Ера глобалізації (починаючи з 70-х м.м. ХХ в.).

Суть міжнародного бізнесу

Міжнародний бізнес – ділова взаємодія фірм різних форм власності або їхніх підрозділів, що знаходяться в різних країнах, що має головною метою одержання прибутку за рахунок отримання вигод із переваг ділових міжнародних операцій.
Міжнародний бізнес - це підприємницька діяльність, пов'язана з використанням капіталу в різноманітних формах і переваг підвищеної ділової активності; здійснюється з метою отримання прибутку і поширюється на міжнародну економічну сферу.

Основні причини здійснення міжнародного бізнесу:
1) Вихід до нових джерел корисних копалин і сировини;
2) Доступ до нових ринків робочої сили;
3) Прагнення до нових ринків збуту.
Характерні риси міжнародного бізнесу:
1) Отримання прибутку відбувається за рахунок використання переваг виходу за межі національних ринків.
2) Підприємства отримують додаткові економічні можливості, що витікають із:
a. Ресурсних особливостей міжнародних ринків;
b. Місткості зарубіжних ринків;
c. Правових особливостей зарубіжних країн;
d. Специфіки міждержавних політичних та економічних взаємовідносин.
3) Внаслідок інтернаціоналізації кожному бізнесу стає максимально доступним глобальний бізнес-сервіс, незалежний від національної належності, орієнтований лише на економічну ефективність.
4) Визначна роль культурного фактора в діяльності міжнародних компаній.
5) Міжнародний бізнес – це система постійно оновлюваних і складно взаємодіючих професійних знань принципово вищого рівня, ніж наявна в будь-якому національному бізнесі.
6) Міжнародний бізнес вбирає в себе найкращі національні зразки, все найкраще у світовій практиці.
7) Принципова відмінність міжнародного бізнесу полягає в оберненій оцінці внутрішньої державної ситуації: негативні тенденції в економіці можуть відкрити додаткові можливості для розвитку міжнародних компаній.
8) На відміну від національної конкуренції, міжнародний бізнес може відчувати підтримку своєї держави у боротьбі з конкурентами в багатьох формах.
9) Інформація – головний стратегічний ресурс міжнародного бізнесу, адаптація – його головна стратегічна зброя.

Періодизація розвитку міжнародного бізнесу.

Запропонована відомим амер. дослідником Річардом Робінсоном, 4 ери іст. розвитку МБ: 1.Комерційна (1500-1850) з початку великих геог. відкриттів; пошук величезних особистих вигід – торгівля колоніальними товарами в Європі; великі ризики бізнесу – далекі мор. подорожі; можливість отримання прибутків >> затрати;

2.Експансійна (1850-1914) остаточне оформлення і структуризація колоніальних імперій на фоні розвитку європ. країн (промисл. рев-ція, технологічний розвиток); перехід від екзот. замор. товарів до видобутку сировини і плантаційного госп-ва;

3.Концесійна (1914-1945) якісно змінилась роль великих компаній, що оперували на колоніальних ринках; майже повсюдно компанії-концесіонери перетворюються на автономні ек. держави, що здійснюють виробничі, мед., освітні, транс., поліцейські ф-ції для робітників, і жителів району;

4.Нац. (незалеж.) держав (1945-1970) 2 особливості розвитку: 1)становлення і розвиток десятків нових нац. держав, що отримали ек. базис і кадрово-технологічну структуру; 2)у спадщину дістались всі недоліки колоніального госп. розвитку (монопродуктивні економіки, фін. проблеми); активний пошук ринків збуту традиційних продуктів експорту незалеж. державами, були активними реципієнтами для інв-цій; розвиток нових фін. інструментів, зростання сфери міжн. аудиту і консалтингу.

Згодом виокремив

5.ера глобалізації – 4 періоди:

1)Післявоєннна декада (1945-1955) утворення численних міжн. фірм, у США, здійснювали трансфер ресурсів між країнами та експорт амер. менеджменту;

2)Період зростання (1955-1970) утворились великі міжн. фірми, проявляється міжн. конкуренція;

3)Кризовий період (1970-1980) запроваджуються конкретні корпоративні стратегії, системи управління політ. ризиками, розробляються механізми формування міжн. корпоративних культур (організаційна і нац.);

4)Новий міжн. порядок (після 1980) дедалі більшого значення набувають процеси гл-ції й утворення глобал. п-в – зростають ПІІ (3/4 – на тріаду).

Комерційна ера (1500-1850 р.р.)

Перший з періодів розвитку МБ за концепцією амер. дослідника Р.Робінсона. Починається з часів великих географ. відкриттів і закінчується серединою XIX ст.
Особливості:
§ пошук особистих вигод, пов'язаних із торгівлею колоніальними товарами в Європі;
§ формування бізнесу-сервісу міжнародного бізнесу (інвестиційного, страхового, інфраструктури);
§ суверенність і незалежність бізнесу в його закордонних операціях;
§ жорстка залежність міжнародного бізнесу від взаємовідносин між країнами;
§ уперше висвітлені ключові питання міжнародного менеджменту
Основні питання управління міжнародним бізнесом:
§ оцінка доцільності і потенційних вигод (втрат) від перенесення підприємницької активності за національні межі;
§ виявлення чинників, від котрих реально залежить прийняття такого роду рішень;
§ ступінь залежності дій і рішень від державної політики;
§ виявлення й оцінка чинників, що впливають на ведення бізнесу за рубежем в інтересах забезпечення прибутковості і безпеки.

4. Експансія (1850 - 1914 р.р.)
Другий з періодів розвитку МБ за концепцією амер. дослідника Р.Робінсона.
Особливості:
§ переорієнтація міжнародного бізнесу з вивозу екзотичних товарів на видобуток сировини і систематичне плантаційне господарство в колоніальних регіонах; ріст інвестицій у розвиток виробництва колоніальної продукції;
§ посилення взаємозв'язку бізнесу і державної влади;
§ виникнення міжнародного поділу праці;
Основні питання управління міжнародним бізнесом:
§ визначення мотивів існування і розвитку, як-от - використання більш ефективних ресурсів, розширення ринків збуту, нові сфери додаткових фінансових ресурсів, використання вигідних можливостей місцевого законодавства;
§ розробка методів реалізації виявлених мотивів;
§ врахування в діяльності міжнародних компаній місцевих культурних особливостей.

5. Період концесій (1914 -1945 р.р.)
Третій з періодів розвитку МБ за концепцією амер. дослідника Р.Робінсона. В іст. період між двома війнами, якісно змінилася роль найбільших компаній, що оперували на колоніальних ринках. Особливості:
§ Ріст національної самосвідомості колоніальних народів;
§ Загострення суперництва на світових ринках сировини, напівфабрикатів і готових виробів;
§ Інтернаціоналізація використання людських ресурсів;
§ Виявлення переваг і обмежень державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Основні питання управління міжнародним бізнесом:
§ Розширення функцій і сфери впливу міжнародних компаній;
§ Розвиток організаційної структури міжнародного бізнесу;
§ Боротьба за придбання конкурентних переваг, загострення суперництва;
§ Формування прошарку менеджерів середньої ланки з представників місцевого населення.

6. Ера національних держав (1945 -1970 м.м.)
Четвертий з періодів розвитку МБ за концепцією амер. дослідника Р.Робінсона.

Особливості:
§ Розширення сфери міжнародного бізнесу в зв'язку зі становленням і розвитком нових держав;
§ Ріст міжнародних ринків капіталу, сфери міжнародного аудиту і консалтингу;
§ Формування мультинаціонального бізнесу;
§ Створення і залучення мережі мультинаціонального обслуговування (банки, університети, установи охорони здоров'я і т.д.), що підготувало перехід до ери глобалізації.
Основні питання міжнародного менеджменту:
§ Усвідомлення того, що ретельне врахування взаємних вигод – найбільш ефективна стратегія міжнародних відносин;
§ Врахування культури і національних стереотипів поведінки іноземних партнерів дає економічний ефект і створює конкурентні переваги більш високого порядку;
§ Перехід міжнародного бізнесу на якісно новий рівень призводить до поступової заміни управління зовнішньоекономічною діяльністю на міжнародний менеджмент.

Ера глобалізації (починаючи з 70-х м.м. ХХ в.).

Останній з періодів розвитку МБ. Цей період розвитку цивілізації взагалі і МБ зокрема проходить під знаком революційних технологічних змін, услід за якими, природно, йдуть ек., соц. та політичні зміни. Комп'ютерна революція і потужний розвиток телекомунікацій практично невпізнанно змінили обличчя всіх традиційних технологій, вивівши їх на якісно новий рівень, і зрозуміло, що перші і найголовніші плоди цього процесу охоплюють промислово розвинені країни. На жаль, у багатьох випадках розрив між ними і більше відсталими країнами збільшується і відповідно зростає напруженість у відносинах.

Реальна глобалізація в кінцевому підсумку характеризується тим, що міжн. ек. зв'язки охопили практично всі країни планети і кожна з них в тій чи іншій мірі залежить від МБ. Наслідки цього двоякі: з одного боку, країна може користуватися всіма його благами, не відчуваючи негативних наслідків відсутності в неї тих чи інших ресурсів, можливостей і т. д. Але, з іншого боку, природною платою за це стає й істотна залежність країни від стану світових ринків в цілому: не можна користуватися тільки благами інтеграції в світову економіку, доводиться одночасно нести і ризики цього процесу.

В практику МБ запроваджуються конкретні корпоративні стратегії, системи управління політ. ризиками, розробляються механізми формування міжн. корпоративних культур, що поєднують організаційну культуру, з одного боку, та нац. культуру - з іншого.

Для сучасного періоду дедалі більшого значення набувають процеси глобалізації й утворення глоб. п-в. Це знаходить свій прояв, зокрема, у зростанні ПІІ. Їх обсяг, н-д, зріс з 50 млрд дол. у 1976 до 150 млрд дол. в 1990 р., три чверті яких припадає на відому світову тріаду країн: США - ЄС - Японія.

8. Глобалізація та інтерналізація міжнародного бізнесу.

Глобалізація – розвиток взаємозв’язків, посилення взаємозалежності нац. економік, переплетіння соц.-ек процесів, що відбуваються у різних регіонах світу і спонукають фірми до пошуку кращих умов д-ті.; об’єктивний соц. процес, змістом якого є зростаючий взаємозв’язок та взаємозалежність нац. економік, нац. політ., соц. систем, нац. культур і навк. середовища (О.Г. Білорус).

З огляду на велике значення гл-ції важливо підкреслити внут. суперечливість її процесів. Глобальна взаємозв’язаність новітніх ек. і екологічних процесів поєднується з нац. (локальною) обмеженістю політико-юридичних і соціально-культурних трансформацій. З урахуванням зазначеної суперечності розробляються різноманітні практичні підходи до втілення в життя об’єктивних законів гл-ції.

Щоб отримати успіх в умовах гл-ції, МК доводиться пропонувати, а місцевим фірмам сприймати не окремі дії компаній, а цілий комплекс пропозицій. Ця ідея була обґрунтована С. Роненом. Згідно з цією ідеєю реальне просування бізнесу до ефективного вир-ва товарів і послуг потребує комплексу «пакета розвитку», до складу якого входять: капітал, технології, інфа, кваліфікація і компетентність персоналу, рекламна і консалтингова підтримка, збутова мережа і т. ін.

Інтерналізація - процес перетворення зовн. ринкових зв’язків у внут. (централізовано корпоративні) за умов більшої досконалості останніх.

Для розуміння етапів інтерналізації викор. модель EPRG Г.Перлмуттера: етноцентризм – підпорядкування зарубіжних операцій внутрішнім; поліцентризм – врахування особливостей бізнесового середовища кожної приймаючої країни; регіоцентризм – зосередження повноважень і комунікацій на регіональному рівні, який включає групу приймаючих країн – сусідів; геоцентризм (глобалізм) – д-ть компанії по всьому світу шляхом розвитку співробітництва штаб-квартири з філіями для розробки стандартів і процедур, що відповідають загальним і локальним завданням фірми.

9. Основні стадії інтернаціоналізації бізнесу.

Інтернац-ція Б і М – поєднання зусиль нац. і міжн. компаній різних країн у здійсненні різноманітних ділових операцій.

Особливості етапів інтернац-ції: завдання та орієнтації – завдання менеджменту – оцінка значущості міжн. д-ті – орієнтація вищого менеджмента;

1)нац бізнес – підвищення нац. прибутковості – потенційне джерело прибутку і ринки збуту – Е;

2)початковий етап – вибір заруб. ринків і вихід на них – важливе доповнення до нац. бізнесу – Е→P

3)етап локальної експансії – підвищення ефективності локал. ринкової експансії – перевищення обсягів внут. бізнесу – P→R

4)транснац. етап – глобальна раціоналізація і досягнення синергізму – стратегічна умова успіху і розвитку – R→G

З розвитком процесів інтернац-ції форми МБ змінюються від простих (міжн. торгівля) до складних (МК з ПІІ).

Осн. форми МБ:

1.експорт-імпорт (МТ понад 80% МБ) – найпростіша, найменш ризикована і прибуткова – продаж товарів (послуг) в інші країни – модернізація:

1)локальне складування і продаж – завезення великих партій товарів на спеціальні склади в країні-господарі з метою подальшого продажу товарів з цього складу-магазину – зменшує транспортні витрати на 1 вибір (ефект масштабу), дозволяє перепродажне і після продажне обслуговування;

2)локальне складання і продаж – експорт з материнської країни або з третіх країн до країни-господаря комплектуючих деталей чи вузлів з подальшим складанням у місці на власному або орендованому п-ві готової продукції з наступними продажами як у приймаючій країні, так і третіх країнах – зменшення суми мита на ввезення комплектуючих порівняно з готовими виробами, збільшення зайнятості у країні складання, менша вартість складання ніж у країні материнської компанії через менші витрати на фактори вир-ва;

2.ліцензування (технічні «ноу-хау», ТМ) – передача прав інтелектуальної вл-ті партнеру з іншої країни на умовах отримання доходів – часто поєднується з

3.франчайзингом – особлива форма лізингової угоди, франчайзер продає інтелект. вл-ть (ТМ) і вимагає чіткого дотримання правил ведення бізнесу;

4.управлінські контракти (управлінські і технічні «ноу-хау») – направлення фірмою частини свого управлінського персоналу до іншої країни для надання підтримки іноземній фірмі чи виконання спеціалізованих управлінських ф-цій протягом встановленого періоду за певну плату. в (проекти «під ключ»)

5.СП (капітал і «ноу-хау») – міжн. фірми, які мають 2 або більше засновників – юр. осіб з різних країн. – широко використовувалась новими незалежними країнами для виходу на іноземні ринки.

6.МК – п-ва з ПІІ, коли заруб. філії є вл-тю компанії.