СКАСУВАННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ

Суд (господарський суд) приймає рішення про скасування державної реєстрації СПД у випадках несвоєчасного повідомлення СПД про зміну його назви, організаційно-правової форми, форми власності та місцезнаходження; неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів ухгалтерської звітності згідно з чинним законодавством України тощо.

 Відповідно до п. 1 ст. 35 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р. № 887eXII, ліквідацію підприємства здійснює ліквідаційна комісія, яку утворює власник або уповноважений ним орган. Пункт 2 цієї ж статті передбачає, що «власник, суд, господарський суд або орган, уповноважений створювати підприємства, який прийняв рішення про ліквідацію підприємства, встановлює порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами».

Зі змісту наведеної норми випливає, що у випадку скасування господарським судом державної реєстрації підприємства як СПД, суд зобов’язаний виконати дії, пов’язані з визначенням порядку й строків проведення ліквідації підприємства. Проте, на сьогодні відсутній правовий механізм реалізації приписів п. 2 згаданої вище статті, на що неодноразово звертав увагу Вищий Господарський суд України. Зокрема в листі від 27 червня 2001 р. № 01e2.2/163 зазначено, що «питання про ліквідацію суб’єктів господарювання на виконання рішення арбітражного (нині – господарського) суду законодавчо практично не врегульоване…», а тому призначення ліквідаційної комісії та дії, пов’язані з її роботою, мають проводитися виключно в межах процедури про банкрутство на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня1992 р. № 2343eXII. Тобто, якщо господарський суд розглянув справу про скасування державної реєстрації підприємств та прийняв відповідне судове рішення, всі заходи щодо ліквідації здійснює безпосередньо власник (власники) відповідного підприємства, якому направляється копія рішення господарського суду з вимогами здійснити ліквідаційну процедуру. І саме на цьому етапі порушується логічна послідовність дій зі скасування державної реєстрації СПД. Так, якщо скасування державної реєстрації здійснюється за рішенням власника підприємства або уповноваженого ним органу, зі створенням ліквідаційної комісії проблем не виникає. Це пояснюється тим, що власник або уповноважений ним орган беруть активну участь та сприяють проведенню ліквідаційних заходів.

Якщо ж скасування державної реєстрації здійснюється за рішенням суду (господарського суду), господарські суди покладають проведення ліквідаційної процедури безпосередньо на власника. При цьому не враховується те, що ініціатором скасування державної реєстрації СПД є не власник, а державний орган, який в зазначених вище випадках зобов’язаний звертатися до господарського суду з позовами про скасування державної реєстрації.

 В зв’язку з фактичним припиненням підприємницької діяльності СПД, як правило, не знаходиться за своєю юридичною адресою. Інакше йому необхідно було б сплачувати орендну плату (в тому випадку, коли приміщення орендується), комунальні платежі, тощо. Однак це неможливо за умови зупинення підприємницької діяльності та відсутності надходжень на банківський рахунок підприємства.

 Крім того, відсутність юридичної особи за юридичною адресою породжує ряд проблем. Зокрема, вся поштова кореспонденція, в тому числі ухвали суду (господарського суду) про порушення провадження в справі про скасування державної реєстрації та рішення суду (господарського суду) з таких справ не вручаються адресату і, як правило, повертаються відправнику з відміткою поштового відділення «адресат вибув». У такому випадку ймовірна ситуація, коли СПД може й не знати про порушення судом провадження у справі про скасування державної реєстрації. От і виходить, що відповідачі в суди не з’являються з двох причин: або через необізнаність, або не вважають за необхідне обтяжувати себе здійсненням ліквідаційної процедури.

 На сьогодні бездіяльність з боку СПД жодних наслідків не тягне, оскільки чинний ГПК України не містить статті, яка б передбачала відповідальність за ухилення від виконання судових рішень, ухвал або постанов.

Таким чином, господарський суд своїм рішенням скасовує державну реєстрацію СПД, проте ліквідаційна процедура не відкривається та не проводиться взагалі. Це перешкоджає досягненнюкінцевої мети – виключенню з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі – Реєстр).

Незважаючи на ст. 124 Конституції України, не всі судові рішення виконуються, у зв’язку з чим порушується принцип обов’язковості судових рішень. Крім того, цей факт негативно позначається й на авторитеті судових органів, чиї рішення в силу Основного Закону мають бути обов’язковими.

 В результаті бачимо невеселу картину: суд (господарський суд) прийняв рішення про скасування державної реєстрації, процедура ліквідації не проводиться, в результаті чого орган державної реєстрації не має повноважень виключати підприємства з Реєстру.

В такій ситуації виграє зазвичай СПД, державну реєстрацію якого скасував суд (господарський суд). Це можна пояснити таким чином.

В силу Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України від 19 лютого 1998 р. № 80 (в редакції наказу ДПА України від 17 листопада 1998 р. № 552), орган державної податкової служби має право зняти такого СПД з податкового обліку. Зняття з обліку проводиться на підставі рішення суду (господарського суду) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності та за умови відсутності податкової заборгованості СПД перед державним бюджетом. Податковий орган повідомляє орган державної реєстрації про зняття з обліку для його виключення з Реєстру.

Відповідно до п. 34 Положення про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740 (далі – Положення про державну реєстрацію), скасування державної реєстрації юридичної особи здійснює орган державної реєстрації шляхом виключення її з Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності. Виключення з Реєстру проводиться після завершення ліквідаційною комісією заходів з ліквідації такого СПД та надання органу державної реєстрації документів, передбачених п. 34 цього Положення.

Оскільки ліквідаційна процедура не проводиться, то виключається можливість надати органу державної реєстрації пакет документів, передбачених Положенням про державну реєстрацію.Отже, такий СПД залишається в Реєстрі.

В результаті цього СПД, який фактично припинив свою діяльність, формально зберігає статус юридичної особи й повний комплект документів, штампи та печатки. За такої ситуації створюються сприятливі умови для різного роду зловживань з боку такого СПД.

На незадовільний стан правового регулювання процедури ліквідації підприємства на підставі судових рішень неодноразово вказував і Вищий господарський суд України. Зокрема, в листах від 27 червня 2001 р. №02e2.2/164 та 01e2.2/163 він пропонує внести відповідні зміни до Законів України «Про виконавче провадження» й «Про державну виконавчу службу». Крім того, Вищий господарський суд України пропонує покласти на державну виконавчу службу обов’язок виконання судових рішень, правовим наслідком яких є ліквідація підприємства. Такої позиції дотримується й Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва. Проте на сьогодні вказані питання залишаються неврегульованими, що виключає можливість проведення ліквідаційних процедур СПД, державну реєстрацію яких скасовано рішеннями господарського суду.Сподіватимемося, що законодавець найближчим часом відкоригує норми чинного законодавства в сфері правового регулювання питань, пов’язаних зі скасуванням державної реєстрації. В результаті СПД, які фактично припинили господарську діяльність, будуть позбавлені статусу юридичної особи та можливості завдавати шкоду іншим СПД та державі.

48Реорганізація суб’єктів підприємницької діяльності. Форми реорганізації юридичних осіб.

. Відповідно вимог законодавства ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням власника, а у випадках, передбачених законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або господарського суду

Реорганізація підприємства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватись також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому законодавством.

Існує п’ять видів реорганізації юридичних осіб:

приєднання;

злиття (об‘єднання);

виділення;

поділ;

перетворення.

Юридичні особи можна поділяти на окремі види за різними ознаками. Залежно від існуючих форм власності в Україні юридичні особи поділяються на: приватні; колективні; дер жавні; змішані.

Стосовно суб’єктного складу юридичні особи можуть бути поділені на: українські; спільні за участю іноземного інвестора; іноземні; міжнародні організації та об’єднання.

Однак слід зазначити, що такий поділ є певною мірою умов ним, оскільки і некомерційні організації досить часто виконують роботи, надають послуги, отримуючи при цьому прибуток.

З цих причин при розробці проекту ЦК України відмовилися від такої класифікації і натомість відновили традиційний поділ на юридичних осіб публічного права і юридичних осіб приватного права. Суть цієї класифікації полягає в тому, що юридичні особи публічного права створюються незалежно від волі приватних осіб, як правило, для здійснення спеціальних функцій, не обумовлених їх участю в цивільному обороті (наприклад, міністерства і відомства, установи соціальної сфери, культурно-освітянські заклади та інші).

І навпаки, юридичні особи приватного права створюються за ініціативою приватних осіб на договірних засадах, саме з метою участі в різноманітних цивільно-правових відносинах. Цивільним правом регулюється порядок створення і діяльності саме юридичних осіб приватного права.

Що ж до регулювання цивільно-правових відносин за участю юридичних осіб публічного права (наприклад, коли у останніх виникає потреба укласти цивільно-правовий договір оренди, купівлі-продажу, про надання різноманітних послуг тощо), то діє загальний принцип: публічні юридичні особи, вступаючи у цивільно-правові відносини, підпадають під режим цивільно-правового регулювання, як будь-які інші при ватні юридичні особи, незалежно від того, що створені вони розпорядчим способом на підставі рішення державних органів та органів місцевого самоврядування і в цілому функціонують для здійснення завдань публічного характеру.

Таким чином, забезпечується єдність регулювання цивільно-правових відносин, незалежно від того, хто є їх учасниками. Водночас порядок утворення юридичних осіб публічного права регулюється не актами цивільного законодавства, а нормами публічного права.

Реорганізація юридичної особи шляхом перетворення регулюється Цивільним кодексом України та Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон).

Існує 5 видів реорганізації юридичних осіб:

приєднання;

злиття (об‘єднання);

виділення;

поділ;

перетворення.

Приєднання – це приєднання однієї або декількох юридичних осіб до іншої юридичної особи. При цьому ці особи припиняють своє існування, а їх права та обов‘язки переходять до юридичної особи, до якої вони приєдналися.

Злиття – об‘єднання двох або більше юридичних осіб в одну нову юридичну особу, при цьому ці юридичні особи припиняються своє існування і передаються свої права та обов‘язки новоствореній юридичній особі.

Виділення – відокремлення однієї або більше юридичних осіб від однієї існуючої юридичної особи (створення дочірніх підприємств, відокремлення структурних підрозділів); новостворена юридична особа має ті ж самі юридичні права і обов‘язки, що й головне підприємство.

Поділ – виникнення двох або більше нових юридичних осіб шляхом поділу існуючої юридичної особи, яка припиняє своє Існування; при цьому новостворені юридичні особи є правонаступниками у частині, обумовленої їх статутними фондами.

Перетворення – зміна юридичною особою юридично-правової форми без припинення існування. При реорганізації завжди має місце правонаступництво.

Юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Злиття має місце тоді, коли дві або більше юридичні особи об’єднуються в одну нову і при цьому припиняють своє існування.

Приєднання - це форма реорганізації, за якої одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, яка продовжує існувати далі, але вже в більшому масштабі. Приєднувана організація припиняє свою діяльність.

Поділ означає, що на базі однієї юридичної особи виникає дві або більше юридичних осіб, а ця перша припиняється. При виділенні немає припинення юридичної особи, з її складу лише виділяється нове соціальне утворення, яке наділяється правами юридичної особи.

Своєрідною формою реорганізації юридичних осіб є їх перетворення. Суть перетворення полягає в тому, що на основі юридичної особи створюється нова організація, яка має інший профіль, цілі діяльності, структуру тощо, але приймає всі активи і пасиви попередника.

При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

 Особливістю реорганізації благодійних організацій як юридичних осіб є те, що благодійна організація не може бути реорганізована в юридичну особу, метою діяльності якої є одержання прибутку. Реорганізація благодійної організації здійснюється за рішенням її вищого органу управління відповідно до вимог статуту (положення).

Відповідно до ст. 33 Закону юридична особа припиняється, зокрема, в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті перетворення (реорганізації).

Відповідно до ст. 34 Закону для проведення припинення юридичної особи засновники (учасники) юридичної особи або уповноважені ними орган чи особа повинні подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи:

нотаріально посвідчену копію рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи;

документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Засновники (учасники) юридичної особи або уповноважені ними орган чи особа не пізніше двох робочих днів з дати надходження до державного реєстратора цих документів погоджують з державним реєстратором призначення комісії з припинення, порядок та строки припинення юридичної особи шляхом подання (надсилання рекомендованим листом) йому відповідного рішення. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня від дати надходження відповідного рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис про призначення комісії з припинення.

Відповідно до ст. 37 Закону для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті перетворення голова комісії з припинення або уповноважена ним особа після закінчення процедури припинення, яка передбачена законом, але не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повинні подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення (форма № 8);

свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;

оригінал установчих документів;

нотаріально посвідчену копію передавального акта.

У випадках, що встановлені законом, крім зазначених документів, додатково подається висновок аудитора щодо достовірності та повноти передавального акта.

Передавальний акт повинен бути затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи. Підписи на передавальному повинні бути нотаріально посвідчені.

Державна реєстрація юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення, здійснюється в порядку, який встановлено статтями 24 - 27 Закону. При цьому подається реєстраційна картка за формою № 2.

Що стосується присвоєння ідентифікаційного коду юридичній особі, яка створюється шляхом перетворення, повідомляємо, що на даний час це питання однозначно не вирішене. Після прийняття узгодженого рішення з Держкомстатом України, державним реєстраторам буде надане відповідне роз'яснення.

Види та порядок реорганізації юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності

При реорганізації також має місце припинення юридичної особи, але її справи і майно переходять до іншої юридичної особи у порядку загального правонаступництва. Сама реорганізація здійснюється в різних формах: шляхом злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення.

Злиття має місце тоді, коли дві або більше юридичні особи об’єднуються в одну нову і при цьому припиняють своє існування. Таким шляхом можуть утворюватись виробничі і науково-виробничі об’єднання, в які входять на правах структурних оди ниць раніше самостійні підприємства, проектно-конструкторські та інші організації.

Приєднання - це форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але вже в більшому масштабі. Організація яку приєднують припиняє свою діяльність.

Зворотний процес має місце при поділі й виділі. Поділ означає, що на базі однієї юридичної особи виникає дві або більше нових юридичних осіб, а ця перша припиняється. При виділу немає припинення юридичної особи. З її складу лише виділяється нове соціальне утворення, яке наділяється правами юридичної особи.

Своєрідною формою реорганізації осіб є їх перетворення. Суть перетворення полягає в тому, що на снові юридичної особи створюється нова організація, яка має інший профіль, цілі діяльності, структуру тощо, але приймає всі активи і пасиви свого попередника. При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов’язки) переходить до новоутворених юридичних осіб. В разі при єднання однієї юридичної особи до іншої її майно переходить до останньої. Майно переходить до правонаступника в день підписання передаточною балансу, якщо інше не передбачено законом або постановою про реорганізацію.

Правонаступник відповідає по зобов’язаннях юридичної особи, що припинила своє існування, в повному обсязі, тобто і тоді, коли одержані активи не покривають усіх вимог кредиторів. При поділі і виділі правонаступники відповідають по боргах попередника пропорційно до часток одержаного ними май на, зазначених у розподільчому балансі.

Юридична особа розширює масштаби своєї діяльності не лише при приєднанні до неї інших юридичних осіб, а й шляхом відкриття філій і представництв.

Філія юридичної особи - це структурно і територіальне відособлена її частина, яка за місцем свого знаходження виконує всі або найголовніші функції самої юридичної особи: виробничу, наукову тощо.

Представництво - теж частина юридичної особи, але воно здійснює лише окремі функції від імені юридичної особи поза місцем її знаходження (укладає договори, дає згоду на оплату рахунків тощо). Філії і представництва не мають прав юридичної особи. Керівник філії або представництва діє на підставі довіреності, одержаної від юридичної особи.

Крім понять "філія" і "представництво" в практиці зустрічається поняття "дочірньої організації" (представництва), хоча воно в законі не визначене.

Дочірньою може визнаватися організація, яка створена як юридична особа іншою організацією шляхом передачі їй частини свого майна у повне господарське відання або оперативне управління для досягнення цілей, ви значених засновником. Засновник затверджує статут дочірньої організації, призначає її керівника і здійснює щодо неї інші права власника, передбачені законодавчими актами. Дочірня організація зазначається в статуті організації, що її створила. Проте дочірня організація не відповідає по боргах своєї основної організації, а ця остання - по боргах дочірньої організації. При неплатіжездатності (банкрутстві) засновника стягнення по його боргах може звертатись на майно дочірньої організації за умови ліквідації останньої і після задоволення претензій її кредиторів.

49Порядок зняття підприємств з обліку в державних органах.

Порядок зняття з обліку юридичної особи, у разі її ліквідації в ДПІ, ПФ та фондах соціального страхування.

Для ліквідації юридичної особи, у разі прийняття рішення про це його учасниками, неминучою залишається процедура зняття підприємства з обліку в безлічі державних інстанцій, таких як:

- Орган державної податкової служби;

- Пенсійний фонд України;

- Фонд соціального страхування від тимчасової втрати працездатності;

- Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

- Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Порядок зняття з обліку платників податків в органах державної податкової служби

Зняття з обліку платника податків в органах державної податкової служби провадиться згідно з Інструкцією про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 р. N 80.

Для зняття з обліку платника податків – юридичної особи, у разі прийняття рішення учасниками юридичної особи про його ліквідацію ліквідаційна комісія повинна зробити наступні дії:

1) У 3-денний термін від дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі ліквідації, подати до органу державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, такі документи:

- Заяву про зняття з обліку платника податків за ф. N 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за ф. N 6-ОПП;

- Оригінал довідки за формою N 4 ОПП;

- Копію документа про прийняття рішення про ліквідацію;

- Копію документа про утворення ліквідаційної комісії;

- Ліквідаційну картку органів державної статистики (для кожної філії за наявності у платника податків – юридичної особи філій).

2) У 10-денний строк з дня подання заяви за ф.N 8-ОПП скласти ліквідаційний баланс у формі річного звіту (на дату прийняття рішення про ліквідацію) та подати його для перевірки органу державної податкової служби.

При отриманні органами державної податкової служби від платника податків заяви за ф.N 8-ОПП, органом державної податкової служби в місячний термін приймається рішення про проведення документальної перевірки таких платників і відповідних підрозділах починають перевірку.

За рішенням керівника органу державної податкової служби документальна перевірка не проводиться, якщо:

- Платник податків призупинив діяльність,

- Не знаходиться за місцем реєстрації,

- Не подає звітності протягом одного року до органу державної податкової служби,

- Не має податкового боргу і відносно нього використана інформація від банківських установ, митної служби та інших контролюючих органів щодо відсутності здійснення господарської діяльності з моменту подання останньої звітності,

- А також підрозділами податкової міліції підтверджено неможливість встановлення місцезнаходження такого платника податків.

Після проведеної перевірки платника податків, у разі встановлення факту відсутності заборгованості перед Державним бюджетом України та місцевими бюджетами орган державної податкової служби знімає його з обліку. Зняття з обліку платника податків в органах державної податкової служби проводиться за наявності повідомлення від установи банку про закриття платнику рахунків. Після завершення процедури зняття з обліку орган державної податкової служби складає довідку про зняття з обліку платника податків за ф. N 12-ОПП, яку надсилає до органу державної реєстрації.

Зняття з обліку платника фіксується в журналі за ф.N 6-ОПП, а відмітка про зняття платника з обліку вводиться в районний рівень Єдиного банку даних платників податків – юридичних осіб. Облікові справи про такі платників здаються до архіву органу державної податкової служби після закінчення звітного року.

Якщо після проведеної перевірки платника податків встановлено факт заборгованості його перед бюджетами, орган державної податкової служби не знімає його з обліку, а підрозділи обліку та звітності складають повідомлення про наявність обов’язків зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) за ф.N 10-ОПП і надсилають його особі, відповідальній за погашення податкових зобов’язань або податкового боргу, яке є таким відповідно до законодавства в разі ліквідації платника податків. Зазначене повідомлення дозволяється видавати платнику податків для пред’явлення у відповідні органи.

Особою, відповідальною за погашення податкових зобов’язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, є:

а) стосовно платника податків, який ліквідується, – ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію згідно з законодавства;

б) стосовно філій, відділень, інших відокремлених підрозділів платника податків, які ліквідуються, – такий платник податків;

в) стосовно кооперативів, кредитних спілок, товариств співвласників житла або інших колективних господарств – їх члени (пайовики) солідарно;

г) стосовно інвестиційних фондів – інвестиційна компанія, яка здійснює управління таким інвестиційним фондом.

Таким чином, для зняття з обліку в ДПІ платника податків – юридичної особи необхідно розраховувати на такі строки:

1. Подача заяви за ф. 8-ОПП та докладають документів.

У 3-денний термін від дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі ліквідації

Мінімальний термін – 1 день.

2. Прийняття рішення про проведення документальної перевірки.

У місячний термін після подачі заяви приймається рішення про проведення документальної перевірки

Мінімальний термін – до 1 місяця

3. Проведення документальної перевірки

Законодавством строк не встановлений

Мінімальний термін – не встановлено

4. Зняття з обліку платника податків

Знімається з обліку після проведення документальної перевірки та закриття банківських рахунків – термін законодавством не встановлено

Мінімальний термін – не встановлено

Порядок зняття з обліку в органі Пенсійного фонду України

Зняття з обліку платника страхових внесків у Пенсійному фонді регулюється Інструкцією про порядок нарахування і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003N 21-1.

У разі прийняття в установленому законодавством порядку рішення про ліквідацію платник зобов’язаний у 10-денний термін з дня прийняття відповідного рішення про ліквідацію подати до органу Пенсійного фонду заяву про зняття з обліку із зазначенням його правонаступника (якщо він визначений) і документи які докладаються.

Отримавши документи, орган Пенсійного фонду в 10-денний термін проводить документальну перевірку правильності нарахування та сплати страхових внесків. На основі акта перевірки платник розраховується з органом Пенсійного фонду.

У разі встановлення заборгованості платника, орган Пенсійного фонду складає у трьох примірниках довідку про заборгованість по платежах до Пенсійного фонду, один з яких надсилає ліквідаційній комісії, другий – правонаступнику, якщо він є,та органу державної податкової служби – за внесками на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Копії актів, підписаних ліквідаційною комісією і правонаступником (якщо він визначений), подаються до відповідного органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації підприємства, що підлягає ліквідації, і правонаступника.

Якщо належна сума платежів, які повинні вноситися підприємством, яке ліквідується, перевищує суму, зазначену в акті, то правонаступник зобов’язаний внести повністю всю належну суму і одночасно внести відповідні зміни в балансі, отриманому від ліквідаційної комісії.

Орган Пенсійного фонду закриває справу платника після остаточного погашення ним недоїмки зі сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду. Реєстраційний номер ліквідованого платника страхових внесків у подальшому не використовується, його платежі враховуються в базі даних до кінця поточного року.

Зняття з обліку платника фіксується в журналі обліку платників. Справа такого платника здається до архіву органу Пенсійного фонду після закінчення звітного року.

Мінімальні строки:

1. Подання заяви про зняття з обліку і докладають документів.

У 10-денний термін з дня прийняття рішення про ліквідацію

Мінімальний термін – 1 день.

2. Документальна перевірка щодо повноти сплати страхових внесків.

У 10-денний термін ПФ проводить документальну перевірку правильності нарахування та сплати страхових внесків.

Мінімальний термін – до 10 днів.

3. Зняття з обліку,підписання акту.

Після проведення документальної перевірки.

Мінімальний термін – 1 день.

Порядок зняття з обліку у Фонді соціального страхування від тимчасової втрати працездатності

Зняття з обліку у Фонді соціального страхування від тимчасової втрати працездатності регулюється Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 N 16.

Страхувальник зобов’язаний у 10-денний термін з дня прийняття рішення про ліквідацію подати до органу Фонду відповідні копії документів та заяву про зняття з обліку.

При ліквідації страхувальник зобов’язаний провести повний розрахунок з Фондом на день ліквідації.

Після отримання документів про ліквідацію страхувальника, органи Фонду у 15-денний термін здійснюють документальну перевірку щодо повноти сплати ним страхових внесків.

Якщо підприємство, яке ліквідується, має заборгованість з виплати заробітної плати, в тому числі нарахованої за останній звітний місяць, а термін сплати страхових внесків ще не настав, то ліквідаційна комісія зобов’язана включити належну суму сплати коштів до ліквідаційного балансу підприємства і оформити це окремим актом., Сума належних платежів і дата їх внесення, яка не може бути пізніше від дати, встановленої підприємством для виплати заробітної плати до ліквідації.

Копії акта, підписаного ліквідаційною комісією, подаються до органів Фонду, де зареєстровані страхувальник, який підлягає ліквідації.

Якщо страхувальник, що підлягає ліквідації, є фінансово неспроможним, його борги щодо сплати страхових внесків відображаються в акті перевірки (у якому додається акт звірки заборгованості) у трьох примірниках, один з яких надсилається ліквідаційній комісії. Одночасно до відповідного податкового органу надсилається повідомлення щодо існуючої заборгованості страхувальника перед Фондом.

Погашення боргів зі сплати страхових внесків до Фонду проводиться у порядку черговості їх стягнення відповідно до Законів України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та “Про банки і банківську діяльність”.

На підставі документів, поданих до органів Фонду щодо ліквідації, і після погашення боргів зі сплати страхових внесків до Фонду, персональна справа страхувальника закривається. Страхувальнику за його заявою видається довідка про зняття з обліку в органі Фонду за встановленою формою.Реєстраційний номер ліквідованого страхувальника у подальшому не використовується, а його платежі враховуються в базі даних до кінця поточного року. Персональна справа ліквідованого платника зберігається протягом трьох років.

Мінімальні строки:

1. Подання заяви про зняття з обліку і докладають документів.

У 10-денний термін з дня прийняття такого рішення про ліквідацію

Мінімальний термін – 1 день.

2. Документальна перевірка щодо повноти сплати страхових внесків.

Після отримання документів про ліквідацію страхувальника, органи Фонду у 15-денний термін здійснюють документальну перевірку щодо повноти сплати ним страхових внесків.

Мінімальний термін – до 15 днів.

3. Зняття з обліку, підписання акту.

Після проведення документальної перевірки.

Мінімальний термін – 1 день.

Порядок зняття з обліку у Фонді загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

Нормативним актом, який регулює порядок зняття з обліку у Фонді загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є Інструкція про порядок нарахування і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 грудня 2000N 339.

У разі прийняття в установленому законодавством порядку рішення про ліквідацію, роботодавець зобов’язаний у 10-денний термін з дня прийняття рішення про ліквідацію подати до центру зайнятості заяву про зняття з обліку та докладають документи.

Отримавши зазначені документи, центри зайнятості у 15-денний термін здійснюють документальну перевірку щодо повноти сплати страхових внесків.

Якщо роботодавець має недоїмку зі сплати страхових внесків, то йому нараховується пеня, штраф відповідно до чинного законодавства. У 15-денний термін проводяться повні розрахунки із сплати недоїмки, пені, штрафу на підставі акта.

У разі, коли роботодавець, який ліквідується, є фінансово неспроможним, його борги щодо сплати страхових внесків відображаються в акті перевірки (до якого додається акт звірки заборгованості) у трьох примірниках, один з яких надсилається ліквідаційній комісії, другий – правонаступнику (якщо він визначений).Одночасно до відповідного органу державної реєстрації надсилається повідомлення щодо існуючої заборгованості роботодавця перед Фондом.

Погашення боргів зі сплати страхових внесків до Фонду проводиться у порядку черговості їх стягнення відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

На підставі документів, поданих до центру зайнятості щодо ліквідації, і після остаточного погашення боргів зі сплати страхових внесків до Фонду, справа роботодавця закривається. Реєстраційний номер ліквідованого платника внесків у подальшому не використовується, а його платежі враховуються в базі даних до кінця поточного року. Справа ліквідованого платника зберігається протягом трьох років.

Після остаточного розрахунку у 15-денний термін роботодавцю за його заявою, складеною в довільній формі, видається довідка про зняття з обліку в центрі зайнятості за встановленою формою. Заява платника підшивається до його персональної справи.

Мінімальні строки:

1. Подання заяви про зняття з обліку і докладають документів.

У 10-денний термін з дня прийняття такого рішення про ліквідацію

Мінімальний термін – 1 день.

2. Документальна перевірка щодо повноти сплати страхових внесків.

Після отримання документів про ліквідацію страхувальника, органи Фонду у 15-денний термін здійснюють документальну перевірку щодо повноти сплати ним страхових внесків.

Мінімальний термін – до 15 днів.

3. Зняття з обліку, підписання акту.

Після проведення документальної перевірки.

Мінімальний термін – 1 день.

Порядок зняття з обліку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затверджена постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20 квітня 2001N 12, встановлює порядок зняття з обліку підприємство у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно з цією Постановою, юридична особа, що підлягає ліквідації, в 10-денний термін з дня прийняття рішення про ліквідацію повинна подати до робочого органу виконавчої дирекції Фонду заяву про зняття з обліку із зазначенням її правонаступника (якщо він визначений),документ про ліквідацію (рішення власників),виписку поточного рахунку в банку. Отримавши зазначені документи, робочий орган виконавчої дирекції Фонду проводить документальну перевірку повноти сплати страхових внесків.

На підставі документів, поданих до робочого органу виконавчої дирекції Фонду щодо ліквідації, і після виконання всіх вимог, передбачених зазначеною Інструкцією, робочий орган виконавчої дирекції Фонду закриває справу страхувальника. Реєстраційний номер страхового свідоцтва ліквідованого страхувальника у подальшому не використовується, відомості щодо його платежів зберігаються робочим органом виконавчої дирекції Фонду не менше 3-х років.

Мінімальні строки:

1. Подання заяви про зняття з обліку і докладають документів.

У 10-денний термін з дня прийняття такого рішення про ліквідацію

Мінімальний термін – 1 день.

2. Документальна перевірка щодо повноти сплати страхових внесків.

Після отримання заяви та документів проводиться перевірка, термін проведення якої не встановлено

Мінімальний термін – не встановлено

3. Зняття з обліку, підписання акту.

Після проведення документальної перевірки.

Мінімальний термін – 1 день.

Таким чином, проведення перевірок при ліквідації підприємств за термінами на практиці залежить від швидкості проведення перевірок податковими органами, так як перевірки та зняття з обліку по фондах, як правило, займає до 1 місяця.

50Підстави на порядок ліквідації платоспроможних юридичних осіб.

( це з ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних

                   осіб – підприємців»

1. Суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної

особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день

набрання таким рішенням законної сили направляє його копію

державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для

внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення.

Дата надходження відповідного судового рішення вноситься державним

реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

2. Підставами для постановлення судового рішення щодо

припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством

юридичної особи, зокрема є:

визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи

через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а

також в інших випадках, встановлених законом; { Абзац другий

частини другої статті 38 в редакції Закону N 2390-VI ( 2390-17 )

від 01.07.2010 }

провадження нею діяльності, що суперечить установчим

документам, або такої, що заборонена законом;

невідповідність мінімального розміру статутного капіталу

юридичної особи вимогам закону;

неподання протягом року органам державної податкової служби

податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно

до закону;

наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність

юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

3. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного

робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення

юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи,

внести до Єдиного державного реєстру запис щодо цього судового

рішення та в той же день повідомити органи статистики, державної

податкової служби, Пенсійного фонду України та юридичну особу,

щодо якої було прийнято судове рішення, про внесення до Єдиного

державного реєстру такого запису.

{ Частина третя статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 3456-IV ( 3456-15 ) від 22.02.2006 }

4. З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про

судове рішення щодо припинення юридичної особи застосовуються

обмеження, які встановлені законом, зокрема частиною другою статті

35 цього Закону.

5. Суд призначає в рішенні щодо припинення юридичної особи у

зв'язку з її ліквідацією комісію з припинення (ліквідаційну

комісію) та встановлює строк і порядок її роботи. Державний

реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про

призначення комісії з припинення (ліквідаційної комісії) не

пізніше наступного робочого дня з дати надходження відповідного

рішення.

6. У разі, якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної

особи у зв'язку з її ліквідацією не призначена комісія з

припинення (ліквідаційна комісія), державний реєстратор не пізніше

трьох робочих днів від дати надходження такого судового рішення

вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як

голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної

особи керівника органу управління або особу, яка згідно з

відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право

вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності,

якщо інше не встановлено судовим рішенням.

{ Частина шоста статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 3456-IV ( 3456-15 ) від 22.02.2006 }

7. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з

дати внесення до Єдиного державного реєстру запису, в якому

керівник органу управління або засновник (учасник) юридичної особи

вказаний як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії)

юридичної особи зобов'язаний надіслати такому керівнику органу

управління або засновнику (учаснику) юридичної особи, а також

суду, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи у

зв'язку з її ліквідацією, відповідне повідомлення.

8. Документи для проведення державної реєстрації припинення

юридичної особи подаються головою комісії з припинення

(ліквідаційної комісії) юридичної особи, яку призначив суд, або

головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії), якого вказав

в Єдиному державному реєстрі державний реєстратор, у порядку, який

встановлено частинами першою - п'ятою статті 36 або частинами

першою - шостою статті 37 цього Закону.

9. Порядок залишення документів, які передбачені частинами

першою та другою цієї статті, без розгляду встановлюється

частинами шостою та сьомою статті 36 цього Закону.

10. Порядок внесення державним реєстратором запису про

проведення державної реєстрації припинення юридичної особи

встановлюється відповідно частинами восьмою - десятою статті 36

цього Закону.

11. Порядок надання відомостей про державну реєстрацію

припинення юридичної особи органам статистики, державної

податкової служби, Пенсійного фонду України встановлюється статтею

40 цього Закону.

12. Судове рішення щодо припинення юридичної особи може бути

оскаржено в порядку відповідно до закону.

Стаття 38-1. Порядок проведення державним реєстратором

             спрощеної процедури державної реєстрації

             припинення юридичної особи шляхом її ліквідації

1. Спрощена процедура державної реєстрації припинення

юридичної особи шляхом її ліквідації проводиться державним

реєстратором на підставі судового рішення про:

скасування (визнання недійсною) державної реєстрації

юридичної особи, у випадках, передбачених законом, якщо таке

рішення прийнято судом до 1 липня 2004 року, крім судового рішення

щодо визнання юридичної особи банкрутом;

припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством

юридичної особи, якщо таке рішення прийнято судом після 1 липня

2004 року та в разі, якщо голова ліквідаційної комісії з

припинення юридичної особи або ліквідатор юридичної особи протягом

трьох років з дати опублікування в спеціалізованому друкованому

засобі масової інформації оголошення про постановлення судового

рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з

банкрутством юридичної особи, не надав державному реєстратору

документи, перелік яких передбачено частиною першою статті 36

цього Закону.

2. За наявності підстав, визначених частиною першою цієї

статті, державний реєстратор розпочинає процес проведення

спрощеної процедури державної реєстрації припинення такої

юридичної особи.

З цією метою державний реєстратор вносить до Єдиного

державного реєстру запис про те, що ним розпочато процес

проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення

юридичної особи шляхом її ліквідації.

Одночасно державний реєстратор надсилає поштовим

відправленням до органів статистики, державної податкової служби,

Пенсійного фонду України, Національної комісії з цінних паперів та

фондового ринку, фондів соціального страхування та голові

ліквідаційної комісії (ліквідатору) юридичної особи повідомлення

про те, що з відповідної дати розпочинається процес проведення

спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної

особи шляхом її ліквідації.

3. Органи державної податкової служби, Пенсійного фонду

України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку,

фондів соціального страхування у місячний строк з дати надходження

повідомлення від державного реєстратора повинні надіслати йому:

довідку відповідного органу державної податкової служби про

відсутність або про списання заборгованості із сплати податків,

зборів (обов'язкових платежів) юридичної особи або повідомлення

про наявність податкового боргу та неможливість проведення

спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної

особи;

довідку відповідного органу Пенсійного фонду  України про

відсутність або про списання заборгованості юридичної особи або

повідомлення про наявність боргу із сплати страхових внесків та

неможливість проведення спрощеної процедури державної реєстрації

припинення юридичної особи;

довідку відповідного органу Національної комісії з цінних

паперів та фондового ринку про відсутність нескасованих випусків

цінних паперів юридичної особи або повідомлення про наявність

нескасованих випусків цінних паперів юридичної особи та

неможливість проведення спрощеної процедури державної реєстрації

припинення юридичної особи;

довідки відповідних органів фондів соціального страхування

про відсутність або про списання заборгованості юридичної особи

або повідомлення про наявність боргу із сплати страхових внесків

та неможливість проведення спрощеної процедури державної

реєстрації припинення юридичної особи.

4. Після надходження довідок, зазначених у частині третій

цієї статті, від органів державної податкової служби, Пенсійного

фонду України, Національної комісії з цінних паперів та фондового

ринку, фондів соціального страхування державний реєстратор

заповнює відповідну реєстраційну картку та вносить до Єдиного

державного реєстру запис про проведення державної реєстрації

припинення юридичної особи за спрощеною процедурою шляхом її

ліквідації та про втрату чинності установчими документами

юридичної особи з дати внесення цього запису до Єдиного державного

реєстру.

{ Частина четверта статті 38-1 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 3205-VI ( 3205-17 ) від 07.04.2011 }

5. У разі надходження до державного реєстратора від голови

ліквідаційної комісії (ліквідатора) юридичної особи від органів

державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів

соціального страхування повідомлень про розпочаті заходи з

припинення юридичної особи або у разі надходження повідомлення

відповідного органу Національної комісії з цінних паперів та

фондового ринку про те, що нею розпочато процедуру зупинення обігу

або скасування реєстрації випуску цінних паперів юридичної особи,

щодо якої розпочато спрощену процедуру державної реєстрації

припинення, державний реєстратор вносить до Єдиного державного

реєстру запис про зупинення процесу проведення спрощеної процедури

державної реєстрації припинення такої юридичної особи у зв'язку з

початком процесу проведення заходів з припинення юридичної особи

шляхом її ліквідації в порядку, встановленому цим Законом.

У разі надходження до державного реєстратора від

заінтересованих органів, кредиторів юридичної особи повідомлень

про заперечення ними щодо здійснення спрощеної процедури державної

реєстрації припинення такої юридичної особи шляхом її ліквідації

державний реєстратор також вносить до Єдиного державного реєстру

запис про зупинення процесу проведення спрощеної процедури

державної реєстрації припинення такої юридичної особи шляхом її

ліквідації на підставі таких заперечень.

У разі надходження до державного реєстратора від

заінтересованих органів, кредиторів юридичної особи повідомлення

про зняття заперечень щодо проведення спрощеної процедури

державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її

ліквідації або в разі неприпинення юридичної особи шляхом

ліквідації протягом одного року з дати внесення до Єдиного

державного реєстру запису про зупинення процесу проведення

спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної

особи державний реєстратор повторно розпочинає спрощену процедуру

державної реєстрації припинення такої юридичної особи в порядку,

визначеному цією статтею.

51Порядок формування ліквідаційної комісії та її компетенція. Черговість задоволення претензій кредиторів.

Дане питання регулюється ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 1992р.

Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство - це така судова процедура, основним призначенням якої є ліквідація визнаної судом заборгованості банкрута шляхом продажу майна банкрута та проведення розрахунків по його боргах. Тривалість ліквідаційної процедури - 12 місяців, яка може бути продовжена господарським судом ще на 6 місяців. Забезпечення проведення цієї процедури покладається на ліквідатора.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше. Ліквідатор-керівник.

Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Ліквідатор - фізична особа, яка організовує здійснення ліквідаційної процедури та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Ліквідаційна комісія (її склад) призначається господарським судом за клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів. У разі ліквідації державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого державна частка складає більш ніж двадцять п'ять відсотків, господарський суд призначає членами ліквідаційної комісії представника державного органу з питань банкрутства та при необхідності - органу місцевого самоврядування.

До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, фінансових органів, а в разі необхідності - також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство, та представник органів місцевого самоврядування.

Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

 Ліквідатор виконує такі повноваження;

здійснює функції органів управління (керівника) банкрута;

приймає до свого відання майно банкрута, управляє та розпоряджається ним;

здійснює інвентаризацію та оцінку манна банкрута;

вживає заходів щодо виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб (включаючи дебіторську заборгованість);

- очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, до складу якої включаються: усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання та дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені під час ліквідаційної процедури (за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку); речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування (особливості правового режиму окремих категорій майна з огляду на формування ліквідаційної масі/ банкрута визначаються ст. 26 Закону: 1) майно банкрута, що є предметом застави включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя; 2) індивідуально визначені речі, що належать банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси);

звільняє працівників банкрута згідно з трудовим законодавством;

заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є несплаченими;

подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не викопаних повністю чи частково, за наявності передбачених Законом підстав (якщо: виконання договору завдає збитки боржнику; договір є довгостроковим (понад рік); виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника);

вживає заходів, спрямованих та пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

забезпечує здійснення оцінки майна банкрута (майно, та яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність; у разі продажу манна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю; для здійснення оцінки майна ліквідатор має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їхніх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів;

реалізує майно банкрута в установленому порядку (оповіщення через засоби масової інформації про погодженні з комітетом кредиторів порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна; застосування, як правило, конкурентних способів продажу майна; акумуляція коштів, отриманих від продажу майна банкрута, на основному рахунку боржника) та здійснює інші повноваження.

Наявні та отримані від продажу майна та інші кошти банкрута спрямовуються та задоволення вимог кредиторів відповідно до такої черговості:

У першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право та які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії та компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

г) втрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому ст. 27 Закону (ці витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом).

У другу чергузадовольняються вимоги, що виникли із:

а) зобов'язань банкрута перед своїми працівниками (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу;

б) зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян (у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування (шляхом капіталізації відповідних платежів у встановленому законом порядку);

в) вимоги громадян-довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучають майно (кошти) довірителів (вкладників).

У третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків та інших обов'язкових платежів; вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.

У четверту чергу задовольняються всі включені до реєстру вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі й вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

У п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства.

У шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Юридичне значення черговості задоволення вимог кредиторів: вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої черги; у разі недостатності коштів банкрута для задоволення всіх вимог кредиторів однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредиторові однієї черги. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор складає звіт та ліквідаційний баланс, які з урахуванням думки членів комітету кредиторів затверджуються господарським судом. Наслідки затвердження ліквідаційного балансу: а) якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна банкрута або майна, що залишилося, не вистачає для функціонування банкрута відповідно до вимог законодавства, - виноситься ухвала про ліквідацію юридичної особи-банкрута; б) якщо після розрахунків по боргах у банкрута залишилося майно, достатнє (згідно з законодавством) для його фінансування, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.