Основні закономірності виховного процесу і їх врахування у виховній роботі.

Закономірності виховання – це стійкі, повторювані, об»єктивно існуючі, суттєві зв»язки між елементами виховного процесу, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності розвитку особистості школяра. Іншими словами – це адекватне відображення об»єктивної, тобто незалежної від волі суб»єкта дійсності виховного процесу.

До основних закономірностей виховання відносимо:

1. Обумовленість виховання суспільними потребами та умовами життя. Соціальне замовлення на вихованця. Кожна доба висуває свій запит на людину, яка необхідна суспільству.

2. Єдність навчання, виховання і розвитку особистості. Навчаючи – виховуй, виховуючи – навчай.

3. Визначальна роль діяльності і спілкування у вихованні і формуванні особистості

4. Дотримання пропорційного співвідношення зусиль дитини і зусиль педагога у спільній діяльнос

5. Зміст діяльності дітей у процесі виховання визначається на кожний окремий момент розвитку актуальними потребами.

6. Двобічніть виховного процесу: виховання і самовиховання.

7. Виховання повинно включати у свій зміст демонстрацію любові і поваги до дитини.

8. В основі ефективного і доцільного виховання повинен бути так званий «прихований» характер.

Поняття про принципи виховання. Характеристика принципів народності, культуровідповідності, природовідповідності, гуманізації і демократизації виховання.

Принципи – це вхідні положення, які визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного впливу.

Виховання грунтується на таких принципах:

1.Принцип народності: передбачає національну спрямованість виховання, оволодіння і володіння рідною мовою, формування національної свідомості, любові до рідної землі і до свого народу.

О. Духнович: рішуче вимагав, щоб кожний учитель « в детях народолюбне возбудил и в сердце их закрепил любов к своїй народности…»

К. Ушинський (стаття «Про народність у суспільному вихованні»): вважав народність основою виховання підростаючого покоління в дусі патріотизму, любові до батьківшини та свого народу.

2. Принцип культуровідповідності виховання – це органічний зв»язок з історією народу, його багатовіковими культурними традиціями, з народним мистецтвом, забезпечення духовної єдності поколінь

3. Принцип природовідповідності виховання. Означає ,що вихователь повинен

постійно вивчати і враховувати вікові та індивідуальні особливості дітей (особливості темпераменту, риси характеру, погляди, смаки);

вміти діагностувати і знати реальний рівень сформованості таких якостей, як образ мислення, мотиви, інтереси, відношення до праці, життєві плани;

поєднувати виховання з самовихованням, допомагати у виборі методів, форм самовиховання.

не стільки керувати, а скільки вміло організовувати і направляти діяльність учнів, розвиток їхньої активності, самостійності, ініціативи.

Принцип природовідповідності передбачає і врахування етнонаціональних особливостей.

4. Принцип гуманізації виховання: створення умов для формування кращих якостей та здібностей дитини; це постановка вихованця в центр навчально-виховного процесу, повага до його особистості, гідності, розуміння його запитів, інтересів.

Гуманізм українського виховання грунтується на визнанні загальнолюдських ідеалів і цінностей– добра, справедливості, правди, сумління, гідності. 

Дві заповіді любові і складають основу християнського гуманізму

Люби господа Бога всім серцем твоїм, всією душею твоєю, всією силою твоєю і всіма помислами твоїми

Люби ближнього твого, як себе самого.

5. Принцип демократизації виховання. Передбачає визнання права вихованця на свободу, на розвиток здібностей, виявлення своєї неповторної індивідуальності;

партнерство, співробітництво вихователя і вихованців (два шляхи: перший – романтичний, віддавши серце дітям. Вчитель наближається до дитини за рахунок великої любові та поваги до неї, схиляється до її рівня (Сухомлинський, Амонашвілі). На жаль, не всі вчителі готові до такого стилю стосунків і далеко не всі діти повірять у свою рівність з вчителями. Другий – шлях розподілу функцій вчителя та учня і організація їхньої співпраці. У цьому в0ипадку обидва учасники – повноправні суб»єкти діяльності.

69 Поняття мети виховання розвиток мети виховання в історичному часі мета ідеал та основні напрямки сучасного українського виховання Мета виховання — сукупність властивостей особистості, до виховання яких прагне суспільство. Ідеал національного виховання найглибше розкрито у працях українського педагога Г. Ващенка. В основі ідеалу національного виховання лежать загальнолюдські та національні цінності. До загальнолюдських відносяться добро, зло, справедливість, людяність, любов.До національних – мова, культура, звичаї. За Г.Ващенком, ідеал національного виховання грунтується на двох головних цілях: служіння Богові та своїй нації.Він включає в себе таку систему компонентів духовного світу украінців:

1 – національну психологію – психлогію працьовитого господаря, вмілого хлібороба, поборника прав людини і державної незалежності, духовної спадщини народу.

2 - національний характер і темперамент - одвічне правдошукання, гостинність і щедрість, лагідність, талановитість, ніжність і глибокий ліризм, волелюобність і душевне багатство.

3 - національний спосіб мислення –самобутність, завдяки чому із століття в століття розвивається українська самобутня культура і духовність.

4 - народну мораль етику – людяність, доброту, милосердя, співпереживання, як найвищі духовні надбання.

5 - народну естетику – красу поведінки, привабливий стиль життя, доброзичливе ставлення до людей, уміння вишивати одяг, готувати смачну іжу.

6 - народну правосвідомість – життя за законами добра і краси, правди і справедливості,гідності і милосердя.

7- національну філософію – самобутню систему ідей, поглядів на природу, суспільство, всесвіт, на духовний світ людини, проблему долі людини.

8 -національний світогляд – систему поглядів, переконань, ідеалів, яка є основою національної духовності

9 - національну ідеологію – ідейне багатство націі,систему філософських, політичних, правових, економічних, моральних, естетичних та релігійних ідей,поглядів і переконань.

10 - національну свідомість та самосвідомість – відчуття гордості за незалежність украінської націі.