Стаття 45. Державна реєстрація змін до відомостей про фізичну

           особу - підприємця, які містяться в Єдиному

           державному реєстрі

1. Зміни до відомостей про фізичну особу - підприємця, які

містяться в Єдиному державному реєстрі, а саме зміни щодо імені

фізичної особи, місця її проживання, реєстраційного номера

облікової картки платника податків або номера та серії паспорта

фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання

відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки

платника податків та офіційно повідомила про це відповідні органи

державної влади і має відмітку у паспорті, набирають чинності з

дня їх державної реєстрації.

2. Для проведення державної реєстрації змін до відомостей про

фізичну особу - підприємця, що передбачені частиною першою цієї

статті, фізична особа - підприємець подає державному реєстратору

особисто (надсилає поштовим відправленням з описом вкладення) такі

документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної

реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця;

документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору за

державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну

особу - підприємця;

копію довідки про зміну реєстраційного номера облікової

картки платника податків. 

Для проведення державної реєстрації змін до відомостей про

фізичну особу - підприємця, що передбачені частиною першою цієї

статті, фізична особа - підприємець, яка через свої релігійні або

інші переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера

облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це

відповідні органи державної влади і має відмітку у паспорті, подає

документи, визначені цією частиною, виключно особисто.

3. Державному реєстратору забороняється вимагати документи

для проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну

особу - підприємця, якщо вони не передбачені частиною другою цієї

статті.

4. Якщо документи для проведення державної реєстрації змін до

відомостей про фізичну особу - підприємця подаються фізичною

особою - підприємцем особисто, державному реєстратору додатково

пред'являється паспорт.

Фізична особа, яка через свої релігійні або інші переконання

відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки

платника податків та офіційно повідомила про це відповідні органи

державної влади, для проведення державної реєстрації змін до

відомостей про фізичну особу - підприємця повинна особисто

пред'явити державному реєстратору паспорт із відповідною

відміткою. 

Для проведення державної реєстрації змін до відомостей про

фізичну особу - підприємця уповноважена особа повинна пред'явити

свій паспорт та документ, що засвідчує її повноваження.

5. Документи, які подаються для проведення державної

реєстрації змін  до відомостей про фізичну особу - підприємця,

приймаються за описом, копія якого в день надходження документів

видається (надсилається поштовим відправленням) заявнику з

відміткою про дату надходження документів.

6. Дата надходження документів на проведення державної

реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця

вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

7. Державний реєстратор має право залишити без розгляду

документи, які подані для проведення державної реєстрації змін до

відомостей про фізичну особу - підприємця, якщо:

документи подані за неналежним місцем проведення державної

реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця;

документи не відповідають вимогам частин першої та другої

статті 8 та частини п'ятої статті 10 цього Закону;

документи подані не у повному обсязі.

8. Про залишення документів, які подавалися для проведення

державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу -

підприємця, без розгляду заявнику не пізніше наступного робочого

дня з дати надходження документів, які подані для проведення

державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу -

підприємця, державним реєстратором видаються (надсилається

поштовим відправленням з описом вкладення) відповідне повідомлення

із зазначенням підстав залишення документів, які подавалися для

проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну

особу - підприємця, без розгляду та документи, що подавалися для

проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну

особу - підприємця, відповідно до опису.

Залишення документів, які подавалися для проведення державної

реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, без

розгляду не перешкоджає повторному зверненню заявника до

державного реєстратора в загальному порядку після усунення причин,

що були підставою для залишення цих документів без розгляду.

9. Державна реєстрація змін до відомостей про фізичну

особу - підприємця здійснюється за процедурами, передбаченими

статтею 43 цього Закону для проведення державної реєстрації

фізичної особи - підприємця.

46Поняття та види припинення суб’єктів господарювання.

Припинення суб'єкта підприємницької діяльності є таким же закономірним та органічним процесом, як і створення. Згідно ст. 30 ГКУ припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Поняття припинення діяльності суб'єкта господарювання відсутнє в законодавстві України. Проте в доктринальному розумінні припиненням вважаються юридичні умови, за яких суб'єкти господарювання втрачають право провадити господарську діяльність та, відповідно, втрачають підприємницьку правосуб'єктність з моменту внесення відповідного запису до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності. З прийняттям нових ГК та ЦК України законодавець насамперед розширив поняття суб'єкта господарювання. Так, відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнані: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; 3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, під припиненням суб'єктів господарювання слід розуміти припинення не лише юридичних, але й фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 59 ГК України та ст. 104 ЦК України припинення суб'єкта господарювання здійснюється в результаті реорганізації, передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або шляхом ліквідації.

Підставами припинення підприємства є певні фактичні обставини, з якими закон пов'язує припинення його діяльності. Вони установлюються як законодавством, так і установчими документами суб'єкта господарювання.

Способи припинення — це визначений законодавством порядок припинення діяльності юридичної особи, який визначає право відповідного органу приймати рішення про припинення діяльності підприємства. Як випливає з процитованої статті Господарського кодексу, можливими є як добровільний, так і примусовий спосіб (порядок) припинення діяльності суб'єкта господарювання. У першому випадку рішення щодо припинення діяльності підприємства приймає власник майна, на основі якого створена відповідна підприємницька структура, або уповноважений власником орган. Підставами для добровільного припинення діяльності суб'єкта господарювання можуть бути як об'єктивні причини, наприклад досягнення мети, фінансово-економічний стан, так і суб'єктивні, скажімо, небажання власника продовжувати підприємницьку діяльність. У другому випадку припинення діяльності (у примусовому порядку) здійснюється за рішенням господарського суду. Підставами для примусового припинення діяльності суб'єкта господарювання можуть бути порушення законодавства як при створенні, так і під час його господарської діяльності, а також визнання підприємства банкрутом. Підстави та порядок визнання підприємства банкрутом визначаються Законом України від 30 червня 1999 року «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Суттєва різниця між ліквідацією та реорганізацією полягає у тому, що в першому випадку має місце остаточне припинення будь-якої діяльності якогось суб'єкта господарювання, у другому - припинення його функціонування в конкретній організаційно-правовій формі із заміною на нову. В обох випадках "припинення суб'єкта господарювання" суб'єкт, що припиняється, більше не існуватиме. У зв'язку з ліквідацією суб'єкта припиниться і його діяльність, у зв'язку ж із реорганізацією вона триватиме, але вже не в колишній (яка існувала до реорганізації), а в новій організаційно-правовій формі суб'єкта господарювання. Тобто можна сказати, що головна відмінність двох способів припинення суб'єктів господарювання (ліквідації та реорганізації) полягає в юридичних наслідках факту припинення їх існування, у наявності або відсутності правонаступництва. Таким чином, сутність припинення діяльності суб`єктів господарювання полягає у зміні форми його діяльності (якщо має місце реорганізація), або повне припинення діяльності суб`єкта господарювання (тобто, остаточний розрахунок з кредиторами та виконання зобов`язань перед контрагентами, закриття банківських рахунків, закриття реєстрових записів в управліннях пенсійного фонду, податкової та інше).