Транснаціональні (міжн.) корпорації як об’єкт міжн. менеджменту.

ТНК – п-во, що об’єднує юр. осіб будь-яких організаційно-правових форм і видів д-ті в 2 і > країнах та здійснює проведення взаємозв’язаної політики і спільної стратегії завдяки одному чи кільком центрам прийняття рішень. (ЮНКТАД)

Існує і багато інших хар-тик ТНК – наявність власників у різних країнах, міжн. склад працівників, у т. ч. менеджерів, міжн. мислення вищого керівництва, джерела прибутку в різних країнах, міжн. структура активів, продаж на закордонних ринках і т. ін.

Класифікація МК. К.Барлетт і С.Гошала. Міжн. орг.-ція – координоване об’єднання, в якому материнська компанія передає до закордонних ринків знання, компетенцію і досвід; Мультинац. орг-ція – децентралізоване об’єднання активів і відповідальностей, які дозволяють враховувати міс­цеві відмінності в процесі здійснення зарубіж. операцій; Глобальна орг-ція – централізований бізнес, в якому переважна більшість активів і рішень є об’єктом централізованого керівництва; Транснац. орг-ція- інтегрована мережа, в якій ефективність збалансована з локальною відповідальністю з метою досягнення глобальної конк-ті і гнучкості орг-ції шляхом корпоративного навчання та інновацій.

У курсі «ММ» ці терміни, за винятком глоб. організації, вважаються синонімами, адже у всіх МК загальним є рух товарів, послуг, капіталу, технологій, інформацій, менеджменту між нац. економіками.

Організація бізнесу в МК ґрунтується на спеціалізації окремих відділень і материнської компанії на певних видах продукції чи видів д-ті. Існує 2 моделі спеціалізації: 1)Горизонтальна інтеграція – взаємодію відділень МК, за якої виготовлення і реалізація певної продукції на міжн. ринки закріплюється за відповідними відділеннями з урахуванням усіх витрат; 2)вертикальна – спеціалізація окремих відділень за стадіями технологічного процесу й зосередженні виготовлення кінцевої продукції в незначній к-ті філій, які поставляють її на світові ринки (н-д, нафтовими міжн. компаніями).

Основні фази переростання національної корпорації в міжнародну.

Ненсі Адлер – 4 фази: 1. нац.: не мають міжн. д-ті; 2. міжн.: спрямовують д-ть на експансію зовн. ринків; 3. мультинац.: намагаються збалансувати свої зв’язки в межах власних міжн. ринків; 4. глобальні фірми: +динамічний пошук нових ринків.

Теорія інтерналізації.

Інтерналізація – процес перетворення зовн. ринкових зв’язків у внут. (централізовано корпоративні) за умов більшої досконалості останніх.

Теорія інтерналізації МК.П.Баклі та М.Кассон. полягає в тому, що ринки проміжних продуктів і напівфабрикатів менш досконалі, ніж ринки кінцевої продукції, тому виготовлення проміжної продукції доцільно зосередити всередині компанії, розміщуючи замовлення між окремими відділеннями як у країні походження, так і за кордоном.

Містить такі осн. положення:

1)ринки неспроможні ефективно розміщувати фактори товарів і послуг відповідно до природних і встановлених урядами зовн (неринкових) ефектів; 2)ринки та фірми – альтернативні (саморегулюючі та адміністративні) способи орг-ції обміну товарів і послуг; 3)обмін доцільно інтерналізувати всередині фірми, якщо витрати на ці операції менші, ніж на операції на ринку; 4)у МК процес інтерналізації охоплює міжн. обмін товарів і послуг, насамперед проміжних продуктів шляхом створення спеціальних інструментів ММ, зокрема трансферного ціноутворення, ПІІ.

Суть міжнародного менеджменту.

ММ- це особливий вид менеджменту, головними цілями якого виступають формування, розвиток і використання конкурентних переваг фірми за рахунок можливостей ведення бізнесу в різноманітних країнах і відповідному використанні економічних, соціальних, демографічних, культурних і інших особливостей цих країн і міждержавної взаємодії.

ММ — процес застосування управлінських концепцій та інструментів у багатокультурному середовищі та отриманні завдяки цьому додаткових переваг і заощадження часу.

Принципи менеджменту: Науковість; Системність; Ієрархічність і зворотний зв'язок; Відповідність прав, обов'язків і відповідальності; Приватна свобода.

Природа ММ має 2 основні складові:

1.функції і концепції загального менеджменту — базова складова - піддається науковому аналізу і систематизації.

2.нац. моделі менеджменту материнських країн, в яких були засновані ті чи інші МК — культурологічна складова - є різноманітнішою і тяжіє до емпіричного спостереження і поведінкового узагальнення. Її почали серйозно досліджувати лише в останній третині минулого століття зусиллями багатьох дослідників, які сформували нову галузь наук. досліджень: Порівняльний менеджмент – галузь знань, яка виявляє і вивчає особливості нац. моделей менеджменту, пов’язаних із соціально-культурними і поведінковими стереотипами націй, а отже, і систем управління МК, що мають країни походження цих націй.

Таким чином, методологічною основою ММ є, по-перше, загальний менеджмент, а по-друге, порівняльний менеджмент.

Структура міжнародного менеджменту включає аспекти, які охоплюють 5 сфер управліняя бізнесом фірми: 1. Дослідження і аналіз зовнішнього середовища бізнесу та внутрішньої середи організації. 2. Процеси комунцікації у прийнятті рішення. 3. Базові функції управління. 4. Питання групової динаміки та кервництва. 5. Питання ефективності діяльності фірми.