Види грошей. Визначення к-сті грошей в обігу. Конвертованість.

Грошима у сучасному розумінні є монета, паперові гроші, засоби, що замінюють гроші (чеки, векселі, кредитні картки), банківські рахунки, міжнародні гроші.

1. Монети- в Україні перші монети було викарбувані за часів Володимира Великого наприкінці Х ст. Їх робили з золота і називали злотниками; на монеті було зображено тризубець. Спочатку в обігу були так звані справжні монети - зливки дорогоцінних металів з державним посвідченням їх вартості. У ХХ ст. монети стали символічними грошима, бо їх карбують з малоцінних металів, вартість металу, що містить монета, менше ніж зазначена на ній вартість. Монети використовуються для розмінювання паперових грошей.

2. Паперові гроші- ними є банкноти, або банківські білети. Банкнотом у середні віки називали посвідчення, видане банкіром, про те, що він одержав на зберігання певну кількість золота і зобов'язується повернути його на вимогу власника. До паперових грошей належать також казначейські білети. Їх випуском займається міністерство фінансів для покриття державних витрат. Казначейські білети ніколи не обмінювались на золото.

3. Засоби, що замінюють гроші:

Ø Чек - наказ власника банківського рахунку перерахувати певну суму на користь пред'явника чека. Наслідком цього розпорядження може бути або видача пред'явникові чека готівки, або безготівковий перерахунок грошей з одного банківського рахунку на інший.

Ø Вексель - письмове зобов'язання боржника сплатити визначену суму грошей у визначений строк.

Ø Кредитна картка - розрахунковий засіб, який найчастіше видається банками своїм клієнтам. Картка являє собою пластмасову платівку з ідентифікатором власника, тобто позначкою про номер рахунку в банку; її практично не можна підробити. При розрахунках кредитними картками у торговельних або інших установах картка вставляється у спеціальний апарат, і її номер надходить через комп'ютерну мережу в банк.

4. Банківські рахунки - відображають і контролюють стан і рух коштів власника грошей, який передав їх у банк. Рахунки поділяють на безстрокові та строкові. Гроші з безстрокового рахунку власник може зняти у будь-який час, зі строкового - через певний час. Банківські рахунки є дуже різноманітними. Їх розрізняють за обсягами (дрібні та великі), за способами одержання грошей (чекові та безчекові), за швидкістю перетворення в готівку.

5. Міжнародні гроші- гроші, створені міжнародними організаціями для здійснення розрахунків між країнами. До них належать: СДР - "спеціальні права запозичення", створені Міжнародним валютним фондом, та ЕКЮ - міжнародна розрахункова одиниця, створена Європейським фондом валютного співробітництва.

Закон грошового обігу полягає в тому, що впродовж даного періоду часу для обігу необхідна лише певна, об'єктивно зумовлена маса купівельних і платіжних засобів.

Конвертованість - здатність певної валюти до вільного обміну на валюту інших країн або міжнародно визнані платіжні засоби.

У світовій практиці розрізняють повну й часткову, зовнішню і внутрішню конвертованість валют.

Повна конвертованість валюти – означає вільний обмін національної на іноземну валюту для всіх категорій власників і при всіх операціях без жодних обмежень.  

Часткова (поточна) конвертованість – означає, що на деякі валютні операції окремі категорії власників режим конвертованості не поширюється, тобто вводяться певні обмеження.      

Внутрішня (резидентська) конвертованість валюти – часткова конвертованість валюти, при якій правом обміну національної валюти на іноземну користуються лише резиденти даної країни, а для нерезидентів зберігається режим не конвертованості.  

Зовнішня конвертованість валюти – часткова конвертованість валюти, при якій повна свобода обміну зароблених у країні грошей належить лише іноземним особам (нерезидентам); їм надається можливість нагромадження на рахунках національної валюти, переказ її за кордон чи конверсії в іншу валюту.     

Гроші в Україні. Грошова реформа 1996 року

Назва «гривня» походить від прикраси з золота або срібла у вигляді обруча, який носили на шиї (тобто — на «загривку»). Частіше за все це були м'яко закруглені обручі, з кінцями у вигляді голівок левів, прикрашені кольоровою емаллю. Перше згадування «гривні» у значенні грошової одиниці зустрічається в «Повісті минулих літ». Тобто вже у VIII-ІХ ст. при здійсненні торгових операцій, сплаті данини гривня використовувалась як міра ваги і лічби.

Гривна існувала до XVIII століття лише як вагова монета — «гривенка». Випуск гривневих банкнот розпочався завдяки прийняттю Центральною Радою Закону «Про грошову одиницю, биття монети та друк державних кредитових білетів» від 1 березня 1918, і 6 квітня перші гривневі банкноти з'явилися в обігу. Випуск гривень продовжився проголошення гетьманату на чолі з Павлом Скоропадським, згодом був припинений і знову відновлений з приходом до влади Директорії. Після поразки Директорії гривня припинила своє існування до 1991 року, коли в квітні 1991 року розпочалася робота над випуском нових грошей для Української РСР. В обіг гривня ввійшла згідно з Указом Президента України Леоніда Кучми «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996. Грошова реформа в Україні проводилася 2—16 вересня 1996 року, і з того часу гривня є грошовою одиницею України.

                                                                 Грошова реформа

25 серпня 1996 року в засобах масової інформації було оголошено Указ Президента України Леоніда Кучми «Про грошову реформу в Україні». Безпосередньо виконання грошової реформи було покладене на Національний банк України, який тоді очолював Віктор Ющенко. Відповідно до Указу Президента України грошова реформа в Україні проводилася 2—16 вересня 1996 року. З початку реформи всі видачі готівки з кас банків (у тому числі для виплати заробітної плати, пенсій та інших доходів), безготівкові розрахунки здійснювались тільки у новій національній валюті.

Грошова реформа не була підкріплена іншими заходами у сфері податкової, бюджетної політики тощо, про що свідчило, зокрема, зосередження майже половини усієї грошової маси в наступні роки в сфері тіньової економіки, значне переважання купівлі населенням іноземної валюти над її продажем. Курс гривні майже два роки утримувався завдяки жорсткій монетарній політиці, тобто штучному заниженню грошової маси щодо валового внутрішнього продукту, що посилювало грошовий голод на гривню, бартеризацію торгівлі, кризу неплатежів та ін. Внаслідок цього курс долара в 1996 р. знизився на 24 % (вплив гривні був незначний, оскільки її було впроваджено наприкінці того ж року), в 1997 — на 9 %. У 1997 дещо зріс рівень монетаризації економіки. Разом з істотним зростанням дефіциту державного боргу та виплат відсотків по ньому, неефективним використанням бюджетних коштів, зменшенням валютних резервів НБУ, погіршенням фінансового становища підприємств тощо в 1998 це призвело до поступової девальвації гривні, яка становила 84 %. Водночас при запровадженні режиму конвертованості гривні не було дотримано основних вимог конвертованості.