КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Єдині вимоги до оцінювання знань, умінь та навичок формулюються у вигляді критеріїв і норм.

Критерій – міра оцінки, показник, на основі якого визначається рівень оволодіння знаннями, уміннями і навичками. Відповідно до критеріїв визначають норми оцінок.

Норма– конкретна вимога, яка регулює виставлення оцінки - балу з навчального предмета за усну відповідь чи письмову роботу. Наприклад, якщо основним критерієм оцінки письмової роботи є точність виконання, яка характеризується кількістю помилок, то нормою для балу “10” є повна відсутність помилок. Норми відображають найбільш типові випадки і ситуації під час перевірки й оцінки знань. Вони мають місце у навчальних програмах з усіх предметів.

Основними критеріями оцінки знань є: глибина, повнота, міцність, оперативність, якість, гнучкість, систематичність.

Глибина – критерій оцінки, під яким розуміють кількість усвідомлених учнем істотних зв’язків і відношень у знаннях.

Повнота – критерій оцінки, який визначається кількістю всіх елементів знання про вивчений об’єкт.

Міцність – критерій оцінки, що передбачає збереження в пам’яті вивченого матеріалу, безпомилковість його відтворення.

Оперативність – критерій оцінки, що передбачає вміння учня використовувати знання у стандартних однотипних умовах.

Якість – критерій оцінки, під яким розуміють повноту, міцність, глибину, оперативність знань тощо.

Гнучкість – критерій оцінки, що передбачає вміння учня використовувати знання в змінних, варіативних умовах.

Систематичність – критерій оцінки, що передбачає засвоєння навчального матеріалу в його логічний послідовності та наступності.

Названі критерії забезпечують можливість визначити рівні знань учнів. Виділяють такі рівні: репродуктивний (знання сприйняті, зафіксовані в пам’яті і можуть бути відтворені); реконструктивний (знання застосовуються в стандартних або варіативних умовах); творчий (знання продуктивно застосовуються в змінених, нестандартних ситуаціях).

З метою забезпечення ефективних вимірників якості навчальних досягнень та об’єктивного їх оцінювання введено 12-бальну шкалу оцінювання, яка побудована з урахуванням рівня особистих досягнень учня. Критерії оцінювання при цьому не поділяють на позитивні й негативні. Серед загальних критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти виділяють:

характеристику відповіді учня (правильність, цілісність, повнота, логічність, )

якість знань (осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, _)

сформованість загальнонавчальних і предметних умінь та навичок;

рівень володіння розумовими операціями (аналіз, синтез, порівняння, класифікація, розвиток творчих умінь (уміння виявляти проблему, формулювати гіпотезу, перевіряти її);

самостійність оцінних суджень.

На основі названих критеріїв і показників розрізняють такі рівні навчальних досягнень учнів: початковий (рецептивно-продуктивний), середній (репродуктивний), достатній (конструктивно-варіативний), високий (творчий) Початковий рівень характеризується первинними уявленнями про предмет вивчення, фрагментарністю відповідей.

Середній рівень – учень здатний вирішувати найпростіші завдання за зразком, відтворювати основний зміст навчального матеріалу, володіти елементарними навчальними вміннями.

Достатній рівень характеризується знанням суттєвих ознак понять, оперує ними, розв’язує стандартні завдання, уміє робити висновки, виправляти допущені помилки, однак не вміє переносити і використовувати знання в інших навчальних ситуаціях.

Високий рівень – знання системні, учень застосовує їх для виконання творчих завдань, самостійно оцінює різні явища, факти, відстоює особисту позицію.

Виховання як педагогічна категорія. Сутність і специфіка виховного процесу.

Виховання –це соціально і педагогічно організований цілеспрямований процес формування людини як особистості.

Суспільство як соціальне об»єднання людей може функціонувати і розвиватися лише за цілеспрямованої, систематичної та організованої роботи з виховання кожної особистості.

Зневага до виховання (Коменський) є кроком до загибелі людей, сімей, держав і цілого світу. Виховання з погляду суспільного розвитку є провідною сферою діяльності як окремої людини, так і людської спільноти.

Специфіка виховного процесу. В чому виявляються основні особливості виховного процесу?

1. Процес виховання – це багатофакторний процес. Успіх виховання залежить не від одного якогось джерела впливу, а від багатьох факторів і умов.

5 суб»єктів виховного впливу:

1. Сім»я

2. Школа ( в особі вчителя, вихователя)

3. Первинні колективи (група, клас)

4.  Мас-медіа

5. Неформальні групи.

Сім’я Існує формула: по-справжньому в людині виховано лише те, що виховано в сім»ї.

Основні функції сім»ї

репродуктивна;

господарсько-економічна (ведення загального господарства і бюджету, організація матеріально-побутових умов співжиття);

комунікативна – організація внутрісімейного спілкування, взаємодія сім»ї з іншими людьми, сім»ями, соціальним групами;

рекреативна – організація відпочинку, забезпечення умов для відновлення сил;

Виховання - це тривалий процес.

Клод Андріан Гельвецій: Все життя є, власне кажучи, лише одне тривале виховання.

Розпочинається ще до народження дитини, найбільш активно протікає в шкільні роки, коли створюються найбільш сприятливі умови для формування і розвитку особистості, триває і в наступні роки.

3. Процес виховання має ступінчатий характер, свою побудову (структуру)

Основні ланки(етапи)

3.1. Оволодіння знаннями, нормами і правилами поведінки.

3.2. Формування етичних понять – стійких емоційних відношень людини до дійсності

3.3.  Формування переконань, вироблення стійких навиків поведінки, дальший розвиток і збагачення почуттів. На цьому етапі в учнів більш чіткіше виявляються мотиви діяльності.

4.Концентризм у змісті виховної роботи.Це означає, що у процесі виховання до одних і тих же якостей особистості приходиться повертатися неодноразово.

5. Процес виховання – це двосторонній і активний процес.

6. Результати процесу виховання малозамітні для зовнішнього сприймання.

7. Процес виховання являє собою діяльність, спрямовану у майбутнє.