Класифікація товарів i послуг виробничого призначенн

Товари та послуги виробничого призначення - це товари, які купуються організаціями та приватними особами для подальшої переробки або перепродажу.

 1). За роллю у виробництві:

· Капітальне майно включає в себе товари, які багаторазово використовуються у виробничому процесі, не змінюють свого вигляду і не стають частиною кінцевого продукту (будівлі, споруди, обладнання).

· Матеріали і деталі - це товари, повністю використовуються у виробництві, зазвичай вони змінюють свій фізичний вигляд і стають частиною кінцевої продукції (сировина, напівфабрикати, паливо, енергія, мастильні, пакувальні матеріали).

· Експлуатаційні запаси - це товари, необхідні для повсякденного функціонування фірми. Дуже схожі на допоміжні матеріали, але пов'язані в основному з адміністративної та ремонтної діяльністю (кошти і матеріали для прибирання та ремонту, канцелярське приладдя, обладнання адміністративних приміщень тощо)

Послуги виробничого призначення поділяють на

· послуги з експлуатації та ремонту (прибирання, охорона, ремонт);

· послуги консультаційні (бухгалтерські, аудиторські, рекламні, юридичні).

Головні функції упаковки товару та сучасні вимоги до неї.

Упаковка – частина планування продукції, в ході якого підприємство вивчає, розробляє і виготовляє свою упаковку, що включає саму тару, в якій міститься продукція, етикетку і вкладиш, якщо вони передбачені.

Функції упаковки:

1) Локалізація продукту. Фактично будь-яке впакування означає, насамперед, обмеження в деякому обсязі певної кількості продукції. Головна мета такого обмеження - уможливити проходження продукту через систему розподілу. Виробництво, вантажно-розвантажувальні роботи, складування й транспортна мережа як розвинених, так і країн, що розвиваються, однаковою мірою мають потребу в такій функції упаковки для того, щоб переміщувати промислові й сільськогосподарські вироби з одного місця на інше;

2) Захисна функція. Це призначення упаковки має двояку сутність - з одного боку, вона повинна забезпечити охорону продукту від шкідливого впливу навколишнього середовища, а з іншого боку - охорону людей і навколишнього середовища від агресивних і небезпечних продуктів за допомогою їхнього особливого впакування;

3) Забезпечення зручності використання продукту. Ця роль упаковки особливо багатогранна й покликана задовольняти запити споживача, тобто упаковка повинна максимально й найбільш конкретно робити корисні послуги людині, що використовує даний товар;

4) Комунікаційна функція. Нарешті, упаковка повинна нести всю необхідну інформацію. У першу чергу вона забезпечує ідентифікацію продукту, інформує покупця про особливості товару і є останньою сполучною ланкою зі споживачем у торговельному залі, спонукаючи його придбати даний товар, чому передують реклама й просування продукту іншими способами. Вона завжди повинна бути прямо пов'язана з формою, змістом, будовою, а також з надрукованим текстом і художнім оформленням товару.

Завдання:

1) ідентифікувати продукт по його звичайному, узаконеному найменуванню. Крім цього вона ідентифікує продукт по його якості, несучи на собі печатку (імідж) компанії. Якість продукції, яку компанія намагається підтримувати, також може бути виражена упаковкою;

2) інформувати покупця про те, що являє собою продукт й як його використовувати;

3) спонукати покупця до придбання продукту.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 4

Характеристики кабінетних та польових маркетингових досліджень.

Кабінетні дослідження проводять з метою отримання за­гальних уявлень про чисельність і зростання населення, струк- турованого за географічними чи демографічними принципа­ми; структуру та важливість різних каналів розподілу, загальні обсяги продажу, експорту та імпорту товарів, наявні товари та їх характеристики, випуск нових товарів, джерела постачан­ня сировини й матеріалів, рівень цін, рекламні витрати; учас­ників ринку, рух персоналу; фінансові показники діяльності тощо.

Основними джерелами інформації для їх проведення є так звана вторинна інформація — різноманітні публікації у часопи­сах, газетах, довідниках, оглядах ринку та комп'ютерні бази да­них, з якими можна працювати в он-лайновому режимі.

Польові дослідження проводять з метою отримання первин­них (вихідних) даних про діяльність суб'єктів ринку. Такі дані отримують завдяки прямому контактуванню із клієнтами (спо­живачами), дистриб'юторами, розробниками проектів, постачаль­никами, спеціалістами, консультантами, експертами та ін. Особи чи організації, до яких дослідник звертається у пошуку необхід­ної інформації, називаються респондентами.

Зараз основними методами польових досліджень є такі:

• опитування — найпоширеніший метод ринкових дослі­джень, який дає змогу отримати інформацію стосовно дій респон­дентів, їхніх переваг, вимог, точок зору завдяки прямому чи опо­середкованому контактуванню інтерв'юера із респондентом;

• групові дискусії (метод фокус-груп) — невимушене особис­те спілкування 6—10 осіб за участю спеціально підготовленого ведучого, як праіило, у спеціальних аудиторіях, обладнаних за­собами відео- та звукозапису з метою об'єктивного визначення вимог чи ставлення клієнтів (споживачів) до тих чи інших това­рів (послуг);

• панельні дослідження — регулярне спілкування з однією групою респондентів (як правило, споживачів/клієнтів або пред­ставників роздрібних магазинів), зацікавлених, у тому числі й за­вдяки матеріальному стимулюванню, у наданні об'єктивної та повної інформації. Під панеллю розуміють типові групи (ринкові сегменти) певної сукупності споживачів, із кожної з яких обира­ють кілька постійних респондентів;

• ділове контактування — збирання необхідної інформації за­вдяки зустрічам з іншими суб'єктами ринку під час ярмарків, ви­ставок, днів відкритих дверей, конференцій, неформальних захо­дів з метою визначення основних напрямів їхньої діяльності зараз і в майбутньому;

• «щоденники» — постійні відстежування дій респондента упродовж певного періоду і занесення отриманих даних до спеці­ально розроблених анкет з метою визначення тенденцій у змінах поведінки об'єктів дослідження;

• пілотні дослідження (метод пробного продажу) — поєднан­ня конкретних маркетингових дій та моніторинг їхніх результатів за недостатності інформації або неможливості її збирання чи уза­гальнення з метою створення чи коригування відповідних марке­тингових програм;

• спостереження — фізична реєстрація дій об'єкта досліджен­ня з метою визначення його реакції на продукт чи рекламний ма­теріал, поведінки під час чи після купівлі тощо.