Потреби та споживчі блага. Класифікація. Закон зростання потреб

Предмет та ф-ії економічної теорії. Еволюція

 Економіка - це сфера діяльності людей, у результаті якої створюється багатство для задоволення різноманітних потреб, як їх самих, так і суспільства.

Предмет економічної теорії — виробничі відносини між людьми (або їх дії) у процесі праці, безпосереднього виробництва товарів і послуг, а також у сфері їх обміну, розподілу та споживання.

 Професор П. Самуельсон приводить такі можливі визначення предмету економічної теорії:

1. Наука про види діяльності, пов'язані з обміном і грошовими угодами між людьми.

2. Наука про використання людьми рідкісних та обмежених продуктивних ресурсів(земля, праця, товари виробничого призначення, наприклад, машини і технічні знання) для виробництва різних товарів (таких, як пшениця, яловичина, пальто, концерти, шляхи, яхти) і розподілу їх між членами суспільства з метою споживання.

3. Наука про щоденну ділову життєдіяльність людей, досягнення ними засобів до існування і використання цих засобів.

 4. Наука про те, як людство розв'язує свої завдання у галузі споживання і виробництва.

 5. Наука про багатство.

                                                                          Функції:

·   теоретико-пізнавальна (виявлення і пізнання економічних законів, категорій та тенденцій економічного прогресу);

·   практична (розробка принципів і методів раціонального господарювання); методологічну (виступає теоретичною основою для системи конкретно-економічних наук);

·   виховна (формування сучасного економічного мислення та раціональної економічної поведінки);

·   прогностична (обґрунтування планів і прогнозування перспектив економічного розвитку).

                                                                                             Еволюція:

Економіка зародилася ще в стародавньому світі. Істотного розвитку вона досягла в епоху рабовласництва. В працях Ксенофонта (430-355 рр. до н. е.), Платона (427-347 рр. .о н. є.), Аристотеля (384-322 рр. до н. е.), а також мислителів стародавнього Риму, Індії, Китаю міститься спроба з позицій свого часу з'ясувати загальні принципи економічного розвитку. "Економікс" (домашнє господарство) - так називалася праця видатного мислителя стародавньої Греції Ксенофонта, в якій зроблена спроба обгрунтувати мотиви господарської діяльності людей. Відбувається і становлення економічної теорії як науки під назвою політична економія. Цей термін був уперше застосований французьким економістом Антуаном Монкрет'є у праці "Трактат політичної економії" (1615 р.). Тривалий час саме під цією назвою розвивалася економічна теорія.

Метод та засоби економ. дослідження

Метод економічної теорії – це шлях пізнання економічної системи, її основних підсистем, їх взаємодії та мисленого відтворення цієї взаємодії у теорії діалектики:

1)Філософські та загально – наукові принципи (розвиток, саморух, взаємодія, аналіз, синтез);

2)Закони діалектики (єдність і боротьба протилежностей, закон заперечення);

3)Категорії діалектики (кількість і якість, сутність і явище, зміст і форма);

4)Закони і категорії економічної теорії (закон вартості, грошового обігу тощо; категорії – вартість, гроші, прибуток та інші).

                                                                                             Засоби:

Індукція – вивчення явищ при яких роздуми йдуть від одиничного до загального;

Дедукція – вивчення явищ при яких роздуми йдуть від загального до одиничного;

Аналіз– розчленування явищ на окремі частини з метою вивчення їх окремо;

Синтез – поєднання елементів в єдине ціле з метою вивчення їх разом;

Логіка- теоретичне відображення реальності у відповідних категоріях і законах;

Історизм – вивчення явищ і процесів в тій послідовності в якій вони змінюють одне одного;

Діалектика – вивчення явищ і процесів в русі і розвитку.

                                     3.  Економ. закони та категорії

Економічні закони – це суттєві, стійкі, причинно-наслідкові зв’язки як середині виробничих відносин економічних процесів і явищ, так і між ними.

1. Загальні - закони, властиві всім суспільним способам виробництва (відображають внутрішні, необхідні, сталі й суттєві зв'язки, властиві насамперед технологічному способу виробництва, процесу взаємодії людини з природою, між різними елементами в процесі праці, однаковими для всіх суспільних форм).

2. Закони, що діють у декількох суспільно-економічних формаціях (відображають внутрішні, необхідні, сталі й суттєві зв'язки, властиві декільком технологічним способам виробництва в їх взаємодії з деякими однаковими елементами різних суспільних форм в однотипних суспільно-економічних формаціях).

3. Специфічні - закони, що діють лише в межах одного суспільного способу виробництва (виражають найбільш глибинні зв'язки між продуктивними силами і виробничими відносинами, відносинами економічної власності у взаємодії з розвитком продуктивних сил).

4. Закони, що діють лише на одній із стадій (висхідній або низхідній) суспільного способу виробництва (закон породження монополії концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму).

Економічна категорія — теоретичне вираження, мислена форма виробничих відносин, економічних явищ і процесів, які реально існують (вони теоретично відображають не лише окрему сторону системи виробничих відносин, а й її зв'язок з відповідною стороною системи продуктивних сил).

                   4.Економ. теорія та економ. політика. Завдання економ. теорії

Економічна політика — система заходів, здійснюваних державою та її владними структурами або іншими особами, спрямованих на регулювання економічних процесів. Економічна політика включає постановку тих або інших цілей і визначення шляхів та методів їх досягнення.

Економічна політика поділяється на дві галузі:

·   Констатуючу (становлення та закріплення на тривалий час типових умов господарювання)

·   Регулюючу (поточне регулювання господарських процесів в межах існуючих типових умов господарювання).

Велику роль у формуванні економічної політики відіграє економічна теорія.

Економічна політика повинна базуватися на певних принципах:

Ø принцип науковості, який передбачає, що ця політика повинна враховувати вимоги об'єктивних економічних законів

Ø принцип комплексності, який передбачає здійснення заходів у взаємозв'язку між собою

Ø принцип збалансованості, який полягає в оптимізації співвідношення цілей та засобів їх досягнення

Ø принцип конкретно-історичного підходу, адже економічна політика не може бути єдиною як для всіх народів, так і для окремих етапів розвитку суспільства

Ø принцип альтернативності, який передбачає врахування різних варіантів розвитку.

Потреби та споживчі блага. Класифікація. Закон зростання потреб

Потреба — це нужда в чому-небудь, об’єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.

Засобом задоволення потреб є благо:

1) Економічні блага — блага, що є об’єктом чи результатом економічної діяльності, а отже, що існують в обмеженій кількості порівняно з потребами, які вони задовольняють (наприклад автомобіль, хліб, одяг).

2) Неекономічні блага (дарові) надаються людині в готовому вигляді природою (повітря, вода, гриби в лісі).

3) Матеріальні блага — блага, що мають матеріальну форму чи природу (земля, повітря, будинки, продукти).

4) Нематеріальні блага матеріальної форми не мають, впливають на розвиток здібностей, творчості людини і створюються в невиробничій сфері (мистецтво, музеї, театр).

                                                                               Класифікація 1:

                                                                                   (за Маслоу)

Самореалізація (потреба в самовираженні,самореалізації)

Соціальні потреби(спілкування, турбота, увага, дружба, спільна праця)

Потреби самозбереження(безпека, здоров'я, захищеність)

Істотні (фізіологічні) потреби(голод, спрага, повітря, продовження роду, рух)

                                                                        Класифікація 2:

I. За природою виникнення:

Основні - безпосередньо випливають з природи людини.

Вторинні (непрямі) - що у період свідомого життя.

II. За масштабністю:

Потреби, що задовольняються в одній, певній галузі життя (ялинкові прикраси)

Потреби, що задовольняються в декількох сферах життя (кухонний посуд)

Потреби, широко охоплюють більшість сфер життєдіяльності (ТV, музика, час)

III . За комплексності задоволення:

Потреби, що задовольняються тільки одним товаром

Потреби, задовольняються комбінацією товарів

Взаємозамінні

Взаємодоповнюючі

IV. За сприйняттям:

Позитивні (екологічно чисті продукти)

Нейтральне

Негативні (тютюн, алкоголь)

V.     За ступенем еластичності:

Слабоеластичні (хліб, сіль)

Еластичні ( стандартний набір товарів)

Високоеластичні (предмети розкоші, високоякісні)

VI.    За способом задоволення:

Індивідуальні

Групові

Громадські

Закон зростання потреб - безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу все нових і нових потреб.

Економічні інтереси

Економічні інтереси — усвідомлене прагнення суб’єктів господарювання до задоволення економічних потреб, що є об’єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності.

Суб’єкти економічних інтересів — окремі індивіди, домогосподарства, колективи (групи) людей, суспільство в цілому.

Об’єкти економічних інтересів — економічні блага (товари, послуги, інформація тощо).

                                                                                      Види:

За суб’єктами: особисті, колективні, суспільні

За нагальністю, важливістю:головні, першочергові,другорядні

За часовою ознакою:поточні,перспективні

За об’єктами: майнові, фінансові, інтелектуальні

За ступенем усвідомлення:дійсні,уявні

За можливостями реалізації:реальні, утопічні