Способи запам’ятання інформації: механічний, логічно-змістовний, вільний, випадковий, повторення.

Запам'ятовування - це процес пам'яті, який забезпечує прийом, відбір і фіксацію інформації завдяки утворенню асоціацій та мнемічних слідів у нейронних структурах мозку.

Вільне запам'ятовування діє тоді, коли людина не ставить собі за мету закріплювати інформацію і в подальшому її використовувати. Індивід не вдається до спеціальних прийомів для організації роботи своєї пам'яті.

Механічним є таке запам'ятовування, що здійснюється формально, без розуміння суті і логіки побудови матеріалу. Воно виявляється у фіксації лише зовнішніх особливостей об'єктів на сенсорному рівні (форма, колір, просторово-часова суміжність тощо). Механічне заучування є багаторазовим повторенням незрозумілих символів з метою їхнього закріплення в пам'яті як послідовності візуальних чи звукових стимулів.

Смислове (логічне) запам'ятовування ґрунтується на утворенні зв'язків, які відображають істотні і закономірні відносини між об'єктами. Формування прийомів смислового запам'ятовування відбувається за рахунок оволодіння розумовими логічними операціями під час навчання. Цей процес включає мимовільне запам'ятовування. Високий рівень оволодіння операціями (аналізом, синтезом, порівнянням, класифікацією та ін.) у вирішенні пізнавальних навчальних завдань зумовлює високий мимовільний ефект.

Етапи логычного запам ятовування: усвыдомл мети, розумыння смислу, аналіз, узагальнення, запам ятов цього узагальнення.

 Повторення- традиційн метод запам ятовування, пасивне-нелдноразове прочитання тексту, активне- переказ тексту. Повтореня буває: цілісне (матеріал повністю), розчленоване на частини і комбіноване; концентроване- суцільне без перерв, розподілене- поділене на кілька перерв, днів.

Можна виділити два рівні повторення: 1. Коли подумки повторюються тільки вертикальні послідовності асоціацій (ключі) 2. Повторення з пригадуванням всієї інформації, весь матеріал повторюється від початку до кінця. Випадкове запам- інформація запам'ятовується без спеціальних прийомів заучування, під час виконання діяльності або роботи з інформацією.

Порядок складання виписок, конспектів, анотацій, інформаційних карток, використання ксерокопій.

Неодмінною умовою аналізу відібраної для дослідження літератури є запис прочитаного. Він дозволяє краще сприймати й засвоювати мате-ріал, а також зберігати його для подальшої роботи.

Виписка — короткий (чи повний) виклад змісту окремих фраг-ментів (розділів, параграфів, сторінок) інформації. Це дозволяє в малому обсязі накопичити велику інформації. Виписка може стати основою для подальших творчих роздумів над темою дослідження.

Анотація — це спресований, стислий і точний зміст першоджере-ла.Анотації складають на документ у цілому. За їхньою допомогою можна швидко відтворити текст у пам’яті.

Конспект — це коротка фіксація основного змісту джерела. Повнота запису означає не обсяг, а все те, що є головним у даному документі. Для виділення головних думок можна в конспекті застосовувати підкреслювання. Конспект можна складати і за допомогоюксерокопій потрібних для дослідження матеріалів. Це спосіб зручний щодо заощадження часу для виконання дослідження. На сторінках ксерокопій статей, розділів з монографій тощо можна робити підкреслювання, записува-ти власні думки щодо прочитаного, а також доповнення як на полях, так і на звороті аркуша копії.

Види конспектів: Плановий конспект (план-конспект), Текстуальний конспект , Довільний конспект ,Схематичний конспект (контекст-схема) ,Тематичний конспект ,Опорний конспект , Зведений конспект , Вибірковий конспект .

Інформаційна карткаявляється документом в якому надається вичерпна інформація про автора, назву, місце, час видання, основну тему.

Оцінка ступеня вивченості і наукової розробки досліджуваного питання. Визначення невирішених, дискусійних проблем.

Вивчення стану питання доцільніше всього починати зі знайомства з інформаційно-бібліографічними виданнями, ціль випуску яких полягає в наданні оперативної інформації про окремі публікації і їхній основний зміст. Для з’ясування стану розробки обраної теми складається короткий огляд найважливішої літератури, з якого можна зробити висновок, що дана тема не розкрита (розкрита частково, не в тому аспекті тощо) і тому вимагає подальшого розроблення. Цей висновок повинен логічно випливати з огляду джерел. Від постановки наукової проблеми і доведення, що та її частина, яка є темою даної наукової роботи, не розроблена або не достатньо висвітлена, логічно перейти до формулювання мети вашої наукової роботи.

Виявлення різних точок зору, суперечливих поглядів. Критична оцінка їх аргументації. Формування власної точки зору.

Аргументативний дискурс , який розглядається як частина дискусії, реальної або уявної, визначається як низка висловлювань, промовлених або письмово зафіксованих, які були винесені на захист однієї або декількох точок зору. Точка зору може мати будь-який зміст, оскільки можна мати точку зору відносно будь-якої події, ідеї, дії, будь-якого факту, будь-яких відносин, а також кожен має право на свою точку зору, яка збігається чи не збігається з поглядами опонента. Причиною виникнення аргументативного дискурсу можна також уважати необхідність виявлення різниці у думках. Роль протагоніста в структурі аргументативного дискурсу первісно належить адресанту, тоді як адресат стає антагоністом, який приймає або не приймає точку зору протагоніста.

Умови зберігання накопиченої наукової інформації.

Людина на відміну від інших об'єктів живого світу може зберігати інформацію не тільки у своїй голові. Для зберігання накопиченої цивілізацією інформації використовуються різні носії (книги, магнітні стрічки, жорсткі диски і т.п.).

Зберігання інформації — 1. Забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв. 2. Комплекс заходів, спрямований на забезпечення збереження повноти і цілісності сформованих масивів даних про сумнівні фінансові операції, створення і підтримання належних умов для їх використання, а також запобігання несанкціонованому доступу, поширенню і використанню.

Поняття “економічна інформація” та “данні”.

Економічна інформація - сукупність відомостей (даних), які відбивають стан (фінансово-господарську діяльність підприємств) або визначають напрям змін і розвитку народного господарства і його ланок.
Економічна інформація невіддільна від інформаційного процесу управління, який відбувається у виробничій сфері, тому вона використовується в усіх галузях національної економіки.