Список використаної літератури та додатки

Перелік посилань включає всі літературні джерела, які вивчив та опрацював студент в період підготовки дипломної роботи, а не тільки ті, на які робляться посилання в тексті.

Перелік посилань починається із законів України, указів Президента, постанов Кабінету Міністрів України та інших нормативно-правових документів, а також витягів із них. Наступними розміщуються літературні джерела без вказівок на їхні види (підручники, статті й та ін.), причому їхні назви приводяться мовою оригіналу.

Кількість рекомендованих джерел по дипломній роботі – не менше 75-ти найменувань та адреси сайтів.

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел. Його розміщують після висновків. Бібліографічний опис є показником рівня обізнаності автора з наявною дослідницькою літературою за темою його роботи та складається безпосередньо за друкованим твором або виписується з бібліографічних каталогів. Описи джерел мають бути повними і точними, без пропусків будь-яких елементів та скорочення назв з дотриманням встановленої послідовності розміщення окремих бібліографічних відомостей.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів:

§ у порядку посилань у тексті

§ в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків

§ у хронологічному порядку

Також можливе виділення окремих видів джерел за їх походженням або змістовними особливостями.

Бібліографічний список подається відповідно до вимог Державного стандарту ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові та бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила».

Усі джерела (з першого до останнього) мають бути пронумеровані за принципом суцільної нумерації арабськими цифрами. Якщо використано дві чи більше праць одного автора, то вони вказуються у хронологічний послідовності їх публікації.

Додатки до дипломної роботи мають містити інформаційні матеріали, що становлять базу аналітичних досліджень згідно з обраною темою. Витяги з законодавчо-нормативних документів також оформлюють у вигляді додатків. Крім того, у додатки доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприяння дипломної роботи:

§ реальні документи підприємства

§ рекламні матеріали

§ проміжні математичні доведення, формули, розрахунки

§ таблиці допоміжних цифрових даних

§ інструкції, методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, що розроблені в процесі виконання курсової роботи

§ ілюстрації допоміжного характеру

Додатки оформлюють як продовження дипломної роботи після списку використаних джерел у вигляді окремої частини, розміщуючи у порядку появи на них посилань у тексті роботи. Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Угорі, в правому куті, над заголовком документа, друкують малими літерами з першої великої літери слово «Додаток…» і поряд велику літеру, якою позначається додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: додаток А.

Додатки оформляють, як окрему частину дипломної роботи з титульною сторінкою, на якій посередині друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».

Оформлення курсової роботи

Основна частина

Дипломна робота повинна бути зброшурована і оформлена відповідно до вимог, що регламентуються Державним стандартом України ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».

Матеріал дипломної роботи слід подати у такій послідовності:

- титульна сторінка, анотація, завдання

- перелік умовних скорочень

- зміст

- вступ

- розділ І

- розділ ІІ

- розділ ІІІ

- висновки

- список використаної літератури

- додатки

Відгук наукового керівника, зовнішня та внутрішня рецензії не входять до загального обсягу дипломної роботи й додаються окремо.

Робота виконується українською мовою без орфографічних і синтаксичних помилок, друкується на аркушах білого паперу формату А4 через 1,5 міжрядкових інтервали, використовуючи 14 розмір шрифту Times New Roman текстового редактору Word.

Обсяг дипломної роботи – 100-120 сторінок друкованого тексту, але до зазначеного обсягу роботи не входять додатки (копії документів: статистичні й фінансові звіти, статут, ліцензії, накази, розпорядження тощо).

Текст дипломної роботи розмішують на аркуші з дотриманням полів таких розмірів:

ліве – 30 мм

праве – 10 мм

верхнє, нижнє – 20 мм

Абзацний відступ має бути однаковим по всьому тексту в межах 12-20 мм.

Текст основної частини роботи поділяється на розділи, підрозділи, підпункти відповідно до плану та поставленими завданнями дипломної роботи.

Заголовки структурних частин «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ І», «РОЗДІЛ ІІ», «РОЗДІЛ ІІІ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» і заголовки розділів друкують посередині сторінки великими літерами симетрично до тексту, без крапок в кінці, не підкреслюючи. Основні розділи роботи можуть мати назву. В такому випадку, назву розділу друкують з нового рядка, також посередині сторінки, великими літерами. Наприклад:

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДАМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Заголовки підрозділів, пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) полужирним шрифтом з абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Наприклад:

Аналіз результатів господарської діяльності закладу. Оцінка фінансово-економічних показників

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і текстом зверху і знизу має становити два вільних рядки. Підкреслення заголовків не допускається.

Кожну структурну частину дипломної роботи починають з нової сторінки.

Нумерація розділів і підрозділів

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах всієї роботи і позначатися римськими цифрами. Цифру, що вказує на порядковий номер розділу, ставлять після слова «РОЗДІЛ», потім за ним – крапку та друкують заголовок розділу. Не нумеруються такі структурні підрозділи, як перелік умовних скорочень, зміст, вступ, висновки, список використаних джерел: «РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІТИКО-ДОСЛІДНИЦЬКА ЧАСТИНА», «ЗМІСТ».

Сторінки, підрозділи, пункти, підпункти, рисунки, таблиці, формули нумерують арабськими цифрами без знака «№». Першою сторінкою дипломної роботи є титульний аркуш, другою – анотація, третьою – завдання, четвертою – перелік умовних скорочень, які включаються до загальної нумерації сторінок, але на них номер сторінки не ставиться. Наступні сторінки нумеруються у правому верхньому куті аркуша без крапки після цифри, починаючи з п’ятої сторінки, на якій розміщено «ЗМІСТ».

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу також має стояти крапка, наприклад: «2.2.» (другий підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку друкують заголовок підрозділу, наприклад:

Аналіз та оцінка основних показників роботи закладу

Ілюстрації

Ілюструють курсову роботу, виходячи із загального задуму дослідження, за ретельно продуманим тематичним планом, що дає змогу уникнути випадкових й другорядних ілюстрацій, та навпаки включити до роботи вкрай необхідні, які стосуються найважливішим тем. Зміст кожної ілюстрації має доповнювати текст роботи та поглиблювати розкриття суті явища.

Основними видами ілюстративного матеріалу в роботах є: схема, діаграма, графік, креслення, технічний рисунок, фотознімок.

Схема – це зображення, яке передає за допомогою умовних позначень і без збереження масштабу основну ідею якогось процесу, пристрою або споруди та показує взаємозв’язок між їхніми головними елементами.

Діаграма – один із способів графічного зображення залежності між величинами. У діаграмах наочно відображують і аналізують масові дані та використовують для порівняння однорідних показників (показники загальної захворюваності населення: хвороби органів дихання, хвороби органів травлення, інші захворювання). Найбільшого розповсюдження набули діаграми: лінійні, стовпчикові (гістограми) й секторні (кругові).

Для побудови лінійних діаграм, як правило, використовують координатне поле. На осі абсцис у певному масштабі відкладається час або факторіальні ознаки (незалежні), на осі ординат – показники на певний момент чи період часу або розміри результативної незалежної ознаки. Вершини ординат з’єднується відрізками, в результаті чого отримують ламану лінію. На лінійні діаграмі можна одночасно наносити кілька показників.

На стовпчикових діаграмах дані зображуються у вигляді прямокутників (стовпчиків) однакової ширини розміщених вертикально (тоді діаграма називається стовпчиковою чи гістограмою) або горизонтально (називається стрічковою). Висота прямокутників є пропорційною до зображених ними величин.

Секторна діаграма являє собою коло, поділене на сектори, розміри яких пропорційні величинам частин зображеного об’єкта чи явища. Наприклад:

Структура загальної захворюваності дорослого населення 

Черкаської області за 2008 рік

Рис. 2.4.

Графік – умовне зображення величин та їх співвідношень через геометричні фігури, точки, лінії. Як правило, графіки будують для оцінки динаміки одного показника в часі (чисельність населення, народжуваність, смертність, рівень захворюваності та ін.). Крім цього, графіки також використовують як для аналізу, так і для більшої наочності ілюстративного матеріалу.

Крім геометричного зображення, графік містить низку допоміжних елементів: загальний заголовок графіка; пояснення умовних знаків і значення окремих елементів графічного зображення; осі координат, шкалу із масштабами і числові сітки; числові дані, що доповнюють або уточнюють величину вказаних на графіку показників.

Осі координат графіка викреслюють суцільними лініями. На кінцях координатних осей стрілок не ставлять. На координатних осях вказують умовні позначення і розмірності відкладених величин у прийнятних скороченнях. На графіку слід писати лише умовні літерні позначення, наведені у тексті. Написи, що стосуються кривих і точок, залишають тільки у тих випадках, коли їх небагато і вони є короткими. Багатослівні підписи замінюють цифрами, а розшифрування наводять у під рисунковому підписі.

Якщо крива, зображена на графіку, займає невеликий простір, то для економії місця числові поділки на осях координат можна починати не з нуля, а обмежити тими значеннями, в яких розглядається дана функціональна залежність на відмінну від діаграми. Наприклад:

Динаміка руху чисельності населення Черкаської області 

за 2005 – 2008 роки

Рис. 2.1.

Креслення – основний вид ілюстрацій в інженерних роботах. Воно використовується, коли необхідно максимально точно зобразити певну конструкцію або її частину.

Технічні рисунки – використовуються в роботах, де необхідно зобразити явище або предмет таки, яким ми його сприймаємо зором, але без зайвих деталей і подробиць. Дане зображення має широкі пізнавальні можливості дає змогу найбільш повно, просто і дохідливо зобразити предмет.

Фотознімок – найбільш переконливий і достовірний засіб наочної передачі дійсності. У багатьох галузях науки і техніки фотознімок – це не тільки ілюстрація, а й науковий документ (зображення ландшафту, розташування об’єктів спостереження, тощо).

Ілюстрації необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, або на наступній сторінці. Якщо вони містяться на окремих аркушах дипломної роботи, їх включають до загальної нумерації сторінок. В свою чергу, в тексті, на кожну з ілюстрацій повинно бути посилання з коментарем.

Назва ілюстрації та пояснювальні підписи розміщуються над ілюстрацією по середини сторінки.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими і після якого ставиться крапка. Наприклад: «Рис. 1.2.» (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації розміщуються послідовно під ілюстрацією по середини сторінки, наприклад:

Порівняльна характеристика загальної захворюваності на 10 тис. дорослого населення Черкаської області і середнього показника по Україні

за 2005 – 2008 роки