, інвестиція не може бути відображена в балансі від’ємною величиною.

У П(С)БО 12 зменшення балансової вартості фінансових інвестицій відображається в фінансовому обліку тільки на суму, яка не приводить до від’ємного значення вартості фінансових інвестицій. Фінансові інвестиції, які внаслідок зменшення їх балансової вартості досягають нульової вартості, відображається в бухгалтерському обліку в складі фінансових інвестицій по нульовій вартості.

Разом з тим, облік діяльності об’єкта інвестування не треба ігнорувати, надалі об’єкт інвестування може стати прибутковим. Тоді його результати діяльності знайдуть своє відображення по дебету субрахунку 141, але лише тоді, коли будуть зараховані збитки попередніх періодів. Тобто, не дивлячись на те, що збитки об’єкта інвестування не можуть привести до від’ємної величини інвестиції, ці збитки необхідно враховувати за балансом. Надалі, коли у об’єкта інвестування з’явиться прибуток, він буде збільшувати оцінку фінансової інвестиції лише тоді, коли прибуток перекриває не відображені на субрахунку 141 збитки.

Разом з тим, застосування методу участі має обмеження, навіть якщо частка інвестора досить велика.

Метод участі в капіталі не застосовується навіть по відношенню до пов’язаних підприємств у випадках, якщо:

1) Фінансові інвестиції здійснені з метою їх продажу протягом року.

2) Асоційоване або дочірнє підприємство веде діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти інвестору протягом року.

Отже, в першому випадку бухгалтеру необхідно знати наміри керівництва в момент інвестування. Одні і ті ж акції можуть бути придбані з метою продажу і з метою довготривалої участі в капіталі емітента акцій. Зрозуміло, намір інвестора повинен бути оформлений письмово – наказом, розпорядженням або, як мінімум, написом керівника на документі, що стосується інвестиції.

Друга причина незастосування методу участі вимагає пояснень. Обмеження в здатності передачі коштів інвестору, безумовно, повинно носити об’єктивний характер. Прикладом такої ситуації може служити неконвертованість валюти в країні розташування асоційованого (дочірнього) підприємства. Така ситуація мала місце в Україні до 1993 року, тому українські підприємства мали дуже обмежені можливості направляти кошти своєму інвестору, навіть належні йому дивіденди. Треба вважати, зарубіжні підприємства-інвестори не застосовували метод участі по відношенню до українських підприємств до набирання чинності валютного законодавства, що дозволяє придбання валюти. Така ж ситуація може виникнути у українського інвестора, що вклав кошти, наприклад, в білоруське підприємство, якщо в Білорусії введуть обмеження по придбанню валюти або її переліку. Також обмеження можуть бути накладені за рішенням суду або контролюючого органу, у якого такі права є (наприклад, податкової інспекції). Таким чином, є основи вважати, що на практиці незастосування методу участі внаслідок обмежень здатності передавати кошти інвестору випадок досить рідкий.

Існує думка, що обмеженням можна вважати навіть вказівку інвестора акумулювати весь прибуток на дочірньому підприємстві і не витрачати його на дивіденди. Однак таку вказівку навряд чи можна назвати обмеженням, оскільки заборона, що наклав інвестор може в будь-який момент відмінена. Отже, метод участі в цій ситуації повинен продовжувати працювати.

Крім того, окремого розгляду заслуговує питання про те, як реагувати на період обмежень після його закінчення, тобто обмеження передачі, що існували раніше коштів інвестору усунені, і застосування методу участі відновлене. Однак не викликає сумніву, що фінансові результати діяльності об’єкта інвестування в період обмежень повинні бути враховані.

Приклад 6.4

Первинна вартість фінансової інвестиції на 1.01.2001р. буде становить 40 тис. грн. Частка інвестора 50%. У 2001 і 2002 року мали місце обмеження, і в цей же період збитки становили 20 тис. грн. і 30 тис. грн. У зв’язку з обмеженням інвестор метод участі в капіталі не застосував. Якби обмежень не було, то залишок на рахунку 14 на 1.01.2003 року, розрахований по методу участі в капіталі, поменшав би на 25 тис. грн. (50% збитків, згідно з долі інвестора). Але через обмеження проводка Дт96 Кт 14 на суму 25 тис. грн. не відбулася. Якби метод участі застосувався, то сальдо на рахунку 14 становило б 15 тис. грн. У 2003 році обмеження втратили силу, і в цьому ж році об’єкт інвестування отримав прибуток 36 тис. грн. Результати діяльності об’єкта інвестування вимагають проводки: Дт 14 Кт 72 18 тис. грн. Але з цього не виходить, що сальдо на рахунку 14 повинно становити 58 тис. грн., тобто первинна вартість фінансової інвестиції плюс 18 тис. грн. на основі попередньої проводки. Фінансові результати діяльності об’єкта інвестування в період обмеження також повинні бути враховані.

Незастосування методу участі в обмежувальний період не означає, що сальдо на субрахунку 141 повинне бути законсервовано. У цьому випадку повинен застосовуватися пункт 8 П(С)БУ 12, який передбачає оцінку інвестиції на дату балансу по справедливій вартості. Тобто незастосування методу участі нехай навіть і тимчасово, внаслідок обмежень, що з’явилися, не значить, що фінансові інвестиції повинні оцінюватися по собівартості, або по іншій вартості. Справедливою вартістю цінних паперів (якщо ними виражені корпоративні права), згідно з додатком “Визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов’язань” по П(С)БУ 19, є їх поточна ринкова вартість на фондовому ринку.

Однак не всі цінні папери котуються на ринку, і не завжди інвестиція представлена цінними паперами. У такому випадку при відсутності ринкової вартості, згідно з тим же додатком до П(С)БУ 19, повинна проводитися експертна оцінка акцій. Очевидно, що і до оцінки корпоративних прав, не виражених цінними паперами, необхідно застосовувати такий же спосіб, внесок засновників в ООО має таку ж природу, як і акція акціонера. Однак експертна оцінка фінансової інвестиції – спосіб значно більш кропітливий і дорогий, чим метод участі. Тому більш доцільно застосовувати метод участі в капіталі.

Приклад 6.5

АТ «Альфа» придбало 25% простих акцій АТ «Бета» на суму 200 тис. грн. Протягом року АТ «Бета» одержало чистий прибуток у сумі 120 тис. грн. і виплатило 80 тис. грн. дивідендів.

Записи в обліку АТ «Альфа»:

Приклад 6.6

Підприємство А 3 січня 2000 року придбало частку (40%) у власному капіталі підприємства Б за 668 тис. грн. Підприємство А веде облік інвестиції в асоційоване підприємство Б за методом участі в капіталі.

^* Ріст додаткового капіталу обумовлений дооцінкою необоротних активів.

^** У складі нерозподіленого прибутку на 31.12.2000р. прибуток від реалізації товарів підприємству А складає 10 тис. грн. Придбані підприємством А товари в 2000 році не реалізовані.

Чистий прибуток за 2000 рік асоційованого підприємства складає 110 тис. грн., сума нарахованих дивідендів – 50 тис. грн.

Вартість фінансової інвестиції підприємства А в асоційоване підприємство Б, що відображається в обліку за методом участі в капіталі, складе 712 тис. грн.

Відображення операцій в журналі господарських операцій показано в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1 – Операції обліку інвестицій

Продовження таблиці 6.1.