Сутність основних функцій соціології.

ТЕМА№1. Вступ до соціології.

1. Предмет та об`єкт вивчення соціології. Наукові дискусії навколо предмету соціології.

Сучасна соціологія - це багатоманітність течій та наукових шкіл, які по-різному пояснюють її об`єкт і предмет. Однак більшість учених погоджуються з тим, що об`єктом соціологічного пізнання виступає вся сукупність властивостей, зв`язків і відносин, котрі носять назву соціальних. Соціальні зв`язки, соц. взаємодія, соц. відносини і спосіб їх організації є об`єктами соц. дослідження. Предметом соціології є істотні властивості, зв`язки й відношення об`єкта дослідження як цілісного соціального організму, пізнання яких необхідне для вирішення теоретичних і практичних проблем функціонування і розвитку соціальної сфери суспільства. Є різні визначення предмету соціології. У «Короткому словнику»: наука про закони становлення і розвитку суспільства загалом, соц. відносин та соц. спільнот. У «Соціологічному довіднику»: наука про закони й форми соц. життя людей у його конкретних проявах: різних за складністю соц. системах, спільнотах, інституціях, процесах. Конт вважав, що соц. - це позитивні знання про сусп. Дюркгейм називав предметом соц. соціальні факти як форми колек-тивної дії і колективного буття, тому предмет соц. - колективне в усіх його проявах. Ковалевський розгляд. соц. як науку про рорядок і прогрес людських суспільств. Смелзер трактує соц. як наукове вчення сусп. та сусп. відносин.

Сутність «соціального» як ключової соціологічної категорії.

Центральним поняттям соц. є «соціальне». Осипов вважав, що соціальне - це сукупність будь-яких властивостей і особли-востей сусп. відносин, що фор-муються індивідами чи спільнотами в процесі спільної діяльності, за конкрет-них умов і проявляються в їхньому ставленні один до одного, до свого стано-вища в сусп., до явищ і процесів сусп. життя. Соціальне виникає тоді, коли по-ведінка одного індивіда підпадає під вплив іншого індивіда (групи) безпосеред-ньо чи опосередковано. В процесі взаємодії вони впливають один на одного і сприяють тому, що кожний з них стає носієм і виразником соц. властивостей. У широкому розумінні «соціальне» означає все те, що належить до суспільства на відміну від природи. У вузькому - тільки тів аспекти суспільного, які визначаються становищем людей у соц. структурі сусп., відносинами між соц. групами та між людьми як представниками різних класів, націй тощо.

Особливості соціологічного знання, рівні його формування.

Соціологія має свою структуру, що зумовлено її змістом і завданням. Передусім самі соц. знання мають 3 основних рівні:

1. Теоретична соц. (Створює теорії, концепції, парадигми, що розкривають універсальні закономірності й принципи побудови різних соц. систем, а також теорію випадкових і таких, що самоорганізуються, самоуправляються, соц. процесів та явищ.

2. Теорії середнього рівня (покликані узагальнювати і структурувати емпіричні дані в межах окремих галузей соц. знання)

3. Емпірична соціологія (знаходить, визначає та узагальнює соц. факти)

Соц. знання - це єдність теорії та соц. практики. Теорії та концепції, розроблені на найвищому рівні у сфері формув. знань про соц. реальність, становлять теоретичну фундаментальну соціологію. Теорії середнього рівня вивчають закономірності і випадковості розвитку і відтворення окремих соц спільностей (соц. міста, села). Сюди належать галузеві теорії, що розкривають закономірнос-ті, випадковості та механізми життєдіяльності соц. спільностей в окремих сферах (соц. праці, освіти, побуту), та теорії, що аналізують окремі елементи соц. механізму (теоирії комунікації, соц. активності). Емпірична соц. вивчає, аналізує та узагальнює соц. факти. Вона використовує методи конкретних соц. досліджень (опитування, спостереження). Теоретичні та емпіричні знання тісно пов’язані. Теоретичні знання потрібні для грамотного здійснення емпіричних досліджень, а емпірична соц. забезпечує теорет. розробки перевіреними й узагальненими соц. фактами.

Методи, якими користується соціологія. Особливості соц. підходу до вивчення суспільства.

Методи в соціології - це спосіб здобуття, побудови та обгрунтування соц. знань, сукупність прийомів, процедур, операцій емпіричного, досвідного та теоретич-ного пізнання соц. реальності. Соц. використовує дві основні групи методів:

Загальнонаукові (Діалектика, синергетика, історизм) 2. Специфічні (спостере-ження, опитування, експеримент, моделювання, соціометрія, аналіз документів).

5.Сутність понять «соц.відносини», «соц. явище», «соц. процес», «соц закон», їх взаємозв`язок.

Соціальні відносини - це усталена система зв`язків між окремими людьми й соц. спільнотами, які беруть неоднакову участь в економ., політ. й духовному житті, мають різний соц. стан, спосіб життя, джерела і рівні доходів особистого спо-живання. Вони складаються з приводу місця й ролі людей в сусп., способу їх життя, умов існування. Вони формуються в процесі соц. діяльності.

Соціальне явище - це будь-який вияв відносин чи взаємодії людей або навіть окрема подія чи вчинок. Узагалі хід, розвиток будь-якого явища, зміна його етапів є соц. процесом. Соц. процес - це взаємодія людей, що визначає функціонування і зміни у людських стосунках, у становищі соц. груп, окремих індивідів, тобто в соц. структурі. Це може бути серія соц. явищ, зв’язаних між собою структурними чи функціональними залежностями, які призводять до переходу певної соц. системи з одного стану в інший. Соц. процеси можуть характеризувати: зміни в структурі особистості (формування установок, ціннісних орієнтацій), взаємодію кількох індивідів (спілкування), внутрішню- і міжгрупову взаємодію (адаптація, спільна праця).

Соц. закон - це вираз суттєвих, загальних, необхідних і повтарюваниз зв’язків соц. явищ і процесів, а передусім зв’язків між соц. діяльністю людей як спільноти та соц. діями окремих індивідів.

6. Соціальні закони, їх класифікація.

Соц. закон - це вираз суттєвих, загальних, необхідних і повтарюваниз зв’язків соц. явищ і процесів, а передусім зв’язків між соц. діяльністю людей як спільноти та соц. діями окремих індивідів. Вирізняють загальні і специфічні соц. закони. Загальні вивчає філософія, а специфічні - соціологія. Будь-який із соц. законів виражає відносини між різними індивідами, соц. спільнотами людей і проявляється в їхній соц. діяльності. Залежно від рівня дії закони поділяються на: 1. Закони, котрі діють на рівні соц. інститутів (діалектична єдність людини і соц. серидовища, постійне вдосконалення колективу). 2. Закони, що визначають розвиток складових соц. структури суспільства (постійне збільшення самостійного населення, зменшення кількості селян)