III. Проблема синонімії, омонімії та полісемії юридичних термінів.

Синоніми у термінології — це терміни, що належать до одного й того ж денотата, але мають відмінності у понятійному плані, а також відрізняються семантикою словотворчих елементів, етимологією, ступенем сучасності та особливостями функціонування.

По-друге, синонімами можуть бути термінологічні одиниці різних структурних рівнів та нерідко різних знакових виражень (Н₂О — вода).

По-третє, це і фономорфологічні варіанти з відношенням тотожності на рівні сигніфіката, а також відношенням подібності на рівні плану вираження. Цим самим поділяємо думку Д. Шмельова про відсутність абсолютних меж для синонімів». Такий підхід до синонімії дає змогу виявити синонімічні ряди з урахуванням різної близькості значення їх компонентів, концептуальної сутності, стилістичних відтінків на рівні функціонування. I якщо у мові спеціалістів синонімія фактично не ускладнює спілкування у зв'язку з тим, що кожен з термінів безпосередньо зіставлений з позначуваним поняттям і посідає чільне місце у концептуальній системі знаків, то відображення її в словниках перекладного характеру без урахування повної мовної адекватності ускладнює проблему перекладу наукової літератури.

Більшість з абсолютних синонімів у термінологічній лексиці — це пари слів, одне з яких інтернаціональне або запозичене, а інше автохтонне: вербальний — словесний, асиміляція — уподібнення, гідротерапія — водолікування. Можливі й обидва запозичення з різних мов: десинатор — сигніфікат або обидва автохтонні творення. Так, у системі суспільствознавчих термінів тривалий час фігурував як єдиний термін возз'єднання, хоч у 1918 р. акт з'єднання Наддніпрянщини й Галичини був зафіксований національним терміном злука. На сучасному рівні розвитку української мови обидва терміни функціонують паралельно.

Синонімія у термінології кваліфікується як явище негативне. Але вона є, і з нею доводиться рахуватися. Ми переважно розглядаємо її на функціональному рівні з урахуванням синтагматичних конотацій. На рівні ж парадигматики синонімія існує у вигляді дублетності. При наявності семантичних відмінностей між термінами в їх природній сфері здебільшого встановлюється не синонімія, а гіпонімія. Наведемо приклади дублетних пар, які нерідко супроводжуються і дублетністю національних відповідників до запозичених номінацій: ініціатива — почин, інспірація — підбурювання, антагонізм — суперечність, протиріччя, міксер — змішувач, клема — затискач, треншальтер — роз'єднувач, тестер — ампервольтомметрі дисперсність — розсіюваність тощо.

Паралельне вживання власного і запозиченого термінів розглядаємо як вияв взаємодії міжнаціонально-загального і національно-специфічного: антагонізм -— суперечність, інфляція — обезцінення, депозити — вклади. Деякі пари наведеного зразка Не можна назвати дублетами. Наприклад, термін податок має ширше значення, ніж інтернаціоналізм акциз, що знаходиться в гіпонімічній симетрії з терміном мито. Інтернаціональний термін інвестиція є гіпонімом стосовно терміна вкладення. На рівні ж функціонування наведені пари часто виступають як синонімічні. Аналогічно: інвертор — перетворювач, база — основа. Порівн.: термін перетворювач має значення «прилад, який сприймає зовнішню дію і безперервно перетворює її в сигнал, зручний для подальшої передачі», термін інвертор позначає пристрій, параметри якого протилежні вхідним. Він використовується в обчислювальній техніці, радіоелектроніці, причому в радіоелектроніці вказує на перетворення, які змінюють фазу або полярність електричного сигналу, що лише частково відповідає значенню терміна перетворювач.

Еквівалентами багатьох інтернаціональних слів-термінів виступають терміни-словосполучення, напр.: іпотека — позика під нерухомість, фритредерство — політика вільної (безмитної) торгівлі, криза — економічний спад (міжструктурний рівень). У таких випадках інтернаціональний термін характеризується більшою словотворчою гнучкістю, а у зв'язку з цим зростає його уживаність: імпорт — імпортер, імпортований, тезаврація — тезаврування, тезаврований, тезавруватися.

У неоднакових синонімічних відношеннях знаходяться запозичення різного походження, зокрема терміни денаціоналізація — реприватизація, боніфікація — рефакція, репарація — контрибуція збігаються усіма семами, тобто є дублетами. Терміни муніципалізація — націоналізація — синоніми, що відрізняються однією семою (муніципалізація — передача національного майна у відання місцевих органів влади, а не центральних). Однією семою (використання закономірностей соціально-економічних явищ упродовж певного часу) відрізняються також терміни інтерполяція та екстраполяція. Своєрідний синонімічний ряд з гіпонімічними зв'язками становлять терміни расизм — реакційна соціальна доктрина і людиноненависницька практика, скерована на пригнічення народів, які нібито расово неповноцінні; дискримінація — обмеження, позбавлення прав певної частини людей на основі расової приналежності; сегрегація — вид расової дискримінації; апартеїд — принцип расової дискримінації; геноцид — винищування окремих груп людей за расовими, національними чи релігійними мотивами.

Омонімія у термінології спостерігається у випадках, коли при виникненні розбіжності між значеннями полісемічного слова, втрачається їх спільна основа. Наприклад, термін finish (від лат.«finis») має такі значення: у техніці — «обробка, поліровка», у текстильній промисловості — «чистота поверхні».

Антонімія у термінології зустрічається у випадках, коли терміни позначають протилежні поняття, але їх семантичний зміст співвідноситься і окреслює один і той самий рід явищ (гіпердинаміка — гіподинаміка). [8]

Полісемія у терміносистемах виникає у результаті здатності одного мовного знаку відповідати декільком значенням, що історично обумовлені або взаємопов'язані за змістом та походженням (пара черв'ячна- «з'єднувальний механізм між валом і колесом» ; пара малозносна — «матеріал, метали, що використовуються у механізмах з метою зменшення їх зношування»).

Паронімія технічних термінів — це явище часткової звукової подібності між термінами при повній або частковій семантичній відмінності (метил — метилен).