Імпортні операції міжнародних корпорацій.

Джерела фінансування імпорту схожі з джерелами фінансування експорту. Це зумовлено тим, що надання кредиту експортеру дозволяє йому розширяти торговий кредит імпортеру (наприклад, коли банк готовий надати експортеру аванс під інкасо, експортер має можливість погодитись на оплату товару шляхом строкової тратти), а також тим, що надання кредиту імпортеру дозволяє експортеру отримати оплату негайно (використовуючи, наприклад, лізингові або форфетингові операції).

Способи фінансування імпортерів:

1) банківський овердрафт у національній або іноземній валюті;

2) позичка в національній або іноземній валюті;

3) торгівля по відкритому рахунку;

4) фінансування шляхом комісійної фірми;

5) розрахунки за допомогою акцептного акредитива та акредитива з розстрочкою платежу;

6) лізинг;

7) форфетинг;

8) фінансування покупця;

9) зустрічна торгівля;

10) банківський акцепт;

11)позичка під продукцію

Особливості торговельних операцій міжнародних корпорацій в Україні.

Для розуміння цього питання важливо розглянемо діяльність компанії

"Мак-Дональдс". При виході «Макдоналдс» на український ринок, він для нового продукту виявився величезним, однак найбільші проблеми виникли з приводу забезпечення ресторанів якісними інгредієнтами. Довелось побудувати переробний центр вартістю, навчити персонал і вирішити багато інших проблем, перш ніж досягти успіху. Також була велика кількість бюрократичних перепон. Оскільки ресторани «Мак-Дональдс» створювались у вигляді прямих іноземних інвестицій, представникам компанії довелось отримувати чимало дозволів. «Мак-Дональдс» є найтиповішим прикладом міжнародної фірми, яка продає стандартизований продукт у всьому світі, вносячи одночасно зміни до свого меню в різних країнах залежно від уподобань місцевих споживачів. Коли потяг до індивідуалізації на початку третього тисячоліття переважив прагнення до стандартизації, «Мак-Дональдс» виявився готовим до таких змін. Корпорація уже кілька років, наприклад, вибудовує в багатьох країнах новий ланцюг підприємств громадського харчування в стилі мексиканських ресторанчиків. В Україні популярністю користується така послуга, як дитячі свята, зокрема дні народження дітей дошкільного і шкільного віку.

 «Мак-Дональдса» проводить активну маркетингову роботу, також протягом останніх років значно зростав обсяг інвестицій, значно розширилася межа закладів харчування. Усі працівники ресторанів отримали належну фахову підготовку залежно від професії. Усі заклади «Мак-Дональдс» працюють на договорі франчайзингу.

Міжнародний ринок інвестицій.

Міжнародні інвестиції мають суперечливу природу. Інтереси корпорації полягають в отриманні додаткових прибутків від розміщення інвестицій за кордоном або здешевленні залучених інвестицій для розвитку корпорації. Материнська країна зацікавлена в розміщенні інвестицій на своїй території або ж у фінансових надходженнях від зарубіжних філій у вигляді частини прибутків. Зарубіжні країни зацікавлені не лише у зростанні обсягів виробництва і створенні робочих місць, а й в імпорті технологій, залученні сучасного досвіду ведення бізнесу, навчанні персоналу, піднесенні іміджу країни і т. ін. Доцільно зважувати і на певне ущільнення національного суверенітету країн, що залучають іноземні інвестиції. Адже приймаючі країни стосовно міжнародних корпорацій повинні дотримуватись загальноприйнятих норм взаємодії. Також важливо зважувати на інвестиційні ризики, які виникають при розміщенні тимчасово вільних коштів за кордоном. Вони пов’я­зані із ситуацією в приймаючих країнах, а також з непередбачуваними змінами валютних курсів і цін на фондових ринках. В цьому питанні важливо також звернути увагу на парадокс Фельдстейна—Хоріоки, який полягає у тому, що, незважаючи на вільний міжнародний рух капіталу, його власники і менеджери транснаціональних корпорацій утримують більшу його частину вдома. Згідно з ним, мобільний у міжнародних масштабах капітал найчастіше полює за тимчасовим виграшем, а при зміні умов швидко входить до країн і виходить з них. Цей капітал дістав назву «гарячі гроші». Інший тип капіталу «терплячі гроші» підтримують міжнародні переміщення довгострокових інвестицій. Це положення підтверджується статистичними даними.

Прямі іноземні інвестиції МК.   

Кількісним критерієм розмежування прямих і портфельних інвестицій у розвинутій ринковій економіці вважається 10 % загального обсягу вкладень в об’єкт інвестування. Обсяги прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в світі в 2009 р. скоротилися на 39%, склавши за підсумками року близько 1 трлн дол. Такі дані сьогодні навела Комісія ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД). Таким чином, глобальні потоки прямих іноземних інвестицій продовжили зниження, почате в кризовому 2008 р. Тоді цей показник скоротився на 14% – до 1,7 трлн дол. Переважна частина інвестицій використовується також у розвинутих країнах. Частка 12 провідних країн-реципієнтів становить близько 70 %. У складі цих країн лише дві (Китай і Мексика) не належать до розвинутих. Минулого року як промислово розвинуті, так і країни, що розвиваються постраждали від скорочення прямих іноземних інвестицій. За оцінками ЮНКТАД, приплив ПІІ в розвинені країни торік впав на 41% – до 565 млрд дол., у той час як ПІІ, отримані країнами, що розвиваються, знизилися на 35% – до 406 млрд дол. До цього обсяг ПІІ в економіки, що розвиваються зростав протягом 6 років поспіль.

Найпоширенішою концепцією щодо прямих іноземних інвестицій є концепція кон­кретно-географічних переваг британського економіста Дж. Данін­га, відома під назвою OLI (Owner ship — власність, Location — місцезнаходження, Internalisation — інтерналізація). Відповідно до цієї концепції успіх прямого інвестування пов’язаний з поєднанням власних унікальних активів (технології, патенти, науково-до­слідні розробки та ін.), ресурсів та активів, об’єднаних певним міс­цем розташування, а також розвитком внутрішньокорпоративних відносин. У теорії прямого іноземного інвестування ця концепція була названа Дж. Денінгом електичною парадигмою.

Портфельні інвестиції МК.

Предметом портфельних інвестицій є цінні папери. Сюди відноститься рух цінних паперів, що пов’язаний з різними валютами, зокрема лістинг материнською корпорацією на зарубіжних ринках, купівля цінних паперів, емітованих в інших країнах і т. ін. У цьому зв’язку існують дві форми інвестиційного процесу: пряма (без посередників) і фондова. В основі практики портфельного інвестування лежить концепція міжнародної диверсифікації портфелів, що містить такі положення: 1. Модель оцінки капітальних активів. 2. Багатокраїнна модель. 3. Арбітражне ціноутворення. 4. Ефективність і недосконалість ринку. 5. Валютний фактор. 6. Раціональні очікування та оцінка міжнародних активів. 7. Лінія ринку капіталів. 8. Побудова портфелів. 9. Кореляція доходів між національними ринками акцій. 10. Скорочення портфельних ризиків шляхом міжнародної диверсифікації. 11. Розробка міжнародних портфельних стратегій. 12. Оцінка дохідності і ризику за портфелем.

Міжнародний портфельний менеджмент, що складається з трьох основних етапів: 1. Обґрунтування міжнародних інституціональних портфельних стратегій. 2. Управління міжнародним портфелем. 3. Оцінка міжнародних інвестиційних характеристик. Три найпоширеніші портфельні стратегії: індексація портфеля з урахуванням крупних ринків; агресивне проникнення і вихід з ринкових секторів; глобальні стратегії.

Управління міжнародними портфелями будується на застосуванні таких підходів: пасивне управління, основою якого є гіпотеза про ринкову ефективність;активне управління з проведенням всебічного аналізу, складанням прогнозів та прийняттям рішень «тоб-даун» (згори донизу — відбір національних фондових ринків та диверсифікація) або ж «боттом-ап» (знизу нагору — відбір галузі і диверсифікація за галуззю);модифіковане активне управління на основі побудови кривої граничного рівня портфельної ефективності 20 і більше національних фондових індексів провідних акцій;