Методи оцінки та облік довгострокових інвестицій

Тема 9 Облік довгострокових та короткострокових фінансових інвестицій

Основні поняття фінансових інвестицій

Інвестиції – грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

До інвестицій можна віднести грошові внески, пільгові банківські вклади, паї, облігації державних позик, облігації інших підприємств, депозитні сертифікати банків, акції та інші цінні папери.

Вкладення підприємством з метою отримання додаткових доходів вільних ресурсів, включаючи грошові кошти, в активи, не пов’язані з виробництвом продукції (робіт, послуг) і створенням об’єктів тривалого користування, називаються фінансовими вкладеннями.

Фінансові вкладення здійснюються з метою:

Þ отримання відповідного, як правило, сталого доходу. Наприклад, більшість інвесторів, купуючи акції підприємства, інвестують його з метою отримати прибуток, який складається з двох елементів:

1) доходу у вигляді дивідендів, отриманих протягом інвестиційного періоду;

2) зростання ринкової вартості акцій, що знаходяться у власності інвестора. Інвестори зацікавлені у розширенні підприємства, оскільки це призводить до зростання ринкової вартості акцій.

Так, у будь-якої юридичної особи, зайнятої в сфері матеріального виробництва або торгівлі, вилучення ресурсів у вкладення з метою отримання доходу будуть означати фінансові вкладення. В організаціях, що зайняті у фінансовій сфері і є професійними учасниками ринку цінних паперів, фінансові вкладення не є вилученням ресурсів і, як наслідок, не є фінансовими вкладеннями. Для вказаних організацій робота з цінними паперами, що придбані за рахунок власних коштів і за рахунок коштів клієнтів, буде складати предмет їх основної (статутної) діяльності, в тому числі за рахунок коштів клієнтів, – посередницьку діяльність;

Þ збільшення впливу на діяльність підприємства, що інвестується. Цей вплив може виявлятися у можливостях інвестора контролювати повністю або частково виробничу чи фінансову діяльність об’єкта інвестицій.

Підприємства, відносини між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або суттєво впливати на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною, називаються пов’язаними сторонами;

Þ отримання податкових пільг по інвестиціях.

За видами фінансові інвестиції поділяються на:

- вкладення до статутного капіталу інших підприємств, включаючи дочірні та залежні підприємства;

- придбання цінних паперів інших емітентів;

- надання позик іншим юридичним і фізичним особам;

- переведення грошових коштів на депозити в банки.

Поряд з цим, підприємства, що здійснюють спільну діяльність, в складі фінансових вкладень обліковують грошові кошти і вартість майна, переданих основному учаснику для ведення ним діяльності, на балансі простого товариства у відповідності з договором про спільну діяльність.

За терміновістю фінансові вкладення поділяються на довгострокові вкладення – інвестиції з строком більше одного року, та короткострокові – на строк менше одного року.

Довгострокові фінансові інвестиції – це витрати підприємства на придбання цінних паперів, вкладення коштів в дочірні та інші підприємства. Довгострокові інвестиції здійснюють на тривалий термін з метою участі в розподілі прибутку, отриманні процентів та дивідендів. До таких інвестицій відносяться також довгострокові фінансові вкладення в боргові цінні папери, акції та інші корпоративні права.

Строк вилучення ресурсів у фінансові вкладення визначає саме підприємство, якщо це не зазначено у відповідних документах (установчих договорах – документах, які визначають строки функціонування цінних паперів, тощо).

Фінансові вкладення можуть здійснюватися підприємствами як за рахунок власних коштів, так і за рахунок тимчасово залучених коштів і зобов’язань.

До власних джерел фінансових вкладень відносяться кошти: резервного капіталу, додаткового капіталу (в частині емісійного доходу та фінансової допомоги), нерозподіленого (чистого) прибутку, а також невикористані амортизаційні відрахування на оновлення основних засобів та нематеріальних активів.

До тимчасово залучених засобів відносяться позикові кошти (кредити банків та позики інших юридичних і фізичних осіб), кошти цільового фінансування, аванси, одержані підприємством під продукцію (роботи, послуги), кредиторська заборгованість, строк оплати якої в даний період не настав, тощо.

Облік довгострокових фінансових інвестицій

Методи оцінки та облік довгострокових інвестицій

Оцінка довгострокових інвестицій проводиться:

а) за собівартістю (для неринкових цінних паперів);

б) у випадку ринкових цінних паперів, що надають право власності, за нижчою з двох оцінок – за собівартістю або ринковою вартістю, визначеною на основі інвестиційного портфеля

в) методом участі.

П(С)БУ 12 «Фінансові інвестиції» при зарахуванні на баланс вимагає відображати фінансові інвестиції по собівартості, тобто по первісній вартості. В подальшому буде потрібна інша оцінка, яка, як правило, відрізняється від первісної.

Методи обліку і оцінки довгострокових інвестицій в акції інших підприємств залежать від того, якою часткою інвестицій володіє інвестор.

Реальна оцінка інвестицій необхідна по-перше, для правдивого відображення активів, по-друге, для практичних цілей – при виході акціонера із підприємства – інвестора, який має право претендувати на переоцінену частину інвестицій підприємства.

П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції вимагає оцінки (фактично переоцінки) фінансових інвестицій на кожну дату балансу.

У залежності від характеристики фінансові інвестиції, в частині оцінки на дату балансу, поділяються на три виду:

· Фінансові інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства, а також в спільну діяльність з утворенням юридичної особи (спільні підприємства).

У цьому випадку фінансові інвестиції відображаються на дату балансу по методу участі в капіталі. Збільшення (зменшення) балансової вартості таких фінансових інвестицій відображається в складі прибутку (збитку) від участі в капіталі. У Плані рахунків для цього призначені рахунки 72 “Дохід від участі в капіталі” і 96 “Втрати від участі в капіталі”, а самі доходи і витрати відображаються на однойменних рядках 110 і 150 форми №2 “Звіт про фінансові результати”.

· Фінансові інвестиції, які утримуються підприємством до їх погашення.

Такі фінансові інвестиції показуються в балансі по амортизованій собівартості. Частіше за все такі інвестиції виражені облігаціями. Сума амортизації дисконту або премії показуються в складі інших фінансових прибутків і інших фінансових витрат. У Плані рахунків для цього призначені рахунки 73 “Інші фінансові доходи” і 95 “Фінансові витрати”, а самі доходи і витрати відображаються на однойменних рядках 120 і 140 форми №2 “Звіт про фінансові результати”.

· Всі інші фінансові інвестиції, крім названих вище.

Відображаються в балансі по справедливій вартості, а якщо її не можна визначити, то по собівартості. Збільшення балансової вартості таких фінансових інвестицій показується в складі інших доходів або інших витрат. У Плані рахунків для цього визначені рахунки 74 “Інші доходи” і 97 “Інші витрати”, а самі доходи і витрати відображаються на однойменних рядках 130 і 160; форми №2 “Звіт про фінансові результати”.

Таким чином, оцінка фінансових інвестицій на дату балансу по-різному впливає на доходи і витрати інвестора, а для самої оцінки застосовуються різні методи.