Система “Менеджмент — Навчання” як ефективний засіб формування менеджерів дослідницького типу в орг-ях.

Творчий підхід – вивчення, узагальнення, оцінка доробок за проблемою, формування нових концепцій, методик. Особливі риси творчих працівників: - професійні знання, - допитливість, - спостережливість(цілеспрямованість пізнання), - ініціативність (самостійний пошук), - відчуття нового (відхід від відомого і неефективного), - зацікавленість (внутрішні чинники, нематеріальні), - пунктуальність, ретельність, - надійність, відповідальність, - доступність, - колективний характер наукової діяльності, - динамічність (коригування досліджень), - самообмеження (регламентація діяльності, організація РМ), - мобільність (ефективність адаптації до змін), - самообмеження (визначення меж дослідження проблеми), - комунікабельність, - доброзичливість, - зовнішній вигляд.

Дослідницькі групи компаній включають менеджерів дослідників, які можуть бути виконавцями або співпрацівниками, вони мають розуміти сутність і глибинний зміст проблемної ситуації, здійснювати проблемно-наслідковий аналіз, висувати суттєві пропозиції і дієві рекомендації. Створюють освітні групи менеджерів-дослідників, яких навчають дослідницькому шляху розвитку. Креативна освіта забезпечується тренінгами, створенням проблемних ситуацій. Знання в формі тренінгів і ділових ігор дозволяє визначити індивідуальні та колективні характеристики членів групи, сприяє підвищенню інтересу учасників до навчального процесу, зацікавленість вирішення проблем, оцінити, відчути ситуацію, вивчити орг проблеми, виявити найважливіші шляхи розвитку, нові знання.

Інтегральний дослідницький інтелект: типи творчих особистостей та принципи його формування.

Вищою формою організації колективної праці дослідників є інтегральний інтелект – якісно нове поєднання здібностей і інтелектуального потенціалу працівників, їх ефективне поєднання і застосування.

Головними пріоритетами при створенні її мають бути: цілі дослідження, особливості вирішуваних проблем, знання дослідників, мотиваційні механізми і способи поєднання особистості. Інтеграція особистостей: - піонер (першим бере на себе формування проблеми, володіє значними знанями), - генератор ідей (інтузіаст), - скептик (критикує,), - інформатор, - психолог (вирішує і попереджує виникнення конфліктних ситуацій), - перекладач (перекладає результати дослідження зрозумілою мовою), - енциклопедист, - ентузіаст, - прогнозист (передбачає можливі наслідки в майбутньому), - естет (дизайнер, гарний сак), - незалежний, - розробник (систематизатор – систематизує, згруповує інформацію), - реалі затор (доносить результати досліджень широкому загалу).

Принципи формування інтегрального інтелекту: - неоднорідності (гетерогенності), - сполучення формальної і неформальної організації діяльності; - імітації, - безперервності (перманентності), - діяльної поєднуваності.

Засади спільної дослідної діяльності і І.І.: - наукова рівність дослідників, - консультативність, - творча активність, - організація раціонального використання ресурсів, - конструктивна критичність діяльності, - поєднання локального та загального обговорення, - уявне експериментування, - створення системи мінімального контролю, - забезпечення психологічного комфорту діяльності

Організаційно-технологічні принципи ефективної побудови дослідницької діяльності.

Дослідницька діяльність ґрунтується на комплексі принципів - загальних, базових положень, в яких, на основі пізнання наукових законів, формулюються вимоги, що забезпечують успіх у досягненні мети. До провідних принципів наукового дослідження відносять:

Принцип об’єктивності. Він виключає однобічність, суб’єктивізм і упередженість у підборі та оцінці фактів, вимагає використання таких методів та процедур, які дозволяють одержати максимально достовірне знання про предмет дослідження.

Реалізація принципу об’єктивності передбачає:

· чітке обґрунтування вихідних позицій;

· дотримання логіки та вибраних засобів дослідження;

· забезпечення доказовості одержаних висновків і узагальнень.

Принцип врахування неперервних змін, розвитку досліджуваних явищ. Вказаний принцип обумовлюється діалектичною природою дослідницького процесу, постійним розвитком досліджуваних явищ від одного стану до іншого.

Принцип виділення основних факторів, які визначають кінцевий результат. Із значної кількості факторів, які впливають на дослідницький процес, необхідно виділити і вибрати головні, визначальні, які й стануть предметом розгляду.

Принцип єдності історичного та логічного. Він передбачає врахування історії розвитку об’єкта (процесу), його сучасного стану та перспектив подальшого розвитку. Реалізація даного принципу ставить перед дослідником вимогу наступності в пошуковій діяльності, врахування нагромадженого досвіду та стану розвитку педагогічної теорії.

Принцип співвідношення досягнутого рівня з моделлю, метою. Результати дослідження оцінюються з позицій поставленої мети, ідеалу, перспектив процесу.

Принцип системного підходу. Специфіка системи не вичерпується особливостями складових елементів, а пов’язана, насамперед, з характером їх взаємодії між собою. Дослідник ставить за мету вивчити характер і механізм цих зв’язків та відносин.