Розкрити види законів України.

Закони як і інші нормативні акти можна розрізняти, наприклад, по характері дії в часі (постійні, тимчасові, дія яких припинено або продовжено). Є закони що мають пряме відношення до певного кола осіб (наприклад, ЗУ «Про міліцію»), поряд із законами загальнореспубліканської дії є закони регіональної дії (наприклад, закони про вільні економічні зони), їх можна розрізняти й по галузевій приналежності (цивільного, карного й т.д. права). Але, насамперед, у масиві законів важливо розрізняти їхні основні види:

По ролі й місцю в системі законодавства:а) Конституція (закон законів).Конституція України - Основний Закон України.У деяких країнах немає Конституції (Ватикан, Саудівська Аравія, Оман), наприклад, у Саудівській Аравії Конституцією офіційно вважається Коран. В Англії немає писаної Конституції, але її роль виконує певна група законів.б) Конституційні (основні) закони.Термін «Конституційні закони» у законодавстві України відсутній, але в юридичній літературі це поняття зустрічається часто, однак відсутнє єдність думки про його особливості (утримування, функції).Термін «Конституційний закон» (іноді - «органічний закон») відомий законодавству Франції, Італії й ін.В Україні є підстави серед конституційних законів розрізняти:органічні (вносять зміни, доповнення в діючу Конституцію; включаються як органічна (невід'ємна) частина в текст Конституції; процедура їхнього прийняття аналогічна процедурі прийняття Конституції);номінальні (їхній перелік, організаційна назва (про Кабінет Міністрів, про вибори Президента й т.п.) передбачені Конституцією; будучи свого роду продовженням Конституції їхнього положення в текст Конституції не включаються; їхнє основне завдання - конкретизація (деталізація) певних норм Конституції);ординарні (на них є посилання в Конституції, але без визначення їхньої організаційної назви);

в) звичайні (прості, поточні) закони.Приймаються відповідно до компетенції парламенту з питань не стосовним до предмета регулювання Конституцією й Конституційними законами. Свої роль і місце в системі законодавства мають також закони, прийняті всеукраїнським референдумом, кодификационные закони, надзвичайні закони. В Україні чинність законів мають т.зв. Декрети Кабінету Міністрів України.

По суб'єктах видання: Закони України (приймаються Верховною Радою України); Закони колишнього СРСР .

Закони колишнього СРСР (як і підзаконні акти) застосовуються, якщо вони:а) регулюють відносини, неурегульовані правом України;б) не суперечать Конституції й законам України.

30.Порядок прийняття законів. Стадії законодавчого процесуЗакон — це нормативно-правовий акт органу законодавчої влади держави або самого народу, який приймається та змінюється в особливому порядку, регламентує найважливіші суспільні відносини і має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів.Юридичні властивості закону: він є нормативно-правовим актом органу законодавчої влади, тобто вищого представницького органу держави або самого народу. В Україні право приймати закони належить Верховній Раді України та безпосередньо народові шляхом проведення всенародного голосування (референдуму); закони встановлюються для регулювання найважливіших питань суспільного і державного життя. Зокрема, як передбачено ст. 18 Конституційного договору: “Виключно законами визначаються: 1) регулювання питань про права та свободи людини і громадянина, громадянство” і т. д. (всього 12 пунктів); він має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативних актів. Це знаходить свій вираз у тому, що акти всіх інших органів держави повинні відповідати закону і не суперечити йому, крім того, закон може бути скасований або змінений лише тим суб'єктом, який його встановлював; для законів встановлюється особливий порядок їхнього прийняття і введення в дію, який закріплюється у конституції та інших спеціальних законах.Закріплена в законах обов'язкова послідовність певних дій зі створення законів називається законодавчим процесом.Його порядок та стадії в Україні закріплені в Регламенті Верховної Ради України.

Стадії законодавчого процесу: - законодавча ініціатива, суть якої полягає у внесенні до Верховної Ради пропозиції про необхідність прийняття того чи іншого закону; розробка проектів законів; - розгляд законопроектів у комісіях Верховної Ради України; - розгляд законопроектів на сесії Верховної Ради у першому, другому та третьому читаннях; - прийняття закону; - опублікування закону; - набрання законом чинності, або вступ закону в силу. Законодавчий процес – це низка послідовних стадій, у процесі яких народжується законодавчий акт.Ст. 93 Конституції України говорить: “Право законодавчої ініціативи у Верховній раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінетові Міністрів, Національному банку України. Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово.”Право законодавчої ініціативи – це право суб’єктів конституційно-правових відносин виносити законопроект на розгляд Верховної Ради згідно з передбаченою процедурою, або пропозиції про прийняття законів.Офіційного визначення поняття законодавчої ініціативи немає. Тому деякі дії – пропозиції про прийняття закону, обговорення тієї чи іншої проблеми – іноді називають законодавчою ініціативою, хоча це тільки право тих самих депутатів реалізувати свої повноваження у представницькому органі.Право суб’єктів законодавчої ініціативи – вимагати від Верховної ради поставити й обговорити питання про включення законопроекту до порядку денного сесії законодавчого органу.Стадією опублікуванням законів завершується законодавчий процес як процес конкретного джерела права. Як би там не було, але офіційне піднесення волі народу до закону не може бути вичерпане без офіційного обнародування прийнятого закону.Так само це стосується прогнозування та планування законодавства, яке останнім часом набуває особливої ваги і значення.

31.Значення і юридична сила конституційних і звичайних законів.За значенням і місцем законів у системі законодавства вони поділяються на: конституційні, або основні. Це Конституція та закони з питань, безпосередньо врегульованих Конституцією, наприклад “Про громадянство”, “Про загальний військовий обов'язок” та ін. Конституція є основним законом держави, саме в цьому законі закріплюються основи суспільного, економічного і політичного устрою країни, правове становище особи, її права та обов'язки, форма правління та форма державного устрою, порядок організації та компетенція органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Положення, закріплені у Конституції, конкретизуються у конституційних законах.звичайні, або біжучі. Це всі інші чинні в державі закони.надзвичайні, тобто закони, які приймаються у певних, передбачених Конституцією, випадках, наприклад надзвичайний стан, війна тощо. Конституційно-правова норма—загальнообов'язкове правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою з метою регулювання та охорони певних суспільних відносин, які становлять предмет галузі конституційного права, їхніми специфічними ознака-миєте, що вони:• регулюють особливе, з огляду на його важливість, коло суспільних відносин, що безпосередньо стосується здійснення народовладдя;• встановлюють порядок створення інших правових норм, який є обов'язковим для інших галузей права;• мають вищу юридичну силу щодо інших правових норм;• відрізняються особливою структурою в тому розумінні, що для них не є характерною тричленна структура (гіпотеза, диспозиція та санкція). Деякі конституційно-правові норми (норми-принципи, норми-декларації) взагалі мають лише диспозицію. Метод конституційно-правового регулювання — сукупність способів і засобів, із допомогою яких упорядковуються суспільні відносини, що становлять предмет галузі конституційного права. Він характеризується: найбільшого загальністю; максимально високим юридичним рівнем; імперативністю; універсальністю;.

32.Підзаконні нормативно-правові акти як джерела конституційного права України.Ними є:1). постанова Верховної Ради (вводить в дію прийняті ВР закони)2). укази Президентабільшість - індивідуально-правові, тобто не містять правових норм. Але є й нормат-правові. Приклад: Указ Президента- "Про порядок розгляду питань, пов'язаних з громадянством України" від 31/03/92.

3). постанови Кабміна (якщо вони стосуються конституційної норми)Кількість незначна, бо: більшість постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів стосується його виконавчої діяльності, що регламентується нормами адмін права. Але є й акти, які містять норми констит права. Напр.: "Положення про порядок легалізації об'єднань громадян", затв постановою Кабміну 26/02/93 № 140.4). регламент Верховної Ради (з 1994 р.) – нормативно-процесуальний акт5). рішення всеукраїнського і місцевого референдумів (мають статус недоторканих актів і можуть бути змінені тільки наступним референдумом) Референдум – безпосер волевиявлення народу, спрямоване на встановлення, зміну чи скасування правових норм. Закони, прийняті рефер, не потребують б-я затвердження державними органами і можуть бути скасовані референдумом, а також рішенням 2/3 ВР з наступним його затвердженням на референдумі.Закон або інше рішення, прийняті референдумом, вступають в силу з моменту їх опублікування, якщо в самому законі або рішенні не зазначений інший строк. Є випадки, коли рішення можуть прийматись виключно референдумом - імперативний (обов'язковий) референдум. Його предмет (ст. 73 КУ) питання про зміну території України.6). Рішення Конституційного Суду (носять індивідуальний характер і мають разову силу)Деякі його акти можуть містити конституційно-правові норми - рішення з питань невідповідності нормативно-правових актів, що містять норми конституційного права, Конституції. Такі рішення приймаються більшістю суддів і є остаточними. Юр наслідки - втрачають силу норм-прав акти, якщо вони не відповідають Конституції і законам.Норм-прав акти проходять процедуру промульгації – офіційного оголошення в 5 офіційних виданнях. Через 10 днів після опублікування Закон вступає в силу.

33.Акти Конституційного Суду України як джерела конституційного права.Конституційний суд України є згідно з Конституцією (ст. 147) єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, тобто, є незалежним від законодавчої і виконавчої гілок влади спеціальний судовий орган, який здійснює перевірку нормативних актів на їх відповідність Конституції України шляхом конституційного судочинства. Формами звернення до Конституційного Суду є конституційне подання та конституційне звернення. Конституційний Суд може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність. Рішення приймаються, висновки даються Конституційним Судом поіменним голосуванням шляхом опитування суддів Конституційного Суду. Рішення і висновки Конституційного Суду рівною мірою є обов'язковими до виконання. В ході дослідження в актах Конституційного Суду було виявлено наявність ознак джерел права, це відбувається у разі того, коли акти містять конституційно-правові норми. Деякі акти Конституційного Суду можуть містити конституційно-правові норми. Йдеться про рішення, які приймаються з питань невідповідності нормативно-правових актів, що містять норми конституційного права, Конституції України і законами України. Такі рішення приймаються більшістю суддів і є остаточними. Вони породжують нові юридичні наслідки – втрачають силу, тобто стають не чинними нормативно-правові акти та окремі їх положення у разі невідповідності їх Конституції України та законам. Враховуючи викладене, є підстави стверджувати, що рішення Суду, про визнання неконституційними законів, інших правовик актів; про офіційне тлумачення Конституції України, а також висновки Суду: про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість; щодо відповідності законопроектів про внесення змін до Конституції України вимогам її статей 157 і 158 в ієрархії національного законодавства займають місце після Конституції України, передуючи таким чином законам, іншим правовим актам. Стосовно рішень Конституційного Суду про офіційне тлумачення законів України, то вони посідають таке ж місце, як і закони. Особливістю цих рішень є те, що ухвалюючи їх, Суд одночасно перевіряє закони чи їх окремі положення на конституційність, оскільки офіційному тлумаченню підлягають лише положення законів, які відповідають Конституції України. Завдяки визначенню особливостей актів Конституційного Суду, стало явно зрозумілим те, що вони є повноцінним джерелом права. Але сьогоднішній стан законодавства свідчить про те, що це питання не є остаточно дослідженим. Для того, щоб ширше його розкрити треба удосконалити законодавство новими правовими актами з цієї проблеми.

34.Поняття і сутність конституційного ладу України.Конституційний лад України є системою суспільних відносин, передбачених і гарантованих Конституцією і законами, прийнятими на її основі і відповідно до неї. За своєю суттю конституційний лад становить собою певний тип конституційно-правових відносин, зумовлених рівнем розвитку суспільства, держави і права. За своїм змістом конституційний лад опосередковує насамперед передбачені і гарантовані Конституцією державний і суспільний лад, конституційний статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя, організацію державної влади й місцевого самоврядування, територіальний устрій, основи національної безпеки та інші найважливіші інститути конституційно-правових відносин в Україні. За формою конституційний лад являє собою систему основних організаційних і правових форм суспільних відносин, передбачених Конституцією, тобто основних видів організації і діяльності держави, суспільства та інших суб’єктів конституційно-правових відносин.

35.Принципи конституційного ладу України.історизмом, наступністю, програмним характером, гарантованістю.  Гуманізм конституційного ладу полягає в закріпленні і гарантуванні Конституцією такого порядку, який ґрунтується на реальній і всебічній повазі до особи, людини і громадянина, забезпеченні прав і свобод особи, їх гарантуванні. Гуманізм конституційного ладу виявляється також у закріпленій Конституцією національній, економічній, соціальній, культурній і екологічній політиці держави. Важливою рисою конституційного ладу є його реальність, дійсність, тобто наявність цього ладу де-юре і де-факто. Конституційний лад має бути не формальним, символічним, а справжнім, реальним, тобто відображати реально існуючі суспільні відносини на момент прийняття відповідної конституції і на перспективу. Іншим, не менш важливим принципом конституційного ладу є системність, тобто послідовність, логічність, всебічність і повнота закріплення в Конституції основних інститутів суспільства і держави. Важливим принципом конституційного ладу України є також наступність, акумулювання того позитивного, що було в українському державотворенні, в державному і суспільному ладі України в минулому, в тому числі в далекому минулому. Це випливає як з Преамбули Конституції, так і з її змісту, зокрема положень щодо характеристики нашої держави, державних символів, прав та свобод людини і громадянина, форм прямого народовладдя, місцевого самоврядування та інших інститутів, які були характерні для України в минулому або передбачались і закріплювались її попередніми конституціями, починаючи з Конституції гетьмана Пилипа Орлика (1710 р.). Конституційний лад України характеризується також наявністю певної системи гарантій конституційного порядку (організаційно-правових, нормативно-правових та ін.). Ці гарантії будуть розглянуті в наступному параграфі даної глави. Поряд з цими загальними принципами конституційному ладу України властиві деякі особливості, зокрема принципи здійснення державної влади шляхом поділу її на законодавчу, виконавчу і судову; верховенство права; прямої дії норм Конституції; визнання й гарантування місцевого самоврядування; судового захисту прав і свобод людини і громадянина; органічності міжнародних договорів щодо національного законодавства України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою; єдиного громадянства; єдиної державної мови; цілісності і недоторканості території України; непорушності права приватної власності; пріоритетності права власності українського народу на природні ресурси; захисту прав усіх суб’єктів права власності; свободи інформації; недопустимості використання Збройних Сил, інших військових формувань для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності; адміністративної автономії окремих адміністративно-територіальних одиниць (Автономна Республіка Крим) тощо.

36. Елементи конституційного ладу.Конституційний лад України є системою суспільних відносин, передбачених і гарантованих Конституцією і законами, прийнятими на її основі і відповідно до неї. За своєю суттю конституційний лад становить собою певний тип конституційно-правових відносин, зумовлених рівнем розвитку суспільства, держави і права. За своїм змістом конституційний лад опосередковує насамперед передбачені і гарантовані Конституцією державний і суспільний лад, конституційний статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя, організацію державної влади й місцевого самоврядування, територіальний устрій, основи національної безпеки та інші найважливіші інститути конституційно-правових відносин в Україні.За формою конституційний лад являє собою систему основних організаційних і правових форм суспільних відносин, передбачених Конституцією, тобто основних видів організації і діяльності держави, суспільства та інших суб'єктів конституційно-правових відносин. Існуючий конституційний лад України, передбачений її Конституцією, характеризується насамперед рядом загальних принципів, зокрема суверенністю, демократизмом, гуманізмом, реальністю, системністю, науковою обґрунтованістю, історизмом, наступністю, програмним характером, гарантованістю. Найбільш правильним уявляється таке визначення поняття "конституційний лад": під конституційним ладом слід розуміти систему принципів, які дають можливість реально забезпечити додержання прав і свобод людини, а діяльність держави здійснювати на основ і фактично проведеного розподілу влади відповідно до її конституції.елементи конституційного ладу — громадянське суспільство, державний лад,принципиконституційного ладу тощо. Між тим, з часів прийняття перших деклараційщодо ролі та місця людини в державі основою конституційного ладу завждибула людина і громадянин.

37.Базові цінності як елемент конституційного луду. Водночас необхідно зазначити, що практично всі дослідники конституційного ладу вважають, що він втілює в конституційно-правову практику ряд найважливіших, загальновизнаних суспільних цінностей, що зумовлюють демократичність правового статусу особи, демократичні процедури формування, організації й функціонування державної влади, взаємодією різних її органів, вільну діяльність інститутів громадянського суспільства тощо. Тобто одним із невід´ємних і визначальних складових елементів конституційного ладу є його базові цінності, тобто ті політико-правові та моральні ідеї й принципи, які відображають наявні в державі й суспільстві ідеали, що покладені в основу всього конституційно-правового регулювання. Такими цінностями є: свобода, права людини, справедливість, моральність, гуманізм, демократія, верховенство права, правове обмеження влади, плюралізм та ряд інших основоположних ідей. На думку С. Алексеева, існує первинна і визначальна налаштованість всього правового розвитку на високі цивілізаційні ідеали і цінності, які належать до сенсу цивілізації — на реалізацію і забезпечення свободи людини, на усунення з життя людей сваволі та насильства [1, 147]. Адже сенс права переважно саме в тому і полягає, щоб реалізувати призначення цивілізації — забезпечити самоцінність життя людини, свободу людей і виключити з життя людей хаос, свавілля, насильство, в сучасних умовах — «право сили» [1,196]. А отже, базові цінності конституційного ладу, які і втілюють ці ідеали, відіграють достатньо важливу роль у конституційному регулюванні, оскільки фактично є передумовою його послідовності, правонаступництва, і як наслідок — його стабільності та непорушності.

38.Поняття і властивості суверенітету України.Суверенність конституційного ладу полягає насамперед у визначенні, встановленні конституційного ладу народом і можливості його зміни лише волею народу. Право визначати й змінювати конституційний лад України, зазначається у ст. 5 Конституції, належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.Суверенність конституційного ладу означає суверенітет народу і держави (ст. 1, 5 Конституції). Відповідно до ст. 2 Конституції суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є позаблоковою державою й існування на її території іноземних військових баз не допускається. Використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливе на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою.

39.Поняття потенційного та реального суверенітетуВідносини, які складають основоположні засади народовладдя, суверенітету народу. Суверенітет народу – це природне право народу бути верховним і повновладним на своїй території. Суверенітет буває потенційним і реальним.Потенційним суверенітетом володіє практично будь-який етнос, незалежно від того, має він свою державність чи ні, оформився він у таку історичну спільність, як народ, визнаний він іншими державами і націями чи ні.Реальний суверенітет – це втілення в життя суверенних прав народу, його волі йти таким шляхом, який він вважає найкращим. Суверенна воля народу України, вільно сформована і втілена у відповідних документах (передусім у Конституції України), і є єдиним джерелом державної влади.