Маркування та штрихове кодування товару

Штриховий код являє собою послідовність штрихів та проміжків визначеного розміру, за допомогою яких кодуються цифри, букви та інші символи. Закодовану в штриховому коді інформацію можна автоматично зчитати за допомогою спеціальних пристроїв - сканерів штрихового коду. Кожна цифра або буква в штриховому коді відображається комбінацією штрихів та проміжків за чітко визначеними правилами. Під час зчитування сканер вимірює світло, відбите від темних та світлих ділянок штрихового коду. Згідно правил, визначених символікою, формується штрихкодова позначка - те, що в побуті власне й називають штриховим кодом. На малюнку нижче як приклад показані основні обов'язкові елементи штрихкодової позначки EAN-13.

1. Рядок інформаційних та службових знаків штрихового коду.

2. Рядок візуальнозчитних знаків, що відображує подані в штриховому коді дані у формі, придатній для розуміння людиною.

3. Ліва та права вільні зони (зони стабілізації) - обов'язкові елементи штрихкодової позначки.

У всьому світі штрихове кодування здійснюють за єдиною системою стандартів - Системою GS1.

Відповідно до правил символіки штрихового коду EAN/UPC будуються штрихові коди EAN-13, EAN-8, UPC, а також двох та п'ятизначні "розширення", які використовуються для кодування додаткової інформації при маркуванні книжок та періодичних видань. Ця символіка дозволяє кодувати тільки цифри.

Штрихкодова символіка ITF добре пристосована для друку на поверхнях невисокої якості - наприклад, безпосередньо на гофрокартоні.

Штрихкодова символіка UCC/EAN-128 (яка нещодавно отримала нову назву - GS1-128) дозволяє кодувати не тільки цифри, а й всі літери латинської абетки та інші знаки (загалом 128 символів). Серед характерних особливостей цієї штрихкодової символіки - її висока інформаційна щільність та контролепридатність.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 3

Навколишнє бізнес-середовище як об’єкт маркетингових досліджень.

Навколишнє бізнес-середовище — це сукупність чинників, суб'єктів, сил та умов, які впливають на визначення предмета та об'єкта маркетингу, створення системи його засобів, формування їхньої структури, тобто це сфера, в якій відбувається маркетинго­ва діяльність суб'єкта господарювання Навколишнє бізнес-середовище підприємства складається з кіль­кох частин.

По-перше, це зовнішні умови та сили. Ця частина не може бути керованою підприємством, тому мета дослідження по­лягає у вивченні та врахуванні підприємством її дії з метою запо­бігання негативним впливам чи посилення позитивних впливів на ділову активність та результативність його діяльності.

До таких зовнішніх умов і сил, що визначають маркетингову діяльність підприємства, належать:

· міжнародні: система міжнародних договорів, угод; правила та норми зовнішньої торгівлі; закони інших країн щодо здійснен­ня торговельних операцій;

· регулювальні: політика уряду; система державного регулю­вання підприємницької діяльності, ціноутворення, рекламування, конкуренції; чинне законодавство;

· економічні: стан країни (рівень, динаміка та обсяги вироб­ництва і попиту на товари чи послуги); рівень доходів населення, темпи інфляції, податки;

· технологічні: рівень використання сучасних технологій; за­провадження досягнень науково-технічного прогресу;

· політичні: політична структура; політична організація су­спільства;

· екологічні: вимоги до охорони довкілля;

· конкурентні: інтенсивність, форми та види конкуренції, її динаміка;

Друга частина навколишнього бізнес-середовища — це суб'єкти, з якими контактує підприємство і на яких певною мі­рою може впливати.

Серед суб'єктів, які належать до зовнішнього бізнес-середо- вища, головним об'єктом дослідження, безумовно, є споживачі, їхня поведінка — мотиви купівлі, звички, спосіб і стиль життя, купівельна спроможність, потреби, цінності, побажання, попит, процеси прийняття рішень щодо придбання — найважливіші чинники, що визначають зміст, напрями й особливості маркетин­гової діяльності підприємства.

Крім цього, під час досліджень навколишнього бізнес-середо- вища вивчаються такі суб'єкти:

· державні органи управління: формують систему норм і пра­вил поведінки; регулюють бізнесову діяльність;

· акціонери (власники): створюють і фінансують підприємст­во, розпоряджаються власністю, виходячи зі своїх інтересів;

· постачальники: забезпечують підприємство необхідними матеріально-технічними ресурсами;

· оптова і роздрібна торгівля: пропонує систему, організацію і практику торговельних відносин із покупцями на засадах посе­редництва;

· засоби масової інформації: забезпечують підприємство ко­мунікаційними зв'язками з ринком;

· конкуренти: підприємства-суперники, які оперують на тому самому ринку, використовують схожі стратегії;

· контактні аудиторії: партії, профспілки, релігійні організа­ції, товариства захисту прав споживачів та інші об'єднання, які цікавляться діяльністю підприємства, впливають на його співро­бітників;

· банківські, страхові, науково-дослідні, охоронні, транспорт­ні організації.

Процес підготовки даних до аналізу в кількісних маркетингових дослідженнях

Залежно від методів аналізу, його глибини та конкретності розрізняють кількісні та якісні маркетингові дослідження.

Кількісні маркетингові дослідження використовують стати­стичні характеристики ринку, які вможливлюють його аналіз, створення його моделі, а також перевірку достовірності отрима­них результатів.

Аналіз ринку — це використання статистичних методів з ме­тою встановлення взаємозв'язків між окремими характеристика­ми (наприклад, обсягом продажу товарів і ціною).

Моделювання ринку — це опис його в математичній формі (наприклад, рівнянням або математичною функцією).

Перевірка достовірності отриманих результатів — це уточ­нення їхньої значимості (суттєвості), тобто міри відповідності об'єктивним реаліям.

Власне саме кількісні методи перетворюють маркетинг із мис­тецтва на науку.