Управління короткостроковими активами і зобов’язаннями міжнародних корпорацій

До системи управління короткостроковими активами і зобов’язаннями входять такі інструменти, як фінансування міжнародної торгівлі (головним чином шляхом використання акредитивної форми розрахунків), державні гарантії, страхування, управління матеріально-технічними запасами, форфетинг, факторинг та ін.

Короткострокові зобов’язання: короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, короткострокові векселі видані, кредиторська заборгованість за товари, послуги, роботи, поточна заборгованість за розрахунками за авансами одержаними, з бюджетом та позабюджетними платежами, оплати праці, з учасниками, внутрішніми розрахунками, інші поточні зобов'язання

Короткострокові активи: готівка — гроші в касі та на банківському рахунку; ринкові цінні папери — акції, облігації, інші цінні папери; дебіторська заборгованість — кошти, які фірмі заборгували споживачі її продукції (послуг).

Схема управління:

Управління довгостроковими активами і зобов’язаннями міжнародних корпорацій

Довгострокові зобов’язання: довгострокові кредити банків, відстрочені податкові зобов'язання, інші довгострокові фінансові зобов'язання Довгострокові активи: земля, будівлі, споруди, устаткування, офісне обладнання, природні ресурси.

Схема управління:

Трансферне ціноутворення в міжнародних корпораціях.

Трансферні ціни — умовні розрахункові ціни, які встановлюються міжнародними корпораціями на продукцію внутрішнього споживання, що поставляється одним відділенням іншому, однак грошові платежі за цими поставками не здійснюються.

Ключовою особливістю таких цін є те, що вони носять розрахунковий характер і встановлюються на продукцію, яка виробляється одним зарубіжним відділенням міжнародної корпорації для іншого і поставляється без перерахування реальних грошових коштів споживачем постачальнику. Такі ціни були розроблені і впроваджені в практиці корпорацій «Дженерал Електрик» та «Дженерал Моторз» на початку 30-х років. Зараз такі ціни використовують понад 2 тис. корпорацій.

Головна функція трансферних цін полягає в оптимізації оподат-кування міжнародних корпорацій та їх окремих філій за рахунок віднесення певної частини витрат на діяльність певних відділень з метою зниження податку на прибуток або ж інших податків і плате-жів. Серед інших функцій трансферних цін слід відзначити такі:

• забезпечення зв’язків між відділеннями;

• оцінка результатів господарської діяльності відділень;

• стимулювання поліпшення роботи відділень;

• узгодження інтересів відділень із загальнокорпоративними цілями.

Залежно від методів трансферних цін у цілому, а також двох головних складових — собівартості та прибутку, розрізняють п’ять видів таких цін: витратні, договірні, кінцеві, ринкові і змішані трансферні. Кожен з видів цін має свої переваги, недоліки і сфери застосування.

Ринкові трансферні ціни

ТРАНСФЕРНІ РИНКОВІ ЦІНИ — різновид трансферних цін, в осно-ві яких — ціни міжнародних ринків на ту чи іншу продукцію.

Ринкове трансферне ціноутворення – ціни на внутрішньо-корпоративні поставки встановлюються на ринку. Недосконалість методу: не всі товари, які поставляються всередині корпорації присутні на ринку. Крім цього виникають проблеми – ринок якої країни взятий за основу, по якому валютному курсу перераховувати ціни між підрозділами, які розташовані в різних країнах.

Ключовою особливістю трансфертних цін є те, що вони носять розрахунковий характер і встановлюються на продукцію, яка виробляється одним зарубіжним відділенням міжнародної корпорації для іншого і поставляється без перерахування реальних грошових коштів споживачем постачальнику. Такі ціни були розроблені і впроваджені в практиці корпорацій «Дженерал Електрик» та «Дженерал Моторз» на початку 30-х років. Зараз такі ціни використовують понад 2 тис. корпорацій.

Головна функція трансферних цін полягає в оптимізації оподат-кування міжнародних корпорацій та їх окремих філій за рахунок віднесення певної частини витрат на діяльність певних відділень з метою зниження податку на прибуток або ж інших податків і плате-жів. Серед інших функцій трансферних цін слід відзначити такі:

• забезпечення зв’язків між відділеннями;

• оцінка результатів господарської діяльності відділень;

• стимулювання поліпшення роботи відділень;

• узгодження інтересів відділень із загальнокорпоративними цілями.

Залежно від методів трансферних цін у цілому, а також двох головних складових — собівартості та прибутку, розрізняють п’ять видів таких цін: витратні, договірні, кінцеві, ринкові і змішані трансферні. Кожен з видів цін має свої переваги, недоліки і сфери застосування.

Трансферні кінцеві ціни .

Трансферні кінцеві ціни — різновид трансферних цін, що визначаються шляхом сумування витрат відділення виробника продукції та частини кінцевого прибутку, що розподіляється між учасниками виробничого процессу пропорційно встановленого показника (витрат, заробітної плати і т. ін.)

Ключовою особливістю трансфертних цін є те, що вони носять розрахунковий характер і встановлюються на продукцію, яка виробляється одним зарубіжним відділенням міжнародної корпорації для іншого і поставляється без перерахування реальних грошових коштів споживачем постачальнику. Такі ціни були розроблені і впроваджені в практиці корпорацій «Дженерал Електрик» та «Дженерал Моторз» на початку 30-х років. Зараз такі ціни використовують понад 2 тис. корпорацій.

Головна функція трансферних цін полягає в оптимізації оподат-кування міжнародних корпорацій та їх окремих філій за рахунок віднесення певної частини витрат на діяльність певних відділень з метою зниження податку на прибуток або ж інших податків і плате-жів. Серед інших функцій трансферних цін слід відзначити такі:

• забезпечення зв’язків між відділеннями;

• оцінка результатів господарської діяльності відділень;

• стимулювання поліпшення роботи відділень;

• узгодження інтересів відділень із загальнокорпоративними цілями.

Залежно від методів трансферних цін у цілому, а також двох головних складових — собівартості та прибутку, розрізняють п’ять видів таких цін: витратні, договірні, кінцеві, ринкові і змішані трансферні.

Договірні трансферні ціни

ТРАНСФЕРНІ ДОГОВІРНІ ЦІНИ — різновид трансферних цін, які встановлюються в процесі переговорів представників відділення ви-робника та відділення споживача міжнародної корпорації.

Договірне трансферне ціноутворення – ціна встановлюється на основі переговорів і консультацій між підрозділами ТНК. Основна недосконалість цього методу: договірні сторони в середині ТНК часто мають протилежні інтереси. Це може породити конфлікти при формуванні трансферних цін. Щоб запобігти конфліктам при договірному трансферному ціноутворенні ТНК використовує ряд механізмів серед яких є:

- представлення підрозділу ТНК який купує продукцію не тільки в

середині, але й за межами компанії;

- корпоративний арбітраж.

Ефективність договірного методу ціноутворення залежить від корпоративної структури і наявності інформації про ринок.

Ключовою особливістю трансфертних цін є те, що вони носять розрахунковий характер і встановлюються на продукцію, яка виробляється одним зарубіжним відділенням міжнародної корпорації для іншого і поставляється без перерахування реальних грошових коштів споживачем постачальнику. Такі ціни були розроблені і впроваджені в практиці корпорацій «Дженерал Електрик» та «Дженерал Моторз» на початку 30-х років. Зараз такі ціни використовують понад 2 тис. корпорацій.

Головна функція трансферних цін полягає в оптимізації оподат-кування міжнародних корпорацій та їх окремих філій за рахунок віднесення певної частини витрат на діяльність певних відділень з метою зниження податку на прибуток або ж інших податків і плате-жів. Серед інших функцій трансферних цін слід відзначити такі:

• забезпечення зв’язків між відділеннями;

• оцінка результатів господарської діяльності відділень;

• стимулювання поліпшення роботи відділень;

• узгодження інтересів відділень із загальнокорпоративними цілями.

Залежно від методів трансферних цін у цілому, а також двох головних складових — собівартості та прибутку, розрізняють п’ять видів таких цін: витратні, договірні, кінцеві, ринкові і змішані трансферні.

Витратні трансферні ціни

ТРАНСФЕРНІ ВИТРАТНІ ЦІНИ — різновид трансферних цін, що визначаються шляхом урахування лише затрат зарубіжного відді-лення на створення продукції (послуги).

Витратне трансферне ціноутворення – ціна встановлюється на рівня витрат. Існує три основних методи визначення трансферної ціни по витратах:

- тільки по змінних витрат обігу на одиницю продукції;

- по цілих витратах обігу – при формуванні трансферної ціни

враховуються як змінні так постійні витрати обігу на одиницю

продукції;

- метод маржинальних витрат – до базової ціни, яка враховує змінні і

постійні витрати обігу на одиницю продукції додається націнка, маржа.

Позитивними сторонами витратного трансферного ціноутворення є простота, можливість контролю зацікавленими сторонами в середині ТНК, наявність конкретних виконавців.

Ключовою особливістю трансфертних цін є те, що вони носять розрахунковий характер і встановлюються на продукцію, яка виробляється одним зарубіжним відділенням міжнародної корпорації для іншого і поставляється без перерахування реальних грошових коштів споживачем постачальнику. Такі ціни були розроблені і впроваджені в практиці корпорацій «Дженерал Електрик» та «Дженерал Моторз» на початку 30-х років. Зараз такі ціни використовують понад 2 тис. корпорацій.

Головна функція трансферних цін полягає в оптимізації оподат-кування міжнародних корпорацій та їх окремих філій за рахунок віднесення певної частини витрат на діяльність певних відділень з метою зниження податку на прибуток або ж інших податків і плате-жів. Серед інших функцій трансферних цін слід відзначити такі:

• забезпечення зв’язків між відділеннями;

• оцінка результатів господарської діяльності відділень;

• стимулювання поліпшення роботи відділень;

• узгодження інтересів відділень із загальнокорпоративними цілями.

Залежно від методів трансферних цін у цілому, а також двох головних складових — собівартості та прибутку, розрізняють п’ять видів таких цін: витратні, договірні, кінцеві, ринкові і змішані трансферні.