Змішані методи трансферного ціноутворення

Існує 5 основних методів трансферного ціноутворення: витратне, ринкове, фактичне трансферне ціноутворення, договірне та змішане.

Змішане трансферне ціноутворення – використовується у всіх перечислених вище методів. Наприклад, нижня ціна визначається методом витратного трансферного ціноутворення, а верхня – ринкового трансферного ціноутворення. Після цього вибирається одна із цін в залежності від цілей і задач ТНК. Основною недосконалістю методу є його трудоємкість. Незважаючи на можливостей методу, він використовується досить рідко.

Міжнародна банківська діяльність

Адже прийняття і реалізація фінансових рішень у міжнародних корпораціях неможлива без співробітництва з провідними транснаціональ­ними банками, що мають свої відділення у багатьох країнах.

При виборі банків, в яких корпорації і навіть фізичні особи здійснюють обмін валюти, не слід орієнтуватись лише на найниж­чі ціни (комісійні). Більшість корпорацій, які часто потребують іноземних валют, встановлюють конфіденційні відносини принаймні з одним головним банком, якому віддається перевага у здійсненні операції обміну. При цьому враховуються спеціальні критерії:

конкурентна квота — граничний розмір кількості валюти, яку можна обміняти в даному банку. У даному разі при обміні 1 млн дол. США економія 1 цента на 100 дол. США (0,01 %) дасть заощадження у сумі 10 тис. дол.;

· особливості відносин з банком — надання спеціальних послуг і додаткових зручностей при здійсненні операції обміну;

· швидкість виконання замовлення;

· оцінка міжнародного фінансового середовища;

· прогнозні розробки (ситуація в зарубіжних країнах, валютні курси і т. ін.).

Для кращого розуміння міжнародної банківської діяльності радимо студентам уважно розглянути рис.

Рис. Міжнародна банківська діяльність

Як видно зі схеми, ключові операції міжнародних банків пов’язані з валютними обмінами, наданням міжнародних кредитів та операціями на міжнародних ринках цінних паперів.

Особливості фінансового менеджменту відділень міжнародних корпорацій в Україні

Насамперед слід звернути увагу на подальше розширення взаємовідносин міжнародних корпорацій, що діють в Україні, і вітчизняних банківських і небанківських фінансових установ (в Україні на сьогодні діють 8 іноземних банків). Це пояснюється передусім підвищенням якості банківських послуг українських банків та збільшенням прозорості їх діяльності. Варто підкреслити і стабільність української валюти, що дозволяє зарубіжним компаніям запобігати валютним ризикам. Слід також відзначити пом’якшення позицій Групи з розробки фінансових заходів у боротьбі з «відмиванням» грошей, отриманих злочинним шляхом (FATF), яка запропонувала в січні 2003 р. своїм країнам — членам запровадити санкції проти України, що входила до переліку десятки найбільш корумпованих країн. За підрахунками експертів, в Україні щорічно «відмивається» близько 5 млрд дол. США, що становить 3 % всього світового обсягу легалізованих грошей. Прийняті законодавчі рішення сприяли відміні деякими країнами у квітні 2003 р. санкцій, зокрема Швейцарією, вжитих щодо України у зв’язку з «відмиванням» грошей.

Однак фінансові умови діяльності міжнародних корпорацій в Україні є менш сприятливими, ніж у країнах Центральної Європи. Недостатній також рівень кваліфікації вітчизняних фінансових менеджерів як для ефективної діяльності в українських відділеннях міжнародних корпорацій, так і для обслуговування цих відділень у банківських установах.

Однак, незважаючи на зазначене, загальний висновок зводиться до того, що фінансові умови діяльності зарубіжних корпорацій у нашій країні поліпшуються, хоча й не так швидко, як це потрібно.

Комерційні операції міжнародних корпорацій

Особливість комерційних операцій міжнародних корпорацій. Перша з них полягає в тому, що торговельні операції являють собою завершальну, обслуговуючу фазу міжнародного бізнесу, яка дозволяє реалізувати цінності корпорації у вигляді вироблених товарів, послуг, виконаних робіт. Переважна більшість провідних транснаціональних корпорацій самостійно створюють нові продукти, організують їх виробництво, використовуючи міжнародну кооперацію, а лише після цього здійснюють торговельні операції. Тому доходи від таких операцій реалізують додаткові вартості, створені на попередніх фазах бізнесу.

По-друге, комерційні операції міжнародних корпорацій здійснюються у багатьох валютах, що дозволяє знизити їх ризикованість і підвищити прибутковість. Однак це потребує ретельного узгодження торговельних і фінансових аспектів міжнародного бізнесу.

По-третє, міжнародні корпорації мають значну кількість варіантів організації торговельних операцій, адже провідні корпорації можуть продавати готову продукцію, напівфабрикати, ліцензії, патенти, вдаватись до лізингу устаткування, франчайзингу і т. д. Це потребує від менеджменту корпорацій використання сучасних інструментів порівняльного аналізу під час формування планів продажу.

По-четверте, міжнародні корпорації у своїй торговельній діяльності спираються на розгалужену мережу посередників — оптових і роздрібних компаній. З одного боку, це спрощує процес продажу і зменшує зусилля на просування товарів, скорочує потребу в обігових коштах і підвищує рентабельність бізнесу. З іншого боку, виникає загроза послаблення зворотного зв’язку між кінцевим споживачем і корпорацією. Тому корпораціям доводиться підтримувати належне співвідношення між власними продажами і поставками посередника на всіх національних ринках.

По-п’яте, торговельні операції здійснюються на багатьох національних ринках, які мають численні відмінності як у вимогах до товарів (послуг), так і в методах продажу. Ці відмінності по-винні оперативно і ретельно враховуватись на попередніх фазах бізнесу.

Експортні операції (МК).

Головну увагу під час вивчення другого питання теми слід приділити широким можливостям міжнародних корпорацій у здійсненні експортних операцій. З одного боку, транснаціональні корпорації виробляють конкурентоспроможні товари і послуги та мають можливості постачати їх у різні країни, при цьому агресивно впливаючи на ринки цих країн. З іншого боку, більшість країн світу мають потребу в цих товарах і послугах для прискорення свого соціально-економічного розвитку. Завдяки застосуванню ефективних інформаційних технологій імпортери цих країн швидко виявляють виробників конкурентоспроможних товарів. Так, однією з найбільш досконалих вважається експортна діяльність міжнародної корпорації (ЗМ) (США) — виробник понад 40 тис. найменувань товарів. Обсяг експорту становить 1,5 млрд дол. США при загальних обсягах продажів понад 15 млрд дол., 52 % з яких — закордонні продажі.

Стратегія експорту базується на чотирьох простих принципах:

1. Входь до нового ринку першим, тобто перемагай інших.

2. Виробляй мало і продавай мало для входження на ринок у невеликих масштабах за дуже незначного інвестування та просування одного головного продукту.

3. Наймай на роботу місцевих працівників для продажу продукції фірми.

4. Формулюй і реалізуй глобальні стратегічні плани експорту та кінцевого закордонного виробництва продукції.

Підтримку експортної діяльності міжнародних корпорацій відповідними урядовими і неурядовими організаціями країни походження цих підприємств. Мало відомо, наприклад, що за обсягом експорту підприємств штат Каліфорнія (США) посідає восьму сходинку у світі. Значний внесок у це досягнення зробили представництва уряду цього штату в Японії, Китаї, європейських країнах, які доповнюють у цьому напрямі діяльність американських посольств. Широко відомий досвід роботи за кордоном японських торговельних домів «Кока-Кола».

Під час самостійного вивчення другого питання теми студенти мають звернути увагу на eкспортне фінансування — залучення, забезпечення і використання фінансових коштів з метою здійснення експортної угоди. В її основі лежить не лише торгівля товарами народного споживання, але й поставка машин на обладнання, продаж нематеріального майна (права, ліцензії). Експортне фінансування повинно бути пов’язане безпосередньо з конкретним договором про поставку товарів і послуг, в якому врегульовані права і обов’язки продавця (постачальника) і покупця (підрядчика).