Економ. зростання та його типи. Освіта

Економічне зростання – це збільшення обсягів реального ВВП в одномуперіоді порівняно з іншим. Економічне зростання являє собою зростаючуздатність економіки до реалізації своїх виробничих можливостей. Сутністьекономічного зростання полягає у розширеному відтворенні тих самихтоварів і послуг з використанням незмінної технології.

Основним показником, що вимірює економічне зростання є реальний ВВП. Однак, тільки кількісний вимір цього показника не дає можливості з’ясувати, чи відбувається економічне зростання, чи економічний розвиток.

Кінцева мета економічного зростання – збільшення споживання.

                                                                                     Типи:

1. Екстенсивний тип економічного зростання -це розширення виробництва на основі кількісного збільшення його функціонуючих факторів при збереженні попередніх техніко-технологічних і кваліфікаційних параметрів їх. За таких умов продуктивність праці та ефективність її залишаються фактично незмінними.

2. Інтенсивний тип економічного зростання - це розширення виробництва на основі якісного поліпшення його функціонуючих факторів при вдосконаленні організаційно-економічних відносин виробництва (поділ праці, спеціалізація та кооперування виробництва тощо). При цьому зростають продуктивність праці та їх ефективність.

Освіта – це соціально-економічні відносини між людьми у всіх сферах суспільного відтворення, які виникають з приводу навчання, виховання, підготовки робочої сили відповідних кваліфікаційних рівнів для різних галузей, що здійснюється спеціальними організаціями, закладами та установами державної, колективної та приватної форм власності. Виходячи з напрямів впливу освіти на економічне зростання шляхом підвищення індивідуальної та суспільної продуктивності праці, слід виокремити:

- початковий рівень освіти (дошкільна освіта, початкова загальна освіта, позашкільна освіта; базова загальна середня освіта), який забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, фізичне вдосконалення, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння знань про природу, людину, суспільство та виробництво;

- середній рівень освіти (повна загальна середня освіта, професійно-технічна освіта), який забезпечує здобуття професії громадянами відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, перепідготовку, підвищення професійної кваліфікації;

- вищий рівень освіти (базова вища освіта, повна вища освіта), який. забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, перепідготовку та підвищення кваліфікації.

Економічний зміст власності. Право власності

Власність — це система виробничих відносин між людьми та іншими суб'єктами з приводу привласнення різних об'єктів.

Власність відіграє значну роль в економічному житті суспільства.По-перше, вона упорядковує економічні стосунки в суспільстві і є важливим чинником в організації виробництва. Вона визначає, кому належить право володіння, користування та розпоряджання майном. По-друге, власність, за певних умов, зацікавлює ефективно використовувати обмежені економічні ресурси.

Концепція економічної теорії прав власності підтверджує, що не ресурс (засоби виробництва або робоча сила) самий по собі є власністю, а частка прав по використанню ресурсу. Повна частка прав складається з таких елементів:

ü право володіння (право виняткового фізичного контролю над благами)

ü право користування (право застосування корисних властивостей благ для себе)

ü право управління (право вирішувати, хто і як забезпечуватиме використання благ)

ü право на дохід (право мати результати від використання благ)

ü право суверена (право на відчуженість, споживання, зміну блага)

ü право на безпеку (право на захист від експропріації благ і від шкоди з боку зовнішнього середовища)

ü право на передачу благ у спадщину

ü право на безстроковість володіння благом

ü заборона на користування засобом, що завдає шкоди зовнішньому середовищу

ü право на відповідальність у вигляді стягнення, тобто можливість стягнення блага на сплату боргу

ü право на залишковий характер, тобто право на провадження процедур та існування інституцій, що забезпечують відновлення порушених повноважень.

Типи, види і форми власності

                                        Типи, види і форми власності:

1. Суспільна власністьхарактеризується спільним привласненням засобів виробництва й виробленого продукту. Можна виділити два основних види цієї власності:

· власність народу в цілому, зокрема в Україні такою власністю поки що залишається земля

· власність окремих колективів

2. Приватна власність характеризується тим, що засоби виробництва, а отже, й вироблений продукт, належать приватним особам. Вони можуть привласнити продукт як своєї, так і чужої праці. Тому розрізняють два види приватної власності:

· трудова приватна власність основана на власній праці власника або членів його сім'ї (основною формою такого виду власності є дрібнотоварне фермерське, ремісниче, одноосібне господарство, де власник і робітник виступають в одній особі)

· нетрудова приватна власність основана на використанні найманої (чужої) праці (формами нетрудової приватної власності історично були рабовласницька, феодальна, приватнокапіталістична).